Справа № 161/19733/25 Провадження №11-сс/802/544/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
власника майна - ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025030580001675 від 03.06.2025 року, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_9 в інтересах власників майна ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2025 року про накладення арешту на майно,
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна (перелік якого вказаний у клопотанні), вилученого в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 24.09.2025 року, з позбавленням права на відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.
Клопотання мотивував тим, що у провадженні СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені 03.06.2025 року до ЄРДР за №12025030580001675 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Під час проведення обшуку 24.09.2025 року були вилучені речі, які постановою слідчого від 24.09.2025 року визнано речовими доказами, оскільки є засобами вчинення кримінального правопорушення та зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки вказане майно, на думку слідчого та прокурора, має важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, з метою його дослідження органом досудового розслідування, та в зв'язку з тим, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тому звернулися з даним клопотанням до суду.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.09.2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про арешт майна.
Накладено арешт на майно, вилучене 24.09.2025 року в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Redmi, без маркувальних позначень;
- мобільний телефон марки Iphone, без маркувальних позначень;
- мобільний телефон марки ZTE, IMEI1: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки POCO M6 Pro IMEI1: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон SAMSUNG, IMEI1: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;
- мобільний телефон Redmi 9С, IMEI1: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ;
- мобільний телефон XIAOMI, без маркувальних позначень;
- планшетний пристрій марки SAMSUNG, без маркувальних позначень;
- мобільний телефон SAMSUNG, IMEI1: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 /;
- планшетний пристрій марки LENOVO TAB P12, серійний номер HA1ZLXRY;
- планшетний пристрій марки TECLAST;
- модем WIFI без сім-картки IMEI: НОМЕР_11 ;
- банківські картки у кількості 4 штук, емітовані АТ КБ Приватбанк, АТ Сенсбанк, АТ Ощадбанк № НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 ;
- картонні конверти абонентських операторів із зазначенням стільникових номерів НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , ? НОМЕР_18 , ? НОМЕР_19 ;??
- тримачі до сім-карток із зазначенням абонентських номерів ? НОМЕР_20 , ? НОМЕР_21 , ? НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , ? НОМЕР_19 , ? НОМЕР_24 ;?????
- 3 флеш-носії та 5 сім-карток без зазначення номеру;
- штани спортивного типу, чорного кольору, із маркувальною емблемою на лівій нозі із надписом та шорти світлого кольору із маркувальним позначенням.
Заборонено користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_9 в інтересах власника майна ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, що 24.09.2025 року у межах кримінального провадження №12025030580001675 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_10 тимчасово проживає, винаймає кімнату у знайомої ОСОБА_8 . В ході якого у ОСОБА_10 було вилучено наступне майно: мобільний телефон марки POCO M6 Pro, банківські картки Ощадбанку НОМЕР_13 та Сенсбанку НОМЕР_15 .
Вказує на те, що про час та місце розгляду справи судом власника майна ніхто не повідомляв. Вважає, що дана ухвала порушує право власності та право на захист власника майна ОСОБА_10 . Вважає, що вилучене майно не має процесуального значення для досудового розслідування, не є доказом, не містить слідів злочину.
Просить ухвалу слідчого Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.09.2025 року про арешт майна в частині належного ОСОБА_10 скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого в частині арешту майна, вилученого під час обшуку 24.09.2025 року, а саме: мобільний телефон марки POCO M6 Pro, банківські картки Ощадбанку НОМЕР_13 та Сенсбанку НОМЕР_15 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_9 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, що 24.09.2025 року у межах кримінального провадження №12025030580001675 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 . В ході якого у ОСОБА_8 було вилучено планшет марки LENOVO TAB P12, серійний номер HA1ZLXRY, який вона придбала для свого чина і який ним користується.
Вказує на те, що про час та місце розгляду справи судом власника майна ніхто не повідомляв. Вважає, що дана ухвала порушує право власності та право на захист власника майна ОСОБА_8 . Вважає, що вилучене майно не має процесуального значення для досудового розслідування, не є доказом, не містить слідів злочину.
Просить ухвалу слідчого Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.09.2025 року скасувати в частині арешту майна ОСОБА_8 та постановити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого в частині арешту майна, вилученого під час обшуку 24.09.2025 року, а саме планшету марки LENOVO TAB P12, серійний номер HA1ZLXRY.
В судове засідання не з'явиласьвласник майна ОСОБА_10 , хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала. Представник та іншу учасник провадження не заперечували щодо слухання у відсутності власника майна ОСОБА_10 . А тому апеляційний суд вирішує розглядати справу за її відсутності.
Заслухавши доповідача, який виклав суть та доводи апеляційної скарги; думку прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити; власника майна та представника, які заперечили доводи апеляційної скарги; пояснення слідчого; перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення, відповідно до ст.370 КПК України, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З апеляційних скарг представника вбачається, що апелянт фактично оскаржує судове рішення в частині задоволення клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, а саме - мобільного телефону марки POCO M6 Pro, банківські картки Ощадбанку НОМЕР_13 та Сенсбанку НОМЕР_15 , власником яких є ОСОБА_10 та планшету марки LENOVO TAB P12, серійний номер HA1ZLXRY, власником якого є ОСОБА_8 . В іншій частині судове рішення ні апелянтом, ні іншими власниками майна не оскаржується, а тому апеляційному перегляду в даному провадженні відповідно до положень ст.404 КПК України не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Дані вимоги закону слідчим суддею при винесенні ухвали про накладення арешту на майно були в повній мірі дотримані.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність причин для накладення арешту на вилучене майно, оскільки воно має доказове значення у справі, є речовими доказами та предметами вчинення кримінального правопорушення, є необхідним для подальшого дослідження органами досудового розслідування, що доведено матеріалами кримінального провадження, а тому, з метою збереження речових доказів, оскільки майно, у вигляді вказаних речей, відповідає критеріям, визначеним ст.98, ч.2 ст.167 КПК України, тому на вказане майно слід накласти арешт, з забороною користування та розпорядження.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на вказане у клопотанні майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження такого майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.
При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційних скарг.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційні скарги з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги представника ОСОБА_9 в інтересах власників майна ОСОБА_10 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2025 року про накладення арешту на майно залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий:
Судді: