справа № 753/20334/23-ц головуючий у суді І інстанції Григоренко І.В.
провадження № 22-ц/824/12243/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2023 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:
стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №16846-09/2021 від 24 вересня 2021 року у розмірі 29 415,00 грн, з яких: 7 400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22 015,00 грн - заборгованість за відсотками; за кредитним договором №3487112889/734004 від 24 вересня 2021 року у розмірі 39 475,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 29 475,00 грн - заборгованість за відсотками; за договором позики №0980060236 від 08 жовтня 2021 року у розмірі 63 547,20 грн, з яких: 7 319,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 56 228,20 грн - заборгованість за відсотками та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем було укладено кредитний договір №16846-09/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» надало ОСОБА_2 фінансовий кредит у розмірі 7 400,00 грн, на умовах строковості, зворотності платності, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором. 21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21092022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 29 415,00 грн, з яких: 7 400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22 015,00 грн - заборгованість за відсотками. Проте відповідач, у порушення умов кредитного договору, не сплатила суму заборгованості позивачу, та у разі неотримання повідомлення про відступлення прав вимоги - також не сплатила суму заборгованості первісному кредитору. Вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21 вересня 2022 року, позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.
Крім того, 24 вересня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та відповідачем було укладено кредитний договір №3487112889/734004, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» надало ОСОБА_2 фінансовий кредит у розмірі 10 00,00 грн, на умовах строковості, зворотності платності, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором. 12 серпня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №12082022, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №12082022 від 12 серпня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 39 475,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 29 475,00 грн - заборгованість за відсотками. Проте відповідач, у порушення умов кредитного договору, не сплатила суму заборгованості позивачу, та у разі неотримання повідомлення про відступлення прав вимоги - також не сплатила суму заборгованості первісному кредитору. Вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 12 серпня 2022 року, позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.
08 жовтня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики №0980060236, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 7 319,00 грн, на умовах належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації. 24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22/2, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «ІНФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №24/11-22/2 від 24 листопада 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 63 547,20 грн, з яких: 7 319,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 56 228,20 грн - заборгованість за відсотками. Проте відповідач, у порушення умов кредитного договору, не сплатив суму заборгованості позивачу, та у разі неотримання повідомлення про відступлення прав вимоги - також не сплатила суму заборгованості первісному кредитору. Вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 24 листопада 2022 року, позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №16846-09/2021 від 24 вересня 2021 року у розмірі 29 415,00 грн, з яких: 7 400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22 015,00 грн - заборгованість за відсотками; за кредитним договором №3487112889/734004 від 24 вересня 2021 року у розмірі 39 475,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 29 475,00 грн - заборгованість за відсотками; за договором позики №0980060236 від 08 жовтня 2021 року у розмірі 63 547,20 грн, з яких: 7 319,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 56 228,20 грн - заборгованість за відсотками, а також 2 684,00 грн у відшкодування судових витрат.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_3 26 травня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт послалася на неукладеність кредитних договорів, відсутність доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавців, отримання нею кредитних коштів, того, що суми позики або фінансового кредиту були зараховані на поточний рахунок апелянтки.
Посилається на те, що саме позивач, як особа, в розпорядженні якої мають перебувати такі докази, та особа, яка мала вчинити активні дії щодо проведення ідентифікації особи відповідача та перерахування коштів на його рахунок, мав доводити суду укладення договору в електронному вигляді.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції шляхом доставлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів сторін, заяв та клопотань не надходило, однак ї неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №16846-09/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» надало ОСОБА_2 фінансовий кредит у розмірі 7 400,00 грн, на умовах строковості, зворотності платності, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21092022, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 29 415,00 грн, з яких: 7 400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22 015,00 грн - заборгованість за відсотками.
Крім того, 24 вересня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №3487112889/734004, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» надало ОСОБА_2 фінансовий кредит у розмірі 10000,00 грн, на умовах строковості, зворотності платності, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
12 серпня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №12082022, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №12082022 від 12 серпня 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 39 475,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 29 475,00 грн - заборгованість за відсотками.
Водночас, 08 жовтня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір позики №0980060236, шляхом підписання Акцепту оферти, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 7 319,00 грн, на умовах належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації.
24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22/2, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №24/11-22/2 від 24 листопада 2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 63 547,20 грн, з яких: 7 319,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 56 228,20 грн - заборгованість за відсотками.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Поряд з цим, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Колегія суддів враховує, що відповідно до кредитного договору №16846-09/2021 від 24 вересня 2021 року у вступній частині договору та розділі 7 містять ідентифікуючі відповідачку дані, а саме: РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, номер телефону та електронний підпис відповідача «3975».
Аналогічні особисті відомості про себе відповідачка повідомила фінансовій установі у індивідуальній частині кредитного договору №3487112889/734004 від 24 вересня 2021 року, додатково вказавши банківський рахунок з маскою НОМЕР_1 .
Факт укладення та підписання відповідачкою 08 жовтня 2021 року кредитного договору №0980060236/2 електронним одноразовим ідентифікатором «0u0u7s» підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «ІНФІНАНС». Реквізити банківської кредитної картки у заяві-анкеті на отримання кредиту вказано наступні НОМЕР_2 .
Факт перерахування грошових коштів за кредитними договорами саме на обумовлену у договорах суму і саме на вказану ОСОБА_1 кредитну картку позивач підтвердив інформаційною довідкою №1265/08 від 31 серпня 2023 року на суму 10 000,00 грн, квитанцією про сплату №113143663 від 08 жовтня 2021 року на суму 7 319,00 грн, електронними виписками з карткового рахунку.
За таких обставин колегія суддів доходить до переконання, що сукупність наведених вище доказів підтверджує виконання позивачем зобов'язань за укладеними з відповідачкою кредитними договорами.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами позивачем підтверджені факти укладання кредитного договору між сторонами у передбаченій законом формі, виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачці кредитних коштів у користування (на придбання товару) та невиконання останньою зобов'язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами.
Посилання апелянта на недоведеність факту отримання кредитних коштів не може вважатись обґрунтованим у розумінні положень статей 6, 627-629, 1054 ЦК України, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивач самостійно не здійснював нарахування ні відсотків, ні жодних штрафних санкцій, а розмір заборгованості співпадає з розміром заборгованості, яка існувала у боржника перед первісним кредитором.
Абзац 2 частини 2 статті 376 ЦПК України визначає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що за обставин цієї справи висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, процесуальні порушення, на які вказує апелянт не можуть бути єдиною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова