Рівненський апеляційний суд
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 557/1775/24
Провадження № 11-кп/4815/472/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024181080000237 від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 18 березня 2025 року,-
Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 18.03.2025 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням покарання - штраф у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Вирішено питання щодо речових доказів і накладеного арешту на майно.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_6 30.09.2024 року близько 12 год. 10 хв, керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 221 CDI» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в межах населеного пункту Гоща Рівненського району Рівненської області автодороги сполученням «Київ-Чоп» в напрямку м. Рівне зі швидкістю 80 км/год, в порушення вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.6 (ґ), 13.1, 13.3, 19.1 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перед зміною напрямку свого руху, під час обгону, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахувавши дорожню обстановку, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вживши при цьому заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не дотримавшись безпечної дистанції та безпечного інтервалу з метою уникнення небезпеки для дорожнього руху, на 297 км + 700 м. даної частини дороги допустив зіткнення з попутним легковим автомобілем марки «Opel Corsa» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 .
У результаті ДТП пасажир автомобіля марки «Opel Corsa» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я, а транспортні засоби - механічні ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій, доводить, що судом призначено надто суворе покарання без врахування даних про особу ОСОБА_6 , який повністю визнав свою вину, відшкодував потерпілому витрати на лікування та пом'якшуючих покарання обставин - щирого розкаяння й активного сприяння розкриттю злочину.
Просить вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 18 березня 2025 року в частині призначеного покарання змінити і призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, відповідно до положень ст. 69 КК України.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, доводи прокурора, який вважає вирок законним і просить залишити його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в апеляційній скарзі і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
Як видно з вироку, вирішуючи питання про обрання ОСОБА_6 основного покарання суд першої інстанції врахував, як тяжкість вчиненого з необережності кримінального правопорушення, так і особу ОСОБА_6 , який повністю визнав свою вину, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, добровільне відшкодування завданої шкоди,у зв'язку з чим потерпілий матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, наявність пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття, активного сприяння в розкритті злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання, і призначив покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, належним чином вмотивувавши своє рішення, що не оспорюється і стороною захисту.
За роз»ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та п. 18 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року» Про практику призначення судами кримінального покарання»( з послідуючими змінами), у кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати і питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Покликання апелянта в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді щодо неправильності застосування кримінального закону, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, в частині застосування додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, як на підставу зміни вироку, та застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України не є переконливими.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання - штраф від 3000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років.
Згідно ч. 2 ст. 69 КК України, на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, ч. 1 ст. 69 КК України може бути застосована лише при призначенні особі основного виду покарання, а ч. 2 наведеної правової норми надає суду можливість не призначати особі додаткове покарання, яке є обов'язковим, однак, за винятком вищевикладеного випадку.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, санкція якої передбачає одне з основних покарань у виді штрафу від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що виключає можливість застосування ст. 69 КК України при вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді кримінального провадження, в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим і підстав для його зміни не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 18 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3