Справа № 369/15514/19 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1841/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
13 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
цивільного позивача ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Вишневе, Бучанського (Києво-Святошинського) району, Київської області, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Як встановлено судом першої інстанції, 18.09.2019, близько 20 години 50 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи в своєму автомобілі марки «Фольксваген Гольф», номерний знак НОМЕР_1 , біля АЗС «КЛО», що по вул. Київській в с. Софіївська Борщагівка Бучанського (Києво-Святошинського) району Київської області (більш точного місця не встановлено), тобто знаходячись у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи елементарними правилами поведінки, моральності та добропристойності, безпричинно, з хуліганських спонукань, в ході конфлікту з пасажиром транспортного засобу марки «Lexus GS», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_9 шляхом використання власного пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями марки «Форт-12РМ» калібру 9 мм № НОМЕР_3 , здійснив два неприцільних постріли та один прицільний постріл в напрямку ОСОБА_9 , тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № 21 від 22.10.2019 у ОСОБА_9 виявлений рубець лівої щоки, який є наслідком загоєння рани (згідно наданій медичній документації «вогнепальне поранення лівої щоки»). Описане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту, яким могла бути гумова куля, за давністю може відповідати вказаному в постанові терміну та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання для направлення в місця відбування покарання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь цивільного позивача ОСОБА_10 91 114 (дев'яносто одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.
Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року змінити та при призначенні покарання застосувати до ОСОБА_7 , ст. 75 КК України та прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зіспитовим строком визначеним судом.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання, за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Захисник звертає увагу, що у ході судового розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_7 , захистом ставилось питання про неправильність кваліфікації його діяння за ч. 4 ст. 296 КК України, зокрема, що дії обвинуваченого були направлені з мотивів умислу, які не створювали об'єктивну сторону хуліганства, громадський порядок не був порушений, неправомірні дії в часі були динамічні і нетривалими (секунд 10-15) та не мали хуліганського мотиву, а також у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів про наявність складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Обґрунтовуючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено, що не відповідає дійсним обставинам справи оскільки обвинувачений відразу після події добровільно з'явився до органу поліції, видав належний йому пристрій для відстрілу гумових куль, дав письмові пояснення, повідомив про застосування до нього сльозогінного газу, що доказується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.09.2019, складеного старшим слідчим ОСОБА_12 19.09.2019 о 00 год. 05 хв. в приміщенні службового кабінету № 10 Києво-Святошинського ВП за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 22.
Також, апелянт зазначає, що обвинувачений в судових дебатах та останньому слові, наголошував, про визнання вчинення ним дій по нанесенню тілесних ушкоджень, висловив щире каяття у вчиненому, просив вибачення у потерпілого, що доводиться аудіозаписом судового засідання.
Окрім того, обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, виконував вказівки слідчого, не переховувався, з'являвся на виклики, давав показання та необхідні документи, натомість доказів, що обвинувачений вчиняв протидію досудовому розслідуванню чи судовому розгляду відсутні, тобто, фактично сприяв розкриттю злочину.
Вказує, що судом першої інстанції не були враховані вказані обставини, які пом'якшують покарання, а відповідно не застосовано ст. 66 КК України, яка, на думку захисника, мала бути застосована при призначенні покарання.
Крім того, захисник вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки діям свідка та потерпілого, що потягло не встановлення дійсних мотивів дій обвинуваченого. Так, потерпілий ОСОБА_9 та його син, свідок ОСОБА_10 , об'єднані єдиним умислом, ініціювали конфлікт з обвинуваченим з причини, начебто порушення останнім вимоги ПДР декілька разів та на своєму автомобілі переслідували автомобіль під керуванням обвинуваченого. У судовому засіданні потерпілий підтвердив, що при черговій зупинці автомобіля, у якому він їхав пасажиром, вийшов з автомобіля та пішов до автомобіля обвинуваченого, як він пояснив, «з наміром повчити», але обвинувачений не бажаючи конфлікту, уникнув спілкування продовжуючи рух.
Відповідно, захисник зазначає, що потерпілий і свідок діями по відношенню до обвинуваченого суб'єктивно впливали на обвинуваченого, який обґрунтовано міг припускати, що його переслідують з наміром фізичного насильства.
Апелянт звертає увагу, що обвинувачений пояснював у суді, що потерпілий і свідок, декілька разів у відкрите вікно автомобіля пускали сльозогінний газ, про що обвинуваченим письмово повідомлено слідчого і лікаря при проведенні медичного огляду. Працівниками поліції не було проведено обов'язкових дій по змиву зі шкіри слідів контакту газу. Лікарем при огляді у акті було вказано про почервоніння обличчя та скарги на печіння очей, тобто мають місце непрямі докази застосування газу, натомість факт можливого застосування сльозогінного газу судом не перевірялось.
Захисник зазначає, що характеризуючи особу обвинуваченого, судом першої інстанції було зазначено, що ОСОБА_7 має вищу освіту, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, водночас інші відомості, що характеризують обвинуваченого, не взято до уваги, а саме, що обвинувачений має постійне житло, займається суспільно-корисною працею, не один рік є членом громадського формування в місті Вишневе Київської області з охорони громадського порядку, у зв'язку із чим було останньому надано дозвіл на володіння пристроєм для відстрілу гумових куль, приймає активну участь у взаємодії та співпраці з поліцією по охороні громадського порядку, має подяки та нагороджений медаллю Головним управлінням Національної поліції в Київській області, також обвинувачений є волонтером Збройних Сил України, являється одним із засновників волонтерської організації в місті Вишневому та є його активним учасником.
Таким чином, на думку захисника, до обвинуваченого застосовано покарання, яке за своїм видом та розміром є явно не справедливим через суворість. Враховуючи, що обставини які обтяжують покарання відсутні, натомість наявні обставини, що пом'якшують покарання, та з урахуванням мотивів вчинення злочину і особи обвинуваченого, можливе засудження без реального відбування покарання.
В свою чергу не погоджуючись із вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року та пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 75 Кримінального кодексу України, прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком визначений судом.Зменшити суму стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди на користь ОСОБА_10 до 30000 тисяч гривень. Зменшити суму стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь ОСОБА_9 до 25000 тисяч гривень.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що, вирок є надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення обвинуваченого.
Апелянт зазначає, що суд при ухваленні вироку зобов'язаний виходити із відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, та можливості виправлення особи без відбуття покарання у місцях обмеження або позбавлення волі.
Так, у вироку суду не зазначено обставини, які можуть пом'якшити покарання, проте він із цим не згоден оскільки останній свою вину визнав та щиро розкаявся, а також активно сприяв слідству.
Окрім того, обвинувачений зазначає, що потерпілий та свідок не подавали будь-якої заяви до поліції про порушення ним правил дорожнього руху, поліцією не складався протокол про порушення правил дорожнього руху.
Також, обвинувачений звертає увагу на те, що його дії перш за все мали оборонний характер, і ніяк не підпадають під опис інкримінованого кримінального правопорушення, тобто в діях останнього не було особливої зухвалості чи виняткового цинізму, вони не були спрямовані на грубе порушення громадського порядку та були вчинені в наляканому емоційному стані, про що обвинувачений жалкує та щиро розкаюється.
Крім того, обвинувачений неодноразово щиро вибачався перед потерпілим та свідком під час розгляду справи в суді першої інстанції.
На думку апелянта, обставиною, що пом'якшує покарання є бажання вийти з конфлікту, так як встановлено, що обвинувачений тричі намагався втримати дистанцію від автомобіля «Лексус», в якому знаходились ОСОБА_9 та його син ОСОБА_10 , однак останні наздоганяли обвинуваченого.
Обвинувачений вважає, що його діях відсутня обов'язкова ознака суб'єктивної сторони хуліганства, а саме мотив явної неповаги до суспільства, а в суду першої інстанції не було жодних підстав кваліфікувати його дії,як дії з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Навпаки, останній намагався уникнути конфлікту та від'їхати від автомобіля марки «Лексус», в якому їхали ОСОБА_9 та його син ОСОБА_10 , а постріли в бік автомобіля «Лексус» здійснював із власного автомобіля, після застосування сльозогінного газу, і не мав на меті порушення громадського порядку.
Обвинувачений також вказує на те, що має вищу економічну освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій», що підтверджується дипломом від 31.01.2011, раніше не судимий, має позитивні характеристики за місцем проживання, що підтверджується характеристиками виконавчого комітету Вишневської міської ради від 26.11.2019 та від 09.06.2023, а також характеристикою депутата Вишневської міської ради ОСОБА_13 від 19.04.2023. З 2018 року був членом Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Департамент охорони», що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 від 01.10.2018 та забезпечував громадський порядок, в зв'язку з чим і отримав дозвіл на володіння пристроєм для відстрілу гумових куль НОМЕР_5 від 22.11.2018, а в подальшому працював охоронцем в ТОВ «Група компаній «Департамент охорони», де також отримав позитивну характеристику від 01.07.2024. За активну і відповідальну громадянську позицію, ініціативу і професіоналізм, витримку і наполегливість, проявлені під час виконання обов'язків з охорони громадського порядку, ефективну взаємодію та співпрацю з поліцією Київщини отримав в 2018 році Подяку від Головного управління поліції у Київській області. Отримав медаль «За гідний вчинок» від Всеукраїнського об'єднання «Країна» за затримання особи, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Веде активне соціальне життя є засновником та обраний членом правління Громадської організації «Благодійний фонд «Довіра, місто Вишневе», що підтверджується протоколом установчих зборів №1 від 13.06.2023 та Витягом з реєстру неприбуткових організацій від 04.07.2023. Також є діючим волонтером Збройних сил України, активним громадським діячем, зареєстрований та працює як фізична особа-підприємець.
Крім того, обвинувачений звертає увагу суду на те, що має стійкі соціальні зв'язки, надає безпосередню фінансову підтримку своєму батьку ОСОБА_14 , який є інвалідом 2 групи та має захворювання, пройшов досить тривалий курс лікування та потребує постійної його допомоги. Також він доглядає за літньою бабусею ОСОБА_15 , якій 86 років, що зареєстрована та проживає з обвинуваченим. Крім того, обвинувачений наголосив, що на обліку у психіатра чи нарколога не перебуває, знаходиться в громадянському шлюбі, планує з дружиною завести дітей, проживає у власній квартирі, раніше не судимий та не притягувався до відповідальності у кримінальній або інших справах.
Крім того, 13.01.2025 до Київського апеляційного суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій останній зазначив про відмову від апеляційної скарги в частині вимог щодо зменшення обсягу відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 та матеріальної шкоди ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити, щиро розкаюється у вчиненому та шкодує за вчинене,
пояснення потерпілого ОСОБА_9 , який підтримав апеляційні скарги,
пояснення цивільного позивача ОСОБА_10 , який не заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Щодо доводів апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то вони, на думку колегії суддів є обґрунтованими.
За правилами ч. 1 і ч. 2 ст. 65 КК Українипри призначенні покарання враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
На переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні наявні підстави для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробування шляхом застосування положень ст. 75 КК Україниз покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочин, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Разом з тим, при встановленні даних, які характеризують особу обвинуваченого, у ході апеляційного розгляду колегію суддів були констатовані і інші обставини, які впливають на призначення покарання, а саме активне сприяння обвинуваченого у розкритті злочину, що виразилось у його поведінці як на досудовому розслідуванні так і в суді, а також повне відшкодування потерпілому моральної та матеріальної шкоди визначеної судом першої інстанції в оскаржуваному вироку. Крім того, як встановлено під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 проживає разом та доглядає за літньою бабусею ОСОБА_15 , 1938 року народження, яка зареєстрована та проживає з обвинуваченим, надає безпосередню фінансову підтримку своєму батьку ОСОБА_14 , який є інвалідом 2 групи та має захворювання, пройшов досить тривалий курс лікування та потребує постійної допомоги, що стверджується, зокрема, копією паспорту ОСОБА_15 , копією пенсійного посвідчення ОСОБА_14 , довідкою до акту огляду МСЕК від 30.04.2024 та виписками з медичної карти ОСОБА_14 , що долучені до апеляційної скарги обвинуваченого.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги стійку громадську позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який є волонтером Збройних сил України, засновником та членом правління Громадської організації «Благодійний фонд «Довіра, місто Вишневе», функціонування якої спрямоване на підтримку військовослужбовців, їх сімей та громадянам, що постраждали від збройної агресії на території України, що підтверджується долученим до матеріалів справи протоколом установчих зборів №1 від 13.06.2023. Також колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_7 з 2018 року є членом Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Департамент охорони», посвідчення якого долучено разом з позитивною характеристикою до матеріалів справи.
Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження нових кримінальних правопорушень, а також з урахуванням сукупності підстав, зазначених вище, даних, що характеризують особу обвинуваченого дають підстави для висновку про можливість його перевиховання без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає за можливе звільнити ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в один рік, із покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Таке покарання, на переконання колегії суддів є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, визначеної ст. 50 КК України.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 - змінити в частині призначеного покарання.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4