08 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3517/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фрог Агросервіс"
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Деркач Т.Г.)
від 07.11.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)
від 24.06.2025
у справі №916/3517/24
за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
до Приватного підприємства "Фрог Агросервіс"
про стягнення матеріальних збитків у розмірі 1 701 904, 88 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Пахомов К.Ю.,
відповідача - не з'явився,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт", позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Фрог Агросервіс" (далі - ПП "Фрог Агросервіс", відповідач) 1 701 904, 88 грн в якості відшкодування матеріальних збитків, понесених ДП "Одеський морський торговельний порт" внаслідок пошкодження належному йому на праві власності майна - судна "ПСМ-726" (інв.№075363), а також витрат в розмірі 5 000 грн із надання послуг щодо незалежної оцінки відповідно до договору від 15.07.2024.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що через бездіяльність відповідача, що полягає у нехтуванні правилами безпеки мореплавства, визначеними обов'язковими постановами по порту, майну ДП "Одеський морський торговельний порт" спричинено шкоду, та, як наслідок, завдано матеріальних збитків.
2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, у справі №916/3517/24 позов ДП «Одеський морський торговельний порт» задоволено. Стягнуто з ПП «Фрог Агросервіс» на користь ДП «Одеський морський торговельний порт» 1 701 904, 88 грн відшкодування матеріальних збитків, а також 5 000 грн витрат із надання послуг з незалежної оцінки.
2.2. Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу господарського правопорушення: протиправна поведінка характеризується недотриманням приписів законодавства; розмір шкоди підтверджується висновком про величину матеріального збитку та кошторисом на виконання робіт в сумі 1 701 904,88 грн (з ПДВ); причинний зв'язок випливає з бездіяльності відповідача щодо належного утримання судна та виконання приписів закону, шкода майну позивача була завдана в результаті ударів судном, що належить відповідачу; вина підтверджується, у тому числі наявністю та невиконанням припису від 29.08.2023 № 002.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, у справі №916/3517/24, ПП "Фрог Агросервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції не розглянуто підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо застосування судом першої інстанції загальних норм права, а саме: частини першої статті 216, статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частин першої, другої статті 11, частини другої статті 16, частини другої статті 22, статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 2, частини першої статті 3, пунктів 4-6 частини першої статті 4, статті 14 Закону України "Про морські порти України"; а також судами не застосовані спеціальні норми права, зокрема, статті 57, 58, частину першу пункту 13 статті 78, статті 298, 299, 300, 301 Кодексу торгового мореплавства України (далі - КТМ України), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому відповідач посилається на висновки Верховного Суду щодо пріоритетності норм спеціального закону над нормами загального закону, викладені у постановах від 25.05.2021 у справі №923/971/19, від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 23.06.2020 у справі №804/9077/16, від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, від 10.07.2018 у справі №461/6426/17, від 22.01.2019 у справі №826/4924/16, від 28.08.2020 у справі №821/194/17, від 01.02.2022 у справі №640/18584/20.
Скаржник наголошує, що порядок оскарження акта фіксації пошкодження майна господарського суб'єкта, законодавством не передбачено. Акт фіксації пошкодження майна від 29.04.2024 №2404.2407 не є нормативно-правовим актом та не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а є внутрішнім документом позивача як первинний документ бухгалтерського обліку майна та вичерпав свою дію шляхом відображення у бухгалтерському обліку ДП «Одеський морський торговельний порт» змін у стані майна підприємства. Тобто даний акт є одним із доказів фіксації дії/події, а відтак такий акт не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. При цьому скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.12.2018 у справі №810/6689/14, від 10.09.2013 у справі №21-237а13, від 27.03.2018 у справі №813/2524/17, від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а, від 09.08.2018 у справі №826/5302/14, від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, від 06.02.2024 у справі №280/4643/13, які не було застосовано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Також ПП "Фрог Агросервіс" вказує, що позивачем у супереч статті 58 КТМ України не оформлювалися документи у порядку розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами. Суд апеляційної інстанції безпідставно визнав тотожність дати події, внаслідок якої виникли пошкодження, з датою складання акта фіксації пошкоджень. Судом не встановлено, а позивачем не доведено причини виникнення виявлених пошкоджень та вини судновласника, не досліджено причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженнями та якістю швартовки, виконаної позивачем. Суд апеляційної інстанції залишив без належного дослідження докази, надані відповідачем.
3.3. ДП «Одеський морський торговельний порт» 11.09.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень
4.1. Між ПП "Фрог Агросервіс" (Замовник, відповідач) та ДП «Одеський морський торговельний порт» 06.07.2023 (Виконавець, позивач) укладено договір № КД-22081 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець надає Замовнику місце стоянки біля борту несамохідної майстерні «ПСМ-650» для нафтоналивного судна «ІНЖЕНЕР ВАЛЬЧУК», яке є власністю відповідача, а також у разі потреби надає електроенергію та питну воду.
Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору Замовник зобов'язаний здійснювати взаємодію з Виконавцем та наглядовими організаціями в процесі стоянки, ремонту та інших робіт.
Відповідно до пункту 6.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків за надання послуг - до повного виконання зобов'язань.
У пункті 6.2 Договору з посиланням на частину третю статті 631 ЦК України сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме - починаючи з 10.02.2023.
4.2. Відповідно до пункту 1.2 Положення про несамохідну майстерню (ПСМ-650) за №22/01 від 10.05.2017, затвердженого розпорядженням директора ДП "Одеський порт" від 10.05.2017 №18/0, несамохідна майстерня «ПСМ-650» є самостійним структурним підрозділом порту, складається з 2-х суден («ПСМ-650» та «ПСМ-726»), діє на підставі цього «Положення» на умовах внутрішнього портового господарського розрахунку.
Судна ПСМ-650 та ПСМ-726 належать на праві власності ДП «Одеський порт», про що свідчать Свідоцтва про право власності на судно від 06.06.2002 № 03220 та від 06.06.2002 № 03219.
Згідно з бухгалтерськими довідками за підписом директора ДП «Одеський порт» та головного бухгалтера від 08.08.2024, об'єкти основних засобів «Плавучая мастерская 650» та «Плавмастерская ПМ-726» перебуває на балансі ДП «Одеський порт».
4.3. Інспекція Державного портового нагляду Одеського морського торговельного порту 29.08.2023 видала ПП «Фрог Агросервіс» припис від 29.08.2023 №002, згідно з яким через порушення норм статті 89 КТМ України, Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху судноплавства, запропоновано негайно усунути наступні порушення та недоліки: нафтоналивне судно «Інженер Вальчук» - несення вахти не організовано, тим самим не забезпечується пожежна безпека, не виконується безпека судноплавства, екологічна безпека (судно не дегазовано, є залишки нафтопродуктів в машинному відділенні та вантажних танках).
Листом від 17.10.2023 за № 41-15/1-167/445 ДП «Одеський морський торговельний порт» проінформував Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), Чорноморське міжрегіональне управління та Капітана Одеського морського порту (Адміністрації Одеського морського порту) Олександра Антонова про те, що біля борту плавмайстерень «ПСМ - 650», «ПСМ - 726» на 28 причалі Одеського морського порту пришвартовані нафтоналивне судно «Рабочий», наливне судно «Родник», нафтоналивне судно «Бункеровщик-8», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ ЛАЙН ШИППІНГ», а також нафтоналивне судно «Інженер Вальчук», власником якого є ПП «Фрог Агросервіс».
Вказаним листом доведено до відома, що судновласники не організували несення вахти на означених суднах, а тому не забезпечується належна пожежна безпека, не виконується безпека судноплавства, екологічна безпека (судна не дегазовані, є залишки нафтопродуктів в машинному відділені та вантажних танках). Такі факти можуть призвести до можливого вибуху, є небезпечними для працівників підприємства, стивідорних компаній (портових операторів), Адміністрації Одеського морського порту. Окрім того, існують великі ризики знищення плавзасобів та будівель, які знаходяться недалеко від причалу № 28.
4.4. Згідно з матеріалами справи, під час вахтового обходу суден, з яких складається плавмайстерня «ПСМ - 650» на 28 причалі Одеського морського порту, працівниками ДП «Одеський порт» 29.04.2024 о 08:00 годині було виявлено пошкодження борту судна «ПСМ-726» (інв. № 075363), які були отримані внаслідок ударів об його борт судном «Інженер Вальчук» (номер ІМО: 8711825), а саме: пошкодження привального бруса та вузлів кріплення кранцевого захисту в районі 5-39 шп. ЛБ (обрив обтискових тросів та деформації хомутів кріплення, руйнування дерев'яного брусу); руйнування залізобетонних конструкцій борту; на борту т/х «Інженер Вальчук» видно сліди пошкодження (протертості) від кранцевого захисту плавмайстерні «ПСМ-726».
За результатами обходу суден складено Акт фіксації пошкодження майна від 29.04.2024 за № 2404.2407, який є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.
4.5. На виконання робіт згідно з Актом фіксації пошкоджень майна від 29.04.2024 №2404.2407 «ПСМ-650» ВСП «Судноверф «Україна» складено кошторис, який затверджений начальником ВСП «Судноверф «Україна» Коваленко К.А. 01.07.2024, згідно з яким вартість робіт та матеріалів становить 1 701 904, 88 грн, з ПДВ.
4.6. Між ДП «Одеський морський торговельний порт» (Замовник) та ТОВ «Консалтінгова компанія «Бюро оцінки Стефанович» (Виконавець) 15.07.2024 укладено договір про надання послуг з незалежної оцінки № КД-22274, згідно з яким Виконавець зобов'язується надати за завданням Замовника послугу з обстеження та визначення ринкової вартості величини матеріального збитку, завданого борту Плавмайстерні «ПСМ-726» (інв. № 075363, 28 причал п. Одеса), що обліковується на балансі Замовника, внаслідок ударів об борт плавмайстерні судна бункерувальника «Інженер Вальчук» (номер ЇМО: 8711825), що призвело до пошкодження борту Плавмайстерні «ПСМ-726», з метою подальшого відшкодування нанесеного матеріального збитку судновласником на користь Замовника (надалі - Послуги), за предметом закупівлі: Інженерні послуги різні, Код ДК 021:2015 71330000-0, у відповідності до норм чинного законодавства, а також передати Замовнику належним чином оформлені звітні документи, визначені в Завданні Замовника, а Замовник прийняти та оплатити надані Послуги.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 вказаного договору загальна вартість надання Послуг за цим договором визначена відповідно до Завдання та становить: 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 коп., без ПДВ. Послуги не оподатковуються ПДВ, оскільки Виконавець є платником єдиного податку та не є платником ПДВ. Оплата вартості наданих за Договором Послуг здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) робочих днів на підставі надісланого Виконавцем оригіналу рахунку та за умови підписання Замовником Акта наданих послуг.
Так, на виконання умов договору про надання послуг з незалежної оцінки від 15.07.2024 № КД-22274 ТОВ «Консалтінгова компанія «Бюро оцінки Стефанович» передала, а ДП «Одеський морський торговельний порт» прийняло Звіт від 19.07.2024 № 2529/24 про незалежну оцінку ринкової вартості величини матеріального збитку, в 1-му примірнику; висновок про вартість майна, в 2-х примірниках: рецензію на Звіт №2529/24 від 19.07.2024.
Згідно з платіжною інструкцією від 29.07.2024 №1000016158 позивач сплатив ТОВ «Консалтінгова компанія «Бюро оцінки Стефанович» вартість послуг згідно з договором про надання послуг з незалежної оцінки від 15.07.2024 № КД-22274 у сумі 5 000 грн.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку № 2529/24 величина матеріального збитку, без урахування ПДВ: 1 418 254,07 грн; величина ПДВ: 283 650,81 грн; величина матеріального збитку, з урахуванням ПДВ: 1 701 904,88 грн.
4.7. Також у матеріалах справи наявні листи від 05.10.2023 №22/190, від 17.10.2023 № 41-15/1-170/446, від 24.11.2023 №22/242/518, від 19.03.2024 №22/017, з якими позивач звертався до відповідача з інформацією щодо прийняття мір по перешвартуванню нафтоналивного судна «Інженер Вальчук» з метою забезпечення безпеки в акваторії Одеського морського порту, а також про наявність боргу перед державним підприємством.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №916/3517/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №916/3517/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2025 відкрито касаційне провадження у справі №916/3517/24 за касаційною скаргою ПП «Фрог Агросервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025; справу призначено до судового розгляду.
5.2. Об'єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі №916/3517/24, якими позов задоволено у повному обсязі.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Скаржник відзначає, що судами попередніх інстанції порушено приписи частини першої статті 216, статей 224, 225 ГК України, частин першої, другої статті 11, частини другої статті 16, частини другої статті 22, статей 1166, 1192 ЦК України, частини першої статті 2 , частини першої статті 3 , пунктів 4-6 частини першої статті 4, статті 14 Закону України "Про морські порти України"; та не застосовано спеціальні норми права, зокрема, статті 57, 58, частину першу пункту 13 статті 78, статті 298, 299, 300, 301 КТМ України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому відповідач посилається на висновки Верховного Суду щодо пріоритетності норм спеціального закону над нормами загального закону, викладені у постановах від 25.05.2021 у справі №923/971/19, від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 23.06.2020 у справі №804/9077/16, від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, від 10.07.2018 у справі №461/6426/17, від 22.01.2019 у справі №826/4924/16, від 28.08.2020 у справі № 821/194/17, від 01.02.2022 у справі №640/18584/20, а також на висновки Верховного Суду щодо особливостей оцінки судами такого доказу як акт, що викладені у постановах від 13.12.2018 у справі №810/6689/14, від 10.09.2013 у справі №21-237а13, від 27.03.2018 у справі №813/2524/17, від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а, від 09.08.2018 у справі №826/5302/14, від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, від 06.02.2024 у справі №280/4643/13.
Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
6.4. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою для звернення до Верховного Суду стало питання:
- щодо наявності/відсутності складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для відшкодування збитків.
Ураховуючи наведене, Суд відзначає таке.
6.5. Щодо наявності/відсутності складу цивільного правопорушення
6.6. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої-другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
6.7. Так, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути збитки, заподіяні ДП "Одеський морський торговельний порт" на підставі статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що судно «Інженер Вальчук», власником якого є ПП «Фрог Агросервіс», спричинило пошкодження судну "ПСМ-726", що належить ДП "Одеський морський торговельний порт", шляхом ударів об його борт. Вказані обставини призвели до заподіяння підприємству збитків (пошкодження майна), що стало причиною звернення з даним позовом до суду.
6.8. Колегія суддів з огляду на предмет та підстави позову відзначає, що за приписами частини другої статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (Глава 51 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.
Системний аналіз положень статей 1166,1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить, по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Узагальнюючи наведене вище у своїй сукупності можна дійти висновку, що шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
Колегія суддів з огляду на те, що збитки у спірних правовідносинах виникли внаслідок морської події, відзначає таке.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про морські порти України" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції У країни та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт", "Про природні монополії' та інших нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до них.
Статтею 1 КТМ України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі) визначено, що зазначений Кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей
Так, аварійна морська подія - це будь-яка подія або серія подій, що сталися під час експлуатації судна або внаслідок неї, і призвели, зокрема до пошкодження судна, втрата судноплавного стану, пошкодження гідротехнічних споруд тощо.
Абзацами 1, 2 статті 58 КТМ України унормовано, що Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника. Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також провести попереднє розслідування аварійної морської події незалежно від її класифікації.
Главою 3 КТМ України унормовано порядок відшкодування збитків від зіткнення суден.
Правила цієї глави застосовуються у разі зіткнення в морських або інших водах морських суден, а також морських суден і суден внутрішнього плавання.
Для цілей цієї глави до зіткнення суден прирівнюються випадки, коли збитки заподіяні одним судном іншому або особам, вантажу чи іншому майну, що знаходяться на судні, виконанням або невиконанням маневру чи недотриманням правил судноплавства, навіть якщо при цьому не трапилося фізичного зіткнення суден (частини перша та друга статті 297 КТМ України).
Відповідно до статті 298 КТМ України якщо зіткнення сталося випадково або внаслідок непереборної сили, а також якщо неможливо встановити причини зіткнення, то збитки несе той, хто їх зазнав.
Це положення застосовується і в тому разі, якщо судна або одне з них знаходилися в момент зіткнення на якорі чи були закріплені іншим способом.
Якщо зіткнення спричинено неправильними діями або упущеннями одного із суден, збитки відшкодовуються тією стороною, з вини якої сталося зіткнення (стаття 299 КТМ України).
Якщо зіткнення викликано виною всіх суден, що зіткнулися, то відповідальність кожної із сторін визначається відповідно до ступеня вини. У разі неможливості встановити ступінь вини кожної із сторін відповідальність розподіляється між ними порівну (стаття 300 КТМ України).
Жодне із суден, що зіткнулися, не вважається винним, поки не буде доведено його вину (стаття 301 КТМ України).
Отже, зазначені норми права є спеціальними нормами, що регулюють відносини, пов'язані з відшкодуванням збитків, завданих судновласникам від зіткнення суден, з огляду на що положення статей 22, 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України, що є загальними нормами права, мають застосовуватись з урахуванням приписів глави 3 КТМ України.
Аналізуючи наведене вище нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, Суд відзначає, що визначальним у даній категорії спорів є встановлення господарськими судами обставин:
(1) аварійно-морській події, а саме часу / місця / причин;
(2) неправомірності поведінки особи, зокрема, виконанням або невиконанням маневру чи недотриманням правил судноплавства;
(3) винної / винних осіб у аварійно-морській події;
(4) причинно-наслідкового зв'язку між безпосередньою подією та шкодою; а також
(5) розміру завданої шкоди.
Отже, ураховуючи предмет та підстави позову, дія вказаних спеціальних норм матеріального права поширюється на спірні правовідносини.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги у відповідній частині знайшли своє підтвердження, а відтак посилання на висновки Верховного Суду щодо конкуренції загальної на спеціальної норми є обґрунтованими.
6.9. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, оцінивши докази, надані позивачем, зокрема: Акт фіксації пошкодження майна від 29.04.2024 № 2404.2407; кошторис, затверджений начальником ВСП «Судноверф «Україна» Коваленко К.А. 01.07.2024; Звіт від 19.07.2024 № 2529/24 про незалежну оцінку ринкової вартості величини матеріального збитку, дійшли висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу господарського правопорушення, передбачені статтею 1166 ЦК України.
При цьому суди вказали, що протиправна поведінка характеризується недотриманням приписів законодавства; розмір шкоди підтверджується висновком про величину матеріального збитку та кошторисом на виконання робіт в сумі 1 701 904,88 грн (з ПДВ); причинний зв'язок випливає з бездіяльності відповідача щодо належного утримання судна та невиконання приписів закону; шкода майну позивача була завдана в результаті ударів судном, що належить відповідачу; вина підтверджується, у тому числі, наявністю та невиконанням припису від 29.08.2023 № 002.
6.10. Колегія суддів, ураховуючи наведене у пункті 6.8 даної постанови, вважає висновки господарських судів передчасними та такими, що ухвалені з неправильним застосовуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій залишивши поза увагою норми глави 3 КТМ України, що регулюють спірні правовідносини.
Як уже відзначалось визначальним у спірних правовідносинах є встановлення обставин аварійно-морській події (часу / місця / причин), винного / винних у аварійно-морській події, ступеня вини кожного з учасників морської аварійної ситуації, неправомірності поведінки особи (виконанням / невиконанням маневру / недотриманням правил судноплавства), причинно-наслідкового зв'язку між безпосередньою подією та шкодою, а також розміру завданої шкоди.
Водночас зміст оскаржуваних судових рішень не містить встановлених судами вказаних обставин з урахуванням положень 297 - 301 КТМ України, що є визначальним у вирішенні даного спору. Судами також у відповідності до приписів статті 58 КТМ України не встановлювались обставини наявності / відсутності документів (актів / протоколів) розслідування аварійно-морської події із спірними суднами.
Колегія суддів відзначає, що Акт фіксації пошкоджень майна, кошторис та Звіт про ринкову вартість величини матеріального збитку, що були покладені в основу оскаржуваних судових рішень, за своєю правовою природою є доказами наявності пошкоджень майна, які, у свою чергу, можуть доводити наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як розмір шкоди / збитків.
Водночас такі докази у силу приписів статей 76-78 ГПК України не підтверджують та не спростовують інші обставини, що входять в предмет доказування у даній справі, як-то обставини аварійно-морської події (час / місце / причини зіткнення (пошкодження) суден), протиправності поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, а також вину судновласника / судновласників.
Оцінюючи правові характеристики протиправності поведінки заподіювала шкоди, у контексті доводів та мотивів оскаржуваних судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що господарськими судами належно не встановлено в чому саме полягала протиправність поведінки відповідача, що призвела до заподіяння шкоди позивачу.
У розрізі наведеного Суд відзначає, що протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Разом з тим, господарські суди, висновуючи, що відповідач порушив правила судноплавства, не вказують які саме норми чинного законодавства були порушені відповідачем.
Також, вказуючи на те, що ПП «Фрог Агросервіс» не виконало вимоги припису щодо відшвартування спірного судна, суд апеляційної інстанції у відповідності до приписів 76-78, 86 ГПК України не надав оцінку доводам та доказам відповідача щодо неможливості виходу судна «Інженер Вальчук» з Одеського морського порту з огляду на ненадання дозволу уповноваженими представниками влади та військово-морським командуванням.
ПП «Фрог Агросервіс», оскаржуючи рішення суду першої інстанції до апеляційного господарського суду, звертало увагу, що судно «Інженер Вальчук» було пришвартовано другим корпусом до борту судна «ПСМ-726» ще до моменту, коли відповідач став його судновласником. Тому дотримання умов швартування полягала повністю на позивачеві, адже на момент швартування обидва судна належали позивачу. Водночас господарські суди не надали правову оцінку таким обставинам.
Колегія суддів вважає, що важливим для об'єктивності встановлення протиправності поведінки відповідача у даному випадку є оцінка господарськими судами (на підставі доказів у своїй сукупності, наданих як позивачем так і відповідачем) дій / бездіяльності відповідача щодо відшвартування спірного судна, а також дій / бездіяльності самого позивача щодо вжиття / невжиття заходів із надання дозволу на відшвартування спірного судна та вчинення / невчинення дій щодо можливого перешвартування спірного судна з власної ініціативи, як такого, що створювало небезпеку для його власного майна, ураховуючи обставини попереднього пришвартування саме позивачем обох плавзасобів один до одного.
Суд відзначає, що важливим елементом доказування наявності збитків є також встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Крім того, відповідальність настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
За таких обставин у спірних правовідносинах господарським судам слід встановити, окрім наведеного вище у цій постанові, наявність / відсутність у діях позивача протиправності поведінки, яка виражається у порушенні правил судноплавства та / або умов договору відповідачем, що безпосередньо призвело до заподіяння шкоди позивачу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини другої статті 42 ГПК України).
Обов'язок доказування - це закріплена в процесуальному та матеріальному законодавстві міра належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Аналогічний висновок щодо розподілу тягаря доказування в спорах про стягнення збитків викладений у постановах Верховного Суду від 17.06.2025 у справі №910/13093/23, від 28.05.2025 у справі №921/358/24, від 18.02.2025 у справі №904/5268/23, від 29.01.2025 у справі №904/4061/23, від 02.05.204 у справі №914/127/20 та інших.
Разом з тим, наведеного суди не врахували та не встановили обставин, що є визначальними у даній категорії спорів.
6.11. Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Водночас оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають. Окремо слід відзначити, що суд апеляційної інстанції однобічно переглянув рішення суду першої інстанції (яке було ухвалено за відсутності відповідача), не надавши оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду.
Отже, беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.12. За таких обставин, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
Проаналізувавши правові висновки у справах, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що вказані висновки (у тій частині, що окреслено у даній постанові) є релевантними до спірних правовідносин, а відтак підлягають врахуванню судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні судових рішень знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї постанови.
7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
7.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
8. Судові витрати.
8.1. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фрог Агросервіс" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі №916/3517/24 скасувати, а справу № 916/3517/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко