вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2025 р. Справа№ 910/14302/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025
у справі № 910/14302/24 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом ОСОБА_1
до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього"
2. Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_2
про визнання трудових відносин припиненими та внесення відомостей до відповідного реєстру,
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ; апелянт; скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІС Харчові технології майбутнього» (надалі - відповідач-1; ТОВ «ФІС Харчові технології майбутнього»; Товариство) та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (в подальшому - відповідач-2; Відділ з питань державної реєстрації) про визнання припиненими трудових відносин та виключення відомостей з реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як директор (одноосібний виконавчий орган) відповідача-1 звернувся до Товариства в особі його учасників із заявою про звільнення з посади та скликання позачергових загальних зборів для вирішення питання про припинення трудових відносин, однак загальні збори Товариства не відбулись через неявку учасників товариства, у зв'язку з чим позивач просив господарський суд визнати трудові відносини з відповідачем-1 припиненими та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про керівника відповідача-1, яким значиться позивач.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/14302/24 у позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд зазначив, що здійснивши оцінку доказів, враховуючи наявні у матеріалах справи письмові заяви учасників справи, зокрема підтримання позовних вимог третьою особою без жодних заперечень, безпідставним є перекладання на суд дискреційних повноважень загальних зборів учасників. Крім того, порушення його прав, яке підлягає судовому захисту не доведено позивачем.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/14302/24 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що порушенням прав позивача є само по собі невирішення загальними зборами учасників Товариства питання про не припинення трудових відносин між Товариством та позивачем, адже останній має право на припинення таких трудових відносин.
Позивач вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, керівник товариства має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Втім, у випадках, коли загальні збори учасників не виконують свого обов'язку щодо розгляду заяви директора про звільнення, судова практика визнає правомірним звернення директора до суду для захисту свого права на припинення трудових відносин. Так, у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 зазначено, що директор, який бажає звільнитися, має право звернутися до суду у разі бездіяльності загальних зборів учасників товариства.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025, апеляційна скарга позивача у справі № 910/14302/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/14302/24. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/14302/24 призначено на 26.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/14302/24 відкладено до 11.08.2025.
В судовому засіданні 11.08.2025 по справі оголошено перерву до 10.09.2025.
Представник апелянта в судовому засіданні 10.09.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Представники відповідачів та третя особа в судове засідання 10.09.2025 не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідачі та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 13.08.2025 про доставку електронного документа в електронний кабінет відповідачів, а також поштовими повідомленнями №№: 0610274153620, 0610274153647 про відправку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 про оголошення перерви у справі № 910/14302/24 на 10.09.2025 на адресу третьої особи.
Поряд із цим, з даних «Трекінг відправлення» з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що станом на 01.09.2025 поштові відправлення № 0610274153620 та № 0610274153647 не були вручені під час доставки (причина: закінчення встановленого терміну зберігання) третій особі.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071 (надалі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв'язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв'язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).
За таких обставин, апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення третьої особи про дату, час та місце проведення судового засідання.
Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 про призначення дати судового засідання на 10.09.2025 була оприлюднена 14.08.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129491340), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.
Окрім цього повідомлення про розгляд 10.09.2025 справи № 910/14302/24 було опубліковане на офіційному веб-сайті Північного апеляційного господарського суду.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Разом з цим, застосовуючи згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а неотримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників відповідачів та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідачів та третьої особи обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх, яких належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Також судова колегія зазначає, що відзивів/письмових пояснень на апеляційну скаргу від відповідачів та третьої особи на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього", яке оформлено протоколом № 1 від 16.04.2004, було вирішено обрати ОСОБА_1 директором ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього".
На підставі зазначеного протоколу загальних зборів учасників товариства ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" (наказ № 1 від 28.04.2004).
Учасниками ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 (20%) та ОСОБА_2 (80%).
Протоколом загальних зборів учасників № 1 від 16.04.2004 затверджено редакцію статуту ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього".
Відповідно до п. 9.1. Статуту товариства вищим органом товариства є збори його учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Відповідно до п. 9.2. Статуту учасники мають право призначати для роботи в зборах учасників своїх представників. Учасники мають кількість голосів пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Збори учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.
Збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, що володіють в сукупності більш як 60% голосів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду будь-якого питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлене не пізніше як за 25 днів до початку зборів (п. 9.3. Статуту).
Відповідно до п. 9.5. Статуту про проведення зборів учасники повідомляються усно чи письмово із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлене не пізніше як за 25 днів до початку зборів.
До виключної компетенції загальних зборів належить призначення та звільнення директора (п. 9.6. Статуту).
Відповідно до п. 9.7. Статуту виконавчим органом товариства є директор, що призначається (обирається) зборами учасників та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах своєї компетенції.
Керівником (директором) ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 (позивач).
12.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою на звільнення, у якій просив звільнити його з посади директора за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.
16.09.2024 позивачем, як директором ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" направлено засобами поштового зв'язку на адресу учасників товариства повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства із порядком денним зборів, зокрема, про звільнення директора товариства.
Скликані позивачем на 01.11.2024 загальні збори учасників товариства не відбулися, у зв'язку з неявкою всіх учасників відповідача, зокрема, учасника ОСОБА_2 .
В матеріалах справи наявне повідомлення від 16.10.2024 за підписом ОСОБА_2 адресоване ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" згідно з яким учасник повідомив, що не вважає за потрібне брати участь у загальних зборах. Також вказав про отримання заяви директора Товариства ОСОБА_1 від 12.09.2024.
Звертаючись до господарського суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно поданої ним заяви його не було звільнено з посади директора. За відсутності рішення загальних зборів Товариства про звільнення директора порушуються права позивача на припинення трудових відносин. Позивач зазначав, що питання про звільнення директора Товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів, разом з тим пред'явлення позову спрямоване на припинення трудових відносин між сторонами.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-1 позовні вимоги підтримав та вказав на їх законність. Відповідач-2 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності та вказав, що предмет спору безпосередньо не пов'язаний з оспорюванням дій/бездіяльності державного реєстратора. Третя особа - ОСОБА_2 у письмових поясненнях вказала на законність та обґрунтованість позовних вимог.
В свою чергу, місцевий господарський суд виснувався, що безпідставним є перекладання на суд дискреційних повноважень загальних зборів учасників. Крім того позивачем не доведено й порушення його прав, яке підлягає судовому захисту.
З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає зазначені вище висновки суду першої інстанції передчасними, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Як вже зазначалось, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього", яке оформлено протоколом № 1 від 16.04.2004, було вирішено обрати ОСОБА_1 директором ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього".
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 викладена позиція про те, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Тобто відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" є ОСОБА_1 (20%) та ОСОБА_2 (80%).
16.09.2024 позивачем, як директором ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" направлено засобами поштового зв'язку на адресу учасників товариства повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства із порядком денним зборів, зокрема, про звільнення директора товариства.
Скликані позивачем на 01.11.2024 загальні збори учасників товариства не відбулися, у зв'язку з неявкою всіх учасників відповідача, зокрема, учасника ОСОБА_2 .
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на те, що загальні збори учасників Товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, наявним є пряме порушення гарантованого позивачу Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.
Матеріали справи не містять доказів у розумінні ст.ст. 77-79, 91 ГПК України на підтвердження розгляду заяви позивача про звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.
З цих підстав апеляційний господарський суд зазначає про необґрунтованість висновків місцевого господарського суду про безпідставне перекладання на суд дискреційних повноважень загальних зборів учасників та не доведення позивачем порушення його прав, яке підлягає судовому захисту.
Отже, з огляду на викладене, за висновками судової колегії позовна вимога про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 та ТОВ "ФІС Харчові технології майбутнього" у зв'язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України є доведеною та обґрунтованою.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього", колегія суддів вказує таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
За п. 2 ч. 1 ст. 25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 вказаного Закону суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином, у зв'язку із викладеними в цій постанові висновками про визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем-1, судова колегія дійшла висновку також і про задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 провести відповідні реєстраційні дії про керівника Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, а апеляційна скарга, - задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього".
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/14302/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/14302/24 - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього" та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та внесення відомостей до відповідного реєстру - повністю.
3. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього" у зв'язку із звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього" (вул. Глибочицька, 33-37, м. Київ, 04056; код ЄДРПОУ: 32921798) за власним бажанням, з дня набрання рішенням законної сили.
4. Зобов'язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24; код ЄДРПОУ: 37405111) внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього" (вул. Глибочицька, 33-37, м. Київ, 04056; код ЕДРПОУ: 32921798), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього" (вул. Глибочицька, 33-37, м. Київ, 04056; код ЄДРПОУ: 32921798).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього" (вул. Глибочицька, 33-37, м. Київ, 04056; код ЄДРПОУ: 32921798) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 6 056 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) - судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІС Харчові технології майбутнього" (вул. Глибочицька, 33-37, м. Київ, 04056; код ЄДРПОУ: 32921798) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 4 542 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні) - витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
8. Справу № 910/14302/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.10.2025 (з урахуванням часу перебування судді Євсікова О.О. у відпустці).
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков