79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" вересня 2025 р. Справа №921/12/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді О.І. Матущак
І.Ю. Панова,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" за №54 від 07.03.2025 року (вх. № 01-05/689/25 від 13.03.2025 року)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року (суддя Я.Я.Боровець; повне рішення складено 28.02.2025 року)
у справі № 921/12/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Марка" (надалі ТзОВ "Західна Марка")
до відповідача: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" (надалі ДП "Зарубинський спиртовий завод")
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонду державного майна України
про стягнення заборгованості (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)
та за зустрічним позовом: ДП "Зарубинський спиртовий завод"
до відповідача:ТзОВ "Західна Марка"
про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №31/07-18 від 31.07.2018,
за участю:
від позивача (за первісним позовом): в режимі відеоконференції Ополонець І.В. - адвокат (ордер серії АІ №1697106 від 06.09.2024 року);
від відповідача (за первісним позовом): Денис А.І. - адвокат (ордер серії ВО №1107077 від 04.06.2025 року);
від третьої особи: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог та зустрічного позову
02.01.2023 року ТзОВ "Західна Марка" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ДП "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не повернув усієї суми грошових коштів, отриманих за договором про надання поворотної фінансової допомоги №31/07-18 від 31.07.2018.
28.12.2023 року позивач за первісним позовом подав до суду першої інстанції заяву (вх.№10493 від 29.12.2023 року) про збільшення розміру позовних вимог, в якому виклав позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви (т.4, а.с. 6).
12.09.2024 року ДП "Зарубинський спиртовий завод" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із зустрічним позовом до ТзОВ "Західна Марка" про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №31/07-18 від 31.07.2018.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір поворотної фінансової допомоги був укладений без згоди Міністерства фінансів України, а відтак на момент укладення договору позивач за первісним позовом не володів повною цивільною дієздатністю на укладення такого договору, що не відповідає встановленим ст. 203 ЦК України вимогам.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.09.2024 року залучено до участі у справі №921/12/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2024 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі №921/12/23. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №921/12/23.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року у справі №921/12/23 частково задоволено первісний позов. Стягнуто з ДП "Зарубинський спиртовий завод" на користь ТзОВ "Західна Марка" 52644061,00 грн боргу, 1959562,83 грн пені, 6749133,91 процентів за користування чужими грошовими коштами, 8924835,38 грн інфляційних втрат, 472143,74 грн судового збору. Відмовлено в решті частині первісного позову. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 31.07.2018 року між ТзОВ "Західна Марка" (кредитор) та ДП "Зарубинський спиртовий завод" (позичальник) укладено договір №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги. Також судом встановлено, що ТзОВ "Західна Марка" здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 56772746,00 грн, в якості надання поворотної фінансової допомоги, яка прийнята відповідачем.
Місцевий господарський суд констатував, що 27.12.2018 року між сторонами укладено та підписано договір про внесення змін до договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року, яким змінено строк дії договору до 31.12.2019 року.
В оскарженому рішенні суд зазначив, що відповідач свій обов'язок щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги виконав частково в розмірі 4128685,00 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку. Основний борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом станом на дату прийняття рішення становив 52644061,00 грн, з яких 4000000,00 грн - заборгованість, яка виникла на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №31/07-18 від 31.07.2018 року та 12644061,00 грн - заборгованість, яка виникла у зв'язку наданням та отриманням грошових коштів. З урахуванням вказаного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу у розмірі 52644061,00 грн, підлягають до задоволення
Судом першої інстанції здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що під час його проведення позивачем вірно враховано періоди нарахування пені, проте невірно зазначено суму боргу, з якої відбувався розрахунок пені, а саме 52644061,00 грн, замість 40000000,00 грн., а також виходячи з подвійної облікової ставки, тоді як в п.6.2 договору передбачено нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ, чим порушено вимоги чинного законодавства. Суд, здійснивши власний розрахунок пені, зокрема на суму боргу - 40000000,00 грн за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року розмір пені становить 1959562,83 грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом строків повернення фінансової допомоги позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 59441364,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 22584301,96 грн.
В оскарженому рішенні суд вказав, що позивач неправильно зазначив період нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат після 23.02.2022 року, не врахувавши зміст п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Судом здійснено власний розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, враховуючи вимоги п. 18 положень ЦК України, тобто вказано період з 01.01.2020 року по 23.02.2022 року на суму боргу - 40000000,00 грн, який становить 6749133,91 грн. Також судом здійснено власний розрахунок інфляційних нарахувань, враховуючи вимоги п.18 положень ЦК України, тобто вказано період з 01.01.2020 року по 23.02.2022 року на суму боргу - 52644061,00 грн, який становить 8924835,38 грн.
Отже, суд прийшов до висновку, що вірно обрахованими є проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6749133,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 8924835,38 грн, а тому первісні позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову місцевий господарський суд виснував, що обраний спосіб захисту не призведе до відновлення порушених (невизнаних, оспорювальних) прав та законних інтересів позивача за зустрічним позовом. З покликанням на численну судову практику Верховного Суду у рішенні зазначено про те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
Оскільки позивач за зустрічним позовом заявив вимогу про визнання недійсним виконаного сторонами договору, не заявивши вимоги про застосування наслідків недійсності такого правочину, суд дійшов висновку, що обраний ним спосіб захисту є неефективним, адже він не призведе до поновлення порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Вважає оскаржуване рішення в цій частині таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що договір №31/07-18 було укладено з порушенням норм ч.4 ст. 67 ГК України та п.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 15.06.2011 року, оскільки позивач за первісним позовом не звертався за погодженням щодо укладення договору до Міністерства фінансів України, що є підставою для визнання договору недійсним. Вказує на те, що жодних доказів погодження договору у порядку, визначеному законом, позивач за первісним позовом до суду не надав. Вважає, що договір поворотної фінансової допомоги був укладений без згоди Міністерства фінансів України, а отже в момент укладення спірного договору позивач не володів повною цивільною дієздатністю, що не відповідає ст. 203 Цивільного кодексу України. Зазначає, що визнання договору недійсним є одним із способів захисту прав особи. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що висновки про двостороннє виконання договору є передчасними, адже грошові кошти зараховувались на рахунок ДП "Зарубинський спиртовий завод" з призначенням згідно договору комісії. Просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року у справі №921/12/23 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву у повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач за первісним позовом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що кошти, отримані відповідачем від позивача за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 56772746,00 грн обліковувались відповідачем як фінансова допомога, при цьому покликається на обставини справи №921/778/19. У відзиві вказує на те, що апелянт частково повернув позивачу фінансову допомогу у розмірі 4128685,00 грн, що свідчить про прийняття та часткове виконання правочину. Звертає увагу суду на те, що ДП "Зарубинський спиртовий завод" заявлено вимогу про визнання недійсним виконаного правочину, без вимоги щодо застосування наслідків такої недійсності. Зазначає, що позовна вимога про визнання виконаного або частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року у справі №921/12/23 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/2593/25 від 03.04.2025 року), в якому підтримує апеляційну скаргу та не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Вважає оскаржуване рішення в цій частині таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідно до розміщеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації відповідач є державним підприємством, яке на момент укладення договору перебувало в управлінні Міністерства агропромислової політики. Вказує на те, що станом на сьогодні уповноваженим органом управління ДП "Зарубинський спиртовий завод" є Фонд. На підтвердження перерахування коштів позивач за первісним позовом надав платіжні доручення, у яких призначення платежу вказано як «оплата за етанол зг. Дог. Комісії». Вважає, що кошти згідно наданих позивачем за первісним позовом оплачувались згідно договору комісії. Стверджує, що жодних доказів погодження договору поворотної фінансової допомоги у порядку, визначеному законом, позивач за первісним позовом до суду не надав. Також вказує на те, що визнання договору недійсним є одним із способів захисту прав особи. Зазначає, що висновки про двостороннє виконання договору є передчасними, адже грошові кошти зараховувались на рахунок ДП "Зарубинський спиртовий завод" з призначенням згідно договору комісії. Просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року у справі №921/12/23 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву у повному обсязі.
Розгляд клопотання
25.09.2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача за первісним позовом подав клопотання (вх.№01-04/7422/25 від 25.09.2025 року) про долучення нових доказів.
Порадившись, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасниками справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, учасники справи повинні обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції мало б наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Враховуючи вищенаведене, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про долучення нових доказів.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів скаржника.
Третя особа не забезпечила участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомила.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення третьої особи з датою, часом та місцем розгляду справи №921/12/23, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.09.2025 року об 11 год. 30 хв.
12.08.2025 року вказана ухвала доставлена до електронного кабінету третьої особи в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи №921/12/23.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності третьої особи.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 31.07.2018 року між ТзОВ "Західна Марка" (кредитор) та ДП "Зарубинський спиртовий завод" (позичальник) укладено Договір №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Кредитор надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу шляхом передачі Позичальнику, на визначений строк, тимчасово вільних грошових коштів Кредитора, без нарахування та отримання процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими грошовими коштами, яка є обов'язковою до повернення, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитору суму допомоги не пізніше дати, визначеної цим Договором.
Згідно із пунктом 1.2 Договору грошові кошти (допомога) Позичальнику надається на поворотній основі.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що сума максимального розміру допомоги становить за цим Договором 20000000,00 грн. Протягом строку дії цього Договору, Позичальник вправі необмежену кількість разів отримувати суму допомоги в межах визначеного в даному Договорі максимального розміру допомоги, за умови погашення останнім заборгованості за попередньо наданою допомогою.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, зокрема, що з урахуванням умов п.4.3 цього Договору, отримані від Кредитора в рамках цього Договору суми допомоги Позичальник зобов'язується повернути Кредитору не пізніше 31.12.2018 року.
Даний Договір набуває чинності в день його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє до 31.12.2018 року включно, а в частині повернення Позичальником отриманої від Кредитора допомоги до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань (пункт 5.1 Договору).
Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі прострочення Позичальником повернення суми допомоги Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитора пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також сплатити на користь Кредитора проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, нараховані на суму заборгованості, за ставкою, що діяла протягом всього строку користування Позичальником чужими грошовими коштами.
Згідно із пунктом 8.4 Договору будь - які зміни та/або доповнення до даного Договору мають бути оформленими в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін, а їх підписи повинні бути скріплені печатками сторін.
28.08.2018 року сторонами укладено та підписано Договір про внесення змін до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року, яким збільшено суму максимального розміру допомоги до 40000000,00 грн.
Також 27.12.2018 року між сторонами укладено та підписано Договір про внесення змін до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року, яким змінено строк дії договору до 31.12.2019 року.
16.05.2019 року між сторонами укладено та підписано Договір про внесення змін до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року, яким змінено строк дії договору до 16.05.2022 року.
До позовної заяви позивачем за первісним позовом додано наступні платіжні доручення:
№92 від 28.09.2018 року на суму 2150000,00 грн; № 91 від 27.09.2018 року на суму 3745000,00 грн; №87 від 25.09.2018 року на суму 1315000,00 грн; №86 від 24.09.2018 року на суму 1469000,00 грн; № 85 від 21.09.2018 року на суму 4520000,00 грн; №80 від 19.09.2018 року на суму 1602000,00 грн; №127012 від 27.12.2018 року на суму 2500000,00 грн; №127013 від 27.12.2018 року на суму 2500000,00 грн; №127014 від 27.12.2018 року на суму 2000000,00 грн; №127015 від 27.12.2018 року на суму 2000000,00 грн; № 127018 від 27.12.2018 року на суму 214584,00 грн; №127016 від 27.12.2018 року на суму 3067019,00 грн; №127021 від 28.12.2018 року на суму 2500000,00 грн; №127020 від 28.12.2018 року на суму 2500000,00 грн з призначенням платежу «оплата за етанол зг.дог. комісії № б/н від 26.04.17»;
№81 від 20.09.2018 року на суму 2152770,00 грн; №773 від 19.09.2018 року на суму 1650000,00 грн; № 768 від 14.09.2018 року на суму 3000000,00 грн; №767 від 13.09.2018 року на суму 400000,00 грн; №766 від 12.09.2018 року на суму 1386000,00 грн; №117 від 15.08.2018 року на суму 123942,00 грн; №116 від 14.08.2018 року на суму 176514,00 грн; №115 від 13.08.2018 року на суму 1723892,00 грн; №114 від 10.08.2018 року на суму 143364,00 грн; №111 від 09.08.2018 року на суму 350000,00 грн; №110 від 09.08.2018 року на суму 154908,00 грн; №109 від 08.08.2018 року на суму 601519,00 грн з призначенням платежу «надання фінансової допомоги по дог. №31/07-18 від 31.07.18»;
№7014 від 23.08.2018 року на суму 5781000,00 грн; №7006 від 23.08.2018 року на суму 2680000,00 грн; №107 від 06.08.2018 року на суму 400000,00 грн; №106 від 06.08.2018 року на суму 253456,00 грн; №105 від 03.08.2018 року на суму 225278,00 грн; №103 від 03.08.2018 року на суму 1743750,00 грн; №72 від 02.08.2018 року на суму 1743750,00 грн з призначенням платежу «оплата за товар зг.дог.комісії № б/н від 26.04.17».
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2020 року у справі №921/778/19, яке набрало законної сили (предметом спору є визнання недійсним договору № 31/07-18 від 31.07.2018р. про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ДП "Зарубинський спиртовий завод" та ТзОВ "Західна Марка") встановлено, що 31.07.2018 року між ТзОВ «Західна Марка» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» був укладений Договір №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги.
Вказаним судовим рішенням також встановлено наступне:
«Як підтверджується матеріалами справи, сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочину, оскільки спірний договір виконувався протягом тривалого часу, зокрема, на виконання умов цього договору, ТОВ «Західна Марка» перераховано ДП «Зарубинський спиртовий завод» фінансову допомогу в загальні сумі 56 772 746,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №92 від 28.09.2018 на суму 2 150 000,00грн; № 91 від 27.09.2018 на суму 3 745 000,00грн; № 87 від 25.09.2018 на суму 1 315 000,00грн; №86 від 24.09.2018 на суму 1 469 000,00грн; № 85 від 21.09.2018 на суму 4 520 000,00грн;№80 від 19.09.2018 на суму 1 602 000,00грн; №127012 від 27.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №127013 від 27.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №127014 від 27.12.2018 на суму 2 000 000,00грн; №127015 від 27.12.2018 на суму 2 000 000,00грн; № 127018 від 27.12.2018 на суму 214 584,00грн; №127016 від 27.12.2018 на суму 3 067 019,00грн; № 127021 від 28.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №127020 від 28.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №81 від 20.09.2018 на суму 2 152 770,00грн; №773 від 19.09.2018 на суму 1 650 000,00грн; № 768 від 14.09.2018 на суму 3 000 000,00грн; №767 від 13.09.2018 на суму 400 000,00грн; №766 від 12.09.2018 на суму 1 386 000,00грн; № 117 від 15.08.2018 на суму 123 943,00грн; № 116 від 14.08.2018 на суму 176 514,00грн; № 115 від 13.08.2018 на суму 1 723 892,00грн; № 114 від 10.08.2018 на суму 143 364,00грн; № 111 від 09.08.2018 на суму 350 000,00грн; №110 від 09.08.2018 на суму 154 908,00грн; №109 від 08.08.2018 на суму 601 519,00грн; № 7014 від 23.08.2018 на суму 5781 000,00грн; №7006 від 23.08.2018 на суму 2 680 000,00грн; № 107 від 06.08.2018 на суму 400 000,00грн; № 106 від 06.08.2018 на суму 253 456,00грн; № 105 від 03.08.2018 на суму 225 278,00грн; №103 від 03.08.2018 на суму 1 743 750,00грн; № 72 від 02.08.2018 на суму 1 743 750,00грн.
Наведені дії щодо виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 31/07-18 від 31.07.2018 свідчать про його наступне схвалення.
Доводи позивача щодо невідповідності договору поворотної фінансової допомоги №31/07-18 від 31.07.2018 вимогам ст. 203 ЦК України не знайшли свого підтвердження.»
Як вбачається з копій листів №17 від 28.08.2018 року, №22 від 01.10.2018 року та №29 від 28.12.2018 року ТзОВ "Західна Марка" просило ДП "Зарубинський спиртовий завод" зарахувати платіжні доручення, наведені позивачем за первісним позовом у вказаних листах в оплату, згідно Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року.
У претензії за вих.№20/01-20 від 20.01.2020 року ТОВ "Західна Марка" просило ДП "Зарубинський спиртовий завод" повернути поворотну фінансову допомогу у розмірі 52644061,00 грн
Відповідач за первісним позовом свій обов'язок щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги виконав частково в розмірі 4128685,00 грн, про що свідчить копія оборотно-сальдової відомості по рахунку, наявна у матеріалах справи.
Матеріали справи не містять доказів щодо повної сплати відповідачем (за первісним позовом) отриманих грошових коштів.
У зв'язку з порушенням строків повернення поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов Договору, позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу за первісним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пеню у розмірі 5157967,29 грн, 22 584 301,96 грн інфляційних втрат та 59441364,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2023 року призначено у справі №921/12/23 судову почеркознавчу та технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1.1. Яким способом нанесений відтиск печатки ТОВ "Західна Марка" у графі "від імені Кредитора" в договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018?
1.2. Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "Західна марка" в наданих документах, а саме в договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 та на листах адресованих ДП "Зарубинський спиртовий завод" за вих.№17 від 28.08.2018, №22 від 01.10.2018 та №29 віл 28.12.2018, однією і тією самою печаткою?
1.3. Чи нанесений відтиск печатки ТОВ "Західна Марка" та підпис директора ТОВ "Західна Марка" Деменок Олега Миколайовича в договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 саме в період укладення даного договору - 16 травня 2019 року?
1.4. Чи підписаний договір про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю Західна Марка Деменок Олегом Миколайовичем?
1.5. Чи використано при укладенні договору про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 факсимільне відтворення підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю Західна Марка Деменок Олега Миколайовича?
Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057.
У матеріалах справи наявний висновок експерта №23746/23-33/23747/23-32/23748/23-33 від 17.07.2024 року, проведений на підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2023 року.
В резолютивній частині (висновку) вказаного висновку експерта зазначено наступне:
1. Відтиск печатки від імені ТзОВ "Західна Марка" у Договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018, нанесений за допомогою кліше печатки.
2. Відтиски печатки від імені ТзОВ "Західна Марка", які містяться у Договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018, листі від 28.08.2018 №17, адресований ДП "Зарубинський спиртовий завод", листі від 01.10.2018 №22, адресований ДП "Зарубинський спиртовий завод", листі від 28.12.2018 № 29, адресований ДП "Зарубинський спиртовий завод", нанесені однією і тією ж печаткою, а саме, печаткою ТзОВ "Західна Марка", експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
3. Встановити, чи нанесений відтиск печатки ТзОВ "Західна Марка" у Договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 в період укладення даного договору - 16.05.2019, не є можливим у зв'язку з ненаданням порівняльного матеріалу: документів з вільними зразками відтисків печатки ТзОВ "Західна Марка", датованих періодом січень 2019 - жовтня 2019 року, включаючи й дату 16.05.2019, та за передбачуваний період часу, коли даний відтиск печатки, міг бути нанесений в досліджувальному документі.
Встановити, час нанесення підпису від імені Деменок О.М. у Договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 в період укладення даного договору - 16.05.2019 , не встановилось можливим з причин того, що документ не містить підпису від імені Деменок О.М., а містить відтиск факсиміле підпису від імені Деменок О.М.
4. Питання ухвали суду стосовно виконання підпису від імені Деменок О.М., що міститься у графі "від імені кредитора ТОВ "Західна Марка" директор:" у Договорі про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 Деменок Олегом Миколайовичем або іншою особою, не вирішувалось, оскільки згідно з методикою дослідження підписів - відтиск підпису (факсиміле) не є об'єктом почеркознавчого дослідження.
5.При укладанні Договору про внесення змін від 16.05.2019 до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 мало місце використання факсиміле підпису від імені Деменок О.М., але не того факсиміле, експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження , а іншого кліше факсиміле підпису.
У зустрічному позові відповідач за первісним позовом зазначив про порушення позивачем за первісним позовом при укладенні договору №31/07-18 від 31.07.2018 року порядку, визначеного законом, що не відповідає встановленим ст. 203 ЦК України вимогам, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного договору недійсним.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року у справі №921/12/23 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог апеляційної скарги.
Предметом зустрічного позову у цій справі є вимога про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №31/07-18 від 31.07.2018, укладеного між ТОВ "Західна Марка" (кредитор) та ДП "Зарубинський спиртовий завод" (позичальник).
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір поворотної фінансової допомоги був укладений без згоди Міністерства фінансів України, а відтак на момент укладення договору позивач за первісним позовом не володів повною цивільною дієздатністю на укладення такого договору, що не відповідає встановленим ст. 203 ЦК України вимогам.
За обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2020 року у справі №921/778/19, яке набрало законної сили, (предметом спору є визнання недійсним договору № 31/07-18 від 31.07.2018р. про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ДП "Зарубинський спиртовий завод" та ТзОВ "Західна Марка"), сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочину, оскільки спірний договір виконувався протягом тривалого часу, зокрема, на виконання умов цього договору, ТОВ «Західна Марка» перерахувало ДП «Зарубинський спиртовий завод» фінансову допомогу в загальні сумі 56 772 746,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, яким суд надав правову оцінку в рішенні.
Відповідно до частини 4 статі 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також в ході розгляду справи встановлено, що ДП «Зарубинський спиртовий завод» частково виконало свій обов'язок щодо повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 4128685,00 грн, про що свідчить копія оборотно-сальдової відомості по рахунку, наявна у матеріалах справи.
Щодо обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту права
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.
Водночас, відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Отже, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК зазначене право є лише щодо нікчемних правочинів.
В ході розгляду справи № 921/12/23 суд встановив, що укладений між ТзОВ "Західна Марка" (Кредитор) та ДП "Зарубинський спиртовий завод" (Позичальник) договір №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року виконувався сторонами.
Обставини стосовно виконання оспорюваного договору в частині переведення фінансової допомоги позивачем (за первісним позовом) відповідачу (за первісним позовом) встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2020 року у справі 921/778/19, яке набрало законної сили, та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню, про що зазначено вище.
Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" заявлено зустрічну позовну вимогу про визнання недійсним частково виконаного підприємством правочину, без вимоги щодо застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.
Суд звертає увагу на те, що позовна вимога про визнання недійсним правочину є належним способом захисту, який передбачено пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Наведену правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах.
Зокрема, про це зазначено у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №910/8386/20.
Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, це в свою чергу виключає необхідність надання апеляційним господарським судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника.
Таким чином, з урахуванням вищеописаних правових норм, судової практики Верховного Суду та встановлених обставин цієї справи, суд першої інстанції в оскарженому рішенні дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки даний спосіб захисту не призведе до відновлення порушених (невизнаних, оспорювальних) прав та законних інтересів позивача за зустрічним позовом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні суду.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року у справі №921/12/23 в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права у відповідності до з'ясованих обставин справи, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" за №54 від 07.03.2025 року (вх. № 01-05/689/25 від 13.03.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2025 року у справі №921/12/23 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя О.І. Матущак
Суддя І.Ю. Панова