ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2025 року Справа № 902/17/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Василишин А.Р.
суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора - Чернега Ю.П.
позивача Міністерства освіти і науки України - не з'явилися
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" - адв. Семко Ю.А.
відповідача Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу - не з'явилися
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2025 р.
постановлене у м. Житомир, повний текст складено 05.06.2025 р.
у справі № 902/17/24 (суддя Кравець С.Г.)
за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке"
2. Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
про визнання недійсним договору та стягнення 5 659 709,21 грн. безпідставно набутих коштів
Відповідно до рішення від 26.05.2025 р. у справі № 902/17/24 Господарський суд Житомирської області задоволив позов керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України. Суд ухвалив рішення про визнання недійсним договору про надання послуг № 3 від 18.10.2021 р., який укладено Новочорторийським технолого-економічним фаховим коледжем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке". Також згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України 5659709,21 грн. безпідставно набутих коштів.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно установив обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норму матеріального права, в т.ч. без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; задовольнив позовну вимогу при обранні неефективного способу захисту порушених прав; висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення, не відповідають обставинам справи.
Доводи скарги зводяться до того, що судом першої інстанції допущено одночасну зміну як предмета, так і підстави позову, а також - допущено поєднання сторін судового процесу в одній особі. Вважає безпідставним задоволення позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів на користь МОН України, оскільки залишилось не доведеним відповідне порушене право та законний інтерес останнього при обранні прокурором неналежного способу захисту та з неправильним застосованням норм статті 1214 ЦК України. Також звертає увагу, що розмір стягуваного доходу безпідставно не зменшений на суму витрат, що суперечить, на думку скаржника, нормам статті 1214 ЦК України.
Скаржник вважає, що, враховуючи презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), ТОВ «Хмільницьке» у 2022 році отримало майно на певній правовій підставі - за договором № 3 від 18.10.2021 р., і ця підстава досі не відпала.
Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2025 р. у справі № 902/17/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Міністерство освіти і науки України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи і міркування скаржника необґрунтованими і просить надати їм критичну оцінку.
Зазначає, що взявши на себе права та обов'язки за спірним договором, навчальний заклад розпорядився земельною ділянкою, тоді як повноважень щодо розпорядження землею у вказаного суб'єкта немає.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Хмільницьке" та залишити без змін рішення Господарського суду Житомирської області.
Керівник Чуднівської окружної прокуратури також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2025 р. законним і обґрунтованим.
Вважає, що з урахуванням норм ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України безпідставно набуті кошти підлягають стягненню саме на рахунок Міністерства освіти і науки України як головного розпорядника бюджетних коштів.
Зауважує, що оскільки вбачалися підстави для залучення Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу як співвідповідача прокурором було змінено предмет позову стосовно стягнення грошових коштів з ТОВ «Хмільницьке» на користь саме Міністерства освіти і науки України.
Стверджує, що оскільки договір № 3 від 18.10.2021 р. про надання послуг суд визнав недійсним, тому правова підстава набуття ТОВ "Хмільницьке" земельних ділянок загальною площею 228 га у користування є такою, що відпала. Відтак до спірних правовідносин слід застосовувати норми глави 83 ЦК України.
Просить рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2025 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Хмільницьке» - без задоволення.
Відповідач Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Позивач Міністерство освіти і науки України, відповідач Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не забезпечили явку представників у судові засідання 22.07.2025 р. та 09.09.2025 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 218 зв., 219, 248 зв., 249 у т.5/.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача Міністерства освіти і науки України та відповідача Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу.
Представник скаржника в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представника скаржника та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 073931 від 29.09.2006 р. Новочорторийський державний аграрний технікум є постійним користувачем земельної ділянки площею 2028,4253 га, яка розташована на території Новочорторийської сільської ради Любарського району Житомирської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства /а.с 60 у т.1/.
Згідно з наказом від 25.03.2020 р. № 446 Міністерство освіти і науки України перейменувало Новочорторийський державний аграрний технікум на Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж /а.с. 61 у т.1/.
Відповідно до наказу № 796 від 13.07.2021 р. Міністерство освіти і науки України затвердило статут Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу /а.с. 41 - 59 у т.1/.
Пунктом 1.5 статуту передбачено, що фаховий коледж у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про фахову передвищу освіту", "Про вищу освіту", іншими нормативно-правовими актами України, міжнародними договорами України та цим статутом. Основним видом діяльності фахового коледжу є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти.
Відповідно до п.1.13 статуту фаховий коледж є юридичною особою публічного права, заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Згідно з п.п. 1 п. 3.1 статуту управління фаховим коледжем в межах повноважень, визначених законодавством та статутом фахового коледжу здійснює, у тому числі, засновник або уповноважений ним орган.
Згідно з п. 8.2, 8.3, 8.4 статуту землекористування та реалізація прав на землю здійснюються фаховим коледжем відповідно до Земельного кодексу України. Повноваження засновника або уповноваженого ним органу щодо розпорядження державним майном, закріпленим за фаховим коледжем, здійснюються відповідно до законодавства. Майно закріплюється за фаховим коледжем на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації, використанню не за призначенням і передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника або уповноваженого ним органу, наглядової ради та загальних зборів трудового колективу фахового коледжу, крім випадків, передбачених законодавством.
18.10.2021 р. Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж як замовник та Товариство з обмежено відповідальністю "Хмільницьке" як підрядник уклали договір № 3 про надання послуг /а.с. 37 - 39 у т.1/, відповідно до п.1.1 якого підрядник за завданням замовника бере на себе зобов'язання виконати комплекс сільськогосподарських робіт щодо обробітку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору, та які знаходяться в користуванні замовника та передати замовнику зібраний урожай, а замовник - прийняти вказаний урожай та провести розрахунки у обсязі та порядку, визначеному цим договором. Культури, які підлягають вирощуванню - озима пшениця.
У п. 1.2 договору визначено, що цей договір не є спільною діяльністю, за цим договором не передаються права щодо користування чи управління земельними ділянками, на яких забезпечується вирощування сільськогосподарських культур.
Відповідно до п. 1.4 договору сторони узгодили, що роботи за цим договором не можуть передаватись замовнику поетапно. Єдиний результат, який підрядник передає замовнику за цим договором - є зібраний урожай за результатами вирощування.
Згідно з п. 1.6 договору сторони узгодили, що замовник за цим договором не набуває права власності на будь-які матеріально-технічні цінності, використані протягом дії цього договору, замовник набуває право власності виключно на зібраний урожай, який передається замовнику в порядку та обсязі, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 1.7 договору замовник гарантує, що угіддя на які будуть надаватися послуги за договором, перебувають у користуванні замовника на передбачених чинним законодавством підставах.
Згідно з п. 2.1 договору сторони узгодили, що послуги, передбачені цим договором надаються виконавцем в період з 18.10.2021 р. по 31.12.2022 р.
Згідно з п. 2.3 договору послуги з вирощування врожаю надаються підрядником за рахунок власних та залучених матеріально-технічних ресурсів. Підрядник протягом всього періоду підготовки ґрунту, вирощування та збирання врожаю використовує власні агротехнічні технології виконує роботи, що зазначені в технологічній карті підрядника.
Відповідно до п. 2.5 договору протягом періоду з 01.06.2022 р. по 31.08.2022 р. підрядник зобов'язаний забезпечити збір та перевезення урожаю та передати вирощений урожай замовнику.
Згідно з п. 3.1 договору сторони узгодили, що ціна роботи за цим договором включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до п. 3.2 договору підрядник згідно з умовами цього договору має право на відшкодування своїх витрат, в тому числі не виключно: витрат, які пов'язані з підготовкою ґрунту, удобренням ґрунту, проведенням посіву, обробітку посівів, збиранням урожаю та його перевезення; будь які інші витрати які фактично понесені підрядником протягом виконання завдання замовника.
У п.3.3 договору сторони узгодили, що до підрядника переходить право власності на частину вирощеного урожаю в рахунок оплати винагороди підряднику за цим договором, який включає відшкодування фактично понесених витрат та плати за виконану роботу.
Відповідно до п. 3.4 договору сторони узгодили, що за результатами виконання умов цього договору підрядник зобов'язаний передати замовнику урожай у кількості 96,72 т. +/- 5%.
Згідно з п. 4.1 договору підрядник зобов'язується: забезпечити надання послуг власними або самостійно залученою робочою силою та матеріально-технічними засобами з урахуванням визначених в додатку № 2 ліміту прямих витрат підрядника; інформувати замовника про хід виконання зобов'язань за договором, обставини, що перешкоджають такому виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення; передати замовнику частину вирощеного урожаю, одержаного в результаті виконання робіт за цим договором, у розмірі, визначеному в п. 3.4. договору.
Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов'язується: надати підряднику повну та детальну інформацію, в т.ч. викопіювання плану землекористування щодо угідь, на яких підрядником будуть виконуватися роботи відповідно до цього договору; забезпечити підряднику вільний доступ до угідь, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору; прийняти в порядку та строки, визначені цим договором урожай у розмірі, визначеному в п. 3.4 договору; протягом дій даного договору не допускати на будь-яких умовах інших осіб до використання будь-яким способом угідь, погоджених сторонами за цим договором, не погоджувати надання цих угідь у користування чи у власність іншим особам, не перешкоджати підряднику будь-яким іншим способом у виконанні завдань, що є предметом цього договору. В разі порушення цього зобов'язання замовник зобов'язується відшкодувати підряднику збитки, в тому числі неодержаний прибуток (упущену вигоду), на виробництво якого підрядник міг би розрахувати, якби зобов'язання не було порушено.
Згідно з п. 6.1, 6.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами. Термін дії договору до 31.12.2022 р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
У відповідності до п.7.3 договору всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
У додатку № 1 сторони узгодили, що земельні ділянки, загальною площею 228 га, знаходяться у селі Нова Чортория, Любарського району, Житомирської області. Також зазначено кадастрові номери: НВ-1812197072020 площею 83 га; НВ-1813197482020 площею 128,5 га; НВ-18131973372020 площею 16,5 га /а.с. 40 у т.1/.
Відповідно до акту приймання-передачі вирощеного урожаю № 1 від 16.08.2022 р. до договору про надання послуг № 3 від 18.10.2021 р. ТОВ "Хмільницьке" передало, а Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж прийняв вирощений підрядником урожай озимої пшениці у кількості 96,72 тони /а.с. 235 у т.1/.
Листом № 211 від 13.10.2023 р. /а.с. 96 у т.1/ та № 84 від 08.05.2025 р. /а.с. 146 зв. у т.5/ Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж повідомив прокуратурі, що коледж не отримував від ТОВ "Хмільницьке" врожай в кількості 96,72 тони, оскільки розрахунок був проведений у безготівковій формі у сумі 797 940,00 грн (8 250,00 грн за тонну).
На підтвердження таких пояснень прокурором долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення № СВ-27638 від 12.11.2021 р. про перерахування ТОВ "Хмільницьке" на користь Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу 798000,00 грн. з призначенням платежу "фінансування на покращення матеріальної бази коледжу рах. № 140 від 03.11.2021 р. без ПДВ" /а.с. 148 у т.5/. Рахунок № 140 від 03.11.2021 р. сторони суду не надали.
Згідно з додатковою угодою № 1 від 01.11.2022 р. сторони достроково розірвали та припинили дію договору про надання послуг № 3 від 18.10.2021 р. з моменту укладення додаткової угоди /а.с. 86 у т.1/.
Договір № 3 від 18.10.2021 р., додаток № 1, акт № 1 та додаткова угода № 1 від 01.11.2022 р. підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж передав право користування спірними земельними ділянками ТОВ "Хмільницьке", чим порушив вимоги норм ст. 92, 95 Земельного кодексу України, оскільки не мав повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками. Окрім того, укладений Новочорторийським технолого-економічним фаховим коледжем та ТОВ "Хмільницьке" договір про надання послуг містить ознаки удаваного правочину, визначені ст. 235 ЦК України, оскільки сторони фактично уклали договір оренди земельної ділянки.
Також прокурор у позові зазначив, що у разі визнання договору про надання послуг недійсним, ТОВ "Хмільницьке" увесь отриманий зі спірних ділянок дохід, відповідно до ст. 1214 ЦК України, буде повинен повернути Новочорторийському технолого-економічному фаховому коледжу, якому земельні ділянки належать на праві постійного користування.
Звертаючись з позовом до господарського суду, прокурор визначив позивачами Міністерство освіти і науки України та Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж.
19.02.2024 р. керівник Чуднівської окружної прокуратури подав до Господарського суду Вінницької області клопотання про залучення співвідповідача, у якому просив залучити до участі у справі № 902/17/24 в якості співвідповідача Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж /а.с. 183 - 184 у т. 3/.
19.02.2024 р. керівник Чуднівської окружної прокуратури подав до Господарського суду Вінницької області клопотання про зміну предмета позову, в якому просив залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Хмільницьке" на користь держави в особі Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу 5659709,21 грн. безпідставно набутих коштів, а натомість стягнути з ТОВ "Хмільницьке" на користь держави в Міністерства науки і освіти України 5659709,21 грн. безпідставно набутих коштів /а.с. 188 - 192 у т.3/.
В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що оскільки Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж є стороною оскаржуваного договору, його діями в тому числі, зумовлено порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, за захистом яких звернувся прокурор, існують достатні правові підстави для залучення Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу до розгляду справи в якості співвідповідача, а не позивача.
Господарський суд Вінницької області у судовому засіданні 26.02.2024 р. протокольною ухвалою задоволив клопотання прокурора про залучення співвідповідача та про зміну предмета позову і подальший розгляд справи здійснював з урахуванням такої зміни предмета позову.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор у позовній заяві визначив усвідомлену пасивну поведінку позивача Міністерства освіти і науки України.
Пояснює, що листом від 27.06.2022 р. № 55-92-1079ВИХ-22 /а.с. 67 - 72 у т.1/ Чуднівська окружна прокуратура повідомила Міністерство освіти і науки України про незаконність укладеного 18.10.2021 р. Новочорторийським технолого-економічним фаховим коледжем та ТОВ "Хмільницьке" договору про надання послуг № 3 з метою вжиття належних заходів реагування.
Листом від 02.08.2022 р. № 1/8699-22 Міністерство освіти і науки України повідомило прокурора, що міністерством не погоджувалося укладення договору між Новочорторийським технолого-економічним фаховим коледжем та ТОВ "Хмільницьке". За необхідності, міністерство просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави /а.с. 79 - 80 у т.1/.
Листом від 22.12.2023 р. № 55-93-3943ВИХ-23 Чуднівська окружна прокуратура повідомила Міністерство освіти і науки України про прийняте рішення звернутись до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом в інтересах держави в особі Міністерства науки і освіти України до ТОВ «Хмільницьке» /а.с. 149 - 153 у т.1/. Міністерство освіти і науки України на такий лист не відреагувало.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, прокурор зазначає, що Міністерство є засновником НТЕФК та здійснює управління майном, яке закріплене за навчальним закладом.
Судом враховано, що фаховий коледж - заклад фахової передвищої освіти або структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям фахової передвищої освіти, може проводити дослідницьку та/або творчу мистецьку, та/або спортивну діяльність, забезпечувати поєднання теоретичного навчання з навчанням на робочих місцях (пункт 1 частини 1 ст.31 Закону України "Про фахову передвищу освіту").
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.11 Закону України "Про фахову передвищу освіту" управління у сфері фахової передвищої освіти у межах своїх повноважень здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Відповідно до пп. 89 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 630 Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Такі пункти Положення відповідають нормам Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".
Так, згідно зі ст. 8 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (в редакції станом на укладення спірного договору - 18.10.2021 р.) до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.
Земельні ділянки передаються закладам фахової передвищої освіти незалежно від форми власності у постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України, і статтею 65 Закону України "Про фахову передвищу освіту" передбачено, що землекористування та реалізація прав на землю здійснюються закладами фахової передвищої освіти відповідно до Земельного кодексу України.
Таким чином, розпорядження державним майном - земельними ділянками, що надані коледжу на праві постійного користування, відноситься до компетенції Міністерства освіти і науки України як центрального органу виконавчої влади, який уповноважений управляти земельними ділянками у відповідності до ст. 8 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" та ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Прокурор у даній справі відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки, звертаючись до Міністерства освіти і науки України як компетентного органу до подання позову, прокурор надав йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Заперечуючи проти задоволення позову, ТОВ «Хмільницьке» у відзиві на позовну заяву зазначило, що за своїм змістом оспорюваний договір є договором підряду і договірний характер правовідносин унеможливлює застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Задоволивши позов, Господарський суд Житомирської області виснував, що прихованою метою договору № 3 від 18.10.2021 р. є отримання ТОВ "Хмільницьке" можливості користуватися на платній основі земельними ділянками, що перебувають у постійному користуванні Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу, з метою вирощування товариством зернових культур, використання їх корисних властивостей, тому оспорюваний договір є удаваним правочином, який укладений сторонами з метою приховати орендні правовідносини, що насправді мали місце між сторонами.
Також врахувавши, що ТОВ "Хмільницьке" не набуло права оренди у встановленому законом порядку, безпідставно використовувало земельні ділянки загальною площею 228 га, постійним землекористувачем яких є Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж, а договір № 3 від 18.10.2021 р. про надання послуг визнано недійсним, суд першої інстанції виснував, що дохід від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції, підлягає поверненню Міністерству освіти і науки України відповідно до ст. 1214 ЦК України.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, враховуючи наступне.
Відповідно до норм ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
На підставі ст. 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. З ст. 203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
Так, правова природа договору визначається з огляду на зміст умов, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам колегія суддів надає правову оцінку його умовам про права і обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і правових наслідків.
Відповідно до ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормами законодавства.
Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Статтею 95 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Нормами ст. 124 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється па підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу, або за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього кодексу.
Отже, належна постійному землекористувачу правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою порівняно з повноваженнями власника цієї земельної ділянки, який наділений як правом володіння та користування, так і правом розпоряджатись землею, у тому числі шляхом її передачі в користування як з оформленням відповідного речового права, так і шляхом надання земельної ділянки у користування на підставі зобов'язального правочину, за яким право тимчасового користування земельною ділянкою не підлягає державній реєстрації. Водночас право постійного землекористування передбачає використання земельної ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на земельну ділянку іншій особі не передаються.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 р. у справі № 905/20/23 і колегія суддів враховує такий правовий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що сторони відповідно до п. 1.2 оспорюваного договору визначили, що договір № 3 не є спільною діяльністю, за цим договором не передаються права щодо користування чи управління земельними ділянками, на яких забезпечується вирощування сільськогосподарських культур.
Разом з тим, інші умови договору, зокрема п.1.1, 3.1, 3.4, 4.2.2, 4.2.4 та фактичне використання товариством належних коледжу земельних ділянок свідчать, що укладенням даного договору № 3 від 18.10.2021 р. сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки.
Так, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.
Користування земельною ділянкою - це право фізичної або юридичної особи використовувати земельну ділянку для певних цілей відповідно до її цільового призначення та законодавства. Це може бути, наприклад, право обробляти землю, будувати на ній, отримувати врожай або іншу вигоду від користування.
На відміну від договору про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції / доходів від такої діяльності.
При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 р. у справі № 905/20/23, також - у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 р. у справі № 913/420/19, і колегія суддів враховує такий правовий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Як вбачається з умов договору (п.1.1) та додатку № 1 до договору відповідачі погодили, що вирощування сільськогосподарських культур ТОВ «Хмільницьке» проводиться на земельних ділянках, загальною площею 228 га, як знаходяться у селі Нова Чортория, Любарського району, Житомирської області. При цьому у п. 3.4 договору сторони узгодили, що за результатами виконання умов цього договору підрядник зобов'язаний передати замовнику урожай у кількості 96,72 т. +/- 5%.
Колегія суддів вважає, що вищенаведені умови договору, а також ті, що сформульовані для забезпечення підряднику вільного доступу до угідь, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору, недопущення на будь-яких умовах інших осіб для використання будь-яким способом угідь, непогодження надання цих угідь в користування чи власність іншим особам, не перешкоджання підряднику будь-яким іншим чином у виконанні завдання (п. п. 4.2.2, 4.2.4 договору), свідчать, що мало місце фактична передача права користування земельними ділянками за визначену плату для здійснення товариством господарської діяльності. Натомість використовувати земельні ділянки на засадах постійного користування мав навчальний заклад і виключно з освітньою метою, пов'язаною із дослідницькою діяльністю та із забезпеченням поєднання теоретичного навчання з навчанням на робочих місцях.
Колегія суддів враховує, що відсутність у спірному правочині чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.
Разом з тим, виконання ТОВ "Хмільницьке" 03.11.2021 р. платежу у сумі 798000,00 грн. на користь Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу з призначенням «фінансування на покращення матеріальної бази коледжу» свідчить про зміну сторонами умов п. 3.4 договору щодо способу виконання, враховуючи, що рахунок № 140 від 03.11.2021 р. відсутній - суду не наданий (про що зазначено вище), тобто підстав для такого платежу не встановлено, тоді як прокуратурі Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж повідомив, що коледж не отримував від ТОВ "Хмільницьке" врожай в кількості 96,72 тони, оскільки розрахунок був проведений у безготівковій формі у сумі 797 940,00 грн (8 250,00 грн за тонну). Відповідач у суді не довів підстави перерахування коштів.
Оцінюючи такі докази в їх сукупності, колегія суддів звертає увагу також, що акт приймання-передачі вирощеного урожаю № 1 від 16.08.2022 р. до договору про надання послуг № 3 від 18.10.2021 р. не є первинним документом з обліку товарно-матеріальних цінностей, а інші належні докази про передачу зерна суду не надані.
В кожному випадку встановлено, що умови договору передбачали відплатне користування землею відповідачем без належних підстав. Натомість компетентним органом укладання договору оренди землі не погоджувалось, про що свідчить, зокрема, лист Міністерства освіти і науки України від 02.08.2022 р. № 1/8699-22, яким повідомлено прокурора, що Міністерством не погоджувалося укладення договору між Новочорторийським технолого-економічним фаховим коледжем та ТОВ "Хмільницьке".
Підсумовуючи, колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що умови спірного договору свідчать, що договір про надання послуг № 3 від 18.10.2021 р. є удаваним правочином, який укладений сторонами з метою приховати орендні правовідносини, що насправді мали місце між сторонами.
Як зазначено вище, земельні ділянки площею 228 га перебувають у постійному користуванні Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу, і на час укладання оспорюваного договору земельне законодавство не передбачало право постійного користувача розпоряджатись такими земельними ділянками комунальної власності шляхом передачі їх іншим особам у платне користування.
Відповідачі, уклавши оспорюваний договір, порушили порядок передачі в оренду земельної ділянки, визначений нормами ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 ЗК України, тому є підставними позовні вимоги прокурора в інтересах держави про визнання правочину недійсним згідно зі ст. ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
При цьому колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що дохід від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції, підлягає поверненню Міністерству освіти і науки України відповідно до ст. 1214 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання внаслідок безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 р. у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 р. у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 р. у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 р. у справі № 904/2444/18 та від 19.08.2025 р. у справі № 902/16/24 і колегія суддів враховує такий правовий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
За змістом аб. 1 ч. 1 ст. 1214 ЦК України право на відшкодування доходів від безпідставно набутого майна може бути реалізоване за сукупності таких складових:
1) право вимагати відшкодування доходів може бути реалізоване власником або особою, яка володіє, користується чи експлуатує майном на законній підставі або з інших законних підстав має право на отримання доходу від використання цього майна;
2) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно;
3) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна;
4) повертаються доходи отримані з часу, коли набувач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого виникає обов'язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов.
Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов'язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачено.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 та у постановах Верховного Суду від 25.01.2024 р. у справі № 910/3943/21 (910/9185/19) та від 19.08.2025 р. у справі № 902/16/24 і колегія суддів враховує такий правовий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що моментом, з якого відповідач ТОВ «Хмільницьке» дізнався (міг дізнатися) про безпідставність свого збагачення слід вважати визнання договору № 3 від 18.10.2021 р. недійсним або розірваним саме судом.
ТОВ «Хмільницьке» було упевнене у підставності свого збагачення і не могло знати про протилежне з урахуванням дій кожної зі сторін договору та з урахуванням доводів , викладених ТОВ «Хмільницьке» у заявах по суті спору, які були подані суду першої інстанції та в апеляційній скарзі, у яких скаржник доводив законність своїх дій.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що між сторонами існує спір щодо обов'язку відповідача ТОВ «Хмільницьке» сплатити Міністерству освіти і науки України безпідставно збережені кошти у вигляді доходу від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції.
Тому, з урахуванням періоду, за який позивач пред'явив вимоги про стягнення з ТОВ «Хмільницьке» доходів, які він одержав (2021 - 2022 роки), та часу, з якого відповідач дізнався про безпідставність свого збагачення (09.09.2025 р. - дата постанови суду апеляційної інстанції), суд першої інстанції зробив помилковий висновок про повернення такого доходу Міністерству освіти і науки України відповідно до ст. 1214 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи та не врахував, норми статті 1214 ЦК України, якими передбачено, що поверненню потерпілому підлягають лише ті доходи, які отримані з часу, коли набувач дізнався або міг дізнатися про володіння майном потерпілого без достатньої правової підстави, що є моментом, з якого на зазначену особу покладаються відповідні додаткові обов'язки.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено одночасну зміну як предмета, так і підстави позову та допущено поєднання сторін судового процесу в одній особі.
Колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Право визначення предмету і підстав позову належить виключно позивачу (ст. 13, п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України).
Прокурором було подано клопотання про зміну предмета позову та змінено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Хмільницьке" на користь держави в особі Міністерства науки і освіти України 5659709,21 грн. безпідставно набутих коштів. При цьому судом змінено процесуальний статус коледжу, що не свідчить про зміну підстав вимоги, оскільки первісно визначені правові підставі позову прокурор не змінював.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2025 р. в частині стягнення з ТОВ «Хмільницьке» на користь Міністерства освіти і науки України 5659709,21 грн. безпідставно набутих коштів у справі № 902/17/24 на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України із ухваленням нового рішення про відмову у такій позовній вимозі. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги та подання позовної заяви покладаються на Житомирську обласну прокуратуру та відповідачів пропорційно задоволеним вимогам згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" задоволити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2025 р. у справі № 902/17/24 скасувати в частині стягнення 5 659 709,21 грн. безпідставно набутих коштів.
Ухвалити в такій частині нове рішення про відмову у стягненні 5 659 709,21 грн. безпідставно набутих коштів у зв'язку з чим викласти пункти 1, 3 та 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
3. Відмовити у стягненні 5 659 709,21 грн. безпідставно набутих коштів.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" (22050, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Війтівці, вул. Заводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 00692245) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) 1342,00 грн. витрат зі сплати судового збору.".
В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2025 р. у справі № 902/17/24 залишити без змін.
Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" (22050, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Війтівці, вул. Заводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 00692245) 101 874,76 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 902/17/24 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 09.10..2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.