Справа № 182/1031/25
Провадження № 1-кп/0182/855/2025
09.10.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2024 за № 12024041340001560 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Дудчани, Нововоронцовського району Херсонської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження від 28.12.2024 за № 12024041340001560 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 13.10.2025.
Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити ОСОБА_3 строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризик переховування від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання та ризик тиску на потерпілу і свідків. При цьому прокурор також просить врахувати, що невиправним наслідком вчиненого кримінального правопорушення є смерть людини. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою. Як і раніше просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Зобовязується сумлінно виконувати умови домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного та також просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт за зазначеною ним адресою. Посилається на те, прокурором нічим не доведено існування процесуальних ризиків, на які він посилається. Також зазначив, що мати його підзахисного у випадку зміни запобіжного заходу готова гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 ..
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора. Проти зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш м'який заперечує.
Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ «Феррарі-Браво проти Італії».
Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, «Осаковський проти України» від 17.07.2014 та ін).
Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Також суд враховує ризик тиску на потерпілу та свідків з метою зміни ними показань, або уникнення від дачі показань; репутацію обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої - своєї дружини ОСОБА_7 , з якою спільно проживав.
Продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному провадженні є виправданим, оскільки з боку сторонніх наглядачів наявний суспільний інтерес до розгляду цього провадження, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом «Поваги до свободи особистості», що знайшло своє відображення в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України».
На думку суду обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка, в кінцевому підсумку, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
Крім того, законність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
За таких обставин обвинувачений безумовно може використати звільнення з-під варти як шанс втекти від слідства та суду, щоб в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі достатніми та належними підставами застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились.
Таким чином, суд вважає, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 13.10.2025, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , спричинив загибель людини, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначається.
Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на два місяці, тобто до 08 грудня 2025 р., без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1