Справа № 182/2381/25
Провадження № 1-кп/0182/932/2025
09.10.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2025 за № 12025041340000023 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь, Дніпропетровської області, яка зареєстрована та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),
У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження від 06.01.2025 за № 12025041340000023 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Щодо обвинуваченої було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. строк дії якого було продовжено до 11.10.2025.
Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики: п. 1 - переховування від органу слідства і суду, до чого її може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки вона обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину; п. 5 - ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Прокурор вважає, що застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належне виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та не здатні запобігти наявним ризикам.
Обвинувачена ОСОБА_3 заперечувала проти продовження строків тримання під вартою і просила змінити їй запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Вважає, що допитаний свідок - закупник, який, нібито, купував у неї наркотик, надав суду неправдиві покази. Вона зобов'язується з'являтись до суду за кожною вимогою та не буде переховуватись від суду. Її старший син працює, а тому зможе утримувати її матеріально у випадку перебування під домашнім арештом та забезпечить її належну поведінку. Крім того, вона має двох неповнолітніх дітей, які зараз перебувають з її матір'ю і потребують утримання та догляду.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання своєї підзахисної. На думку захисника доказів існування процесуальних ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні, немає. Посилаючись на практику ЄСПЛ зазначила, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри не можуть бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченої. Тому просила змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ «Феррарі-Браво проти Італії».
Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, «Осаковський проти України» від 17.07.2014 та ін).
Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачена ОСОБА_3 може переховуватись від суду. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину може вдатися до відповідних дій.
Також на думку суду наявний і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, бо ОСОБА_3 не має постійного джерела доходу, ніде не працює, збут особливо небезпечних психотропних речовин перетворила на свій основний заробіток, що свідчить про відсутність у обвинуваченої будь-яких стримуючих факторів та буде спонукати її продовжити свою злочинну діяльність. Окрім того, ОСОБА_3 вчинила новий тяжкий злочин в той час, як на розгляді Нікопольського міськрайонного суду перебуває вже кілька (3) кримінальних проваджень відносно неї за ч. 2 ст. 307 КК України. З огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, існування даного ризику не виключається. Отже, на думку суду, прокурором доведено наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченої під вартою. Оскільки наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, то вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_3 на більш м'який на даній стадії судового розгляду. Судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, а обставини, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_3 міри запобіжного заходу.
Все це, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченої.
Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій закінчується 11.10.2025, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню а в задоволенні клопотання обвинуваченої та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов'язаний визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК.
Враховуючи всі обставини справи, особу обвинуваченої, суд вважає доцільним обрати заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченої та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 07 грудня 2025 р.
Одночасно визначити обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. для забезпечення виконання нею обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов'язана виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із м. Нікополя, Дніпропетровської обл., в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченій, заставодавцю, кожному окремо, що у разі нез'явлення обвинуваченої за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення про причини своєї неявки або порушення обов'язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1