13 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 910/21/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Київгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2025 року (колегія у складі: головуючий суддя Ткаченко Б. О.; судді: Гаврилюк О. М., Сулім В. В.)
у справі № 910/21/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Прадещук Оксани Михайлівни
до Акціонерного товариства "Київгаз"
про визнання незаконним та скасування рішення,
та зустрічним позовом Акціонерного товариства "Київгаз"
до Фізичної особи - підприємця Прадещук Оксани Михайлівни
про стягнення 302 211,99 грн,
24 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - АТ "Київгаз", скаржник) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2025 року, ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2025 року у справі № 910/21/25. Вказана касаційна скарга була подана 23 вересня 2025 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд".
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2025 року для розгляду касаційної скарги АТ "Київгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2025 року у справі № 910/21/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.
Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Київгаз", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.
Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою і третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
АТ "Київгаз" у касаційній скарзі посилається, зокрема, на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.
АТ "Київгаз" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Однак, скаржник у тексті касаційної скарги не наводить чіткого переліку тих доказів, які на його думку, не були досліджені судом апеляційної інстанції.
Таким чином, скаржник не навів належного обґрунтування передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.
Отже, касаційна скарга АТ "Київгаз" оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки скаржником не обґрунтовано передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Верховний Суд установив, що Фізична особа - підприємець Прадещук Оксана Михайлівна (далі - ФОП Прадещук О. М.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Київгаз" у грудні 2024 року. Її предметом є вимога немайнового характеру про визнання незаконним та скасування рішення.
Крім того, у березні 2025 року АТ "Київгаз" звернулося із зустрічним позовом до ФОП Прадещук О. М. Предметом зустрічної позовної заяви є вимога майнового характеру про стягнення 320 211,99 грн.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" / Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року / 01 січня 2025 року установлено в розмірі 3 028,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, , іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з огляду на вимоги касаційної скарги, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 12 097,89 грн ((3 028,00 грн + 302 211,99 грн х 1,5 %) х 200 % х 0,8).
АТ "Київгаз" додало до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору платіжну інструкцію в національній валюті від 30 січня 2025 року № 747 на суму 4 803,18 грн. Однак Верховний Суд встановив, що реквізити, зазначені у поданій платіжній інструкції, не відповідають реквізитам, зазначеним на офіційному веб-сайті Верховного Суду, за якими слід перераховувати кошти за подання касаційної скарги до Верховного Суду. Крім того, підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України відсутнє. Наведене свідчить про неналежне виконання скаржником вимог пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Оскільки до касаційної скарги не було додано належних документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, касаційна скарга в цій частині також підлягає залишенню без руху.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене касаційна скарга АТ "Київгаз" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення недоліків, шляхом:
1) подання доповнення до касаційної скарги, де слід зазначити які саме докази не були досліджені судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення (у випадку, якщо це судове рішення оскаржується на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України);
2) надання доказів сплати судового збору у сумі 12 097,89 грн на реквізити для перерахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд зауважує, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2025 року у справі № 910/21/25 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству "Київгаз" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або засобами поштового зв'язку на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству "Київгаз", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов