02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5 А
справа № 753/2493/25
провадження № 2/753/4874/25
29 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва»), ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , а разом треті особи), про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 .
15 серпня 2024 року позивач звернувся до КП«ЖЕД-202» щодо складання акту про залиття вбиральні.
29 серпня 2024 року комісією КП «ЖЕД-202» складений акт про залиття вбиральні позивача.
Відповідач відмовляється допускати до своєї квартири фахівців обслуговуючої компанії для встановлення причин залиття та відмовляється компенсувати позивачу завдані збитки.
Після неодноразового залиття квартири позивач намагався вирішити питання щодо відшкодування збитків з відповідачем, але власниця квартири відмовляється добровільно компенсувати завдані збитки.
У зв'язку з неправомірними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 5 000,00 грн та яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях через пошкоджене майно, моральних стражданнях через постійне залиття квартири, що зумовило постійне підняття артеріального тиску, поганий сон та душевні переживання, довготривале знаходження в стані стресу, що порушило звичний спосіб його життя та членів його родини.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року відкрито провадження у цій справі та постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходив.
Відповідно до частини восьмої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 .
Балансоутримувачем та обслуговуючою організацією за адресою: АДРЕСА_4 є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».
Керуюча компанія відповідно до статуту затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 січня 2015 року № 2 здійснює господарську діяльність із утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності Дарницького району м. Києва, що переданий на баланс підприємства, а також здійснення контролю за додержанням встановленого порядку використання жилих і інших приміщень житлового фонду та виконання громадянами Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями.
15 серпня 2024 року до ЖЕД-202 Керуючої компанії звернувся мешканець квартири АДРЕСА_3 із заявою про залиття квартири.
29 серпня 2024 року за цим фактом комісією ЖЕД-202 у складі: головного інженера ЖЕД-202 Керуючої компанії ОСОБА_5 , майстра з експлуатації ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 складено акт про залиття, яке сталося у квартирі АДРЕСА_3 .
У зазначеному акті вказано, що у приміщенні квартири АДРЕСА_5 , а саме вбиральні, виявлені застарілі сухі плями, ремонт у вбиральні давно не проводився.
При комісійному обстеженні, проведеному 15 серпня 2024 року, встановити причину потрапляння вологи до квартири АДРЕСА_5 неможливо, тому що мешканці вище розташованої квартири АДРЕСА_6 не надали доступ для обстеження сантехнічного обладнання.
За змістом положень частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Основними доказами, на які покликається позивач як на підтвердження своїх вимог, є акт про залиття квартири від 29 серпня 2024 року - на підтвердження факту залиття квартири саме відповідачем ОСОБА_2 .
З Акту про залиття не вбачається обстеження чи огляд вище розташованої квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі - Правила) у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).
У додатку № 4 Правил вказано, що в Акті про залиття обов'язково описується, що трапилося і які наслідки (що залите, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено, чітко зазначається причини залиття (несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.) В акті повинен міститися висновок про те, хто заподіяв шкоду.
Крім того, з типової форми Акту про залиття вбачається, що такий складається комісійно, комісія складається з головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсара-сантехніка, представника організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи водопостачання, представника власника будинку. Також з актом мають бути ознайомлені мешканці квартир, про що проставляється їх підпис внизу форми акту.
Отже, у даному випадку суд вважає, що акт від 29 серпня 2024 року відноситься до недопустимих та недостатніх доказів, оскільки не відповідає наведеному Додатку 4 Правил, містить не достатні дані, на підставі яких суд може дійти до висновку, що факт залиття мав місце. Це позбавляє суд можливості зробити висновок про пошкоджене майно саме подією, що сталася 15 серпня 2024 року.
Таким чином, акт про залиття не підтверджує протиправності дій ОСОБА_2 та її вини у завданні моральної шкоди позивачу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Позивачем на підтвердження вимоги про відшкодування моральної шкоди не надано жодних доказів.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань та втрат немайнового характеру, а відтак вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 18 липня 2025 року.