Справа № 161/20040/25 Провадження №11-сс/802/547/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 ,
захисника підозрюваної - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 (ЄРДР № 12024030580002554),
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 .
Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрювану ОСОБА_8 обов'язок, передбачений ч.5 ст.194 КПК України:
- здати на зберігання відповідним державним органам свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України (у разі їх наявності).
Обов'язок, визначений ухвалою слідчого судді, покладається на підозрювану ОСОБА_8 згідно з ч.6 ст.194 КПК України в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.11.2025 року включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що беручи до уваги дані про особу підозрюваної, яка раніше несудима, має постійне місце проживання, працює, де позитивно характеризується, з огляду на специфіку її праці (необхідність нічних чергувань), а тому врахувавши наведені вище обставини у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід, передбачений ст.179 КПК України, у вигляді особистого зобов'язання здатен запобігти ризику, наявність якого була доведена слідчим та прокурором при розгляді даного клопотання.
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що висновки наведені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує на те, що 29.09.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. Обгрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. В органу досудового розслідування наявні обґрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваній ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, у певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, строком на 2 місяці, з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п.8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме здати на зберігання до відповідних державних органів свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги; думку прокурора, який підтримав апеляцію з викладених в ній підстав та просив задовольнити; підозрювану та її захисника, які заперечили апеляційну скаргу прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін; пояснення слідчого; перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Клопотанням старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 та матеріалами кримінального провадження підтверджено, що СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР за № 12024030580002554 від 24.07.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.
ОСОБА_8 29.09.2025 року вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу встановив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, що підтверджується доданими матеріалами.
Відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до приписів ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя правильно застосував вимоги ч.4 ст.194 КПК України, відповідно до якої якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, тобто наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків згідно ст.177 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Також, слідчим суддею вірно встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судима, працює, де позитивно характеризується, має постійне місце проживання, що свідчить про її міцні соціальні зв'язки.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Крім цього, встановлено, що слідчим доведено наявність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, а саме те, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Разом з тим, ні слідчим, ні прокурором не обґрунтовано наявності виняткових обставин для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не є безумовною підставою для обрання такого запобіжного заходу.
Окрім цього, під час досудового розслідування ОСОБА_8 з'являється на виклики до слідчого, прокурора або суду, відомості про ухилення чи неявку, а також іншу негативну процесуальну поведінку підозрюваної в судовому засіданні не встановлено та документально органом досудового розслідування не підтверджено.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що підозрювана не допускала порушень своїх процесуальних обов'язків та повністю дотримується обов'язків, покладених на неї застосованим запобіжним заходом.
Тому суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчого судді, що до ОСОБА_8 може бути застосовано більш м'який запобіжний захід - особисте зобов'язання, з покладенням на неї обов'язку передбаченого ч.5 ст.194 КПК України, що відповідає вимогам ст.181 КПК України.
Апеляційний суд не знаходить підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як доказів того, що застосування менш суворого запобіжного заходу не зможе забезпечити процесуальну поведінку підозрюваної до клопотання слідчого надано не було, під час апеляційного перегляду їх також надано не було. А тому апеляційний суд вважає, що застосований запобіжний захід до ОСОБА_8 з покладенням певного обов'язку забезпечить належну поведінку підозрюваної.
З огляду на викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, а тому зазначені в клопотанні слідчого підстави, в яких він просить обрати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.176-178, 193, 194, 196, 198, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді