09 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5778/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ярош А.І., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
від 03.06.2025
та на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ярош А.І., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
від 24.06.2025
за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАДИМА»;
2) Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси»
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 247 000,00 грн штрафу,
за участю:
прокурора: Красножон О.М.,
представників:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача-1: Васильєв Ю.Ю.,
від відповідача-2: Руснак С.В.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАДИМА" та Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 247 000 грн штрафу.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачами за відсутності об'єктивних та законних підстав було укладено додаткові угоди, якими продовжено строк виконання зобов'язань щодо передачі товару, що стало підставою для не нарахування замовником штрафних санкцій за порушення умов договору, передбачених п.7.2. договору щодо поставки товару (Модулі швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту), за ціною 3 800 000,00 грн у строк до 31.07.2023.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
На веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro - публічні закупівлі» (далі - веб-портал «Prozorro») Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» 12.06.2023 оголошено про проведення відкритих торгів з особливостями (у порядку проведення процедури відкритих торгів з особливостями, визначеними постановою КМУ від 12.10.2022 №1178), ідентифікаційний номер закупівлі №UА-2023-06-12-009566-а за предметом ДК 021:2015:44210000-5: Конструкції та їх частини (Модулі швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту), джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.
За результатами проведеної закупівлі між КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» та ТОВ «МИРАДИМА» укладено Договір № 140 від 11.07.2023 (через місяць після публікації оголошення) щодо поставки Товару за визначеним предметом закупівлі ДК 021:2015-44210000-5: Конструкції та їх частини (Модулі швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту), за ціною 3 800 000,00 грн у строк до 31.07.2023.
На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
На адресу КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» 27.07.2023 надійшов лист ТОВ «МИРАДИМА» від 25.07.2023, у якому Постачальник повідомив, що через затримку поставки виробником бетонної суміші С32/40 (М500) у період з 19 по 27 липня поточного року, не має змоги своєчасно (до 31.07.2023) в повному обсязі виконати свої зобов'язання за укладеним Договором № 140 від 11.07.2023. На підтвердження об'єктивних обставин неможливості виконати зобов'язання за Договором, надано лист постачальника бетонної суміші ТОВ «Сіб Бетон» від 19.07.2023, в якому зазначено, що у зв'язку з ремонтом технологічного обладнання на підприємстві, відвантаження бетонної суміші С32/40 (М500) не буде здійснюватися з 19 по 27 липня 2023 року.
28.07.2023 до Договору № 140 від 11.07.2023 між КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» та ТОВ «МИРАДИМА» укладено додаткову угоду № 1 якою продовжено строк виконання зобов'язання щодо передачі товару на 31 календарний день та внесено зміни до п. 5.1 Договору: « 5.1. Поставка Товару Постачальником Замовникові здійснюється до 31 серпня 2023 року».
За доводами прокурора Додаткову угоду № 1 від 28.07.2023 між КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м.Одеси» та ТОВ «МИРАДИМА» укладено тоді, коли обставини на які посилався Постачальник, як на об'єктивні, перестали існувати (згідно з листом ТОВ «Сіб Бетон» №19/07-1 від 19.07.2023 відвантаження бетонної суміші С32/40 (М500) очікується з 28.07.2023).
29.08.2023, за два дні до закінчення строку виконання зобов'язання щодо поставки Товару за Договором № 140 від 11.07.2023 із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.07.2023, на адресу КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» від ТОВ «МИРАДИМА» надійшов лист, згідно з яким через затримку поставки виробником бетону відповідної марки та необхідної для виробництва укриття арматури, Постачальник не має змоги своєчасно (до 31.08.2023) в повному обсязі виконати свої зобов'язання за укладеним Договором № 140 від 11.07.2023. Документальним підтвердженням об'єктивних обставин став лист ТОВ «Сіб Бетон» № 23/08-1 від 23.08.2023, згідно з яким у зв'язку з ремонтом технологічного обладнання на підприємстві, відвантаження бетонної суміші С32/40 (М500) не буде здійснюватися з 23 по 31 серпня 2023 року та лист-повідомлення ТОВ «Морський будівельний комплекс» № 3 від 24.08.2023, згідно з яким через велику логістичну завантаженість, викликану обмеженням пересування великогабаритної техніки, у зв'язку з високою температурою повітря, очікувана поставка арматури М/Д:10:А500С; ДСТУ3760, Клас А500С та арматури М/Д:16;А500С;ДСТУ3760, Клас А500С буде здійснюватися не раніше 04.09.2023 (при цьому дата з якої така поставка перестає здійснюватися не вказано).
30.08.2023 до Договору № 140 від 11.07.2023 між КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» та ТОВ «МИРАДИМА» укладено додаткову угоду № 2, якою знову продовжено строк виконання зобов'язання щодо передачі товару на 30 календарних днів та внесено зміни до п. 5.1 Договору: « 5.1. Поставка Товару Постачальником Замовникові здійснюється до 30 вересня 2023 року».
В подальшому, листом від 06.09.2023 за № 01-29-2/1196 КУ «ЦФГДЗУСО Київського району м. Одеси» повідомило ТОВ «МИРАДИМА» про необхідність уточнення місця доставки та порядку приймання товару за Договором № 140 від 11.07.2023, зазначивши адресу доставки товару - 65038, м. Одеса, пров. Дачний, 1 та передбачивши приймання товару та підписання видаткової накладної безпосередньо уповноваженим представником закладу освіти Київського району м. Одеси.
На підставі вищезазначеного листа, між КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» та ТОВ «МИРАДИМА» укладено додаткову угоду № 3 від 14.09.2023 до Договору № 140 від 11.07.2023, якою внесено зміни до п. 4.5 Договору та зазначено, що приймання товару здійснюється в присутності уповноважених представників Постачальника та відповідальної особи закладу освіти Київського району м. Одеси, шляхом підписання видаткової накладної, оформленої належним чином, представниками Постачальника та відповідальної особи закладу освіти Київського району м. Одеси. Датою поставки Товару вважається дата доставки Постачальником Товару до закладів освіти Київського району м.Одеси та підписання видаткової накладної відповідальними особами Постачальника та закладу освіти Київського району м. Одеси (п.5.4 Договору №140 в новій редакції). Зобов'язання Постачальника щодо поставки Товару вважається виконаними у повному обсязі з моменту підписання видаткової накладної відповідальними особами Постачальника та закладів освіти Київського району м. Одеси (п.5.4 Договору № 140 в новій редакції).
Відповідно до видаткової накладної № 24 від 30.09.2023 ТОВ «МИРАДИМА» поставило Товар, а саме: технічний модуль ШСЗСЦЗ з боковим вхідним отвором та дверима посиленими, герметичними для укриття - 1 шт; модуль ШСЗСЦЗ прохідний з торцевими отворами - 2 шт; модуль ШСЗСЦЗ прохідний з торцевими та боковим отвором - 2 шт; модуль ШСЗСЦЗ прохідний з торцевими та боковим отворами - 1 шт; модуль ШСЗСЦЗ вхідний з торцевим отвором та дверима посиленими, герметичними для укриття - 1 шт на загальну суму 3 325тис. грн. Вказана накладна підписана директором ТОВ «МИРАДИМА» Войтко О.В. та представником Одеського ліцею «Фонтанський» Одеської міської ради.
Згідно з видатковою накладною № 25 від 30.09.2023 ТОВ «МИРАДИМА» поставило Товар, а саме: модуль ШСЗСЦЗ глухий з торцевим отвором - 1 шт, вартістю 475 тис. грн. Видаткова накладна № 25 підписана директором ТОВ «МИРАДИМА» Войтко О.В. та представником Одеського ліцею «Фонтанський» Одеської міської ради.
Прокурор вказує на те, що згідно п. 5.1 Договору № 140 від 11.07.2023 поставка товару Постачальником Замовникові здійснюється до 31.07.2023. При цьому, Одеський ліцей «Фонтанський» не є замовником товару та стороною за Договором № 140 від 11.07.2023.
Відповідно до п. 11.4.4. Договору № 140 від 11.07.2023 зміна істотних умов договору допускається у випадку продовження строку дії Договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язання щодо передачі Товару в разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю.
Строк дії Договору та/або виконання зобов'язань може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі. Форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначатиметься Замовником у момент виникнення об'єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства.
Прокурор вважає, що всупереч п. 11.4.4. Договору № 140 від 11.07.2023, листи ТОВ «Сіб Бетон» за вих №19/07-1 від 19.07.2023 та № 23/08-01 від 23.08.2023, ТОВ «Морський будівельний комплекс» № 3 від 24.08.2023, на підставі яких продовжено строк виконання зобов'язання щодо поставки Товару, не є документальним підтвердженням об'єктивних обставин неспроможності виконання ТОВ «МИРАДИМА» взятих на себе зобов'язань щодо поставки Модулів швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту. Сторонами за відсутності об'єктивних та законних підстав для укладення додаткових угод № 1 від 28.07.2023 та № 2 від 30.08.2023, вказані угоди були укладені, що стало підставою для ненарахування Замовником штрафних санкцій за порушення умов Договору з боку Постачальника ТОВ «МИРАДИМА», передбачених п. 7.2. Договору у розмірі 247 000 грн.
Станом на 01.11.2023 на базі Одеського ліцею «Фонтанський» Одеської міської ради відсутнє укриття, а для 844 (з 982) учнів з метою проведення очних занять, використовується база Одеського ліцею «Олімпієць» на підставі Договору № 1 від 25.08.2023, що є доказом неефективного та нераціонального витрачання бюджетних коштів Одеської міської територіальної громади.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Одеської області рішенням від 13.02.2025 у справі №916/5778/23 позов задовольнив повністю. Визнав недійсними додаткові угоди №1 від 28.07.2023 та №2 від 30.08.2023 до Договору №140 від 11.07.2023 про постачання модулів швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАДИМА» на користь Одеської міської ради до місцевого бюджету штрафні санкції у сумі 247 000 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАДИМА» на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6389 грн. Стягнув з Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684 грн.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.06.2025 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 у справі №916/5778/23.
В задоволенні позову керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАДИМА" та Комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси" про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 247 000 грн штрафу відмовив.
Стягнув з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАДИМА" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 13 609,50 грн.
Додатковою постановою від 24.06.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд стягнув з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАДИМА" витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн. В решті заяви відмовив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та додаткову постанові від 24.06.2025 у справі № 916/5778/23, у якій просив їх скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2025, в задоволенні заяви відповідача-1 про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.
Касаційна скарга подана з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норми права (статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 10.10.2024 у справі № 910/332/24, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23, від 22.11.2023 у справі № 916/2814/23 (щодо документального підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов'язання), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21 (щодо стягнення штрафних санкцій на користь розпорядника вищого рівня до бюджету тощо).
Також у касаційній скарзі прокурор вказав на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що ним не доведено наявність порушеного, оспорюваного права чи охоронюваного інтересу осіб, в інтересах яких подано позов. Послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо того, що розпорядник бюджетних коштів є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Зазначив, що схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21. А також вказав, що дії сторін договору щодо необґрунтованого продовження строку поставки товару, шляхом укладення додаткових угод, суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Укладення додаткових угод про продовження строків поставки жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності. Укладення оспорюваних додаткових угод до договору щодо продовження строку поставки товару за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору, а можливість зміни строку поставки товару внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів.
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.
Підставою для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції вказав на порушення судом апеляційної інстанції вимог частин 3, 4 статті 123, частини 8 статті 129 ГПК України, без врахування висновків Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, від 19.03.2020 у справі № 140/2323/19, від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.
Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Зазначив, що прокурором не доведено наявність порушеного права позивача, внаслідок укладення оскаржених додаткових угод, яке підлягає захисту, а також про відсутність підстав для перерахування неустойки на користь третіх осіб, що не є сторонами договору, зокрема позивачу. Повідомив про намір понести судові витрати у суді касаційної інстанції в розмірі 12 000 грн.
Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу вказав на те, що прокурором подано касаційну скаргу, за якою відкрито касаційне провадження з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. В обґрунтування доводів касаційної скарги прокурором наведено постанови Верховного Суду, які є нерелевантними для справи № 916/5778/23.
У справі № 916/5778/23 правові висновки, викладені апеляційним судом, стосуються наявності/відсутності права прокурора на звернення до суду в інтересах міської ради із позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору, стороною якого міська рада не є, а також про стягнення неустойки за таким договором до місцевого бюджету.
Прокурором не наведено постанов Верховного Суду в яких був би викладений інший висновок, та якому б суперечила постанова суду апеляційної інстанції, що відповідало б підставам касаційного оскарження передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, які самостійно визначені прокурором підставою для касаційного оскарження.
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати
Як вбачається з матеріалів справи № 916/5778/23 прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАДИМА" та Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси» про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 247 000 грн штрафу.
На думку прокурора належним позивачем у цій справі є Одеська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, що узгоджується з підставами та предметом позову. Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань з поставки модулів швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту свідчить про порушення не лише інтересів комунального закладу як сторони правочину, а й інтересів територіальної громади міста Одеси загалом, так як наразі на базі Одеського ліцею «Фонтанський» Одеської міської ради відсутнє укриття, а також призводить до недоодержання бюджетом штрафних санкцій, передбачених п.7.2. договору, в розмірі 247 000 грн.
У цій справі місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних обставин, на які посилався відповідач-1, ініціюючи укладення додаткових угод до Договору № 140, які надають можливість ТОВ «МИРАДИМА» продовжити строк виконання зобов'язання за Договором, що є підставою для визнання угод недійсними.
Щодо стягнення штрафних санкцій, суд зазначив, що відповідачем-1 допущено прострочення поставки товару на 61 день (період з 01.08.2023 по 30.09.2023), у зв'язку з чим йому правомірно нараховано пеню у сумі 231 000 грн та штраф у сумі 16 226 грн, а разом на загальну суму 247 000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача-1 на користь Одеської міської ради.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Вказав про те, що прокурор не довів наявності порушеного, оспорюваного права чи охоронюваного інтересу Одеської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Зазначив, що спірний договір та додаткові угоди є двосторонніми правочинами, сторонами яких є товариство та комунальна установа. Одеська міська рада не є стороною зазначених правовідносин, тому, навіть у випадку порушення умов договору, стягнення неустойки має здійснюватися на користь саме комунальної установи, а не органу місцевого самоврядування, адже неустойка не є коштами, які повертаються до бюджету та не контролюються міською радою, а стягується на користь комунальної організації як сторони господарського договору.
Комунальна установа "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси" виступає у спірних правовідносинах як суб'єкт господарювання - сторона у зобов'язальних відносинах; Комунальна установа, як юридична особа, що наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем у суді та спроможна самостійно захищати свої права та законні інтереси в разі їх порушення. В свою чергу Одеська міська рада у своєму листі від 17.10.2023 інформувала окружну прокуратуру, що не є стороною договірних відносин та не має зобов'язань за Договором №140 від 11.07.2023.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов правильного висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту, з огляду на таке.
Підставою для заявлення вимоги про визнання недійсними додаткових угод, якими продовжено строк виконання зобов'язань щодо передачі товару, прокурором визначено те, що це надало можливість замовнику не нараховувати штрафні санкції за порушення умов договору, передбачені п.7.2. договору, у зв'язку з чим місцевий бюджет недоотримав 247 000 грн, тому ці додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а кошти підлягають стягненню на користь місцевого бюджету з відповідача-1.
Тобто, метою звернення з цим позовом прокурором визначено поповнення доходів місцевого бюджету, головним розпорядником коштів якого є Одеська міська рада, шляхом стягнення в доход місцевого бюджету штрафних санкцій, передбачених п.7.2. договору, в розмірі 247 000 грн.
Однак, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав позицію щодо того чи є неустойка фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою, та чи призведе її стягнення на користь комунальної організації до відновлення інтересів територіальної громади.
Так, у постанові від 27.11.2024 у справі № 911/826/23 за позовом прокурора в інтересах держави в особі міської ради та комунальної організації до ТОВ "Автоспецпром" про стягнення штрафу та пені, Верховний Суд зазначив (пункти 123-125) про те, що оскільки сторонами Договору є КО "Київмедспецтранс" (покупець) і ТОВ "Автоспецпром" (постачальник), зобов'язання щодо сплати неустойки, встановлене Договором, також виникає між цими суб'єктами. Суди не встановили, що спірний Договір є тристороннім та / або містить обов'язки перерахування неустойки на користь третіх осіб, що не є сторонами Договору, зокрема Київській міській раді.
Стягнення неустойки у разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов'язань за договором відбувається на користь такої організації; неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою. Подібні за змістом висновки щодо стягнення неустойки викладені в п.17 постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №908/2335/22.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 15.03.2024 у справі №904/192/22 також дійшла висновку, який mutatis mutandis підлягає врахуванню в цій справі, що для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (п.35 постанови).
Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовно підтримується в постановах від 17.06.2025 у справі № 911/2192/24, від 17.06.2025 у справі № 911/2191/24, від 28.08.2025 у справі № 911/1974/24, від 29.07.2025 у справі № 911/1927/24.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь місцевого бюджету штрафних санкцій у загальному розмірі 247 000 грн узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду.
Правильним колегія суддів вважає і рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні поданого прокурором позову в інтересах Одеської міської ради про визнання недійсними укладених між відповідачами додаткових угод до договору, якими продовжувався строк виконання зобов'язань. Прокурор не навів доводів про те, які саме інтереси держави були порушені та як саме визнання недійсним укладених між відповідачами додаткових угод до договору поставки вплине на їх відновлення, особливо враховуючи відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення на користь місцевого бюджету штрафних санкцій.
Однак, під час підготовки справи № 916/5778/23 до розгляду, колегія суддів встановила, що на розгляді Верховного Суду перебувала справа № 916/2984/24, у якій з позовом звернувся заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек солюшнз Україна" та Комунальної установи "Одеська обласна база спеціального медичного постачання" про визнання недійсною укладеної між сторонами додаткової угоди від 07.12.2023 № 1 до договору про закупівлю товару від 06.12.2023 № 38/23 та стягнення з ТОВ "Протек солюшнз Україна" на користь обласного бюджету Одеської області в особі Одеської обласної ради 1 396 360,00 грн пені та 1 330 066,36 грн штрафу.
Позов прокурором обґрунтовано тим, що сторонами безпідставно додатковою угодою № 1 від 07.12.2023 було продовжено строк дії договору № 38/23 від 06.12.2023 та строк постачання товару до 31.03.2024. Також прокурор зазначив про постачання Відповідачем-1 товару з порушенням строку, передбаченого договором від 06.12.2023 № 38/23, як підстави для стягнення 1 396 360,00 грн пені та 1 330 066,36 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 у справі № 916/2984/24, залишеним без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025, в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані, зокрема тим, що звернення Прокурора в інтересах Позивачів з вимогою про визнання угоди № 1 від 07.12.2023 недійсною не призведе до поновлення будь-яких прав Позивачів.
Щодо вимог про стягнення з ТОВ "Протек солюшнз Україна" на користь Ради пені у розмірі 1 396 360,00 грн та штрафу у розмірі 1 330 066,36 грн, суди зазначили, що Рада не є стороною договору про закупівлю № 38/23 від 06.12.2023, а, отже, Прокурор не може вимагати стягнення штрафних санкцій на користь Ради.
Окрім цього суд апеляційної інстанції звернув увагу на недоведеність факту прострочення поставки товару за договором № 38/23 від 06.12.2023, що само по собі є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Тобто правовідносини у справі № 916/5778/23 та у справі № 916/2984/24 є подібними.
Верховний Суд (у складі колегії, що входить до складу палати для розгляду справ, щодо земельних відносин та права власності) постановою від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 скасував постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду Одеської області в частині відмови у задоволенні позову прокурора про визнання недійсною додаткової угоди. Прийняв у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду № 1 від 07.12.2023 до договору № 38/23 від 06.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протек солюшнз Україна" та Комунальною установою "Одеська обласна база спеціального медичного постачання". В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 у справі № 916/2984/24 залишив без змін.
Верховний Суд погодився з позицією Прокурора, що Відповідачами у розумінні положень договору № 38/23 від 06.12.2023 та вимог чинного законодавства не було належним чином підтверджено існування таких обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість виконання зобов'язань у межах строку, визначеного договором, а також на підставі сертифіката Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчується настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до положень договору.
Зазначив, що навіть у разі доведення ТОВ "Протек солюшнз Україна" наявності об'єктивної неможливості виконання зобов'язань у межах строків, визначених договором, та надання сертифіката Торгово-промислової палати України, яким підтверджено настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору, такі обставини можуть бути враховані саме як підстава для звільнення Відповідача 1 від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань. Водночас вони не створюють правових підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема щодо продовження строку його дії та строків виконання зобов'язань за договором № 38/23 від 06.12.2023.
В частині стягнення з ТОВ "Протек солюшнз Україна" на користь Ради пені у розмірі 1 396 360,00 грн та штрафу у розмірі 1 330 066,36 грн Верховний Суд погодився, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог у цій частині, оскільки фактичні обставини підтверджують належне виконання ТОВ "Протек солюшнз Україна" зобов'язань з поставки у межах строків, передбачених договором № 38/23 від 06.12.2023 та погоджених сторонами.
Зазначив, що у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на недоведеність заявлених вимог, Суд не надає правової оцінки аргументам Скаржника щодо інших підстав відмови, наведених судами попередніх інстанцій, оскільки вони не впливають на кінцевий результат розгляду справи та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24, згідно з якими прокурором обрано ефективний спосіб захисту, який давав підстави суду касаційної інстанції скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення по суті спору. А також, що в позові в частині стягнення заявленої прокурором до сплати неустойки на користь Одеської міської ради має бути відмовлено у зв'язку з тим, що обставини справи свідчать про дотримання відповідачем-1 строків поставки.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених висновків, викладених у постанові від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24, для забезпечення єдності судової практики при вирішенні спорів за позовами прокурорів, поданих в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсними додаткових угод до договору укладених між комунальним підприємством, підпорядкованим такому органу, та іншою юридичною особою, якими виключно продовжувався строк виконання зобов'язань за договором та про стягнення, передбаченої договором неустойки за несвоєчасну поставку товару на користь місцевого бюджету, з огляду на таке.
Наведена вище практика Верховного Суду свідчить про те, що стягнення неустойки у разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов'язань за договором відбувається на користь такої організації; неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою, що виключає можливість звернення прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа), з позовом про її стягнення на користь міськради. Відповідно надаючи оцінку позову прокурора, поданого в інтересах Одеської міської ради, в частині вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасну поставку товару в доход місцевого бюджету, дослідження обставин дотримання відповідачем-1 строків поставки товару не має значення для вирішення спору у цій справі.
Також постанова Верховного Суду від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 не містить окремо сформованого висновку щодо того, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивачів, і що задоволення позову про визнання додаткової угоди № 1 від 07.12.2023 недійсною призведе до поновлення прав позивачів. Однак дії суду щодо скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову у частині визнання недійсною додаткової угоди, свідчить про те, що Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що обраний прокурором спосіб захисту прав позивачів є ефективним.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).
Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 та від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. Ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.
В постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладено висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У пунктах 50, 51 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 викладено висновки про те, що чинним законодавством, а саме абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається звернення прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа), з позовом про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) шляхом стягнення грошових коштів на користь підприємства об'єднання громадян як сторони правочину, яке (підприємство) не є суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, але прокурором визначено одним із відповідачів у справі, оскільки в такому випадку прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб'єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21. При цьому задоволення позовної вимоги про визнання недійсним правочину не є ефективним способом захисту, здатним призвести до реального відновлення порушених прав та інтересів держави чи місцевої територіальної громади без додаткового звернення до суду з новим позовом (позовами).
Відсутність у прокурора права звертатися в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа), з позовом про стягнення неустойки за порушення строків виконання зобов'язань, за укладеним між відповідачами договором, на користь міськради, свідчить про обрання прокурором у справі № 916/2984/24 неефективного способу захисту. Виключно вимога про визнання недійсною додаткової угоди, якою сторони продовжили строк виконання зобов'язань, тобто яка не потребує залучення додаткових коштів з бюджету та не призводить до зменшення кількості товару, що постачається не здатна призвести до реального відновлення порушених прав та інтересів держави, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Верховний Суд у постанові від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову у частині визнання недійсною додаткової угоди, наведеного не врахував, при цьому не вказав які права та інтереси держави будуть відновлені внаслідок прийняття такого рішення.
Також колегія суддів вважає, що при вирішенні спору в частині вимог прокурора про стягнення з відповідача-1 в доход місцевого бюджету неустойки за порушення строків поставки, першочергово мало вирішуватися питання про наявність у прокурора права на звернення з таким позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Натомість у справі № 916/2984/24 це питання не досліджувалося. Підставою для відмови в позові у справі № 916/2984/24 вказано на не підтвердження обставин порушення строків поставки відповідачем-1. Тобто фактично у цій постанові у справі № 916/2984/24 колегія суддів визнала можливим стягнення неустойки на користь особи, яка не є стороною договору (в доход місцевого бюджету) у разі підтвердження порушення строків поставки товару за договором контрагентом комунального підприємства за позовом прокурора поданого в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
З метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, які залишаються, колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24, ухваленої Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, шляхом викладення правової позиції щодо ефективності обраного прокурором способу захисту, у разі подання позовної заяви в інтересах органу місцевого самоврядування, який не є стороною договору, про визнання недійсними додаткових угод про продовження строку виконання зобов'язання за договором, укладених сторонами такого договору, однією з яких є комунальне підприємство. А також що підставою для відмови в стягненні передбаченої договором неустойки за порушення строків виконання зобов'язання у справі за позовом прокурора поданим в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, є відсутність у прокурора повноважень на звернення з таким позовом, оскільки стягнення неустойки відбувається на користь сторони договору, а не в дохід місцевого бюджету, що не потребує встановлення та дослідження обставин дотримання строків поставки, визначених основним договором, необхідних для вирішення питання по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Питання про передачу справи на розгляд палати може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Враховуючи викладене справа № 916/5778/23 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Передати справу № 916/5778/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Мамалуй