Іменем України
30 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/671/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Козелецької окружної прокуратури,
вул. Є. Лоскота, 1, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000, код 02910114
в інтересах держави в особі позивача:
Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
вул. П?ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код 39764881
до відповідача: Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Дружби, 33-б, с. Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562, код 04412751
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Державне підприємство “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України,
с. Ягідне, Чернігівського району, Чернігівської області, 15562, код 00415712
2) Фонд державного майна України,
вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код 00032945
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників сторін:
від прокуратури: Лепська Н.П., прокурор відділу прокуратури;
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи-1: не прибув;
від третьої особи-2: не прибув;
встановив:
30.06.2025 Козелецька окружна прокуратура через систему “Електронний суд» звернулася з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, у якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га шляхом:
- зобов'язання Іванівську сільську ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412751) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовим рішенням у справі №927/1016/21, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт - перебування у постійному користуванні ДП “ДГ “Чернігівське» земельної ділянки загальною площею 151,5097 га на території Іванівської сільської ради і вказане судове рішення є підтвердженням незаконності вибуття спірної земельної ділянки з власності держави. Оскільки станом на дату набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» спірна земельна ділянка використовувалася ДП “ДГ “Чернігівське» на праві постійного користування, вказана земельна ділянка не підлягає передачі у комунальну власність на підставі п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України. Незважаючи на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №190-ІЗ від 07.10.2020 скасовано, спірна земельна ділянка залишилася зареєстрованою в Державному земельному кадастрі та не повернута у власність позивача. За доводами прокурора належним способом захисту є повернення спірної земельної ділянки у власність та розпорядження позивача.
Ухвалою суду від 07.07.2025 вказану позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.08.2025, 12:20; до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено: 1) Державне підприємство “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, 2) Фонд державного майна України; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена прокуратурі, позивачу, відповідачу та третій особі-2 до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.07.2025, 18:40, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
Ухвала суду від 07.07.2025, направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, повернулася до суду неврученою з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
14.07.2025 від Козелецької окружної прокуратури надійшли докази направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державному підприємству “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України позовної заяви і доданих до неї документів.
28.07.2025 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України надійшли пояснення щодо позову №10-25-18413 від 21.07.2025, у яких третя особа-2 просить позов задовольнити та зазначає про те, що судовим рішенням у справі №927/1016/21 від 09.02.2022 (яке набрало законної сили 15.03.2022) встановлено юридичний факт - перебування у постійному користуванні Державного підприємства “Дослідне господарство “Чернігівське» земельної ділянки загальною площею 151,5097 га на території Іванівської сільської ради, що підтверджує незаконність вибуття спірної земельної ділянки з власності держави. В силу вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га з цільовим призначенням: землі запасу, перейшла у комунальну власність Іванівської сільської ради. Разом з тим, хоча спірна земельна ділянка і розташована на території Іванівської сільської ради, але не є землями комунальної власності відповідної територіальної громади відповідно до приписів п.п. «а» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, адже на момент набрання ним чинності використовувалася Державним підприємством “Дослідне господарство “Чернігівське» на праві постійного користування. У зв?язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» не вважаються землями комунальної власності територіальних громад землі державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Одночасно третя особа-2 просить суд розгляд справи здійснювати без участі її уповноваженого представника.
04.08.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника.
05.08.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 05.08.2025 без участі його представника у зв?язку з неможливістю забезпечити його явку в судове засідання.
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м.Чернігові, підготовче засідання 05.08.2025 не відбулося, про що складено Акт №91-25 щодо оголошення повітряної тривоги від 05.08.2025.
Ухвалою суду від 05.08.2025 учасники справи повідомлені про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2025, 12:30 (ухвала суду доставлена прокуратурі, позивачу, відповідачу та третій особі-2 до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 05.08.2025, 19:17, 19:16, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
Ухвала суду від 05.08.2025, направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, повернулася до суду неврученою з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
27.08.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення судових засідань у справі №927/671/25 за відсутності його представника. У поданому клопотанні відповідач зазначив про те, що позовні вимоги сільська рада визнає у повному обсязі.
12.09.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
У підготовче засідання 16.09.2025 прибув прокурор. Позивач, відповідач та треті особи у підготовче засідання 16.09.2025 не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та клопотання відповідача про проведення судових засідань у справі за відсутності його представника задоволені судом, оскільки участь у судових засіданнях є процесуальним правом сторони.
У підготовчому засіданні 16.09.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 30.09.2025, 12:40, про що прокурор повідомлений розпискою, позивач, відповідач та треті особи - ухвалою суду від 16.09.2025 (ухвала суду доставлена позивачу, відповідачу та третій особі-2 до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 17.09.2025, 15:40, 15:44, 15:47, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
22.09.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення судових засідань у справі №927/671/25 за відсутності його представника. У поданому клопотанні відповідач зазначив про те, що позовні вимоги Іванівська сільська рада Чернігівської області визнає у повному обсязі.
У підготовче засідання 30.09.2025 прибув прокурор. Позивач, відповідач та треті особи у підготовче засідання 30.09.2025 не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Клопотання відповідача про проведення судових засідань у справі за відсутності його представника задоволені судом, оскільки участь у судових засіданнях є процесуальним правом сторони, а не її обов?язком. Обов?язкова явка учасників справи у підготовче засідання судом не визнавалася.
Неприбуття належним чином повідомлених учасників справи у підготовче засідання не є перешкодою для вирішення спору за наявними матеріалами справи, в порядку частини 1 та п. 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачене право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення закріплене в частині 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частинами 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 Кодексу.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №927/1016/21 за позовом заступника керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.10.2020 №190-ІЗ “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 151,5097 га, в тому числі пасовищ - 151,5097 га (кадастровий номер 7425584000:07:000:0003), що розташована за межами населеного пункту с. Красне на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вжити заходи з повернення державі в особі Національної академії аграрних наук України з правом постійного користування Державного підприємства “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 151,5097 га, в тому числі пасовищ - 151,5097 га з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003, що розташована за межами населеного пункту с. Красне на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яке набрало законної сили 15.03.2022, встановлені такі фактичні обставини:
Згідно з Державним актом про право постійного користування землею серії ЧН № 00134, виданого відповідно до розпорядження районної Ради народних депутатів від 09.10.1995 № 338, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за №70, Дослідному господарству «Чернігівське» об'єднання «Саделіта» надано у постійне користування для науково-дослідного та сільськогосподарського використання 717,4 га землі в межах згідно з планом землекористування.
До земельної ділянки, переданої у постійне користування, входить земельна ділянка площею 161 га на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Відповідно п.п. 1.1., 1.4. Статуту Державне підприємство “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» є правонаступником в частині майна, землі, майнових та немайнових прав і зобов'язань Державного підприємства “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України».
Підприємство створене наказом Міністерства сільського господарства України від 28.11.1991 № 74/278. Наказом Української академії аграрних наук від 03.11.2006 № 117 “Про найменування установ, підприємств та організацій Української академії аграрних наук» підприємству визначено назву - Державне підприємство “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту садівництва УААН».
Діюче найменування підприємства визначене постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 26.11.2014 (протокол № 21) “Про зміну підпорядкування Державного підприємства “Дослідне господарство “Чернігівське» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» та наказом НААН від 01.12.2014 № 252 “Про зміну підпорядкування Державного підприємства “Дослідне господарство “Чернігівське».
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №190-ІЗ від 07.10.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 151,5097 га, в тому числі 151,5097 га пасовищ (кадастровий номер 7425584000:07:000:0003), що розташована за межами населеного пункту с. Красне на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та перебуває в запасі.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЗЕМ» від 02.06.2020 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 7425584000:07:000:0003, загальною площею 151,5097 га з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №927/1016/21 встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області при прийнятті наказу віднесло до земель запасу земельну ділянку площею 151,5097 га, в тому числі пасовищ - 151,5097 га (кадастровий номер 7425584000:07:000:0003), яка перебуває на праві постійного користування в ДП «ДГ «Чернігівське», чим було порушено вимоги ст. 15-1, 122, 141-149 Земельного кодексу України, ст. 2, 4, 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», та фактично безпідставно позбавлено ДП ДГ «Чернігівське» права постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №927/1016/21 позовні вимоги задоволено частково; визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.10.2020 №190-ІЗ “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 151,5097 га, в тому числі пасовищ - 151,5097 га (кадастровий номер 7425584000:07:000:0003), що розташована за межами населеного пункту с. Красне на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та перебуває у запасі.; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2270 грн; в решті позову - відмовлено.
За частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Обставини встановлені в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі №927/1016/21, яке набрало законної сили, є преюдиціальними при вирішенні даного спору за участю тих самих сторін.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.06.2022 № 10- 25-0.3-1696/2-22 наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №190-ІЗ від 07.10.2020 скасовано на підставі рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі № 927/1016/21 (а.с.29).
За доводами прокурора, незважаючи на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №190-ІЗ від 07.10.2020 скасовано, земельна ділянка залишилась зареєстрованою в Державному земельному кадастрі площею 151,5097 га.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2020 № 25-18040/14-20-сг надано дозвіл ДП «ДГ «Чернігівське» на розроблення документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 161,0 га (а.с.16).
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.04.2025 № 10-25-0.3-2261/2-25 на затвердження вищезазначена документація із землеустрою до Головного управління не надходила (а.с.48).
За доводами прокурора ДП “ДГ "Чернігівське" не у змозі розробити документацію із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 161,0 га, тобто в межах, визначених державним актом на право постійного користування землею Серія ЧН 00134 від 10.11.1995, оскільки, незважаючи на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №190-ІЗ від 07.10.2020 скасовано, земельна ділянка залишилась зареєстрованою в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га та не повернута у власність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Щодо підстав представництва інтересів держави Козелецькою окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Порушення інтересів держави в даному випадку Козелецькою окружною прокуратурою обґрунтовується перебуванням спірної земельної ділянки державної форми власності у комунальній власності Іванівської сільської ради, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства та в силу вимог ст. 117, пп. «а» п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України не може перебувати у комунальній власності територіальної громади, що свідчить про порушення інтересів держави.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
За змістом ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до пункту 7 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області здійснює Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Відповідно до п. 1, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85) Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначеним Земельним кодексом України, на території області.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, держава як власник земельних ділянок державної форми власності делегувала Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка площею 151,5097 га на території Іванівської сільської ради належить до земель державної власності та має сільськогосподарське призначення, повноваженнями щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, а також і на здійснення захисту порушених інтересів держави у судовому порядку, наділене Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Таким чином, уповноваженим державою органом на здійснення захисту її інтересів у спірних земельних правовідносинах є виключно Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Козелецька окружна прокуратура листом від 12.03.2025 № 50-77-1049ВИХ-25 повідомила Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про виявлені порушення та просила повідомити, чи вживалися заходи щодо захисту порушених інтересів держави щодо цієї земельної ділянки, у тому числі в судовому порядку (а.с.45-47).
Листом від 17.04.2025 № 10-25-0.3-2261/2-25 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило прокуратуру про те, що у зв'язку з недопущенням розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003, як такої, яка не може перебувати у комунальній власності, Головне управління листом від 17.09.2021 № 18-25-0.332-3612/2/2-21 повідомило Іванівську сільську раду про отримання ДП "ДГ "Чернігівське" Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" наказу про надання згоди на розроблення документації із землеустрою від 21.12.2020 № 25-18040/14-20-сг по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 161,0 га, яка перебуває у постійному користуванні для науково-дослідного та сільськогосподарського використання згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЧН № 00134 (а.с.48).
Разом з тим, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів, інформації про вжиття належних заходів про повернення спірної земельної ділянки від Іванівської сільської ради на користь держави немає.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
Козелецька окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомила Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про підготовку до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви в інтересах держави в особі останнього про скасування державної реєстрації земельної ділянки, повернення земельної ділянки (а.с.113-114).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у суді при зверненні із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до положень ст. 78, 80 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з вимогами ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, це право набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам, що реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності (ст. 83 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності, за статтею 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки врегульована ст. 117 Земельного кодексу України та здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств (ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України).
Відповідно до п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки (абз. 2 п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України).
Як передбачено положеннями абз. 5 п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
В силу вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, введених в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" з 27.05.2021 земельна ділянка площею 151,5097 га кадастровий номер 7425584000:07:000:0003, з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), перейшла у комунальну власність Іванівської сільської ради.
Відповідно до пп. «а» п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що зокрема, використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Разом з тим, спірна земельна ділянка, хоча й розташована на території Іванівської сільської ради, але не є землями комунальної власності відповідної територіальної громади відповідно до приписів п. п. «а» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, адже на момент набрання ним чинності використовувалися ДП "ДГ "Чернігівське" на праві постійного користування.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» не вважаються землями комунальної власності територіальних громад землі державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.
Як встановлено судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №190-ІЗ від 07.10.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 151,5097 га, в тому числі 151,5097 га пасовищ (кадастровий номер 7425584000:07:000:0003), що розташована за межами населеного пункту с. Красне на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та перебуває в запасі.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЗЕМ» від 02.06.2020 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 7425584000:07:000:0003, загальною площею 151,5097 га з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Оскільки станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 151,5097 га використовувалась ДП “ДГ "Чернігівське" на праві постійного користування, то вказана земельна ділянки не підлягає передачі у комунальну власність на підставі п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України є відновлення становища, що існувало до порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Як зазначено вище, наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №190-ІЗ від 07.10.2020 скасовано на підставі рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2022 у справі № 927/1016/21 (яке набрало законної сили), що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.06.2022 № 10-25-0.3-1696/2-22 (а.с.29).
Підпунктом «е» підпункту 2 пункту 5 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» ст. 126 викладено в такій редакції: «Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003, загальною площею 151,5097 га за Іванівською сільською радою не зареєстровано.
Абзацом 5 пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Таким чином, відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку за Іванівською сільською радою не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Враховуючи вищевикладене, повернення земельної ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га у власність та розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області є належним способом захисту, тому враховуючи те, що спірна земельна ділянка неправомірно вибула з державної у комунальну власність відповідача, вимога про зобов'язання Іванівську сільську ради Чернігівського району Чернігівської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області підлягає задоволенню.
За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Згідно з Поземельною книгою, відкритою 05.10.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Таким чином, внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки площею 151,5097 га з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 з віднесенням її до виду цільового призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи те, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Чернігівське» ІСНААН України» та знаходяться у державній власності.
Наявність відомостей щодо земельної ділянки площею 151,5097 га з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003, як земель запасу у Державному земельному кадастрі, порушує принципи об'єктивності, достовірності, повноти його відомостей, визначені ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Стаття 21 Земельного кодексу України визначає наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, п. в) визнання недійсною державної реєстрації земельних ділянок.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
При цьому ефективним способом захисту порушеного права є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, що призведе до поновлення порушеного права держава.
Таким чином, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.
Скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.
Належність такого способу захисту як скасування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка сформована за рахунок земель водного фонду, викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №707/1924/20, від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22.
Враховуючи викладене, вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га підлягає задоволенню.
За приписами частин 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач позов визнав у повному обсязі, про що до справи надав відповідну письмову заяву.
Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд установив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Наведена норма також закріплена в частині 3 статті 7 Закону України “Про судовий збір».
За платіжною інструкцією від 25.06.2025 № 1716 (наявна в матеріалах справи) за розгляд даного спору (позов подано через систему «Електронний суд»), що об'єднує дві вимоги немайнового характеру, прокуратурою сплачено до Державного бюджету України 4844,80 грн.
Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, 50 % судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією від 25.06.2025 № 1716 (примірник знаходиться в матеріалах справи), у розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача. В іншій частині судовий збір підлягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України згідно із заявленим клопотанням.
Керуючись статтями 129, 130, 185, 191, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Іванівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області (вул. Дружби, 33-б, с. Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562, код 04412751) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П?ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код 39764881).
3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7425584000:07:000:0003 площею 151,5097 га.
4. Стягнути з Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Дружби, 33-б, с. Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562, код 04412751) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114; рахунок UA248201720343140001000006008, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач: Чернігівська обласна прокуратура) 2422,40 грн судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 30.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2025.
Суддя М.О. Демидова