Справа № 301/548/21
Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року, ухвалене головуючою суддею Гичка О.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз» та Виноградівського відділення Акціонерного товариства «Закарпатгаз» про скасування оплати за розподіл (доставку) газу по розподільчій газовій мережі
встановив:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» та Виноградівського відділення Акціонерного товариства «Закарпатгаз» про скасування оплати за розподіл (доставку) газу по розподільчій газовій мережі.
Позов мотивує тим, що він не визнає законність розрахунків про сплату розподілу (доставки) природного газу йому як споживачу і вважає нарахування оплати за доставку газу, незаконною і неправомірною, з причин, що він як житель с. Кушниця в 1997 році за свої власні кошти сплатив за газотранспортну мережу, яка протягнута через село Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області.
З вищевказаних причин вважає, що «Правила постачання (доставки) природнього газу» не можуть бути застосовані до нього як до споживача, який користується газом за адресою: АДРЕСА_1 . Також те, що він ніяких договорів на постачання газу ні з АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», ні з АТ «Закарпатгаз» Виноградівське відділення не укладав, а тому вважає що таке нарахування є незаконним та просить зобов'язати Виноградівське відділення АТ «Закарпатгаз» скасувати оплату за розподіл (доставку) природного газу, а також відшкодувати сплачені кошти за доставку природного газу.
Заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд вказав, що позивач приєднався до умов Договору розподілу природного газу, тобто акцептував такий, про що свідчать його дії, зокрема із здійснення споживання природного газу на об'єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки, обставини, на які посилався позивач належними та допустимим доказами не доведені, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись із заочним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не надав належної оцінки обставинам справи, на які посилається позивач.
В своїх доводах вказує, що відповідач безкоштовно користується трубами, які були зроблені позивачем за власні кошти. У відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності чи оренди труб.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність правовідносин між сторонами у сфері газорозподілу. ОСОБА_1 користується такими послугами, про що свідчить щомісячна зміна показників лічильника в сторону збільшення, оплата за спожитий природний газ та споживач приєднався до Договору розподілу природного газу за власним бажанням.
Позивач факт споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , не заперечує.
Оператор ГРМ, знаючи, що об'єкт відповідача підключено до газорозподільної системи підтримує належний тиск у системі з урахуванням замовленої потужності приєднаних об'єктів споживача. Дані послуги є монопольними роботами АТ «Закарпатгаз», як оператора ГРМ у зоні ліцензованої діяльності.
Не можна розглядати розподіл газу як доставку газу безпосередньо споживачу. Розподіл природного газу - це комплекс дій оператора ГРМ, пов'язаних з підтриманням системи ГРМ в надійному та безпечному стані, що підтверджується в тому числі складовими структури тарифу на послугу з розподілу природного газу.
Крім цього, зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів належності йому газотранспортної мережі, не вказано її протяжність, місце підключення до інших мереж, технічні характеристики, тощо.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.04.2016 ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу(для побутового споживача) для об'єкта нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
З наданих квитанцій за період з 24.04.2020 по 25.12.2020 слідує, що ОСОБА_1 користується послугами з розподілу природного газу та газопостачання(а.с.9-10).
Фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов Договору розподілу природного газу (акцептування договору) є дії, які засвідчують його бажання укласти цей Договір, зокрема, здійснення споживання природного газу на об'єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить щомісячна зміна показників лічильника в сторону збільшення, оплата за спожитий природний газ, що документально підтверджено фінансовим станом абонента (а.с. 28, 29).
Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
У пункті 1 частини другої цієї статті Закону № 2189-VIII визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
За частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір № 2498), Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам № 2500 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ скорочення, що застосовуються у цьому Кодексі, мають такі значення, зокрема, ГРМ - газорозподільна система.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Типового договору № 2498 цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Судом встановлено, що фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є дії, які засвідчують його бажання укласти цей договір, зокрема, здійснення споживання природного газу на об'єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 856 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року № 1093) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Закарпатської області в зоні розташування газорозподільної системи надано АТ «Закарпатгаз».
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Згідно умов Договору споживач зобов'язаний виконувати його умови, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання.
Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що ним не здійснюється споживання природного газу, а відповідачем спростовано вказане, а тому підстав для скасування оплати за доставку природного газу споживачу ОСОБА_1 не має. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Проаналізувавши зміст судового рішення з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у відповідності до наведених вище обставин справи та вимог норм матеріального права, що згідно приписів статті 375 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2021 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: