ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/3896/25
провадження № 2/753/5352/25
17 липня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.
за участю сторін
представника позивача ОСОБА_1 ;
представника відповідача ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування
У лютому 2025 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_4 ) про усунення від права на спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 є її рідною сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ). Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_5 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач посилається на те, що їх батьки, покійна ОСОБА_5 та покійний ОСОБА_6 , мали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_3 , за життя заповіли своє майно за усною домовленістю.
Так, згідно із цією домовленістю, будинок АДРЕСА_3 мав перейти у власність ОСОБА_7 , доньки ОСОБА_4 , а квартира АДРЕСА_1 - у власність їх онука, ОСОБА_8 , сина ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_9 , після укладення шлюбу 20 червня 1981 року прізвище ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 , після розірвання шлюбу з ОСОБА_11 05 липня 2013 року позивачка змінила прізвище на ОСОБА_12 ).
Відповідно до усної домовленості, після смерті ОСОБА_6 всі умови були виконані і після отримання свідоцтв про право на спадщину за законом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали договір розподілу спадкового майна, згідно з яким будинок АДРЕСА_3 з надвірними будівлями відійшов ОСОБА_4 , яка згодом подарувала його своїй доньці ОСОБА_7 .
Проте, ОСОБА_4 щодо усної домовленості спадкування квартири ігнорує заповіт батьків, хоча при житті матері, ОСОБА_5 постійно на ньому наполягала. Після смерті ОСОБА_5 за заявою позивачки відкрито спадкову справу у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клименко А.С. ОСОБА_4 мала прийти та написати відмову від спадщини, а натомість вона написала заяву про прийняття спадщини.
Позивачка вказала, що їх матір померла у віці 92 років, яка останні три роки особливо потребувала постійної допомоги. Вона не могла самостійно забезпечити себе продуктами, необхідними побутовими товарами, боялася залишатися одна у квартирі, потребувала постійної покупки ліків, мала проблеми з ногами.
Оскільки у матері було дві доньки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то відповідно до статті 202 СК України повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, а також зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або неміччю.
ОСОБА_5 через свій вік і пов'язаного з ним стану здоров'я потребувала допомоги, від надання якої ОСОБА_4 ухилялася, тож ОСОБА_3 вважає, що відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України, за рішенням суду ОСОБА_4 має бути усунена від права на спадкування за законом.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просила усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня
2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року справу призначено до розгляду по суті, закрито підготовче засідання.
У червні 2025 року представник ОСОБА_4 - адвокат Вітер В.М. подав до суду відзив на позов та письмові пояснення, у яких зазначив, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Отже, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Проте, позивачкою настання зазначених обставин і доведеність таких фактів у їх сукупності не доведено, тому відсутні підстави для задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача, у свою чергу, заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно та всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, допитавши свідків, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 - мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_5 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно із частиною третьою статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Позивач у позові просила на підставі статті 1224 ЦК України усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_3 доглядала за померлою матір'ю, надавала усіляку допомогу, піклувалися про неї, несла витрати, пов'язані з її лікуванням, доглядом та похованням, у той час як відповідачка з матір'ю майже не спілкувалася, матеріальну допомогу як при житті, так і на поховання не надавала.
Статтями 202 та 203 Сімейного кодексу України встановлено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 6 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
У постановах Верховний Суд зазначав, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі №756/11676/16, від 25 березня 2019 року у справі №766/810/17).
Також підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15, від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18).
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини. При цьому, необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку (постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16).
У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім з огляду на те, що відповідач - спадкоємець першої черги.
У постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 Верховний Суд вказав, що належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Згідно з консультативним висновком від 20 травня 2025 року лікаря-хірурга КНП КОЦ № 1 Дарницького району м. Києва ОСОБА_22 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася на лікуванні у лікаря-хірурга на протязі 2021 року до квітня 2024 року. Хворій неодноразово проводилися хірургічне втручання з приводу флегмони правої ступні. Хвора отримувала антибактеріальну протизапальну, судинну ангіопротекторну, антикоагнитувну, загально-проміневу терапію.
Проте, матеріали не містять та позивачем не надано належних, допустимих письмових (медичних) доказів (медичну довідку тощо), а також висновків експертів на підтвердження перебування спадкодавця ОСОБА_5 у безпорадному стані до 24 червня 2024 року.
Наявний у матеріалах справи консультативний висновок від 20 травня 2025 року лікаря-хірурга не свідчить про те, що ОСОБА_5 до червня 2024 року не здатна була до самообслуговування та потребувала стороннього догляду.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , який був сімейним лікарем останні 2-3 роки померлої ОСОБА_5 , повідомив суду, що приїздив на виклики до останньої лише 2-3 рази, під час яких присутня була тільки ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомила суду, що знайома з ОСОБА_15 та її чоловіком, яких бачила майже кожного дня, які купували продукти для померлої ОСОБА_5 . Зазначила, що у квартирі ОСОБА_5 ніколи не була, хто купував ліки для померлої не знає.
Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що з померлою ОСОБА_5 завжди перебувала ОСОБА_15 та її чоловік, які купували продукти, доглядали її, в останні дні життя померлої ОСОБА_5 . ОСОБА_17 не бачила, та в квартирі ніколи не була.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив суду, що померла потребувала догляду приблизно із 2021 року на постійній основі, з померлою завжди перебувала ОСОБА_3 , іноді до померлої ОСОБА_5 приїздила ОСОБА_18 , особисті речі померлій купувала ОСОБА_19 пересувалася сама по квартирі тримаючись за щось, а з лютого 2022 року померла на вулицю не виходила, була у свідомості та при пам'яті.
Із показів свідків ОСОБА_20 убачається, що ОСОБА_5 в силу свого віку потребувала догляду на постійній основі, догляд за якою здійснювала ОСОБА_15 та її син ОСОБА_21 , точну адресу померлої не знає, у квартирі ніколи не була.
Щодо тверджень позивачки про ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві, суд зазначає, що в судовому засіданні не доведений факт умисного, свідомого ухилення відповідачки від надання померлій допомоги. Із досліджених в судовому засіданні письмових доказах у справі, а також із пояснень свідків, не встановлено, що відповідачка ухилялася та не доглядала за померлою або виявляла бездіяльність, спрямовану на ухилення від надання підтримки та допомоги ОСОБА_5 .
Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №279/4297/19, від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача. Відповідні положення містяться у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 205/4674/19.
Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексу - ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наданих у судовому засіданні пояснень та показів свідків судом не встановлено, що померла протягом зазначеного періоду потребувала догляду саме від ОСОБА_4 та перебувала у безпорадному стані, у свою чергу докази проведення їй медичних досліджень та виписка із медичної карти амбулаторного хворого такими не є. Також відсутні дані про те, що сама ОСОБА_5 зверталася до відповідачки за допомогою по догляду чи за матеріальною допомогою, а вона відмовилася від надання такої допомоги.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку, розглядаючи цей спір в межах заявлених вимог, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що відповідачка ухилялися та не доглядали за спадкодавцем ОСОБА_5 .
За таких обставин суд вважає необхідним повністю відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 жовтня 2025 року.