вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 910/10751/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.10.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025
у справі №910/10751/25 (суддя - Головіна К.І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Каштанів"
про забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Каштанів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр"
про стягнення 4 041 265,98 грн
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Каштанів" про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ТОВ "Кінопрем'єр", а саме: торгівельно-офісний комплекс з об'єктами розважального призначення, рестораном, кінотеатром, паркінгом, загальною площею 2755.6 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Городецького Архітектора, буд. 5, земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:76:021:0012, загальною площею 0.1502 га, у межах суми позову 4 041 265,98 грн. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 01.09.2028. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Каштанів". Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову по справі №910/10751/25.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що накладення арешту на абсолютно усі активи відповідача: на кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ТОВ «Кінопрем'єр» є нічим іншим, як повним та безумовним блокуванням будь-якої господарсько-фінансової діяльності відповідача та безпідставним втручанням суду у господарські відносини.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
23.09.2025 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Каштанів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, оскільки вона винесена з правильним застосуванням норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права; судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, які суд визнав встановленими, доведені належними доказами; висновки суду, викладені в Ухвалі відповідають встановленим обставинам справи.
29.09.2025 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ "Рені-Оіл" надійшла заява, яка залишена колегією суддів без розгляду, яка така, що подана з пропуском процесуального строку.
12.06.2025 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що після отримання ТОВ «Місто каштанів» повідомлення Орендодавця (16.09.2025 року), з 17.09.2025 року почався відлік 10 (десяти) денного строку, а з 27.09.2025 року Договір найму (оренди) укладений між ТОВ «КІНОПРЕМЄР» та ТОВ «МІСТО КАШТАНІВ» від 19.06.2024 року вважається розірваним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В.
Однак, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити процесуальні дії у визначеному складі суду неможливо.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.09.2025, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 прийнято справу №910/10751/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25. Повідомлено, що судове засідання відбудеться 02.10.2025.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 02.10.2025 з'явились представники учасників апеляційного провадження, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, долучених до письмових пояснень від 29.09.2025 колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Зважаючи на те, що заявником/скаржником не обґрунтовано неможливість подання таких доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку про неможливість долучення таких доказів до матеріалів справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Каштанів" (далі - ТОВ "Місто Каштанів", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" (далі - ТОВ "Кінопрем'єр", відповідач) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 4 041 265,98 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди від 19.06.2024 в частині належного виконання будівельних, ремонтних та монтажних робіт на об'єкті оренди, внаслідок чого позивач не зміг вчасно передати вказаний об'єкт оренди в суборенду, виконати свої зобов'язання перед суборендарем за договором суборенди від 07.04.2025 та отримати оренду плату, у зв'язку з чим ТОВ "Місто Каштанів" понесло збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 4 041 265,98 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Разом із позовною завою ТОВ "Місто Каштанів" подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать ТОВ "Кінопрем'єр", які знаходяться на рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ТОВ "Кінопрем'єр", а саме: торгівельно-офісний комплекс з об'єктами розважального призначення, рестораном, кінотеатром, паркінгом, загальною площею 2755.6 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Городецького Архітектора, буд. 5 (реєстраційний номер: 2381343480000), земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:76:021:0012, загальною площею 0.1502 га, (реєстраційний номер: 2682083980000) у межах суми позову 4 041 265,98 грн.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що існують об'єктивні фактори, які вказують на неможливість виконання судового рішення у даній справі та поновлення прав позивача, якщо позов буде задоволено, у випадку ненакладення арешту на кошти та майно відповідача, який веде збиткову діяльність, має значну заборгованість перед своїми кредиторами та намагається продати належні йому об'єкти нерухомості стороннім особам.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у заяві про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого позову є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді упущеної вигоди на суму 4 041 265,98 грн.
Отже, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо буде пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів позову, що заявник надав до суду фінансову звітність ТОВ "Кінопрем'єр" за 2024, згідно з якою чистий прибуток відповідача має від'ємне значення (-3 675 500 грн), а його зобов'язання перед іншими кредиторами за 2024 рік задекларовано на суму 55 269 000 грн. Наведені обставини свідчать про збиткову діяльність товариства при наявності значних зобов'язань перед іншими особами.
Також з матеріалів позову слідує, що ТОВ "Кінопрем'єр" є власником торгівельно-офісного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Городецького Архітектора, 5, в якому знаходиться об'єкт оренди, та земельної ділянки площею 0.1502 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0012, на якій він розташований (згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Водночас встановлено, що відповідач повідомив позивача листом від 06.07.2025 № 06-07-2025/1 про свій намір здійснити продаж вказаних об'єкта оренди та земельної ділянки загальною вартістю, що еквівалентна 15 000 000,00 дол. США.
Крім того з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.2025 вбачається, що відповідач є майновим поручителем (іпотекодавцем вищевказаного нерухомого майна) перед кредитором за зобов'язанням з повернення позики в сумі 70 257 600 грн до 01.12.2025 за договором позики, забезпеченим іпотечним договором від 02.12.2024.
Вказане свідчить про можливе майбутнє звернення стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки, що також створить перешкоду для виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що вищевикладені обставини в сукупності достатньо обґрунтовано підтверджують припущення заявника про наявність обставин, що можуть утруднити захист прав заявника за наслідками подання позову, що унеможливить досягнення його мети звернення з таким позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів позивача.
У заяві, що розглядається, заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів перш за все зазначає, що оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає принципу співмірності, що передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Також, висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 07 квітня 2025 року у справі №915/1386/24, (в якій Верховний Суд погодився з тим, що вжиття заходів забезпечення позову (про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно в межах суми позову є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову та є співмірними з заявленими Позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження коштами та майном, на яке накладено арешт, і водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав Позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення спору по суті):
« 4.8. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову…
4.13. Суд додатково звертає увагу, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу…
4.19. Суд звертає увагу, що навіть у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та його майном є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін…
4.20. З огляду на вищевикладене Суд відхиляє доводи Скаржника щодо ненадання Позивачем доказів на підтвердження вимоги про накладення арешту на грошові кошти та майно. До того ж внаслідок арешту такі кошти та майно залишаються у власності Відповідача, проте знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
4.21. В такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні Відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
4.22. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що запропоновані Позивачем та вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, у тому числі Відповідача, а лише встановлюють певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав Позивача в межах одного судового провадження без
додаткових звернень до суду…
4.26. За таких обставин доводи Скаржника про надмірність вжитих заходів забезпечення не спростовують висновків судів, оскільки арешт накладено на грошові кошти та майно ТОВ "Кристмас." виключно в межах ціни позову…
4.28. Так само не суперечить усталеній судовій практиці накладення судом арешту на майно Відповідача, оскільки, як виснувано у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22, у разі наявності у відповідача нерухомого майна, але за неможливості встановлення достатності чи недостатності його вартості, накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача забезпечить у майбутньому (у разі задоволення позову) задоволення суми позовних вимог у повному обсязі або її різниці у випадку недостатньої вартості арештованого нерухомого майна.
4.29. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій виснували, що за умови неможливості встановити обставину достатності чи недостатності грошових коштів, що належать Відповідачу та знаходяться/обліковуються на всіх його рахунках в усіх банківських установах, з метою забезпечення позову про стягнення суми позову є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти Відповідача, так і на його майно в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами позову та арештованих грошових коштів.
4.30. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.
4.31. За таких обставин суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи Відповідача стосовно того, що накладення арешту унеможливить здійснення ним господарської діяльності.
4.32. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24. 4.33. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18. В такий спосіб зазначені Скаржником підстави касаційного оскарження у вигляді неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, сформованих у вказаній постанові, не підтвердилися.
4.34. З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині того, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно Відповідача у разі недостатності таких коштів та в межах суми позову є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову та є співмірними з заявленими Позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження коштами та майном, на яке накладено арешт, і водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав Позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення спору по суті.
4.35. У свою чергу Відповідач не спростував наведених Позивачем доводів про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
4.36. При цьому Суд враховує, що заходи забезпечення вжито з обмеженням такого забезпечення ціною позову у цій справі.
4.37. В такий спосіб колегія суддів вважає вжиті господарськими судами заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача в межах суми позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.
4.38. Доводи касаційної скарги наведеного висновку не спростовують, не узгоджуються з усталеними правовими позиціями Верховного Суду щодо застосовування положень статей 136-140 Господарського процесуального кодексу України, а тому колегію суддів відхиляються.».
Також, оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає правовим висновкам, наведеним Верховним Судом в його Постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, а саме: «Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна відповідача також стосуються предмету розгляду, оскільки частина вказаного майна є об'єктом оренди, а можливість накладення арешту на таке майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Зважаючи на вищевикладене колегія суддів вважає, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми стягнення не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки і грошові кошти, і нерухоме майно фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Вжиття відповідних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав відповідача та не призведе до порушення балансу інтересів.
Водночас існування таких заходів надає реальну можливість поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є стягнення грошових коштів у сумі 4 041 265,98 грн.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувану ухвалу постановлено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінопрем'єр"
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10751/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 13.10.2025.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич