Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 жовтня 2025 року Справа№640/9645/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» звернулося до суду із позовом до управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 22.06.2022 № 2105-п.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив оформлення оскаржуваного наказу із порушенням п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України. Згідно з позовом у тексті наказу відсутні найменування та реквізити суб'єкта, що перевіряється, адресу об'єкта, перевірку якого проводиться, дата початку та тривалості перевірки, період діяльності, що буде перевірятися, додаток до наказу № 21 до наказу не передбачений нормами Податкового кодексу України, підписаний неуповноваженою особою та не скріплений печаткою контролюючого органу. Позивач зазначив, що пунктом 46 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну від 17.01.2018 № 55 визначено, що усі додатки до документів візуються працівником, який створив документ та керівником структурного підрозділу, в якому його створено. За змістом позову витяг із наказу (додаток № 21) не містить печатки та оформлений з порушенням вимог щодо формування витягу зі службового документу. Посилаючись на відсутність в відповідача визначених чинним законодавством підстав для проведення фактичної перевірки, позивач зауважив на правомірність недопуску товариством уповноважених представників відповідача до її проведення.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом навів у наданому до суду відзиві. Згідно з відзивом відділом організації фактичних перевірок управління контролю за розрахунковими операціями на виконання листа ДПС України від 10.06.2022 № 4950/7/99-00-07-0402-07 та відповідно до наказу від 22.06.2022 № 2105-п про проведення фактичних перевірок призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «МАУДАУ» на підставі пп. 80.2.2., 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України здійснено виїзд до складу магазину, де здійснює господарську діяльність позивач, посадовій особі позивача надані наказ про призначення перевірки та направлення, втім до перевірки їх не було допущено через відсутність найменування суб'єкта господарювання, адреси проведення перевірки, мета та підстава її проведення, дата початку перевірки та тривалість її проведення, період діяльності, додаток до наказу не підписано уповноваженою особою та не містить печатки. Про недопуск до перевірки складено акт.
Відповідач зауважив на тому, що твердження позивача щодо відсутності в наказі необхідної інформації є необґрунтованими, оскільки зазначена інформація наведена у додатку № 21 до наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15.15.2022
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, зазначену справу передано на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
За наслідком перерозподілу справ справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С. Ухвалою від 19.03.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Товариство обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 44021873. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру місцезнаходженням позивача є: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, буд. 1
На день розгляду справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у ум. Києві, що є відповідачем у справі.
22.06.2022 відповідачем прийнято наказ № 2105-п про проведення фактичної перевірки. Згідно із зазначеним наказом на підставі пп. 80.2.2., 80.2.5. та 80.2.7. п. 80.2. ст. 80, п. 69.27 підрозділу Х «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ціни та ціноутворення» та інших нормативно-правових актів контроль а якими покладено на територіальні органи ДПС призначено проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання (згідно із додатками 1-77) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у т.ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки.
Додаток № 21 до наказу визначає проведення фактичної перевірки ТОВ «МАУДАУ» за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, буд. 8, літ В за період, що визначається ст. 102 Податкового кодексу України перевірку тривалістю 10 діб з 27.06.2022. Додаток до наказу підписано начальником управління контролю за розрахунковими операціями.
27.06.2022 головними державним інспекторами відділу організації фактичних перевірок управління контролю за розрахунковими операціями Головного управління ДПС в м. Киві складено акт про відмову допуску до фактичної перевірки. В акті зазначено, що причинами недопуску до перевірки є: відсутність в наказі найменування та реквізитів суб'єкта господарювання, що перевіряться, відсутня адреса проведення перевірки, мета та підстави для її проведення, дата початку, тривалість перевірки, період діяльності, що буде перевірятися; додаток № 21 до наказу підписано невповноваженою особою, відсутня печатка контролюючого органу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль є системою заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Умови допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки визначено ст. 81 Податкового кодексу України.
Пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Згдіно пунктом 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Спірним питанням у межах даних правовідносин є належне оформлення спірного наказу про проведення фактичної перевірки та додатку до нього, наявність в ньому вичерпного переліку відомостей, з урахуванням положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 №21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.
Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може постановити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунованого здійснення податкового контролю щодо себе.
Вимоги до оформлення наказу на проведення перевірки визначено в п.81.1 ПК України, відповідно до якого в наказі зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
За наслідком дослідження наказу від 22.06.2022 № 2105-п, копія якого наявна в матеріалах, судом встановлено, що він не відповідає вимогам, що містяться в п.81.1 ПК України, а саме, не містить в собі найменування та реквізити суб'єкта адреса об'єкта, перевірка якого проводиться; дати початку і тривалість перевірки; період діяльності, який буде перевірятися.
Додаток № 21 до наказу від 22.06.2022 № 2105-п, копія якого наявна в матеріалах справи містить в собі найменування та реквізити суб'єкта господарювання, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться; дати початку і тривалість перевірки.
Суд зазначає, що оскільки додаток №21 до спірного наказу є його невід'ємною частиною та містить відомості, що згідно з положеннями ст. 81 Податкового кодексу України має містити безпосередньо наказ про проведення перевірки, такий додаток має відповідати вимогам до наказу, що визначені в ст. 81 Податкового кодексу України, зокрема, має містити підпис керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та бути скріпленим печаткою контролюючого органу
Втім, додаток № 21 до наказу від 22.06.2022 № 2105-п, підписано керівником управління контролюючого органу, наявна в матеріалах справи копія зазначеного додатку, не містить печатки контролюючого органу, що є підставою для висновку суду про неможливість такого додатку вважати належною підставою для проведення фактичної перевірки.
Слід також зауважити на тому, що в зазначеному додатку періодом діяльності, який буде перевірятися визначено: згідно зі ст. 102 Податкового кодексу України, що є недостатнім для ідентифікації такого періоду, а також створення у суб'єкта господарювання відчуття правової визначеності при здійснення заходів контролю щодо нього.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 11.09.2018 у справі 826/14478/17, від 15.06.2021№826/28170/15 та підлягає застосуванню згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про порушення відповідачем правил оформлення витягу з додатку до наказу, оскільки в матеріалах справи наявна повна копія зазначеного додатку, яка не засвідчена контролюючим органом.
Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ та додаток до нього не відповідають положенням Податкового кодексу України щодо його змісту. Зазначене є підставою для визнання спірного наказу таким, що не відповідає пункту першому частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині способу виконання відповідачем владних управлінських функцій.
Суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн. , що із врахуванням задоволення заявлених позивачем вимог підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МАУДАУ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 22.06.2022 № 2105-п, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 22.06.2022 № 2105-п.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Маудау» судові витрати в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: ТОВ «МАУДАУ», місцезнаходження: 0290, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, буд. 1 код ЄДРПОУ 44021873.
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011
Суддя А.С. Михайлик