ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21122/25
провадження № 3/753/7588/25
"09" жовтня 2025 р. Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф. за участю, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Даниленка В. В., потерпілої особи ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з Дарницького УП ГУНП в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , доглядає дитину з інвалідністю, заміжня, має двох малолітніх дітей, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, передбаченої за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 741153, ОСОБА_1 27.09.2025 о 09 год 30 хв, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила сімейну сварку з чоловіком ОСОБА_2 , в ході якої ображала, викидала речі, чим своїми діями завдала психологічного болю, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, вказавши, що твердження потерпілого ОСОБА_2 , викладені в його письмових поясненнях та в заявах до поліції, не відповідають дійсності, а останній звертався до поліції під впливом емоцій. Зазначила, що в день події вона приїхала з лікарні. ОСОБА_2 вчинив сварку, викликав поліцію, що нібито ОСОБА_1 заклеїла клеєм замочну щілину в дверях кімнати потерпілого. Наразі між особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілим триває судовий процес стосовно розлучення та стягнення аліментів. Жодних образ на адресу потерпілого не висловлювала, голос не підвищувала. Вину у скоєному не визнає в категоричній формі.
Захисник Даниленко В. В. у судовому засіданні наполягав на закритті провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення, жодних належних доказів в матеріалах справи не вбачає.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в його письмових поясненнях. Вказав, що 27.09.2025 ОСОБА_1 приїхала з лікарні, попросила повісити білизну на балконі, проте потерпілий відмовив останній, оскільки та вкрала з його кімнати декілька папок документів. На прохання повернути їх ОСОБА_1 відреагувала відмовою у грубій нецензурній формі. Лайку чули діти, які знаходились в квартирі. Після чого ОСОБА_2 зачинився в кімнаті і через деякий час, вийшовши звідти виявив, що з іншого боку дверей замочна щілина залита супер клеєм. Після чого між ними сталась сварка, у ході якої ОСОБА_1 викидувала речі зі шкафу потерпілого.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, надані до суду, суддя приходить до наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 27.09.2025 серії ВАД № 741153, заява потерпілого, письмові пояснення учасників справи не є достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Інші докази, які б підтвердили обставини, вказані в протоколах про адміністративні правопорушення, зокрема: відеофіксація події, пояснення свідків, тощо, в матеріаліх справи відсутні.
Згідно з ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З урахуванням наведених норм права, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, пояснення учасників справи, які були надані під час розгляду справи, у сукупності з іншими дослідженими при розгляді справи доказами, суддя приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а почате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із викладеним, суддя вважає необхідним закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 173-2, п.1 ст. 247 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Суддя: