Справа № 303/9569/24
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пітух Василь Іванович, на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2025 року, постановлену суддею Мирошниченко Ю.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим.
Позов мотивує тим, що 11.09.2008 між Закарпатським РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №MKAWGA0000000020, за умовами якого відповідач надав позивачці 57 169,99 доларів США строком на 10 років зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць. На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами було укладено Договір іпотеки від 12.09.2008, згідно якого позивачка передала в іпотеку банку будинок, розташований у АДРЕСА_1 .
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором позивачкою, відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05.10.2015 у справі №303/8027/14-ц позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 111 112,90 доларів США. Заочне рішення набуло законної сили 16.10.2015.
28.10.2015 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист №303/8027/14-ц, який було пред'явлено до примусового виконання.
04.10.2015 Мукачівським РВ ДВС відкрито ВП №52571186 з виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду №303/8027/14-ц від 05.10.2015.
Постановою державного виконавця від 10.10.2016 провадження з примусового виконання зазначеного рішення закінчено за заявою стягувача у зв'язку з його фактичним повним виконанням рішення суду.
Згідно листа-відповіді Мукачівського відділу ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області від 23.10.2024, ВП №52571186 закінчено 10.10.2016, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно, виконавчий лист станом на 23.10.2024 до відділу ДВС не пред'являвся.
07.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про визнання правовідношення за кредитним договором №MKAWGA0000000020 від 11.09.2008 припиненим. Підставою заявленого позову слугувало посилання на ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2023 року у справі №303/8822/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у справі №303/8822/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
З огляду на вищезазначене, позивачка просить зобов'язання за кредитним договором №MKAWGA0000000020 від 11.09.2008 визнати припиненим.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2025 року провадження у справі закрито.
Суд вказав, що вимоги ОСОБА_1 у справі, що розглядається та у справі №303/8822/22 є тотожними, спір виник між тими самими сторонами - ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», про той самий предмет - визнання зобов'язання за кредитним договором № MKAWGA0000000020 від 11.09.2008 р. припиненим та з тих самих підстав - фактичне повне виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № MKAWGA0000000020 від 11.09.2008. Тому, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі слід закрити.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пітух В.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскаржувану ухвалу вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що в рамках розгляду справи №303/8822/22 підставами заявленого позову слугувало посилання на ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», тобто реалізація предмету іпотеки та припинення правовідношення за кредитним договором, що відрізняється від підстав даного позову.
У даній цивільній справі підставою звернення до суду та задоволення позовних вимог слугує припинення зобов'язання за кредитним договором №MKAWGA0000000020 від 11.09.2008, у зв'язку із фактичним повним та своєчасним виконанням заочного рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 лютого 2023 року у справі №303/8822/22, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2016 ВП №52571186, а тому у відповідності до вимог ст. 599 ЦК України, припинилось зобов'язання за кредитним договором.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Зазначає, що в даній цивільній справі сторони, підстави та предмет позову, а також у справі №303/8822/22 є тотожними, оскільки в обох справах Бабинець А.І. просила зобов'язання, які виникли на підставі кредитного договору №MKAWGA0000000020 від 11.09.2008 визнати припиненими у зв'язку з фактичним виконанням таких.
Нових доказів, які не досліджувалися в рамках розгляду справи №303/8822/22, позивачкою не наданою.
У дане судове засідання з'явились: представник позивача - адвокат Пітух В.І. та представник відповідача - Гриниха Т.Ю.
Адвокат Пітух В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» - Гриниха Т.Ю. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно рекомендованого повідомлення від 21.04.2025 з відміткою про вручення, позивач ОСОБА_1 повідомлена судовою повісткою за допомогою поштових засобів зв'язку належним чином.
Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційним судом встановлено, що 11.09.2008 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKAWGA0000000020, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти на строк з 11.09.2008 по 11.09.2018 у вигляді не поновлювальної лінії в сумі 57.169,99 доларів США зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості.
У забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки 12.09.2008 предметом якого є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2015 року по цивільній справі №303/8027/14-ц, яке набрало законної сили 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №MKAWGA0000000020 від 11.09.2008 у розмірі 111.112,90 доларів США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.10.2014 складає суму 1.438.912,06 грн. та 3 654 грн. судового збору.
28.10.2015 Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області видав виконавчий лист № 303/8027/14-ц.
За заявою ПАТ КБ «Приват банк» 04.10.2016 Мукачівським РВ ДВС відкрито виконавче провадження №52571186 з примусового виконання заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2015 в справі № 303/8027/14-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 1.442.566,06 гривень.
10.10.2016 заступником начальника відділу ДВС Мукачівського району Хрипта О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 3 частиною 1 статті 255 ЦПК України зазначається, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2 ст. 255 ЦПК України).
У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки в даній справі підстави позову є відмінними від справи №303/8822/22.
Проте, з такими доводами позивачки колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.01.2024 у справі №947/31700/20 виснував, що для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі порівнюючи предмет, підстави та сторін спору зі справою №303/8822/22 чітко вказав, що спір виник між тими самими сторонами - між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», про той самий предмет - визнання зобов'язання за кредитним договором №MKAWGA0000000020 від 11.09.2008 припиненими та з тих самих підстав - фактичне повне виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу за кредитним договором №MKAWGA0000000020 від 11.09.2008.
Однак, позивач вважає, що в даному випадку підстави позову саме в його нормативній частині полягають в тому, що в межах розгляду цивільної справи №303/8822/22 вона посилалась як на нормативну основу на п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а в межах розгляду справи №303/9569/24 посилається на ст. 599 ЦК України, однак таке посилання не означає, що підстави позову є різними.
АТ КБ «ПриватБанк» долучив у суді першої інстанції копію позовної заяви ОСОБА_1 поданої в рамках розгляду цивільної справи №303/8822/22, з якої вбачається, що позивачка дійсно робила акцент на п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», проте також посилалася й на ст. 599 ЦК України.
Тобто, позивачка в апеляційній скарзі належним чином не обґрунтовує в чому саме полягає відмінність у підставах позову у межах справи №303/8822/22 та у справі №303/9569/24, яка є предметом розгляду апеляційного суду.
Тому, апеляційний суд констатує, що ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2025 року постановлена судом з дотриманням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд чітко визначив, що вже є рішення, яке набрало законної сили з тих самих підстав, предмету та між тими самими сторонами спору.
Отже, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, оскільки підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції немає.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пітух Василь Іванович, залишити без задоволення.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2025 року про закриття провадження у справі, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: