09 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4364/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Євсікова О.О., Корсака В.А., Демидової А.М.
від 07.08.2025
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"; 2) ОСОБА_2 ; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь центр"; 4) ОСОБА_3 ; 5) ОСОБА_4 ; 6) ОСОБА_5 ; 7) ОСОБА_6
про захист прав споживача, визнання недійсними правочинів, їх скасування, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_2 ,Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ ЦЕНТР", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист прав споживача, визнання недійсними правочинів, їх скасування, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки заявником не було усунуто недоліки позову протягом строку, встановленого судом в ухвалі від 14.05.2025 у справі № 910/4364/25, жодних заяв/клопотань від позивача на виконання вимог ухвали до суду не надходило.
Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2025, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу № 910/4364/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.07.2025 апеляційну скаргу позивача залишив без руху, надав позивачеві строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для:
- надання доказів сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн у встановленому порядку;
- надання доказів направлення копії апеляційної скарги Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_4 у встановленому порядку.
Попередив позивача, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/4364/25 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду. Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що апелянт до клопотання про усунення недоліків не додав докази направлення копії апеляційної скарги відповідачеві - Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) у встановленому порядку, а також відсутні докази сплати судового збору відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, за якою відкрито касаційне провадження в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі № 910/4364/25.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, справу направити для продовження розгляду.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а саме: частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та порушенням норм процесуального права.
Вказане на думку заявника призвело до постановлення судом апеляційної інстанції помилкового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі і є підставою для повернення за результатами касаційного провадження справи для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Інші учасники справи правом подати відзиви на касаційну скаргу позивача не скористалися, що не перешкоджає касаційному перегляду оскарженої ухвали.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/4364/25 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду через неусунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою, а саме: несплатою судового збору в сумі 2 422,40 грн та ненаданням доказів направлення копії апеляційної скарги Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у встановленому порядку.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України.
Згідно з положеннями частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 ГПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для залишення апеляційної скарги позивача без руху судом апеляційної інстанції зазначено те, що при зверненні з апеляційною скаргою скаржник не надав до суду докази надсилання копії скарги відповідачам - Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_4 , а також, що до скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Необхідність сплати позивачем судового збору судом апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відповідно до підпункту 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду, зокрема, апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду встановлено ставку судового збору у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене положення, на думку суду апеляційної інстанції, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
На думку суду апеляційної інстанції правова позиція щодо цього питання висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №280/4372/18.
Верховний Суд вважає наведені судом апеляційної інстанції доводи в цій частині помилковими. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема, у постанові від 11.01.2022 у справі № 916/1248/21, вказував на те, що Велика Палата Верховного Суду розглядала справу № 915/955/15 за касаційною скаргою ПАТ "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.09.2017 про відхилення скарги на дії органу виконавчої служби на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, у зв'язку тим, що до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У своїй постанові від 29.05.2018 у цій справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України "Про судовий збір", і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою). Водночас у частині другій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Проте підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (підпункти 4.6, 4.7, 5.2 постанови).
Тобто розглядалося питання щодо ставки судового збору, яка підлягає сплаті у разі подання апеляційної або касаційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду скарги на дії або бездіяльність органів виконавчої служби, за подання яких Законом України "Про судовий збір" окремо не було встановлено ставки судового збору.
При цьому, формуючи правову позицію у цій справі, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги встановлену судом апеляційної інстанції обставину, що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу […] судовий збір справляється на загальних підставах (підпункт 4.9 постанови). Тобто висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався загальних підстав справляння судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали.
У справі, що розглядається апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви заявнику у справі за його позовом у тому числі щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у межах якої ставиться питання застосування пункту 6 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", що визначає пільги визначених категорій осіб щодо сплати судового збору. Зокрема, згідно з цією статтею від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах по відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, висновок щодо застосування якого у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 не формувала.
Наведена судом апеляційної інстанції постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 280/4372/18 також обґрунтована тим, що жодних обставин, що передбачені чинним законодавством України для звільнення від сплати судового збору під час подання апеляційної скарги, скаржником не зазначено.
Відтак, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції у цій справі помилково застосував висновок, викладений у наведених ним постановах, що судовий збір сплачується за подання апеляційної скарги на всі без винятку ухвали, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали, без дослідження обставин чи підпадає позивач під категорію осіб, які звільнені від сплати судового збору за подання цього позову.
Оскільки за відсутності встановленої судом апеляційної інстанції обставини належить чи не належить скаржник до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, Верховний Суд позбавлений можливості висновку про дотримання скаржником вимог закону при поданні апеляційної скарги в частині необхідності надання доказів на підтвердження сплати судового збору, а тому висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є передчасними.
Крім цього, як вбачається з оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції іншою підставою для її повернення стало невиконання заявником вимог ухвали щодо надання доказів направлення апеляційної скарги відповідачу-1- Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк".
Позивач у касаційній скарзі зазначає, що апеляційна скарга ним подана Північному апеляційному господарському суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з нею ознайомлене так як має зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС, про що він повідомляв і суд апеляційної інстанції.
Реалізація особою права на подання заяв, клопотань до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку), яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту заяв, документів, які додаються до них, недотримання яких має відповідні процесуальні наслідки для заявника.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення від 17.08.2021), пунктом 2 якого визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).
Пунктом 110 розділу V "Перехідні положення" Положення від 17.08.2021 підсистеми (модулі) ЄСІТС, вказані в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля), яке було опубліковано 04.09.2021, а тому з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв'язку та змінено порядок вчинення дій, пов'язаних з початком функціонування ЄСІТС, зокрема, порядок та форма подачі процесуальних документів до суду.
Зокрема, згідно з пунктом 24 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Пунктом 29 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
За приписами пункту 37 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2023 у справі № 910/9377/22 (пункти 57-58): «тлумачення частин першої, четвертої, п'ятої, сьомої, абзаців першого та другого частини восьмої статті 6, частин п'ятої-сьомої статті 42 ГПК України, пунктів 24, 29, 37 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 приводить до висновку, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є використання підсистеми "Електронний суд", яка забезпечує можливість користувачам створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя.
За умови реєстрації іншим учасником справи Електронного кабінету функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету, що не виключає можливість надіслання таких документів засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду (близький за змістом висновок відображено в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 2340/4648/18, від 22.08.2019 у справі №520/20958/18, від 10.09.2019 у справі № 640/1374/19, від 21.12.2019 у справі № 910/12245/19, від 17.06.2020 у справі № 910/8423/19, від 20.07.2020 у справі № 910/1386/20, від 12.08.2022 №910/19043/21)».
Також, згідно з сформованим Верховним Судом у постанові від 16.06.2023 у справі № 910/9377/22 висновком, звернення до господарського суду з позовною заявою в електронній формі через підсистему "Електронний суд", функціонал якої в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів, відповідає вимогам частини другої статті 162, пункту 1 частини першої статті 164, частині першій статті 172 ГПК України щодо подання позовної заяви в письмовій формі та надання доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Такий висновок застосовний і до апеляційної скарги, аналогічні вимоги щодо подання якої встановлені статтями 258, 259 ГПК України.
У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що з відповіді №12694211, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", вбачається, що у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС (код ЄДРПОУ 14360570).
Оскільки функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає одночасно суду апеляційної інстанції та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів, інформація щодо надсилання до Електронного кабінету Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" копії поданої позивачем до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та доданих до неї документів, мала надійти до суду апеляційної інстанції автоматично.
Оскаржувана ухвала не містить доказів того, що судом апеляційної інстанції встановлювалися обставини наявності інформації в автоматизованій системі документообігу суду - комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», щодо того чи відбулося надсилання апеляційної скарги позивача з додатками в електронний кабінет відповідача-1. У той же час за наявності безпосередньо у суду доказу направлення апеляційної скарги позивача відповідачеві-1 відсутні підстави вимагати у позивача надати такий доказ, оскільки в такому разі ці дії суду можуть свідчити про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог. Лише за підтвердження обставин відсутності інформації в системі документообігу суду щодо надсилання до Електронного кабінету Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" копії поданої позивачем до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та доданих до неї документів, це могло б бути підставою вимагати у позивача надання таких доказів, зокрема, квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувачів ЄСІТС, чи іншого доказу на підтвердження надсилання відповідачеві копії апеляційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Подібних висновків, при вирішенні питання про прийняття позовів, заяв, клопотань тощо через підсистеми «Електронний суд» дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.08.2025 у справі №580/5204/22, який також вказав, що судам при прийнятті позову, заяв, клопотань тощо через підсистеми «Електронний суд» необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
З урахуванням наведеного ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов без належної оцінки відповідних обставин справи та норм права, які підлягають застосування до спірних правовідносин, що зумовлює необхідність скасування оскарженого судового рішення.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Положеннями частини шостої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
За наведених вище обставин, Верховний Суд, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи встановлені судом касаційної інстанції обставини порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу з передачею матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі з урахуванням викладеного у цій постанові.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі № 910/4364/25 скасувати.
3. Справу № 910/4364/25 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй