ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20489/25
провадження № 1-кс/753/2866/25
"26" вересня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62024100130004406 від 10 грудня 2024 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
Прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку частини шостої статті 199 КПК України про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб з утриманням його у ДУ «Київський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Як зазначає прокурор, відповідно до вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням статей 62, 69 КК України призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на термін 01 (один) рік 6 місяців.
Відповідно до абз. 3 частини другої Розділу І «Загальні положення» Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженого наказом Міністерства оборони України 04 червня 2021 року № 155, дисциплінарний батальйон - військова частина, яка утримується на окремому штаті та призначена для забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, яких вироком суду, що набрав законної сили, засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 вересня 2024 № 240 солдата, призваного на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , для відбування покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та з 06 вересня 2024 року зараховано на всі види забезпечення, а з 07 вересня 2024 року зараховано на котлове забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до абз. 4 частини другої Розділу І «Загальні положення» Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, засуджені військовослужбовці, змінний склад - військовослужбовці (крім військовослужбовців-жінок), яких вироком суду, що набрав законної сили, засуджено за вчинення кримінального правопорушення та яким призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
Відповідно до абз. 7 пункту 4.54 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини, та стосовно яких військові частини отримали копію обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким призначено кримінальне покарання у виді арешту з відбуванням на гауптвахті або тримання у дисциплінарному батальйоні, або розпорядження про виконання вироку суду, що набрав законної сили, надісланого органом управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або судом, посадові особи відповідно до номенклатури посад продовжують військову службу з дня початку відбуття покарання та зараховують у розпорядження.
Таким чином, як зазначає прокурор, відповідно до абз. 3, 4 частини другої Розділу І «Загальні положення» Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, ОСОБА_4 вважався з 05 вересня 2024 року солдатом змінного складу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до абз. 2 частини першої Розділу X «Короткочасні виїзди засуджених військовослужбовців за межі дисциплінарного батальйону» Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, у зв'язку з винятковими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди майну засудженого військовослужбовця та його сім'ї) засудженому військовослужбовцю може бути дозволено короткочасний виїзд за межі дисциплінарного батальйону на строк до семи діб, не враховуючи час, необхідний для проїзду в обидва кінці.
Відповідно до абз. 1 частини другої Розділу X «Короткочасні виїзди засуджених військовослужбовців за межі дисциплінарного батальйону» цього Порядку, дозвіл на короткочасний виїзд засуджених військовослужбовців дає командир дисциплінарного батальйону на підставі заяви засудженого військовослужбовця з урахуванням його особи і поведінки під час відбування покарання.
Відповідно до наведених вище норм Порядку, а також на підставі заяви солдата змінного складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 18 листопада 2025 року, командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 18 листопада 2024 року № 318, згідно з яким солдату змінного складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 надано дозвіл на короткочасний виїзд за межі дисциплінарного батальйону строком на 7 (сім) діб починаючи з 18 листопада 2024 року.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2024 року № 318, солдат змінного складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 вибув 18 листопада 2024 року за межі військової частини НОМЕР_1 у короткочасний виїзд.
Відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року, що набула законної сили протягом семи днів з дня її оголошення, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року за частиною четвертою статті 402 КК України із застосуванням статей 62, 69 КК України до 1 року 6 місяців тримання в дисциплінарному батальйоні, звільнено умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на невідбутий строк 5 місяців 28 днів.
Відповідно до абз. 1 частини першої, абз. 4 частини другої Розділу XVI «Звільнення від покарання засуджених військовослужбовців» Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні:
- засуджених військовослужбовців звільняють з дисциплінарного батальйону за таких підстав: у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за іншими підставами, встановленими законодавством.
- військовослужбовців військової служби за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направляють у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання. До відповідної військової частини (установи) такі військовослужбовці прямують самостійно.
Водночас солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації, відповідно до вимог частин першої, третьої, дев'ятої статті 1, частини першої-четвертої, шостої, тринадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Як зазначає прокурор, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби призваний під час мобілізації, перебуваючи на посаді солдата змінного складу військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та частин першої, третьої, дев'ятої статті 1, частини першої-четвертої, шостої, тринадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, з короткочасного виїзду за межі військової частини 25 листопада 2024 року не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та в період з 25 листопада 2024 року до 29 липня 2025 року проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
29 липня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
30 липня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України.
31 липня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 27 вересня 2025 року.
22 вересня 2025 року Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону відносно ОСОБА_4 скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду міста Києва.
Прокурор зазначає, що Дарницьким районним судом 24 вересня 2025 року винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 06 жовтня 2025 року, що унеможливлює продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , а тому із вказаним клопотанням він звертається на підставі ч. 6 ст. 199 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні з метою зміни ними свідчень.
Так, на думку прокурора, про наявність ризику, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, та можливість призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому усвідомлюючи реальність можливого покарання, він може умисно переховуватись від суду.
Існування ризику незаконно впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні на думку прокурора підтверджується тим, що обвинуваченому, якому матеріали досудового розслідування відкриті у порядку статті 290 КПК України, відоме їх місце проживання, а тому він може здійснювати тиск на ним з метою полегшення свого становища та зміни показів на свою користь. Враховуючи відомі органу досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор стверджує про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 після повідомлення йому про підозру, розуміючи що його дії викриті, може вчинити незаконний вплив у виді погроз фізичної розправи, психологічного маніпулювання, шантажу або грошової винагороди стосовно осіб, які є свідками вчинення ним кримінального правопорушення.
Неможливість застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів прокурор обґрунтовує положеннями частини восьмої статті 176 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 184 КПК України, до клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовуються його доводи, витяг з ЄРДР, клопотання та додатки до нього вручені обвинуваченому і його захиснику.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цій стадії провадження обґрунтованими та такими, що дають право на продовження застосування найбільш суворого запобіжного заходу, посилаючись на ризики, визначені статтею 177 КПК України.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти поданого клопотання, посилаючись на те, що розгляд цього клопотання має здійснювати слідчий суддя суду за місцезнаходженням органу досудового розслідування, тобто Печерський районний суд міста Києва, а тому просив повернути без розгляду подане прокурором клопотання.
Обвинувачений у наданих поясненнях не заперечував фактичні обставини, що стали підставою повідомлення йому про підозру, однак просив не продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, надавши тим самим йому можливість обрати і отримати відношення для влаштування до відповідного підрозділу для продовження проходження військової служби.
Розглянувши заяву захисника про повернення клопотання прокурору без розгляду, суд відмовив у його задоволенні, оскільки положеннями статей 193, 196, 199 УПК України не передбачено ухвалення такого процесуального документу за результатами розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, додані до клопотання, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання з таких мотивів.
Щодо наявності юрисдикції на розгляд цього клопотання.
Відповідно до статті 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Статтею 176 КПК України в редакції до 06 листопада 2022 року було визначено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» були внесені зміни до КПК України, зокрема до статті 176 КПК України.
Статтею 176 КПК України в редакції на час розгляду цього клопотання визначено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Крім того, вказаним вище законом також були внесені зміни до статті 199 КПК України та статтю 199 доповнено частиною шостою, відповідно до якої у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Як слідує з ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року у справі № 753/20086/25, підготовче судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначено на 06 жовтня 2025 року. Строк дії попередньої ухвали щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 27 вересня 2025 року, а отже це клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має розглядати саме слідчий суддя.
Відповідно до частини другої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних із направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання.
Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові етапи: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у статті 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування (правова позиція Верховного Суду, викладене у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6630/17).
Як зазначалось вище, орган досудового розслідування скерував обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 до Дарницького районного суду міста Києва, який призначив його до розгляду.
Отже досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні станом на 25 вересня 2025 року - закінчилось, а тому посилання сторони захисту на приписи частини другої статті 199 КПК України суд вважає безпідставними.
Враховуючи вказане, з огляду на те, що законодавцем були внесені зміни до статті 199 КПК України, зокрема доповнено її частиною шостою, якою фактично збільшено обсяг повноважень слідчого судді щодо розгляду питання про продовження строку дії запобіжних заходів та «продовжено» їх дію до початку підготовчого судового засідання у справі, з огляду на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 було передано саме до Дарницького районного суду м Києва, таке клопотання має розглядатись слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва.
Посилання захисника на те, що частиною шостою статті 199 КПК України передбачено розгляд такого клопотання за правилами цієї статті, тобто і з урахуванням визначеної частиною другою цієї статті підсудності, слідчий суддя відхиляє, оскільки буквальне тлумачення цієї норми свідчить, що нею визначено лише підстави і порядок розгляду такого клопотання, а не суд, до якого прокурор має звернутися з таким клопотанням.
Відповідно до положень частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Водночас, як передбачено частиною восьмою статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у статях 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів):
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу;
3) обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, а тому зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, враховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виходить з того, що згідно із практикою ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Тобто, не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак мають створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України.
Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, та в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року, прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо ризиків кримінального провадження, прокурор зазначає про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними свідчень.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурор під час розгляду клопотання довів наявність ризику, передбаченого пунктом 1 статті 177 КПК України.
Так, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, отже, очікування можливого суворого вироку та усвідомленням підозрюваним невідворотності покарання у разі визнання його винним може мати значення для ризику переховування. Крім цього, ОСОБА_4 вчинив вказане правопорушення одразу після його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року.
Водночас слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання прокурор не довів з достатньою переконливістю наявність ризику впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні з метою зміни ними свідчень, оскільки матеріли клопотання не містять відомостей про таких свідків і проведення їх допитів під час досудового розслідування, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення ґрунтуються не на показаннях свідків, а повно містяться у матеріалах службового розслідування та оформлені документально.
З урахування встановлених обставин, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, його стан здоров'я, вимоги частини восьмої статті 176 КПК України слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор довів наявність підстав для продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою.
Згідно частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Водночас, зважаючи у сукупності на відомості про особу обвинуваченого, стадію кримінального провадження, обставини кримінального правопорушення та мотиви, які спонукали обвинуваченого до його вчинення, суд вважає можливим визначити ОСОБА_4 заставу у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків і ризик втрати якої буде достатнім стримуючим фактором, щоб переважити бажання обвинуваченого будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 197, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання прокурора задовольнити частково.
2. Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме до 24 листопада 2025 року включно.
Строк дії ухвали - до 14 год. 10 хв. 24 листопада 2025 року.
3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду та на підставі ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:
не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну місця проживання, номеру телефону;
утриматися від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків у випадку внесення застави визначити до 24 листопада 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - у цей же строк моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1