Справа № 303/889/24
02 жовтня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.,
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), в інтересах якої діє адвокат Когут Михайло Михайлович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року у складі судді Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Івановецької сільської ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування,
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Івановецької сільської ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовуються обставинами щодо наявності у позивача всіх правових підстав для визнання за нею права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки вона постійно проживала в ньому зі своєю родиною (батько, дідусь, бабуся), а після їх смерті доглядає та утримує вказане нерухоме майно.
Поряд з цим, позивач хоч і прийняла фактично спадщину, але через відсутність правовстановлюючих документів, позбавлена можливості визнати за собою право власності на вказане домоволодіння в позасудовому порядку.
Враховуючи вищенаведене, позивач просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А, заг. площею 46,7 кв.м. та житловою площею 31,10 кв.м.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Когут Михайло Михайлович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції помилково відкрито провадження у справі, оскільки позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду першої інстанції від 30 січня 2024 року. Окрім того, зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж визначено законодавством. Стверджує, що догляд за хворою ОСОБА_3 здійснювала її донька - ОСОБА_1 , яка також займалася організацією її похорону. Вказує, що саме апелянт вступила в управління нерухомим майном після смерті ОСОБА_3 та надала можливість брату апелянта - ОСОБА_4 проживати у даному домоволодінні.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Сторони в судове засіданні не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи його належним чином повідомлено. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст.4 ч.1, ст.19 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію.
Згідно з ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Матеріалами справи встановлено, що батьком позивача є ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.03.1978.
Згідно з даними Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (№00040523708 від 13.07.2023), матір'ю батька позивача ОСОБА_6 є ОСОБА_3 , яка є бабусею позивача. Батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_7 , який є дідусем позивача.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Виписки з погосподарської книги №03 за 2016-2020 рік Бобовищенської сільської ради, виданої Івановецькою сільською радою 9 квітня 2021 року №350/02-27, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Забудовником житлового будинку та домогосподарства була ОСОБА_3 , 1928 року народження.
З інформаційної довідки №131 від 16.01.2021, виданої Мукачівським районним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ТОВ «Зодчий і К», вбачається, що право власності на вказане домоволодіння не зареєстровано.
З технічного паспорту на даний будинок вбачається технічна характеристика вказаного об'єкта нерухомості, до складу його входить житловий будинок літ. «А», 1958 року побудови, господарська будівля літ. «Б», 1958 року побудови.
Апелянт ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі, обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржуване рішення суду від 09 квітня 2024 року порушує її права та законні інтереси, оскільки у померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , окрім сина ОСОБА_6 (батька позивача), ще були діти: ОСОБА_8 ,1957 року народження; ОСОБА_9 , 1966 року народження; та вона, ОСОБА_10 , 1963 року народження (після шлюбу ОСОБА_11 ), яка прийняла спадщину за померлими батьками.
Дані доводи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 (провадження № 61-2990св20) зазначено, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) вказано, що «рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги».
Матеріалами справи та витребуваною від приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Н.С. Іванчової інформацією та копією спадкової справи встановлено наступні обставини.
Апелянт ОСОБА_12 є донькою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували у зареєстрованому шлюбі. Також дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є: ОСОБА_6 (батько позивача) 1951 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ,1957 року народження; ОСОБА_9 , 1966 року народження.
Згідно інформації приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Н.С. Іванчової спадкові справи за ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та за ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилися.
За заявою позивача ОСОБА_2 , яка зареєстрована 24.05.2021 за №56, приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Н.С. Іванчовою за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 заведена спадкова справа. №26/2021.
Згідно виписки з погосподарської книги №6 на 1986-1990 року Бобовищенської сільської ради, головою домогосподарства: АДРЕСА_2 був ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованими у даному дворогосподарстві є члени сім'ї: дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно довідки від 31.05.2021 №28, виданої Бобовищенським старостинським округом Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, на день смерті ОСОБА_7 жителя АДРЕСА_2 , який помер 1990 року, разом з померлим були зареєстровані: дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно довідки від 31.05.2021 №28-1, виданої Бобовищенським старостинським округом Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, на день смерті ОСОБА_3 , 1928 р.н., жительки АДРЕСА_2 , яка померла 1993 року разом з померлою ніхто не був зареєстрований.
ОСОБА_7 та ОСОБА_3 заповіту не залишали.
Як зазначено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР), в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно з положеннями ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Дані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В ст. 553 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Вищезазначеними матеріалами справи доведено, що після смерті за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 спадкоємцями, які за ним прийняли спадщину у рівних частках є: його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_9 , які з ним проживали та були зареєстровані у спадковому будинку.
На день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з померлою ніхто не був зареєстрований.
Апелянт ОСОБА_12 з 31 травня 1984 року прописана та проживає у будинку АДРЕСА_3 .
На момент смерті своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_3 апелянт у спадковому будинку АДРЕСА_2 з ними не проживала, не була зареєстрована, та в установлений законом шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини за померлими батьками не подавала заяву про прийняття спадщини.
Дані про фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном апелянтом за померлими батьками матеріали справи не містять.
Таким чином, ОСОБА_1 не прийняла спадщину за померлими батьками.
Вищенаведені обставини справи дають суду підстави для висновку, що оскаржуваним рішенням суду від 09 квітня 2024 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта ОСОБА_1 , оскільки вона не була і не є учасником спірних правовідносин між сторонами у даній справі, і в оскаржуваному рішенні не міститься жодних суджень про права та обов'язки апелянта у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.1 п.3, ч.2 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
За наведених обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись ч.1 п.3, ч.2 ст.362, ст.381 ЦПК України, апеляційний суд
постановив :
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), в інтересах якої діє адвокат Когут Михайло Михайлович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року у складі судді Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Івановецької сільської ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: