Рівненський апеляційний суд
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 572/3892/24
Провадження № 11-кп/4815/479/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції з ДУ “Катеринівська ВК № (46)» апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 14 березня 2025 року, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 щодо умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
В апеляційній скарзізасуджений ОСОБА_6 , покликаючись на незаконність ухвали, доводить, що заслуговує умовно - дострокового звільнення, оскільки позитивно характеризується, має два заохочення і залучений до праці.
Просить ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 14 березня 2025 року скасувати та задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи засудженого ОСОБА_6 на підтримання апеляційних вимог, доводи прокурора, який вважає рішення суду законним і просить залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано лише після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення є законодавчим стимулюванням добросовісного відбування покарання засудженим, визначаючи, що саме від поведінки засудженого значною мірою залежить можливість поліпшення його правового становища.
Згідно положень ст. 81 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, та якщо засуджений сумлінною поведінкою ( стримування від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, в тому числі, і в побуті) і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом закону, висновок суду про виправлення засудженого має бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці не лише за час, який безпосередньо передує розгляду клопотання, а й за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Сумлінна поведінка засудженого полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи та відсутності порушень дисципліни, що само по собі ще не є підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від покарання. Сам по собі факт сумлінного ставлення засудженого до праці та задовільного реагування на заходи виховного впливу не може служити переконливою підставою для висновку про те, що засуджений виправився та не буде продовжувати вчиняти нові злочини.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також усіх даних, що характеризують його особу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 відбуває покарання, будучи засудженим вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2021 року за ч. 2 ст. 152, ст. 70 КК України до остаточного покарання - 5 років 2 місяця позбавлення волі, і на момент прийняття процесуального рішення судом першої інстанції фактично відбув 3/4 строку призначеного покарання, кінцевий строк якого - 02.05.2026 року.
Згідно даних, наявних у провадженні, ОСОБА_6 станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення стягнень не має, має одне заохочення і дійсно дотримується норм та порядку відбуття покарання, що свідчить саме про добросовісне виконання ним своїх обов'язків, як особи, яка відбуває покарання, однак, раніше неодноразово судимий, як за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, так і за вчинення насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробувальним строком, в період якого повторно вчиняв злочини, що не знайшло заперечень в ході розгляду апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду, що, за наявності доказів заохочень з боку адміністрації виправного колонії і даних про сумлінне ставлення ОСОБА_6 до праці, не позбавляє засудженого чи адміністрацію установи права повторного звернення у встановлений законом строк з клопотанням до місцевого суду щодо умовно - дострокового звільнення від покарання.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 14 березня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3