ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 вересня 2025 року Справа № 918/181/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Філіпова Т.Л.
суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" - адв. Борисенко В.А.
відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - пред-ка Деркача В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.06.2025 р.
постановлене у м. Рівне, повний текст складено 11.06.2025 р.
та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2025 р.
постановлене у м. Рівне, повний текст складено 23.06.2025 р.
у справі № 918/181/25 (суддя Романюк Ю.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп"
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
про стягнення 608 980,40 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до рішення від 03.06.2025 р. у справі № 918/181/25 Господарський суд Рівненської області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп". Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" 333360,00 грн. заборгованості, 230097,63 грн. інфляційних втрат, 44293,16 грн. 3% річних та 9116,27 грн. витрат по оплаті судового збору. Суд відмовив у стягнення 1229,61 грн. 3% річних.
Відповідно до додаткового рішення від 17.06.2025 р. Господарський суд Рівненської області частково задоволив заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 918/181/25. Згідно з додатковим рішенням суду підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Суд відмовив у стягненні 21700,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, відповідач Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Вважає, що оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права і доводить, що судом першої інстанції неправильно застосуванні положення договору поставки та недотриманні вимоги щодо розподілу судових витрат.
Стверджує, що згідно з умовами договору поставки, сторони погодили, що строк оплати за поставлений товар настає виключно за сукупністю обставин, які визначені та погодженні сторонами договору. До таких обставин сторони віднесли оформлення ярлика на придатну продукцію та реєстрацію постачальником податкової накладної в ЄРПН. Тому філія «ВП «Рівненська АЕС» стверджує, що відсутність факту реєстрації податкової накладної позбавляє замовника права на податковий кредит, а отже, - постачальник не може вимагати оплату заборгованості з урахуванням ПДВ.
Не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо незастосування положень постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р., оскільки позов про стягнення заборгованості ТОВ «Агра Груп» подано у 2025 році, а постанова Кабінету Міністрів України № 187 на момент подання позовної заяви чинна.
Також вважає, що заявлений розмір оплати послуг на правову допомогу є необґрунтовано завищеним, не відповідає критеріям справедливості та співрозмірності зі складністю уже проведеної правової роботи.
Доводить про те, що підстав для стягнення з філії «ВП «Рівненська АЕС» витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень немає і вважає, що оскаржуване додаткове рішення не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, яким необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до частини 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 03.06.2025 р. у справі № 918/181/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агра Груп» у задоволенні заявлених позовних вимог та скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2025 р. у справі № 918/181/25 повністю і ухвалити нове рішення яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.
Стверджує, що зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов'язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк.
Доводить, що якщо відповідач вважає, що зазнав шкоди у зв'язку з не нарахуванням податкового кредиту, він має право звернутися з відповідним позовом про стягнення збитків, однак такий спосіб захисту не впливає на обов'язок виконання оплати за договором поставки.
Зазначає, що договірні правовідносини та обов'язок виконання грошового зобов'язання відповідачем, передбаченого договором поставки, виникли до прийняття та набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187, відповідно, такий нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню. Також зазначає, що критерії, наведені в постанові, мають суб'єктний характер та не встановлюють заборон на виконання зобов'язання через країну виробника товару.
Щодо додаткового рішення позивач вважає, що подальше зменшення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним, оскільки відповідне питання вже було вирішене судом, а скаржник не надав належних доказів, які б обґрунтовували необхідність додаткового зменшення.
Просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03.06.2025 р. та додаткове рішення від 17.06.2025 р. у справі № 918/181/25 - без змін.
В судовому засіданні 16.09.2025 р. представник відповідача/скаржника доводи апеляційної скарги підтримав та просив апеляційну скаргу задоволити. Представник позивача заперечив проти доводів відповідача і просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
26.02.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" як постачальник та Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» як замовник уклали договір поставки № 53-122-01-20-09274 /а.с. 12-14 у т.1/, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник зобов'язаний оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1.
Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки у даному договорі є 39520000-3 (стрічка фільтрувальна), яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає 277800,0 грн, крім того ПДВ 55560,00 грн. Загальна сума договору складає 333360,00 грн.
Згідно з п. 3.1 договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником на умовах DDP Інкотермс-2010, в строк 90 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі уповноваженого органу відповідно Закону України "Про публічні закупівлі". Місце поставки та вантажоотримувач - 34400 м. Вараш Рівненської області, склад PB ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вихідного контролю продукції для АЕС".
Відповідно до п. 6.2. договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Згідно з п. 8.4. договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
Згідно з п. 8.7 договору постачальник зобов'язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 Податкового кодексу України та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію, шляхом направлення її на електронну адресу замовника pdv@2rnpp.atom.gov.ua.
Згідно з п. 11.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2020 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором, - до спливу гарантійних строків.
Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) сторони погодили перелік, кількість та ціну товару, що мав бути поставлений, а саме стрічка ЛФАС 4-35 на загальну суму з ПДВ 333360,00 грн.
Договір та додаток № 1 підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
На виконання умов договору поставки № 53-122-01-20-09274 від 26.02.2020 р. постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" передав, а покупець/замовник Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» прийняв товар - стрічку ЛФАС 4-35 на загальну суму 333360,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №0106-20/1 від 01.06.2020 р. /а.с. 17 у т.1/.
12.06.2020 р. замовник Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» оформив ярлик на придатну продукцію № 1-1-96 /а.с. 18 у т.1/, тобто товар було прийнято без зауважень до якості, кількості та асортименту.
01.06.2020 р. ТОВ "Агра Груп" склало та направило на реєстрацію податкову накладну до відповідного податкового органу. Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 23.06.2020 р. податкова накладна була доставлена до органу ДПС, документ було прийнято та реєстрація накладної була зупинена у зв'язку з тим, що платник податку/позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку /а.с. 23 у т.1/.
Доказів виконання відповідачем оплати 333360,00 грн. чи будь якої іншої суми за договором поставки суду не надано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 р. № 1420 утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Згідно з п. 3 вказаної постанови товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відокремлені підрозділи Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Отже, на умовах договору № 53-122-01-20-09274 від 26.02.2020 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 265 ГК України (тут і далі в редакції станом на укладення договору - 26.02.2020 р.), ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" звернулося до суду позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 333360,00 грн. боргу з посиланням на норми ст..692 ЦК України та п.6.1 договору. Одночасно позивач заявив до стягнення з відповідача 230097,63 грн. інфляційних втрат та 4522,77 грн. 3 % річних, обрахованих за період прострочення грошового зобов'язання з 13.06.2020 р. по 31.12.2024 р. /а.с. 1-3 у т.1/.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позову та зазначив, що всупереч договірним зобов'язанням та нормам чинного законодавства України ТОВ "Агра Груп" не здійснено реєстрацію податкової накладної до видаткової накладної № 0106-20/1 від 01.06.2020 р., а тому у позивача не виникло права на стягнення заявлених грошових коштів.
Суд першої інстанції встановив, що невиконання відповідачем грошового зобов'язання на умовах договору підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, тому позовна вимога про стягнення з нього заборгованості в розмірі 333360,00 грн визнана судом обґрунтованою.
Також суд першої інстанції виснував, що зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов'язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 6.1 договору оплата за поставлену якісну продукцію визначена таким чином, що здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вихідного контролю продукції для АЕС".
Факт поставки товару на загальну суму 333360,00 грн. підтверджений первинними документами - видатковою накладною від 01.06.2020 р. № 0106-20/1 /а.с. 17 у т.1/ та ярликом на придатну продукцію від 12.06.2020 р. № 1-1-96 /а.с. 18 у т.1/, що відповідає умовам п. 3.1, 6.1 договору № 53-122-01-20-09274 від 26.02.2020 р.
Надані позивачем первинні облікові документи мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями), тому є належними доказами того, що господарська операція (в даному випадку - поставка та отримання товару за договором) фактично відбулись і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509, 692 ЦК України.
Строк оплати за поставлений товар відповідно до п. 6.1 договору настав 27.07.2020 р. - після 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію. Натомість відповідач оплату за отриманий товар на загальну суму 333360,00 грн. не виконав.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що строк оплати за поставлений товар настає виключно за сукупністю обставин, які визначені та погодженні сторонами договору, а саме - після оформлення ярлика на придатну продукцію та реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН, оскільки таке тлумачення умови колегія суддів вважає некоректним. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк 45 календарних днів має обраховуватись саме з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, і докази оформлення ярлика суду надані. Натомість умова про реєстрацію постачальником податкової накладної у ЄРПН, яка кореспондується із обов'язками постачальника за п. 8.7 договору та відповідає п. 201.10 Податкового кодексу України, має інший термін, який визначений п. 201.10 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що 01.06.2020 р. ТОВ "Агра Груп" склало та направило на реєстрацію податкову накладну до відповідного податкового органу і згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 23.06.2020 р. податкова накладна була доставлена до органу ДПС, документ було прийнято та реєстрація накладної була зупинена у зв'язку з тим, що платник податку/позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку /а.с. 23 у т.1/.
Отже, позивачем були вчинені необхідні дії, які передбачені у п. 6.1, 8.7 договору, зокрема - складено та направлено для реєстрації електронну податкову накладну, тоді як умовами договору сторони не погоджували відтермінування строку оплати вартості товарів саме до моменту (чи з моменту) реєстрації відповідачем податкової накладної в ЄРПН.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Натомість обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі №908/1568/18 і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
За таких встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов'язок покупця зі сплати вартості поставленого товару в обумовлений договором строк, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлений товар.
Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р., оскільки спірний договір був укладений сторонами, поставка виконана і строк оплати настав - до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні, і у постанові відсутні положення про зворотню дію її в часі, а тому положення такої постанови не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, позовна вимога в частині стягнення боргу в сумі 333360,00 грн. підтверджена первинними документами - належними і допустимими доказами у справі, і колегія суддів погоджується із рішенням Господарського суду Рівненської області в частині стягнення заборгованості.
Відповідно до норм ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки має місце порушення грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно з урахуванням норм ст. 625 ЦК України задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 44293,16 грн. 3 % річних, обрахованих за період прострочення оплати з 28.07.2020 р. по 31.12.2024 р., та 230097,63 грн. індексу інфляції за період прострочення оплати з серпня 2020 року по грудень 2024 року.
Перевіривши розрахунки позивача на а.с. 24-27, суд першої інстанції відмовив у стягненні 1229,61 3 % річних, оскільки позивачем було невірно визначено дату початку прострочення заборгованості. Рішення суду в частині відмови у стягненні 1229,61 3 % річних не оскаржується, тому колегією суддів не перевіряється.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Рівненської області від 03.06.2025 р. у справі № 918/181/25 по суті спору. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Щодо покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 8000 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у відповідності до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору (у позовній заяві) подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в т.ч. витрат на правничу допомогу в розмірі 29700,00 грн.
Відповідно до протоколу судового засідання від 03.06.2025 р. в судовому засіданні представник позивача зазначив, що судові витрати понесені при розгляді даного спору будуть підтверджені окремо /а.с. 127 - 129 у т.1/.
05.06.2025 р. позивач подав до суду клопотання, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 29700,00 грн. витрат на правничу допомогу та долучив докази на підтвердження таких витрат /а.с. 115 - 116 у т.1/.
23.06.2025 р. відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2000,00 грн, оскільки вважав, що 29700,00 грн - є сумою неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), в т.ч. часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Частково задоволивши заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та виснував, що витрати на правничу допомогу у розмірі 29700,00 грн у даній справі не є співмірним із складністю справи та з обсягом наданих робіт.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов'язку перевірити достовірність доказів.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18.
Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.4 ст.11, ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Борисенко Владиславом Анатолійовичем на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 26.02.2025 р. /а.с. 28 - 32 у т.1 та ордеру на надання правничої допомоги від 05.03.2025 р. /а.с. 5 у т.1/.
Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги, який укладений 26.02.2025 р. Адвокатським об'єднанням «Борисенко і партнери та ТОВ «Агра Груп» як клієнтом, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту за його усними чи письмовими зверненнями правову (правничу) допомогу протягом усього строку дії цього договору. Види та зміст наданої за цим договором правової допомоги, розмір гонорару зазначаються в акті надання правової допомоги, який оформляється в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 4.1. договору вартість послуг (гонорар) за цим договором визначається згідно з погодинними ставками, вказаними у додатку до цього договору.
Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2026 року.
Суду надано акт надання послуг від 04.06.2025 р. /а.с. 122 у т.1/, згідно з яким правова (професійна правнича) допомога за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 26.02.2025 р. надана виконавцем у встановлений термін, у повному обсязі та складається з наступного :
- підготовка та подання позовної заяви (5 год., вартість - 13500,00 грн);
- підготовка та подання відповіді на відзив (3 год., вартість - 8100,00 грн);
- представництво інтересів клієнта у судових засіданнях 15.04.2025 р., 13.05.2025 р., 03.06.2025 р. (3 год., вартість - 8100,00 грн);
Загальна вартість наданих послуг у вигляді гонорару становить 29700,00 грн, без ПДВ.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані позовна заява з додатками /а.с. 1 - 33 у т.1/, відповідь на відзив /а.с. 90 - 92 у т.1/. Також представник позивача адвокат Борисенко В.А. брав участь у судових засіданнях 15.04.2025 р., 13.05.2025 р. та 03.06.2025 р. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів загальною тривалістю 79 хвилини.
Такі надані адвокатом послуги як підготовка та подання до суду позовної заяви та відповіді на відзив, а також участь представника в судових засіданнях були необхідними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та реальними.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою-сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу у розмірі 29700,00 грн у даній справі не є співмірним із складністю справи та з обсягом наданих робіт, враховуючи, що спір про стягнення заборгованості за договором поставки є спором незначної складності - за відсутності особливостей у такому спорі, тоді як судова практика щодо спірних правовідносин є сталою. Колегією суддів звертається увага, що до позовної заяви на підтвердження наявності заборгованості, крім договору з додатками, було додано копії однієї видаткової накладної, одного ярлика на придатну продукцію та квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної. Очевидно, що збір таких доказів не потребував багато часу.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу на суму 29700,00 грн. та про наявність підстав для зменшення витрат на правову допомогу до 8000,00 грн., і позивач не оскаржує рішення суду про таке зменшення. Натомість відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн. у даній справі відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
За результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.06.2025 р. у справі № 918/181/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для його скасування чи зміни.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 03.06.2025 р. та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2025 р. у справі № 918/181/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 918/181/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений 10.10.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.