вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2025 р. Справа№ 910/15948/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025
у справі № 910/15948/24 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто"
до:
1) Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця"
2) Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
про стягнення коштів,
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (далі - АТ "Аргумент Фонд"; позивач) (ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 здійснено заміну позивача у справі № 910/15948/24, а саме: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассісто") з позовом до Приватного акціонерного товариства (надалі - ПрАТ "Укрпромтеплиця"; відповідач- 1; апелянт-1; скаржник-1) та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (в подальшому - ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд"; Компанія; відповідач- 2; апелянт-2; скаржник-2), у якому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів збитки в розмірі 4 000 000 грн. у зв'язку зі знищенням предмета іпотеки за іпотечним договором від 06.12.2012.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він є новим кредитором на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, а відтак має право вимоги до відповідача-1 щодо його майна забезпеченого іпотекою та яке спільними діями з відповідачем - 2 незаконно знищено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 позов АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" - задоволено. Стягнуто солідарно з ПАТ "Укрпромтеплиця", ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" збитки в розмірі 4 000 000 (чотири мільйони) грн. Стягнуто з ПАТ "Укрпромтеплиця" на користь АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" судовий збір - 30 000 (тридцять тисяч) грн. Стягнуто з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" судовий збір - 30 000 (тридцять тисяч) грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення шкоди, яка не виходить за межі невиконаного основного зобов'язання за кредитним договором, спричиненої спільними діями відповідачів у зв'язку зі знищенням предмета іпотеки.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПрАТ "Укрпромтеплиця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2025 року по справі № 910/15948/24 2 та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент Фонд» відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не базується на нормах матеріального права, винесено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного розгляду справи, без врахування позиції Верховного Суду у преюдиційних справах, без надання відповіді на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідач-1 зазначає, що позивачем не надано належного доказу наявності прав за іпотечним договором від 06.12.2012, посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 8-3554 та прав у позивача звертатись із судовим позовом щодо відшкодування збитків, завданих знищенням предмета іпотеки, оскільки: 1) при відступленні права вимоги за кредитним договором № 88/06/11 від 02.06.2011 право вимоги за Іпотечним договором від 06.12.2012, посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 8-3554 не відступалось; 2) немає жодних доказів державної реєстрації відомостей про відступлення прав за іпотечним договором від 06.12.2012, посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 8-3554.
Апелянт-1 вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б кваліфікували його дії по такому знищенню предмета іпотеки саме як незаконні, тобто такі, які суперечать закону. При цьому, ні закон, ні договір відступлення права вимоги, не наділяють позивача повноваженнями щодо кваліфікації таких дій, як незаконних. В свою чергу, жодного доказу, який би свідчив про винні дії ПАТ «Укрпромтеплиця» при знищенні предмета іпотеки та взагалі про знищення предмета іпотеки саме ПАТ «Укрпромтеплиця» чи на його замовлення в матеріалах справи немає та відсутнє посилання на них.
Відповідач-1 звертає увагу, що господарські суди при розгляді справи № 910/2354/19 встановили факт знищення предмета іпотеки, а також зазначили про відсутність доказів, які б кваліфікували дії відповідача (ПрАТ "Укрпромтеплиця") по такому знищенню саме як незаконні, тобто такі, які суперечать закону.
Відповідач-1 також виокремив, що судами вже розглядались вимоги щодо відповідальності ПрАТ «Укрпротмеплиця» у справі № 916/1791/19 про банкрутство. Проте, місцевим господарським судом проігноровано, що наявність справи № 916/1791/19 про банкрутство ТОВ «Консолідація» та той факт, що рішення чи дії боржника і третіх осіб, які можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Окремо відповідачем-1 зазначається, що судом 1-ої інстанції проігноровано та не надано правової оцінки заяві ПрАТ «Укрпромтеплиця» про застосування строків позовної давності.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025, апеляційна скарга відповідача-1 у справі № 910/15948/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24. Розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24 призначено на 07.07.2025.
До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому АТ "Аргумент Фонд" просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Укрпромтеплиця» - без задоволення. Позивачем вказується, що ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» умисно, що підтверджується договором № 168/ф від 21.07.2016, всупереч договору іпотеки та закону вчинили дії щодо знищення предмету іпотеки. При цьому, після незаконного знищення об'єкта іпотеки, ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» не передали в іпотеку аналогічного рівноцінного нерухомого майна, як це передбачено іпотечним договором та законом. Проте, отримали у власність високоліквідне майно, не обтяжене жодними зобов'язаннями, що призвело до отримання вигоди з протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки.
Зазначає, що заперечення скаржником-1 факту переходу права вимоги до ПАТ «Платинум Банк» є нічим іншим, як зловживанням своїми процесуальними правами з метою уникнення відповідальності.
АТ "Аргумент Фонд" вказує, що відповідач-1 не надав жодного належного доказу, який би свідчив про інший - менший - розмір основного зобов'язання або про його повне або часткове погашення. Таким чином, будь-які твердження про нібито помилкову оцінку судом першої інстанції суми заборгованості є голослівними та спрямовані виключно на спотворення обставин справи.
Як вважає позивач, суд першої інстанції обґрунтовано визнав наявність шкоди в межах дійсної непогашеної заборгованості боржника, відповідно до чітко зафіксованої і погодженої сторонами вартості предмета забезпечення.
АТ "Аргумент Фонд" висновується, що іпотека залишається чинною. Зміна основного зобов'язання без внесення змін до договору іпотеки не є підставою для припинення забезпечення, а посилання скаржника-1 на ст. 559 ЦК України, практику щодо поруки, Закон України «Про заставу» - не застосовуються до спірних правовідносин. Відповідно, твердження апелянта-1 про припинення дії іпотеки через зміну основного зобов'язання або необхідність внесення змін до іпотечного договору є безпідставними.
Крім цього позивач акцентує, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало АТ "Аргумент Фонд" майнові права, що включають всі похідні права, які виникають або пов'язані з договором іпотеки, зокрема - право вимагати відшкодування збитків, завданих знищенням предмета забезпечення.
Також на думку позивача рішення у справі № 910/2354/19 не є преюдиціальними відносно даної справи, оскільки у справі № 910/2354/19 судом не надавалася оцінка договору № 168/ф від 21.07.2016 та акта про повне виконання зобов'язань від 04.01.2022, а також те, що відповідач-2 у розгляді справи не приймав участь.
Позивач наголошує, що обидва відповідачі свідомо уникли виконання обов'язків перед кредитором, завдавши йому збитків та отримавши вигоду у вигляді високоліквідного нерухомого майна. Відтак, знищення предмета іпотеки призвело до її припинення, а отже, своїми умисними, протиправними діями ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» завдали майнової шкоди АТ «Аргумент Фонд», як правонаступнику Банку, на суму 133 916 289, 06 грн., а самі, в свою чергу, отримали вигоду - у вигляді побудованого житлового комплексу комфорт-класу у Солом'янському районі Києва, та ухилилися від виконання обов'язку за Кредитним договором.
Згідно заперечень позивача, позов подано в межах строку позовної давності. Будь-які твердження скаржника-1 про її сплив є безпідставними та не відповідають ані фактичним обставинам, ані вимогам законодавства.
Також не погоджуючись з прийнятим рішенням до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось й ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 та відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку господарського суду.
Відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тому, що позивачем не доведено заявленого розміру ціни позову, звідки сформована ціна позову, якщо суд вказує, що вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 150 921 684, 00 грн., потім що має заборгованість перед АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» на суму 98 219 485, 19 грн., а у фактичному підсумку стягує 4 000 000 грн. Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу, в розумінні норм законодавства (письмові, речові, електронні докази; висновки експертів; показання свідків - ст. 73 ГПК України), якими б позивач підтвердив заявлений розмір заборгованості.
Апелянт-2 вказує, що відсутні правові підстави покладати обов'язки та притягувати до відповідальності особу, без будь-якої доведеності її вини. Вважає, що в діях Компанії відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Жодною нормою права не передбачено покладання відповідальності на особу, в чиїх діях відсутня вина. Щодо посилання на укладений між ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» договір № 168/ф від 21.07.2016, за яким Компанією здійснювалось будівництво на земельній ділянці по вул. Радченко, 27-29 у місті Києві і як вказує позивач на якій були знищені нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходились за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29, то таке посилання, на думку скаржника-2, є безпідставним, оскільки за умовами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору Компанія не мала ніякого відношення до демонтажу об'єктів нерухомості та інших об'єктів, що могли заважати початку будівництва, про що чітко вказують умови договору № 168/ф від 21.07.2016. Водночас, інших доказів, якими б підтверджувалось знищення Компанією майна, позивач не надав. Отже, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія" не є тією особою, яка могла порушити права позивача.
Окремо відповідачем-2 зазначається, що суд 1-ої інстанції зробив висновки відносно дій суб'єкта господарювання, якого навіть не залучено до розгляду справи - ТОВ «Консолідація», і яке на момент розгляду справи могло вчинити ті чи інші дії на користь АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд». Так, само матеріали справи не містять доказів неможливості виконання обов'язків ТОВ "Консолідація" за кредитним договором № 88/06/11 від 02.06.2011 укладеного між ПАТ «Фінбанк» і ТОВ «Консолідація» та в укладеного в подальшому 25.11.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» і Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" договору № 07/25/11/2021/25 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.
Окрім цього апелянт-2 зауважив, що підставами позову, АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» зазначено ту обставину, що нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 були знищені відповідачами, чим завдано збитків позивачу. Правовою підставою щодо вказаних нежитлових будівель називає укладений договір купівлі-продажу майнових прав за договором іпотеки № 06/25/11/2021/19 від 25.11.2021, що був укладений між ТОВ "Вердикт Капітал", АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» та ТОВ "Стронг Менеджмент Актив". Згідно умов цього договору, ТОВ "Вердикт Капітал" передало у власність АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому за договором іпотеки від 06.12.2012, за реєстровим 8-3554, що укладений між ПАТ "Платинум Банк" та ПАТ "Укрпромтеплиця" в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 88/06/11 від 02.06.2011, укладеним між банком та ТОВ "Консолідація". Майнові права за договором іпотеки належали продавцю (ТОВ "Вердикт Капітал") на підставі договору № 401/3 про відступлення прав вимоги від 04.09.2020, за реєстровим № 2174, що був укладений між банком та продавцем, та протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2020-06-25-000032-b від 17.07.2020 (пункт 2.1.3 договір № 06/25/11/2021/19 від 25.11.2021). Зі змісту договору № 401/3 про відступлення прав вимоги від 04.09.2020, за реєстровим № 2174, за яким ТОВ "Вердикт Капітал" перейшли права за договором іпотеки від 06.12.2012, за реєстровим 8-3554 та протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2020-06-25-000032-b від 17.07.2020 не вбачається, що в іпотеку було передано саме нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29. Так, наведені документи не містять інформації про таке майно. Разом з тим, за твердженнями відповідача-2, обов'язків, жодних зобов'язань чи відповідальності у Компанії не виникло перед вказаними суб'єктами господарювання, а зокрема перед позивачем. Матеріалами справи не підтверджується порушення прав позивача з боку Компанії.
Додатково скаржник-2 звернув увагу на те, що зі встановлених фактів у господарській справі № 910/2354/19, вбачається, що у ПАТ "Укрпромтеплиця" не виникло жодних зобов'язань перед ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором за договором про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014, за яким передані права по іпотечному договору від 06.12.2012, посвідченим державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 8-3554. Так, як ПАТ «Платинум Банк» було порушено обов'язок передбачений договором та ст. 24 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 517 ЦК України (боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні) і не повідомлено ПАТ "Укрпромтеплиця" про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням, то відсутні будь-які підстави вимагати виконання будь-якого зобов'язання за договором та в подальшому. Отже, на думку скаржника-2, ніяких зобов'язань ПАТ "Укрпромтеплиця" не мало за іпотечним договором перед ПАТ «Платинум Банк» та в подальшому і перед ТОВ «Вердикт Капітал». Матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення ПАТ "Укрпромтеплиця" про відступлення прав іншим суб'єктам господарювання за іпотечним договором. Відповідно ніяких зобов'язань не виникло у ПАТ "Укрпромтеплиця" перед АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд». В межах вказаного скаржник-2 акцентує, що матеріали справи не містять доказів, що ПАТ «Платинум Банк», - ТОВ «Вердикт Капітал» - АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» повідомляло ПАТ "Укрпромтеплицю" про будь-які правочини відступлення права вимоги за якимось договором іпотеки (якого матеріали справи не містять), відповідно відсутні будь-які зобов'язання ПАТ "Укрпромтеплиця", а тим більше Компанії яка не має жодного правового відношення до позивача.
Також ПрАТ "ХК "Київміськбуд" зауважило, що у відзиві на позов ним подано заяву про застосування строку позовної давності, яка судом першої інстанції проігнорована.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025, апеляційна скарга відповідача-2 у справі № 910/15948/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24. Об'єднано апеляційні скарги ПАТ "Укрпромтеплиця" та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24 призначено на раніше визначені час та дату - 07.07.2025.
09.06.2025 до апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому АТ "Аргумент Фонд" просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" - без задоволення. Позивач висновується, що ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» умисно, що підтверджується договором № 168/ф від 21.07.2016 року, в супереч договору іпотеки та закону вчинили дії щодо знищення предмета іпотеки. При цьому, після незаконного знищення об'єкта іпотеки, ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» не передали в іпотеку аналогічного рівноцінного нерухомого майна, як це передбачено іпотечним договором та законом. Проте, в майбутньому отримали у власність високоліквідне майно, не обтяжене жодними зобов'язаннями, що призвело до отримання вигоди з протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки.
Позивач вказав, що відповідно до договору № 168/ф від 21.07.2016, укладеного між відповідачем-2 та ПАТ «Укрпромтеплиця», відповідач-2 взяв на себе обов'язок профінансувати демонтаж об'єктів нерухомого майна загальною площею 6 989,30 кв.м., що розташовувалися на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, 27-29 (пункт 3.2.1. Договору). Предметом демонтажу були саме ті об'єкти, що на той момент перебували в іпотеці на користь ПАТ «Платинум Банк», правонаступником якого є позивач. Запис про іпотеку та заборону відчуження цих об'єктів було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще 06.12.2012 - задовго до укладення договору № 168/ф - і він залишався актуальним на момент укладення договору. Таким чином, фінансування скаржником-2 робіт із демонтажу іпотечного майна стало безпосередньою причиною знищення предмета іпотеки та завдання шкоди позивачу як правонаступнику іпотекодержателя.
Як вважає АТ "Аргумент Фонд", факт неповідомлення позичальника чи іпотекодавця про правонаступництво не є підставою для припинення зобов'язань, зобов'язання продовжує існувати у первісному вигляді, однак, правонаступник через неповідомлення несе ризик того, що якщо позичальник/іпотекодавець виконає свій обов'язок перед попереднім кредитором - таке виконання може вважатися проведене належним чином і правонаступник не зможе вимагати виконання зобов'язання на свою користь.
Також позивач вважає, що рішення у справі № 910/2354/19 не є преюдиційними у даній справі, оскільки, суд здійснив оцінку наданих учасниками доказів, і через недоведеність та неналежний спосіб захисту відмовив у задоволенні позовних вимог. Більше того, у справі № 910/2354/19 не було досліджено головний доказ, поданий позивачем у даній справі і про який на той момент не було і не могло бути відомо позивачу у справі № 910/2354/19, а саме договір № 168/ф від 21.07.2016, що укладений між ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», предметом якого є зобов'язання та права сторін по будівництву об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об'єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі; та акт про повне виконання зобов'язань за договором № 168/ф від 04.01.2022. Отже, правова позиція у цій справі має оцінюватися самостійно, а рішення у справах № 910/2354/19 та № 916/1791/19 не є преюдиційними.
Згідно заперечень позивача позов подано останнім в межах строку позовної давності.
У судових засіданнях судом по справі оголошувалась перерва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" про заміну сторони її правонаступником - задоволено. Здійснено заміну позивача у справі № 910/15948/24, а саме: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассісто".
У наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассісто" просило апеляційні скарги ПАТ «Укрпромтеплиця» і ПрАТ «ХК «Київміськбуд» - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 - залишити без змін. Як зауважив позивач, по-перше, аргументи обох відповідачів про те, що вони знищили іпотечне майно, оскільки вважали, що іпотека після 2016 року була на їх думку припинена, незважаючи на те, що записи про іпотеку та заборону містилися в реєстрі - не є підставою для зняття з них відповідальності. По-друге, доводи ПАТ «Укрпромтеплиця» в тій частині, що йому не було відомо про кінцевий строк виконання зобов'язання за кредитним договором (до 18.06.2018) теж не може братися до уваги, оскільки станом на дату укладення договору № 168/ф головним акціонером ПАТ «Укрпромтеплиця» був саме позичальник - ТОВ «Консолідація».
Представники апелянтів у судовому засіданні 10.09.2025 вимоги апеляційних скарг підтримали, просили оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2025 проти вимог апеляційних скарг заперечив, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24 залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційних скарг в межах викладених апелянтами доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 02.06.2011 між ПАТ «Фінбанк» (кредитор) та ТОВ «Консолідація» (позичальник) було укладено кредитний договір № 88/06/11 (скорочено - Кредитний договір), у відповідності до якого кредитор, на умовах вищезазначеного договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 9 000 000 грн., зі строком користування кредитними коштами до 01.06.2012.
В подальшому додатковими угодами сторони збільшили розмір кредитної лінії до 53 131 811 грн та 2 028 836 дол США та строк повернення - до 18.06.2018.
06.12.2012 між ПАТ «Фінбанк» (Іпотекодержатель), ПАТ «Укрпромтеплиця» (Іпотекодавець), ТОВ «Ошер», як боржником за кредитним договором № 74/09/10 від 29.09.2010 (із врахування додаткових угод), ТОВ «Одесбудінвест», як боржником за кредитним договором № 73/09/10 від 29.09.2010 (із врахуванням додаткових угод) та ТОВ «Консолідація», як боржником за кредитним договором № 88/06/11 укладено Іпотечний договір (далі за текстом - Іпотечний договір), посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 8-3554.
Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору Іпотекодавець (ПАТ «Укрпромтеплиця») передає в іпотеку Іпотекодержателю (ПАТ «Фінбанк») у якості забезпечення виконання зобов'язань боржника, зокрема ТОВ «Консолідація» за Кредитним договором наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 6 989, 30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29, яке належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13.10.2008 у справі № 2-2481/08.
Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 3,8949 га, що знаходиться у користуванні Іпотекодавця згідно з Договором на право тимчасового довгострокового користування землею, укладеного між Іпотекодавцем та Київською міською радою 18.04.2000.
Згідно з пунктом 1.3 Іпотечного договору від 06.12.2012 вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 150 921 684,00 грн.
В пункті 1.6 Іпотечного договору зазначено, що Іпотекодавець свідчить та гарантує, що: до укладення цього договору предмет іпотеки іншим особам не відчужений; під забороною (арештом) та в заставі, в тому числі, податковій, не перебуває; боргом за комунальні послуги не обтяжений; як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не переданий, як юридична адреса не використовується; щодо предмета іпотеки відсутні судові спори; самовільних переобладнань не має; внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, предмет іпотеки не наданий в користування наймачам (орендарям); обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо предмета іпотеки немає; будинок, в якому знаходиться предмет іпотеки, не належить до пам'яток історії та культури та його не визнано аварійним або таким, що підлягає зносу. Іпотекодавець також свідчить, що до предмета іпотеки не пред'явлені і на момент укладення цього договору відсутні відомі іпотекодавцю обставини, які є підставою для пред'явлення майнових позовів, пов'язаних з вилученням предмета іпотеки, будь-яким обмеженням розпорядження та/або володіння та/або користування ним, крім випадків, передбачених договором, а також що стосовно предмета іпотеки не була оформлена довіреність щодо володіння з правом відчуження.
Відповідно до пункту 2.1 Іпотечного договору Іпотекодавець зобов'язаний, зокрема, вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета Іпотеки від зазіхань будь-яких третіх осіб; застрахувати предмет іпотеки; не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) Предмета іпотеки; не пізніше наступного дня після настання змін надати Іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі і про зазіхання на нього третіх осіб; у разі загибелі або зниження вартості Предмета іпотеки, в тому числі, внаслідок його випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, негайно повідомити про це Іпотекодержателя, та протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги Іпотекодержателя повністю або частково замінити Предмет іпотеки на інше майно за погодженням з Іпотекодержателем.
Пунктом 6.3 Іпотечного договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржниками основних зобов'язань.
05.12.2014 ПАТ «Фінбанк» відступив на користь ПАТ «Платинум Банк» право вимоги за Кредитним договором та договорами забезпечення згідно додатку № 1 до такого договору, пунктом 2 Реєстру кредитних договорів, права вимоги за яким відступаються вказано Кредитний договір із сумами відступленої заборгованості ТОВ Консолідація», а пунктом 1 Реєстру іпотечних договорів закріплено передачу прав по Іпотечному договору, укладеного у якості забезпечення виконання зобов'язань зокрема ТОВ «Консолідація» за Кредитним договором.
04.09.2020 ПАТ «Платинум Банк» відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги № 401/3 від 04.09.2020 згідно додатків № 1 та № 2 до вказаного договору, якими закріплено реєстр договорів, за якими відступаються права вимоги.
Пункт 10 додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 401/3 від 04.09.2020 закріплено Кредитний договір, а пунктом 23 додатку № 1 закріплено Іпотечний договір.
25.11.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент Фонд» укладено:
1) Договір № 07/25/11/2021/25 про відступлення прав вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за р. № 2424;
2) Договір № 06/25/11/2021/19 купівлі-продажу майнових прав за Договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за р. № 2425.
Відповідно до умов вищезазначених договорів, ТОВ «Вердикт Капітал» відступив на користь АТ «ЗНВКІФ «Аргумент Фонд» право вимоги до ТОВ «Консолідація» за Кредитним договором 88/06/11 від 02.06.2011 та майнові права за Договором іпотеки від 06.12.2012, посвідченим державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори Гриценко О.В. за реєстровим № 8-3554, що укладений з ПАТ «Укрпромтеплиця».
В силу зазначеного позивач стверджує про наявність в нього прав вимоги до ТОВ «Консолідація» за Кредитним та Іпотечним договорами.
Згідно доводів позивача, ПАТ «Укрпромтеплиця», без повідомлення Іпотекодержателя (ПАТ «Платинум Банк»), на замовлення ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» здійснив знищення предмета іпотеки. Так, 29.01.2018 до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про закриття розділу щодо об'єкта нерухомого майна - комплексу будівель і споруд нежитлового призначення загальною площею 6 976 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29. Підставою для внесення запису зазначено знищення об'єкта нерухомого майна, що підтверджується довідкою № 28-03/17 від 29.03.2017, складеною ФОП Бражніковим П.М.
За змістом цієї довідки, за результатами інвентаризації, всі будівлі та споруди знесені, а земельна ділянка звільнена від забудов.
Акт перевірки від 24.05.2018, складений представником ПАТ «Платинум Банк», підтвердив, що нежитлові будівлі загальною площею 6 989, 30 кв.м. за цією адресою знесені, а на їх місці розпочато будівництво житлового комплексу «Медовий» із забудовником ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд».
Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2354/19 за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ТОВ «Консолідація» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (передати в іпотеку аналогічне, рівнозначне знищеному майно).
Рішенням суду першої інстанції від 29.07.2019 позов задоволено, а також визнано незаконним знищення нежитлових будівель загальною площею 6 989, 30 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1472110280000), що становили предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 06.12.2012, зі змінами та доповненнями відповідно до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014 та не передачу в іпотеку ПАТ «Платинум Банк» аналогічного рівнозначного нерухомого майна після знищення.
Також, зобов'язано ПАТ «Укрпромтеплиця» передати в іпотеку ПАТ «Платинум Банк» аналогічне рівнозначне знищеним зазначеним нежитловим будівлям нерухоме майно вартістю не менше 150 921 684,00 грн. Стягнуто з ПАТ «Укрпромтеплиця» на користь ПАТ «Платинум Банк» судовий збір у сумі 3 842,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 910/2354/19 залишена без змін постановою Касаційного господарського суду від 02.06.2020.
Згідно аргументів позивача, враховуючи відсутність доказів виконання ТОВ «Консолідація» кредитних зобов'язань за Кредитним договором, неможливість позивача звернути стягнення на предмет іпотеки останній заявляє, що його майнові права порушено з огляду на умисні та неправомірні дії відповідачів чим заподіяно матеріальну шкоду, яка фактично становить розмір заборгованості ТОВ «Консолідація» за Кредитним договором у вигляді вартості предмета іпотеки.
Так, 21.07.2016 між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 укладено договір № 168/ф (нижче - Договір), предметом якого є зобов'язання та права сторін по будівництву об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об'єкті в порядку та на умовах, визначених в Договорі.
Позивач звертав увагу, що на момент підписання Договору зобов'язання перед ПАТ «Платинум Банк» не виконане, про що достеменно відомо ПАТ «Укрпромтеплиця», а в Реєстрі речових прав на нерухоме майно містився діючий запис про іпотеку та заборону відчуження об'єкта, про що повинен був знати також і забудовник - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» з огляду на доступність такої інформації.
Відповідно до умов пункту 2.1 Договору, ПАТ «Укрпромтеплиця» взяло на себе зобов'язання за рахунок та сприяння ПАТ «ХК «Київміськбуд» змінити цільове призначення земельної ділянки на таке, що дозволяє багатоповерхове житлове будівництво на ній, а також отримати містобудівні умови та обмеження для такого будівництва
Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору, ПАТ «Укрпромтеплиця» зобов'язується здійснити демонтаж Об'єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, та передати ПАТ «ХК«Київміськбуд» будівельний майданчик, звільнений від зелених насаджень, об'єктів нерухомості та інших об'єктів, що можуть заважати початку будівництва, про що сторонами підписується відповідний Акт прийому-передачі.
Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Договору закріплено обов'язок ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» компенсувати всі витрати на демонтаж або знесення предмета іпотеки.
Сторони погодили, що ПАТ «Укрпромтеплиця» набуває майнові права на 20% всіх площ в об'єкті, а саме: 20% площі житла в об'єкті, 20% площі нежитлового призначення в об'єкті та 20% машиномісць в об'єкті, а після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, право власності на них. Набуття частини вказаних майнових прав ПАТ «Укрпромтеплиця» відбувається в момент підписання сторонами протоколу розподілу площ в об'єкті (підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору).
18.10.2021 між ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «ХК «Київміськбуд» укладено додаткову угоду № 7 до Договору, якою, у зв'язку з отриманням обмірів технічної інвентаризації приміщень в об'єкті, а саме: житлового будинку № 1 (І черга), житлового будинку № 3 (І черга) та семисекційного житлового будинку № 2 (ІІ черга) сторони домовились внести зміни в Протокол розподілу площ в об'єкті та викласти його в новій редакції, яка є додатком до додаткової угоди № 7.
04.01.2022 між ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» укладено Акт про повне виконання зобов'язань за Договором, яким сторони підтвердили повне виконання зобов'язань за Договором та зафіксували отримання ними частини площі в об'єкті: ПАТ «Укрпромтеплиця» отримано: 17 918, 1 кв.м. житлових приміщень (квартир), 696,6 кв.м. нежитлових приміщень, 476, 40 кв.м. паркомісць.; ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», як замовник будівництва, отримала решту площ в Об'єкті.
За твердженнями позивача, ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» умисно, всупереч Іпотечному договору та закону вчинили дії щодо знищення предмета іпотеки, а після незаконного знищення об'єкта іпотеки, ПАТ «Укрпромтеплиця» та ПАТ «ХК «Київміськбуд» не передали в іпотеку аналогічного рівноцінного нерухомого майна, як це передбачено Іпотечним договором та законом, водночас отримали у власність високоліквідне майно, не обтяжене жодними зобов'язаннями, що призвело до отримання вигоди з протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки.
Відтак, за доводами позивача, саме спільними, недобросовісними, умисними та свідомими діями відповідачів позивачу заподіяно шкоди в розмірі вартості іпотечного майна та з урахуванням розміру непогашених кредитних зобов'язань, зокрема ТОВ «Консолідація», що на переконання позивача свідчить про солідарний обов'язок відповідачів з відшкодування на підставі статті 1166 ЦК України.
Відповідач-2 у поданому відзиві на позов звертав увагу місцевого господарського суду, що суд апеляційної інстанції у постанові від 23.12.2019 у справі № 910/2354/19 встановив, що матеріали справи не містять, і позивачем (ПАТ «Платинум Банк») не було надано ні суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження доказів виконання пункту 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, зокрема щодо повідомлення ПАТ «Укрпромтеплиця» про набуття позивачем прав нового кредитора.
Крім того, позивачем долучено на стадії апеляційного провадження у вказаній справі лише бланк такого повідомлення, який не містить ні відомостей, які підлягають заповненню, ні доказів направлення у встановленому порядку заповненого бланку на адресу ПАТ «Укрпромтеплиця», в той час як статтею 24 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Посилаючись на постанову суду апеляційної інстанції від 23.12.2019 у справі № 910/2354/19 відповідач - 2 стверджував, що ніяких зобов'язань ПАТ «Укрпромтеплиця» не мало за іпотечним договором перед ПАТ «Платинум Банк» та в подальшому і перед позивачем, які не повідомляли ПАТ «Укрпромтеплицю» про будь-які правочини відступлення права вимоги за Договором іпотеки.
Крім того, укладаючи 25.11.2021 Договір № 06/25/11/2021/19 купівлі-продажу майнових прав за договором іпотеки між ТОВ «Вердикт Капітал» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент Фонд» обставина та інформація про відсутність майна - комплексу будівель і споруд нежитлового призначення загальною площею 6 976 м2 за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 була відома позивачу, в силу чого відповідач - 2 зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Разом з цим, відповідача-1 у наданому до суду першої інстанції відзиві на позов акцентував на недотриманні позивачем пункту 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014 в частині повідомлення ПАТ «Укрпромтеплиця» про набуття позивачем прав нового кредитора.
Крім того, як свідчать матеріали, предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06.12.2012 (нежитлові будівлі загальною площею 6 989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29) знищено, що свідчить про припинення дії іпотеки.
Також знищення нерухомого майна, яке було свого часу визначено Іпотечним договором від 06.12.2012 як таке, що передано у іпотеку, відбулось не раніше березня місяця 2017 року, поза межами захисту трирічним строком позовної давності, який у спірних правовідносинах згідно доводів відповідача-1 сплинув ще 26.09.2016.
Відповідач - 1 звертав увагу й на те, що у Іпотечному договорі від 06.12.2012 зазначено трьох боржників: у пункті 1.4.1 боржник 1 - ТОВ «Ошер» заборгованості за основним Кредитним договором не має; у пункті 1.4.2 боржник 2 - ТОВ «Одесбудінвест» та у пункті 1.4.3 боржник 3 - ТОВ «Консолідація».
Так, відповідач - 1 вказував, що думка позивача про існування у ТОВ «Консолідація» заборгованості в розмірі 133 916 289,06 грн. є необґрунтованою.
У поданих відповідях на відзиви, позивач стверджував про помилкове посилання відповідачів на обставини, які встановлені судом при розгляді справи № 910/2354/19 як на преюдиційні, оскільки у вказаній справі суд здійснив оцінку наданих учасниками доказів і через недоведеність та неналежний спосіб захисту відмовив у задоволенні позовних вимог.
Натомість у справі, яка розглядається судом додатково подано Договір та Акт про повне виконання зобов'язань за Договором, який не досліджувався судами в попередніх провадженнях, а наявність в реєстрі речових прав на нерухоме майно діючого запису про іпотеку майна відповідача-1 як Іпотекодавця не спростовують неправомірність його знищення сторонами та понесення позивачем збитків, при одночасному набутті Іпотекодавцем високоліквідного майна.
Заперечуючи щодо спливу строку позовної давності на звернення до суду з позовом - 26.09.2016, позивач зазначав, що згідно пункту 6.3 Іпотечного договору останній діє до його повного виконання боржником основного зобов'язання, тобто до 18.06.2016 - обов'язок позичальника повернути кредит у повному обсязі згідно пункту 1.6 додаткової угоди № 33 від 19.12.2014 до Кредитного договору, чого ТОВ «Консолідація» здійснено не було.
В силу наведеного, позивач стверджував, що Іпотечний договір недійсним не визнавався, а відтак є дійсним, а перебіг строку позовної давності для позивача розпочався заново 10.09.2019 (з огляду на звернення ПАТ «Платинум Банк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки), при тому, що згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану.
З урахуванням зазначених обставин справи, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні підкреслено, що факт знищення визнається сторонами, підтверджується Актом перевірки наявності та стану майна (об'єкта нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов'язань) від 24.05.2018, складеним представником ПАТ «Платинум Банк», довідкою від 29.03.2017 № 28-03/17, складеній фізичною особою - підприємцем Бражніковим П.М. (кваліфікаційний сертифікат № АЕ003025 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури) та встановлений судом апеляційної інстанції у постанові від 23.12.2019 у справі № 910/2354/19, яка набрала законної сили 23.12.2019 та залишена без змін постановою Касаційного господарського суду міста Києва від 02.06.2020.
За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), 29.01.2018 до реєстру внесено запис про закриття розділу щодо об'єкта нерухомого майна: об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 6 976 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29; підстава внесення запису - знищення об'єкта нерухомого майна - довідка від 29.03.2017 № 28-03/17.
Посилаючись на умови договору № 168/ф від 21.07.2016, місцевий господарський суд зазначив про повне виконання зобов'язань за ним, що підтверджується його сторонами згідно акта про повне виконання зобов'язань. При цьому, судом попередньої інстанції акцентовано, що в даному випадку спір між сторонами не стосується можливості звернення стягнення на предмет іпотеки із врахуванням обставин його знищення, та зауважено, що станом на дату вирішення спору, позивач фактично перебуває у ситуації коли заборгованість за Кредитним договором, право вимоги за яким він набув у встановленому законом порядку, не погашена, а предмет іпотеки знищений. Натомість, відповідач - 1, будучи Іпотекодавцем, який поручився за виконання боржником (в даному випадку ТОВ «Консолідація») грошового зобов'язання за Кредитним договором не поніс жодних юридичних наслідків за його порушення останнім, а за рахунок належного йому майна, яке перебувало під обтяженням набув права власності на високоліквідне майно у новозбудованому житловому комплексі, яке в свою чергу не було передано Іпотекодержателю як рівнозначне. Тому суд 1-ої інстанції виснувався про обґрунтованість доводів позивача в частині порушення його майнових прав шляхом заподіяння йому шкоди спільними діями відповідачів.
Поряд із цим місцевий господарський суд також погодився з доводами позивача про те, що предмет іпотеки знищено відповідачами спільними діями та умисно, оскільки: від ПАТ «Укрпромтеплиця» підписантом Договору був Голова Правління - Гуськов Ю.І., який був також підписантом Іпотечного договору; на момент підписання Договору зобов'язання перед ПАТ «Платинум Банк» не виконане ТОВ «Консолідація», про що також було відомо ПАТ «Укрпромтеплиця» як Іпотекодавцем за кредитним договором в силу чого останній мав проявляти розумну обачність, враховуючи наявність обтяжень його нерухомого майна; в Реєстрі речових прав на нерухоме майно містився діючий запис про іпотеку та заборону відчуження об'єкта станом на дату укладання Договору та знищення майна, який було проігноровано відповідачами.
Відтак, враховуючи те, що зобов'язання за Кредитним договором позичальником не виконано (оскільки докази зворотного відсутні), позивач не може звернути стягнення на предмет іпотеки як новий кредитор та іпотекодержатель в силу його фізичного знищення відповідачем-1 за фінансування Відповідача - 2, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а з матеріалів справи вбачається можливість встановити протиправність поведінки відповідачів, які призвели до заподіяння позивачу шкоди у вигляді знищення іпотечного майна, оціночною вартістю 150 921 684 грн., зокрема в частині існуючого зобов'язання ТОВ «Консолідація» з огляду на визначені позивачем межі позовних вимог.
Також місцевим господарським судом при вирішення спору досліджено: постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/2354/19 та прийнято до уваги встановлені в ній обставини про те, що фактичною відмовою суду апеляційної інстанції у задоволенні позову ПАТ «Платинум Банк» стало обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту; постанову Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 у справі № 916/1791/19, згідно якої ТОВ «Консолідація» визнано банкрутом.
Окремо суд першої інстанції виснувався, що враховуючи звернення ПАТ «Платинум Банк» до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 910/2354/19), відсутність інформації про ліквідацію боржника за Кредитним договором шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також відсутність доказів виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, відсутні підстави для припинення майнових прав позивача в частині відшкодування збитків, заподіяних знищенням іпотечного майна.
З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає зазначені вище висновки суду першої інстанції передчасними, зважаючи на наступне.
За ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Як вбачається із матеріалів справи, у лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової С.В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" про: 1) визнання незаконним знищення нежитлових будівель загальною площею 6 989,30 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1472110280000), що становили предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 06.12.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк", ПАТ "Укрпромтеплиця", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ошер", Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Консолідація", посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О. В. і зареєстрованим у реєстрі за № 8-3554, зі змінами та доповненнями відповідно до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за № 5075, без попереднього погодження із ПАТ "Платинум Банк", та непередачу в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічного рівнозначного нерухомого майна після знищення; 2) зобов'язання ПАТ "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6 989,30 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150 921 684,00 грн.
В обґрунтування позову позивач наголошував, що відповідач незаконно, без погодження з банком знищив предмет іпотеки за іпотечним договором від 06.12.2012, однак оскільки аналогічного майна для заміни предмета іпотеки відповідач позивачеві не надав, позивач звернувся із позовом до господарського суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 910/2354/19 позов задоволено. Визнано незаконним знищення нежитлових будівель загальною площею 6 989,30 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27 - 29 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1472110280000), що становили предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 06.12.2012, укладеного між ПАТ "Фінбанк", ПАТ "Укрпромтеплиця", ТОВ "Ошер", ТОВ "Одесбудінвест", ТОВ "Консолідація", посвідченого державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В. і зареєстрованого у реєстрі за № 8-3554, зі змінами та доповненнями відповідно до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за № 5075, без попереднього погодження із ПАТ "Платинум Банк", та непередачу в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічного рівнозначного нерухомого майна після знищення. Зобов'язано ПАТ "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним зазначеним нежитловим будівлям нерухоме майно вартістю не менше 150 921 684,00 грн. Стягнуто з ПАТ "Укрпромтеплиця" на користь ПАТ "Платинум Банк" судовий збір у сумі 3 842,00 грн.
Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач без попереднього погодження з банком вчинив дії щодо знищення предмета іпотеки за спірним іпотечним договором, а тому відповідач повинен здійснити заміну предмета іпотеки іншим майном. Суд також дійшов висновку, що позивач не пропустив позовну давність, звертаючись із цим позовом.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 910/2354/19 рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, в мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції, серед іншого, вказав, що:
« 05.12.2014 між ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014.
Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014 містить інформацію, що право вимоги відступається зокрема:
- за кредитним договором № 73/09/10 від 29.09.2010 з ТОВ «Одесбудінвест», сума кредиту - 89 400 000,00 грн., залишок заборгованості станом на дату уступки боргу - 41 731 698,50 грн. та 59 396 853,06 грн.;
- за кредитним договором з ТОВ «Консолідація» № 88/06/11 від 02.06.2011, сума кредиту - 88 000 000,00 грн., залишок заборгованості станом на дату уступки боргу - 63 256 345,75 грн. та 33 049 887,20 грн.
Додаток до договору про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014 містить інформацію, що право вимоги відступається зокрема за договором іпотеки від 02.12.2012 № 8-3555, укладеного з ПАТ «Укрпромтеплиця»; суми кредиту, що забезпечуються іпотекою - 41 200 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «ОДЕСБУДІНВЕСТ» по договору № 73/09/10 від 29.09.2010) та 43 000 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «Консолідація» по договору № 88/06/11 від 02.06.2011).
Крім того, 05.12.2014 ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075.
Додатком до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, визначено, що право вимоги відступлено зокрема щодо ПАТ "Укрпромтеплиця", договір іпотеки від 02.12.2012 № 8-3555, суми кредиту, що забезпечуються іпотекою - 41 200 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «ОДЕСБУДІНВЕСТ» по договору № 73/09/10 від 29.09.2010) та 43 000 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «Консолідація» по договору № 88/06/11 від 02.06.2011).
Пунктом 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, сторонами узгоджено, що не пізніше 5 робочих днів з моменту набрання чинності цього договору та підписання акта приймання - передачі документації, первісний кредитор зобов'язаний від імені вказаного кредитора та за підписом уповноваженої особи первісного кредитора, передати кожному іпотекодавцю/заставодавцю за договорами застави письмові повідомлення (з відміткою про отримання) про відступлення права вимоги за договорами застави та основним зобов'язанням із зазначенням реквізитів нового кредитора.
Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять, і позивачем не було надано ні суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження доказів виконання пункту 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, зокрема щодо повідомлення ПАТ "Укрпромтеплиця" про набуття позивачем прав нового кредитора.
При цьому, позивачем долучено на стадії апеляційного провадження у справі лише бланк такого повідомлення, який не містить ні відомостей, які підлягають заповненню, ні доказів направлення у встановленому порядку заповненого бланку на адресу ПАТ "Укрпромтеплиця" .
Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, статтею 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено обов'язок іпотекодержателя повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням, проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України повідомлення ПАТ "Укрпромтеплиця" щодо здійсненого відступлення ні в силу наведеної норми закону, ні згідно п. 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що обов'язок повідомлення новим кредитором (позивача) про набуття прав за кредитними договорами та договорами забезпечення іпотекодавців, боржників, заставодержателей, передбачено як умовами договору, так і приписами статті 24 Закону України «Про іпотеку», і таке повідомлення ставиться в залежність безпосередньо з виконанням боржниками (як відповідачем (як іпотекодавцем за укладеним договором від 06.12.2012), так і третіми особами) своїх зобов'язань перед кредитором, що узгоджується також і з приписами частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України, якою визначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо знищення предмета іпотеки, суд апеляційної інстанції вказав, що як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), 29.01.2018 до реєстру внесено запис про закриття розділу щодо об'єкта нерухомого майна: об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 6976 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29; підстава внесення запису - знищення об'єкта нерухомого майна - Довідка 28-03/17 від 29.03.2017.
В матеріалах справи наявні копії матеріалів реєстраційної справи № 1472110280000 (по об'єкта - нежитлові будівлі, загальною площею 6989,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка 27-29), надані Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у яких наявна Довідка № 28-03/17 від 29.03.2017, складена Фізичною особою-підприємцем Бражніковим П.М. (кваліфікаційний сертифікат № АЕ003025 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури), про те, що згідно з проведеною інвентаризацією 29.03.2017 за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 зафіксовано, що всі будівлі та споруди знесені, земельна ділянка вільна від забудов.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію Акта перевірки наявності та стану майна (об'єкту нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов'язань) від 24.05.2018, в якому представником банку зазначено, що нежитлові будівлі (нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29) знесені, на їх місці будується ЖК "Медовий" (забудовник - ПАТ "Київміськубд").
Дослідивши вказаний Акт перевірки наявності та стану майна (об'єкта нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов'язань) від 24.05.2018, суд апеляційної інстанції встановив, що його складено одноособово представником банку без зазначення правових підстав такого представництва, без залучення жодних сторонніх незацікавлених осіб (які мають, зокрема, спеціальні знання у визначенні розташування земельних ділянок у просторі та оцінку наявності/відсутності саме в межах певних земельних ділянках певних об'єктів), вказаний акт не містить ні печатки уповноваженої особи банку, яка б посвідчила достовірність зазначених у ньому відомостей, як не містить і відомостей про те що відповідач запрошувався/викликався/повідомлявся у встановленому законом порядку про перевірку наявності та стану майна. Крім того, вказаний Акт не містить відомостей про те, на якій саме земельній ділянці проводився огляд, не зазначено меж (координат) досліджуваної площі.
Крім того, позивачем не надано і жодних доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що вказаний акт направлявся відповідачу за адресою його місцезнаходження з метою надання певних пояснень та/або для реалізації позивачем визначеного іпотечним договором порядку заміни предмета іпотеки згідно пунктів 2.1.8 та 2.4.8 іпотечного договору.
При цьому, надана позивачем на стадії апеляційного провадження довідка № 10/3046-Л від 03.12.2019 про те, що особа, яка підписала вищенаведений акт дійсно була працівником банку, жодним чином не підтверджує та не робить достовірними відомості, які викладені у вказаному акті, як не підтверджує й незаконність дій саме відповідача.
Крім того, доданий позивачем до матеріалів справи лист № 10/4276-Л від 29.05.2018, адресований відповідачу стосовно проведення перевірки стану іпотечного майна за іпотечним договором, датований вже після дати складання вищезазначеного Акта (24.05.2019), і позивачем не надано належних доказів надсилання такого листа відповідачу, а долучене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення містить відомості про здійснене пересилання 05.06.2019, проте, без зазначення вмісту та змісту вкладення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Акт перевірки наявності та стану майна (об'єкту нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов'язань) від 24.05.2018 - не є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні ст. 76-78 ГПК України в підтвердження здійснення відповідачем саме незаконних дій.
Також, суд апеляційної інстанції зазначав, що наявні в матеріалах справи відповіді Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва від 21.11.2018 № 073-11097, Департаменту містобудування та архітектури від 16.11.2018 № 055-15156, № 064-864 від 18.02.2019 - не приймаються як належні, допустимі та вірогідні докази саме вчинення відповідачем дій щодо незаконного знищення майна в розумінні ст. ст. 76, 77 та 79 Господарського процесуального кодексу України в контексті існуючого спору, оскільки наведені у них відомості жодним чином не підтверджують наявності в діях відповідача неправомірності.
Крім того, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, наведена стаття передбачає підставою припинення іпотеки: (1) наявність фактів знищення майна, переданого в іпотеку, та (2) відсутність обставин її відновлення іпотекодавцем, що і було визначено підставою для припинення іпотеки та внесення 29.01.2018 відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), а саме запису про закриття розділу щодо об'єкта нерухомого майна, підстава внесення запису - знищення об'єкта нерухомого майна - Довідка 28-03/17 від 29.03.2017.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б кваліфікували дії відповідача по такому знищенню саме як незаконні, тобто такі, які суперечать закону. При цьому, ні закон, ні договір відступлення права вимоги, не наділяють позивача повноваженнями щодо кваліфікації таких дій, як незаконних.
Незаконність певних дій тягне за собою настання обумовленої законом відповідальності, проте, (1) незаконність певних дій та (2) порушення умов договору - є різними правовими категоріями, які тягнуть за собою різні правові наслідки, зокрема, у першому випадку - настання визначеної законом відповідальності, а у другому випадку - обрання певного способу захисту порушеного права.
Позивач, заявляючи позовні вимоги до відповідача, просив, зокрема, зобов'язати ПАТ «Укрпромтеплиця» передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150 921 684, 00 грн., і вказані вимоги були задоволені судом першої інстанції у наведеній позивачем редакції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що, по - перше, судове рішення не може підмінювати собою фактичне звільнення учасників цивільних правовідносин від виконання визначених законом вимог стосовно належного їм майна, зокрема і щодо передачі в іпотеку, а по - друге, передача майна в іпотеку врегульована Законом України «Про іпотеку», зокрема розділом ІІ «Оформлення іпотеки», яким передбачено укладення між учасниками правовідносин іпотечного договору на певних умовах, які погоджуються сторонами, та згідно визначеної законом процедури такої передачі.
В свою чергу, істотною умовою як будь-якого господарського договору (ст. 180 Господарського кодексу України), зокрема і договору іпотеки, є предмет, що визначено п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку». При цьому, такий предмет має містити певний опис, достатній для його ідентифікації, має бути узгоджений сторонами двосторонньо, що відповідає свободі договору, як однієї з засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Проте, така умова між сторонами не визначена та не погоджена у визначеному законом порядку, що суперечить також і п. 2.1.8 іпотечного договору від 06.12.2012, яким визначено, що іпотечне майно може бути замінено за погодженням з іпотекодержателем.
Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, вимоги позивача заявлені стосовно передачі в іпотеку невизначеного об'єкта невизначеної вартості в забезпечення невизначеного зобов'язання, без подання доказів повідомлення відповідача про набуття прав кредитора та необхідності такого забезпечення, що не відповідає способам захисту порушених прав, закріплених у статті 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а задоволення таких вимог призводить до відновлення права позивача шляхом порушення прав відповідача, що не відповідатиме межам здійснення цивільних прав, закріплених у ст. 13 Цивільного кодексу України, та виконання цивільних обов'язків, закріплених у ст. 14 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів акцентувала, що висновки суду першої інстанції у наведеній частині залежать від певних обставин, які зокрема, також не були предметом дослідження судом, щодо аналогічності, рівнозначності певного невизначеного нерухомого майна (а також взагалі його наявності), його вартості не менше певного показника, судом першої інстанції у наведеній частині також не враховано ефективність обраного позивачем способу захисту у наведеній частині, як не враховано, що певне право на заміну іпотечного майна у позивача виникає саме з моменту погодження певного об'єкта з іпотекодавцем (що відповідає як умовам п. 2.1.8 іпотечного договору, так і приписам ст. 18 Закону України «Про іпотеку»), або з моменту непогодження іпотекодавцем на таку заміну (що обумовлено пунктом 2.4.8 іпотечного договору).
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, що по-перше, позивач повідомив відповідача про набуття прав кредитора за основними зобов'язаннями та тими зобов'язаннями, які їх забезпечують, по-друге, не надав доказів звернення до відповідача з вимогою про заміну предмета іпотеки та/або погодження/визначення об'єкта, який належить відповідачу та може бути прийнятий, як предмет іпотеки, тобто позивачем не подано доказів наявності у нього порушеного права в розумінні п.п. 2.1.8, п. 2.4.8 іпотечного договору, ст. 18 Закону України «Про іпотеку» та ст. 530 ЦК України.
Також, суд апеляційної інстанції вважав, що задоволення вимоги позивача шляхом постановлення умовного рішення призведе до неправомірного втручання у право власності відповідача і буде стосуватися фактично всіх наявних у нього активів, що суперечить як Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так і закріпленому у законі принципу непорушності права власності».
Під час розгляду справи № 910/15948/24 судовою колегією встановлено, що постановою Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 по справі № 916/1791/19 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Консолідація" банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Колмикову Т.О. 13.07.2021 арбітражний керуючий Колмикова Т.О. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця", в якому просила суд покласти субсидіарну відповідальність та стягнути 135 427 539,06 грн у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 у справі № 916/1791/19(916/2003/21) позов ліквідатора ТОВ "Консолідація" про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення задоволено; стягнуто з ПрАТ "Укрпромтеплиця" на користь ТОВ "Консолідація" 135 427 539,06 грн субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Висновки суду першої інстанції базувалися на тому, що ПАТ "Укрпромтеплиця" було вчинено дії з навмисного доведення до банкрутства ТОВ «Консолідація», що полягають у знищенні предмета іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов'язань ТОВ «Консолідація» перед ПАТ «Фінбанк» (а у подальшому його правонаступниками - ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно). Суд дійшов висновку, що у зв'язку з цим господарська діяльність боржника фактично припинилася у незаконний спосіб, що виразилося у діях чи бездіяльності ПАТ "Укрпромтеплиця" щодо предмета іпотеки, що завдало істотної матеріальної шкоди інтересам кредиторів ТОВ «Консолідація».
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, вказаного висновку суд дійшов за результатами аналізу обставин, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 910/2354/19 та проведеного арбітражним керуючим аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Консолідація», результати якого оформлено висновками від 12.07.2019 та від 12.07.2021.
В той же час, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118099532) апеляційну скаргу ПрАТ "Укрпромтеплиця" задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 скасовано; прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Консолідація" про покладення субсидіарної відповідальності на ПрАТ "Укрпромтеплиця" у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2024 касаційну скаргу ліквідатора ТОВ «Консолідація» арбітражного керуючого Новика Є.М. на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 916/1791/19(916/2003/21) залишено без задоволення. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 916/1791/19(916/2003/21) залишено без змін.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, в мотивувальній частині постанови у справі № 916/1791/19(916/2003/21) суд апеляційної інстанції, серед іншого, вказав, що: «Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 910/2354/19 встановлено, зокрема, наступні обставини, які колегія суддів вважає преюдинційними у даному випадку:
«Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), 29.01.2018 до реєстру внесено запис про закриття розділу щодо об'єкта нерухомого майна: об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 6976 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29; підстава внесення запису - знищення об'єкта нерухомого майна - Довідка 28-03/17 від 29.03.2017. В матеріалах справи наявні копії матеріалів реєстрації справи № 1472110280000 (по об'єкту - нежитлові будівлі, загальною площею 6989,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка 27-29), надані Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у яких наявна Довідка № 28-03/17 від 29.03.2017, складена Фізичною особою-підприємцем Бражніковим П.М. (кваліфікаційний сертифікат № АЕ003025 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури), про те, що згідно з проведеною інвентаризацією 29.03.2017 за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 зафіксовано, що всі будівлі та споруди знесені, земельна ділянка вільна від забудов».
Таким чином, як зазначено Південно-Західним апеляційним господарським судом, обставини знищення предмета іпотеки за Іпотечним договором від 06.12.2012 було встановлено під час розгляду справи № 910/2354/19 та не оскаржується сторонами у справі № 916/1791/19(916/2003/21). Тобто, хибним є посилання позивача та суду першої інстанції про те, що у справі № 910/2354/19 було встановлено факт незаконного знищення відповідачем предмета іпотеки. Крім того, колегія суддів не погодилася з висновком господарського суду в частині того, що знищення предмета іпотеки стало причиною доведення ТОВ «Консолідація» до банкрутства».
За наведеного, судова колегія вказує, що в межах справи, що розглядається, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішеннями судів у справах № 910/2354/19 та № 916/1791/19(916/2003/21) щодо: відсутності повідомлення первісним кредитором ПАТ "Укрпромтеплиця" про відступлення права вимоги; не підтвердження актом перевірки наявності та стану майна (об'єкта нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов'язань) від 24.05.2018 здійснення відповідачем незаконних дій із знищення предмета іпотеки; припинення іпотеки та внесення 29.01.2018 відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), а саме запису про закриття розділу щодо об'єкта нерухомого майна, підстава внесення запису - знищення об'єкта нерухомого майна; відсутності доказів, які б кваліфікували дії відповідача по такому знищенню саме як незаконні, тобто такі, які суперечать закону; відсутності доказів звернення до відповідача з вимогою про заміну предмета іпотеки та/або погодження/визначення об'єкта, який належить відповідачу та може бути прийнятий, як предмет іпотеки; факту незаконного знищення відповідачем (ПрАТ "Укрпромтеплиця") предмета іпотеки, оскільки такі є преюдиційними при розгляді справи № 910/15948/24 у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України та повторному доказуванню не підлягають.
За вказаного, з урахуванням того, що при розгляді справ № 910/2354/19 та № 916/1791/19(916/2003/21) господарськими судами встановлені та викладені вище обставини стосовно ПрАТ "Укрпромтеплиця", в тому числі щодо відсутності незаконних дій останнього зі знищення предмета іпотеки, колегія суддів висновується про необґрунтоване неврахування судом попередньої інстанції відповідних обставин, встановлених судами при їх розгляді, які в означених межах є преюдиційними при розгляді справи № 910/15948/24.
В свою чергу, колегією суддів визнаються слушними твердження апелянтів про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що при розгляді справи № 910/2354/19 господарські суди встановили факт знищення предмета іпотеки, а також зазначили про відсутність доказів, які б кваліфікували дії відповідача (ПрАТ "Укрпромтеплиця") по такому знищенню саме як незаконні, тобто такі, які суперечать закону.
В межах наведеного судова колегія також акцентує, що наявна у справі довідка № 28-03/17 від 29.03.2017, складена Фізичною особою-підприємцем Бражніковим П.М. (кваліфікаційний сертифікат № АЕ003025 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури) вказує, що згідно з проведеною інвентаризацією 29.03.2017 за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 зафіксовано, що всі будівлі та споруди знесені, земельна ділянка вільна від забудов.
Водночас, зазначена довідка не кваліфікує, як протиправні, дії відповідача-1 по знищенню предмета іпотеки.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що вказують на вчинення відповідачем-2 дій по знищенню предмета іпотеки.
При цьому, укладений 21.07.2016 між відповідачами договір № 168/ф не вказує на незаконність дій його сторін по знищенню предмета іпотеки, оскільки цей правочин спрямований на виконання сторонами взятих на себе зобов'язань з будівництва об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об'єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі. Крім того, за умовами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору ПрАТ "ХК "Київміськбуд" не мало відношення до демонтажу об'єктів нерухомості та інших об'єктів, що могли заважати початку будівництва.
Протилежних доказів матеріали справи не містять.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що ПрАТ "ХК "Київміськбуд" не є ані стороною, ані будь-якою особою в наведених вище правочинах (кредитних договорах, іпотечному договорі тощо). Тобто, обов'язків та відповідальності у відповідача-2, в тому числі солідарної разом з відповідачем-1, перед позивачем не виникало.
На зазначене доречно зауважено й апелянтами.
Тому, як вважає судова колегія, місцевим господарським судом необґрунтовано зазначено про протиправність дій відповідача-2 зі знищення майна та, як наслідок, порушення останнім прав позивача.
Колегія суддів зазначає, що правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема, положеннями Глави 3 «Захист цивільних прав та інтересів» Розділу І «Основні положення» Книги першої «Загальні положення», Глави 51 «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання» Розділу І «Загальні положення про зобов'язання» Книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України та Главою 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» Розділу V «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання» ГК України.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин ( пункт 3 частини першої статті 237 ГПК України). У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, зміст спірних правовідносин, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду (пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України).
У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.
Предметом спору є об'єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.
В даному випадку предметом спору є позов Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (ТОВ "Ассісто") до Приватного акціонерного товариства та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення солідарно з відповідачів збитків в розмірі 4 000 000 грн. у зв'язку зі знищенням предмета іпотеки за іпотечним договором від 06.12.2012 (ст.22 ЦК України), спричинених відповідачами, які, як вважає позивач, своїми незаконними спільними та умисними діями знищили предмет іпотеки.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки.
Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
В даному випадку правовою підставою позову для стягнення збитків позивач зазначає ст.ст. 22, 1166 ЦК України.
Підставою відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Такою нормою визначається можливість використання як способу захисту порушеного права відшкодування збитків, що має універсальний характер захисту цивільних прав.
У відповідності до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Отже, відповідач зобов'язаний довести, що він діяв правомірно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розумінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).
Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/11202/22 та від 28.05.2025 у справі № 910/8847/23.
Отже, з огляду на наявні у справі докази, апеляційним господарським судом при з'ясуванні складу цивільного правопорушення встановлено, що позивачем не доведено наявності протиправності поведінки заподіювачів (відповідачів) збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками.
Тим самим, відсутність зазначених елементів складу цивільного правопорушення свідчить про те, що поведінка відповідачів не може бути кваліфікована як правопорушення, і в тому числі з підстав непрямого (опосередкованого) зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, що визначені позивачем до стягнення солідарно з відповідачів.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що позивач не довів наявність складу цивільного правопорушення, передбаченого статтею 22 ЦК України.
Окремо, з огляду на фактичні обставини цієї справи та на які посилаються сторони, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.1.8 Іпотечного договору Іпотекодавець зобов'язаний у разі загибелі або зниження вартості Предмета іпотеки, в тому числі, внаслідок його випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, негайно повідомити про це Іпотекодержателя, та протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги Іпотекодержателя повністю або частково замінити Предмет іпотеки на інше майно за погодженням з Іпотекодержателем.
Позивач у позові наголошував, що вина відповідачів доведена відсутністю будь-яких спроб виконати свої зобов'язання щодо заміни майна чи відновлення прав кредитора.
В свою чергу, відповідач-1 акцентував, що жодних претензій, повідомлень, пропозицій щодо зміни предмета договору іпотеки тощо до ПрАТ «Укрпромтеплиця» не надходило, а в матеріалах справи вони відсутні.
Відтак, судом попередньої інстанції не враховано недоведеність позивачем доводів щодо невиконання іпотекодавцем взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 2.1.8 Іпотечного договору.
З огляду на все вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення солідарно з відповідачів збитків в розмірі 4 000 000 грн. у зв'язку зі знищенням предмета іпотеки за іпотечним договором від 06.12.2012, - є передчасним.
Додатково колегія суддів зазначає, що зважаючи на викладені вище висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову по суті, оцінка доводів апелянтів в частині ігнорування та не надання судом 1-ої інстанції правової оцінки заяв відповідачів про застосування строків позовної давності не здійснюється.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачами в апеляційних скаргах, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" до Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення коштів - в повному обсязі, а апеляційні скарги, - задоволенню.
Водночас, викладені у відзивах на апеляційні скарги заперечення позивача не знайшли свого підтвердження в рамках спростувань викладених скаржниками в апеляційних скаргах доводів в цілому.
Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - ТОВ "Ассісто".
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15948/24 - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" до Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення коштів - повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" (адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, оф., 2 ідентифікаційний код - 43426003) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" (адреса: 03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29, ідентифікаційний код - 04414738) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 72 000 грн (сімдесят дві тисячі гривень).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" (адреса: 03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29, ідентифікаційний код - 04414738) на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (адреса: 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича - Павленка, буд. 4/6, ідентифікаційний код - 23527052) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 72 000 грн (сімдесят дві тисячі гривень).
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
6. Справу № 910/15948/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.10.2025 (з урахуванням часу перебування судді Євсікова О.О. у відпустці).
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак