вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 911/1145/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.10.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації
на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2025
по справі №911/1145/25 (суддя - Щоткін О.В.)
за позовом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації
до Приватного підприємства "Анабуд"
про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 367 653,32 грн,
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 по справі №911/1145/25 залишено без розгляду позов Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Анабуд" про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 367653,32 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 по справі №911/1145/25 Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2025 про залишення позову без розгляду та передати для продовження розгляду до суду першої інстанції справу № 911/1145/25 за позовом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Анабуд" про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 367653,32 грн.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано того факту, що Департамент неухильно виконував свої процесуальні обов'язки, як наслідок суд першої інстанції застосував надмірний формалізм, винісши ухвалу про залишення позову без розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 по справі №911/1145/25. Розгляд апеляційної скарги Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2025 по справі №911/1145/25 призначено на 02.10.2025.
26.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 клопотання Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 02.10.2025 з'явився представник позивача апеляційного провадження, який надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, долучених до апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Зважаючи на те, що заявником/скаржником не обґрунтовано неможливість подання таких доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку про неможливість долучення таких доказів до матеріалів справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 28.03.2025 № 1074/34.06/34.02/2025 до Приватного підприємства "Анабуд", у якій просить суд:
1) визнати недійсним пункт 3.1 договору № 156-23 від 14.09.2023 в частині включення до договірної ціни ПДВ на вартість постачання будівельно-монтажних робіт;
2) визнати недійсним пункт 3.1 договору № 156-23/24 від 26.09.2024 в частині включення до договірної ціни ПДВ на вартість постачання будівельно-монтажних робіт;
3) стягнути з відповідача сплачений ПДВ у сумі 367653,32 грн на розрахунковий рахунок позивача.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.04.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою від 02.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду справи по суті на 20.06.2025.
У зв'язку з відсутністю станом на 20.06.2025 у матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.07.2025. Про дату і час наступного судового засідання суд повідомив присутнього в судовому засіданні представника позивача під розписку. Крім того ухвала від 20.06.2025 про відкладення розгляду справи в цей же день була доставлена до електронного кабінету позивача, що підтверджується відповідною довідкою, яка міститься у матеріалах справи.
У призначене судове засідання 28.07.2025 представники сторін, які належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції вказав, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи розпискою та довідкою про доставку до електронного кабінету позивача ухвали суду від 20.06.2025 про відкладення розгляду справи, однак, у судове засідання, 28.07.2025, повноважний представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до початку судового засідання до суду не подав.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами статті 196 ГПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
У постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформувала висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статі 226 ГПК України без установлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам і визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.
У наведеній постанові наголошено на праві позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, що повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, здійснюючи аналіз частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, також виснувала, що виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто суд розглядає справу по суті за умов, якщо: позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача).
Положення цих норм не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судом у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
У цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду здійснила аналіз та надала характеристику за методом правового регулювання нормам, закріпленим у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказуючи на те, що вони є імперативними та у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд у постановах від 06.05.2025 у справі № 916/718/24 та від 04.06.2025 у справі № 910/7814/24.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується скаржником у своїй апеляційній скарзі, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи розпискою та довідкою про доставку до електронного кабінету позивача ухвали суду від 20.06.2025 про відкладення розгляду справи.
Однак, у судове засідання, 28.07.2025, повноважний представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до початку судового засідання до суду не подав.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не враховано того факту, що Департамент неухильно виконував свої процесуальні обов'язки, як наслідок суд першої інстанції застосував надмірний формалізм, винісши ухвалу про залишення позову без розгляду, колегією суддів оцінюються критично, оскільки як зазначено вище, що та у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу представника скаржника, що учасники справи мають неухильно виконувати свої процесуальні обов'язки протягом всього розгляду справи, і факт належного виконання таких обов'язків в минулому, не спростовує факт неявки представника позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, у судове засідання призначене на 28.07.2025.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України для залишення позову Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації без розгляду.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права повторно звернутись з відповідним позовом.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувану ухвалу постановлено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 28.07.2025 по справі №911/1145/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2025 по справі №911/1145/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2025 по справі №911/1145/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації.
4. Матеріали справи №911/1145/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 13.10.2025.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк