Справа №583/4437/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Савєльєва А. І.
Номер провадження 33/816/266/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
30 вересня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/4437/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.09.2024, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Савочки А. М.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки його пояснення у постанові викладені невірно, докази керування ним т/з і зупинку його поліцейськими відсутні.
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.09.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладений штраф у розмірі 17000 грн із позбавленням права керувати т/з на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_4 26.08.2024 о 00.50 по пров. Типографському, 3 в м. Охтирка керував т/з БМВ, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння зіниць очей) та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи захисника Савочки А. М., який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали даної справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 117864 від 26.08.2024, суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_4 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і від проходження огляду на стан сп'яніння в установлений законом порядку відмовився, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується відеозаписами події правопорушення із камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини, за яких поліцейські виявили у ОСОБА_4 ознаки алкогольного сп'яніння, а він, перебуваючи із заведеним двигуном автомобіля на місці водія, не заперечував, що керував даним т/з, однак відмовився від пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров'я (а. с. 6).
Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у вказаному протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення водієм ОСОБА_4 імперативних вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого (огляду) законодавчо закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Відеозапис події правопорушення є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення можливості проходження водієм ОСОБА_4 огляду на стан сп'яніння, тому свідома відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння в порушення вимог п. 2.5 ПДР цілком логічно завершилась складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_4 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що ОСОБА_4 перебував у т/з на водійському кріслі, що і свідчить про попереднє керування т/з перед його зупинкою, незважаючи, хто і за яких обставин, зупинив даний автомобіль. При цьому, як зазначалось вище, і сам ОСОБА_4 факту керування ним т/з не заперечував, а на пропозицію пройти відповідний огляд як водій відмовився, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він т/з не керував є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Не було установлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про упередженість поліцейських, застосування до ОСОБА_4 незаконних методів, примусу чи інших протиправних дій, пов'язаних із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, тому застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції вимоги до ОСОБА_4 як до водія т/з пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), і відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_4 із ознаками алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні у відношенні ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього як учасника дорожнього руху, а вказаний протокол містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за недотримання ПДР - ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів), суддя повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначеного вище доказу дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_4 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння в установленому законом порядку, так як будь-який обґрунтований сумнів у справі був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належного, достовірного, допустимого і достатнього доказу.
Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.09.2024 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов