08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 755/3154/23
провадження № 61-17486св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося до суду
з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 95 614,64 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 16 066,42 грн, 3 % річних у розмірі 6 801,35 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Євро-Реконструкція» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й до кв. АДРЕСА_2 , на підставі ліцензії.
Мешканцями квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та члени їх родини, а тому вони є споживачем послуг ТОВ «Євро-Реконструкція» з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідачі з жовтня 2016 року своєчасно не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з червня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого станом на 23 лютого 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 95 614, 64 грн, з яких: заборгованість за послугу з централізованого опалення - 35 937,91 грн; заборгованість за послугу з гаряче водопостачання - 59 676, 73 грн.
Враховуючи викладене, ТОВ «Євро-Реконструкція» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 95 614,64 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 16 066,42 грн, 3 % річних у розмірі 6 801,35 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року
у задоволенні позову ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів закріплення житлового будинку АДРЕСА_3 за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на праві господарського відання, як об'єкта комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебуває у сфері управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
Судом першої інстанції також зазначено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності проєкту договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який за твердженням позивача, було опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Євро-Реконструкція» задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Євро-Реконструкція».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 87 367,96 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 12 635,57 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 482,50 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 87 367,96 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 12 635,57 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 482,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір
у розмірі 3 207,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір
у розмірі 3 207,37 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач під час розгляду справи повідомив, що відповідачі можуть ознайомитись на офіційному сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» з правилами надання послуг, нормативними документами, які регулюють питання діяльності ТОВ «Євро-Реконструкція» та дозвільними документами.
Відповідно до публічної інформації, розміщеної на сайті позивача, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 95 614,64 грн, яка складається із: 59 676,73 грн - заборгованість за послуги постачання гарячої води та 35 937,91 грн - заборгованість за послуги з централізованого опалення.
Розмір вказаної заборгованості відповідачі не спростували, належне виконання зобов'язання зі сплаті за спожиті комунальні послуги - не довели.
Враховуючи, що наслідки строку позовної давності застосовуються відносно тієї особи, яка їх заявляє, апеляційний суд дійшов висновку про те, що до вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016 року до 12 березня 2017 року має бути застосовано наслідки пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
23 грудня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване судове рішення, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду
від 02 травня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Касаційна скарга мотивована тим, що актами з місця проживання та реєстрації від 06 та 08 листопада 2024 року відповідно підтверджено, що ОСОБА_2 не може бути споживачем послуг, що надаються ТОВ «Євро-Реконструкція».
Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що ТОВ «Євро-Реконструкція» надає послуги з теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 .
На думку заявника, його неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та її призначення до судового розгляду позбавило його права брати участь у розгляді справи та спростовувати доводи позивача.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2025 року ТОВ «Євро-Реконструкція» подало відзив на касаційну скаргу, в якому, заперечуючи проти доводів ОСОБА_2 , просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 06 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
10 березня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла заява про усунення недоліків.
12 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Дніпровського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У березні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 198 від 01 червня 2012 року (переоформлено рішенням від 21 червня 2016 року № 1159) ТОВ «Євро-Реконструкція» видано ліцензію на постачання теплової енергії (а. с. 42).
23 липня 2014 року ТОВ «Євро-Реконструкція» розмістило у газеті Хрещатик повідомлення (№ 103 (4503)) із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проєкт договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем до суду першої інстанції, у зв'язку з невиконанням зобов'язань зі сплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 23 лютого 2022 року утворилась заборгованість: 59 676,73 грн - за послуги постачання гарячої води; 35 937,91 грн - за послуги з централізованого опалення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як на одну з підстав касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року ОСОБА_2 посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, а саме зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом. Жодних повідомлень чи викликів від суду він не отримував.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенція закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле
(див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70,
§ 36).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу
те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ
до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна,
як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Частиною другою статті 129 Конституції України регламентовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом.
Вказане положення кореспондується з вимогами частини другої статті 12
ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) чи будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Положеннями статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (статті 361 ЦПК України).
Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (частина перша статті 366 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
Касаційний суд неодноразово звертав увагу, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу однієї із сторін та не встановивши, чи була вона вручена іншій стороні та чи була вона повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавляє таку сторону можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконує свого зобов'язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 592/3977/16-ц (провадження № 61-8002св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2022 року в справі № 757/34078/14 (провадження № 61-9895св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 344/18282/19 (провадження № 61-1141св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 343/136/21 (провадження
№ 61-8864св22)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2024 року в справі
№ 2-6544/10 (провадження № 11-4зва24) вказано, що:
«6.10. Суд, з огляду на свою практику з окресленого питання, виснував, що національний суд, розглянувши подану у справі заявниці апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявниці або чи була заявниця повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив її можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін (пункт 9 розділу I рішення у справі «Яковлєва проти України»).
6.11. Суд у додатку до зазначеного рішення також послався на пункти 43-47 свого ж рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03.
6.12. У свою чергу, в пункті 43 рішення у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковим і таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було ухвалено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде їй сплачена; така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Скасування такого судового рішення прирівнюється до втручання у право особи на мирне володіння майном (див., серед інших, «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява N 28342/95, пункт 74).
6.13. У пункті 46 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що «…Скасування обов'язкового до виконання рішення позбавило заявника впевненості в обов'язковому рішенні суду та позбавило можливості отримати кошти, яких він легітимно очікував».
6.14. За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 ЄСПЛ констатував порушення щодо неї при розгляді справи за її позовом до Управління ПФУ пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з несправедливістю цивільного провадження (неповідомлення заявниці про апеляційну скаргу відповідача та про провадження в апеляційному суді), а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції (втручання у мирне володіння майном). За висновком ЄСПЛ, мало місце скасування ухваленого на користь заявниці рішення усупереч принципу юридичної визначеності: орган Пенсійного фонду України подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь заявниці (про яке він знав принаймні з вересня 2011 року) 10.01.2014, посилаючись як на єдину підставу для затримки на проведення «інвентаризації» рішень у справах з питань нарахування пенсії. Апеляційний суд (відповідно до висновку ЄСПЛ) безпідставно поновив строк для подання апеляційної скарги і скасував рішення суду першої інстанції».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
- у позовній заяві позивач ТОВ «Євро-Реконструкція»зазначило місце проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 ;
- у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що АДРЕСА_4 є адресою місця реєстрації, а фактичним місцем його проживання є АДРЕСА_5 ;
- місцевий суд направляв судові повістки ОСОБА_2 шляхом SMS-повідомлень;
- в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданих до Київського апеляційного суду 05 вересня 2023 року, ТОВ «Євро-Реконструкція»вказало адресу місця реєстрації та проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_4 (а. с. 114-126);
ухвалами Київського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року:
- поновлено ТОВ «Євро-Реконструкція» строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Євро-Реконструкція»; копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу до 30 жовтня 2023 року;
- закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Матеріали справи містять супровідний лист Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 755/3154/23, згідно з яким копію ухвали про відкриття апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року разом із копією апеляційної скарги направлено сторонам, у тому числі ОСОБА_2 на адресу, вказану ТОВ «Євро-Реконструкція» в апеляційній скарзі - АДРЕСА_4 (а. с. 163);
Разом з цим, докази направлення ухвал Київського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року та матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_2 не тільки на адресу, вказану останнім для листування: АДРЕСА_5 , а й в цілому на будь-яку адресу та у будь-який спосіб, зокрема разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром - матеріали справи не містять.
Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення ОСОБА_2 копій ухвали Київського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги ТОВ «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Євро-Реконструкція», не встановив, чи була вона вручена ОСОБА_2 , чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. А тому зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 619/4644/18 (провадження № 61-17957св23).
Верховний Суд зауважує, що оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, відсутні підстави для оцінки інших доводів касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта
статті 411 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець