Справа № 757/27919/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5112/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року про арешт майнау кримінальному провадженні № 12024000000001701 від 20.08.2024 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024000000001701 від 20.08.2024 року.
Накладено арешт на майно, вилучене 05.06.2025 року під час проведення обшуку ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00424415) за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 14, Львівської області, а саме: 1 647 095 гривень, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12024000000001701 від 20.08.2024 року про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_6 .
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вказане рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли на електронну адресу Київського апеляційного суду 10.09.2025 року, скаржник посилається на законність походження вилучених грошових коштів ФОП ОСОБА_6 .
Посилається на те, що з 18.02.2011 року ОСОБА_6 здійснює свою підприємницьку діяльність, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та відповідним витягом.
Податковими деклараціями ОСОБА_9 засвідчено, що останній отримав дохід: 2022 рік у розмірі 2 015 000,00 грн., 2023 рік у розмірі 3 053 700,00 грн., 2024 рік у розмірі 5 634 500 грн.
Таким чином, за період 2022-2024 років ОСОБА_6 отримано дохід на загальну суму 10 703 200,00 грн.
Окрім цього, ФОП ОСОБА_6 розрахунки проводились готівковими коштами за допомогою РРО, що також підтверджується щорічними Z звітами 2022 рік - 2 015 000,00 грн., 2023 рік - 3 053 700,00 грн. та 2024 рік - 5 634 500 грн.
Також ФОП ОСОБА_6 сплачено єдиний податок за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, про що свідчать відповідні квитанції та військовий збір.
Таким чином, грошові кошти в сумі 1 647 095,00 грн. є в рази меншою сумою, яку заробив ОСОБА_6 навіть окремо за кожен рік, чи 2022, чи 2023, чи 2024 своєї підприємницької діяльності.
Поряд з цим, ОСОБА_6 є засновником та директором ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ».
Вказаний завод має спеціальний пропускний режим, цілодобову охорону та металевий сейф для зберігання цінностей, тому зберігання готівкових коштів є більш безпечним за таких умов, аніж дома.
Скаржник також посилається на відсутність суми завданих збитків.
Окрім цього, копіями постанов про призначення судової експертизи харчових продуктів, доданими прокурором до клопотання, визнано, що станом на дату вилучення, так і на дату розгляду цього клопотання про арешт майна, ймовірну суму збитків в результаті постачання нібито неякісної продукції виробництва саме ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» не встановлена, оскільки навіть невідомо, чи відповідає продукція, яку безпосередньо виготовлена ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ», стандартам якості.
Внаслідок відсутності встановлення факту задавання збитків слідчий суддя позбавлений можливості дотримання вимог розумності таспіврозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Адвокат у скарзі зауважує про непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення та про те, що ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному проваджена №12024000000001701 від 20.08.2024 року.
Згідно із ухвалою від 23.05.2025 року подія ймовірного кримінального правопорушення розпочалась у травні 2024 року, про що свідчать дати найперших контрактів ДОТ МОУ і підприємств, діяльність яких перевіряється в рамках кримінального провадження.
Натомість, готівкові грошові кошти ОСОБА_6 заробив власною працею ще задовго до початку досудового розслідування (починаючи із 2011 року і до теперішнього часу), тому, такі кошти не можуть бути отримані злочинним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, щодо якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001701 від 20.08.2024 року.
Представник зазначає, що довідкою ГУ ДПС у Львівській області №7975/АП/13-01-13-02-20-Е від 10.06.2025 року засвідчено, що ОСОБА_10 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску чи іншої заборгованості.
Тобто, податковий контролюючий орган підтвердив, що ОСОБА_6 не має заборгованості зі сплати податків за 2011-2024 роки.
Враховуючи, активну підприємницьку діяльність, яку він веде ще з 2011 року, цілком очевидно, що за 14 років податкова перевіряла таку діяльність, має у розпорядженні всі відомості щодо руху коштів та отриманих прибутків, відповідно, за наявності порушень за такий великий проміжок часу як 14 років, у випадку ухилення від сплати податків такий факт був би виявлений, а ОСОБА_6 притягнуто до відповідальності.
При цьому, все, що має сторона обвинувачення із доказів порушення податкового законодавства - це тільки рапорт консультанта-експерта СБУ, не акт перевірки ДПС, не ППР, яке не оскаржено, не судово-економічна експертиза.
Натомість, консультант-експерт СБУ не є фахівцем у податковому законодавстві.
Також, не може один орган (СБУ чи НП) підміняти діяльність іншого (ДПС).
Ця позиція, викладена у клопотанні про накладення арешту на майно від 06.05.2025 року. Зокрема, на стор. 5, абз. 1 зазначено, що службовими особами ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» створено протиправний фінансовий механізм, пов'язаний із наданням послуг зі зменшення податкового кредиту.
Однак, зменшення податкового кредиту має наслідком збільшення податкових зобов'язань на користь держави, тому така діяльність взагалі не може бути кримінально караною.
Тобто, прокурор суперечить своїй же позиції щодо порушення податкового законодавства, оскільки стверджує, що діяльність спрямована на збільшення суми податків, які підлягають сплаті.
Що стосується ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ», то вказане підприємство є учасником КЛУБУ БІЛОГО БІЗНЕСУ та відноситься до платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, що підтверджується відомостями веб-сайту Державної податкової служби України.
Адвокат посилається на те, що досудове розслідування здійснюється щодо ймовірного заволодіння бюджетними коштами під час постачання продукції до державних установ, що не відповідає якості та по завищеній вартості за ч. 5 ст. 191 КК України, що прямо засвідчено витягом з ЄРДР.
Відомості про вчинення кримінального правопорушення за ст. 212 КК України не внесено, відповідно досудове розслідування за цими фактами і не проводиться, тому і не може бути підставою для накладення арешту на майно.
Упродовж всього періоду розслідування збирались докази поставки неякісної продукції, до виробництва якої ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» та ОСОБА_6 не мають жодного стосунку.
Матеріали клопотання прокурора містять НСРД, але відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Розмови цих осіб стосуються таких компаній як: «Гарна страва «Контракт», «Довіра», Милкиленд, як Креммилк, Молимпекс, ТОВ «ДМЗ», ТОВ «АСПРОД» або переклеювання етикеток, про Клімова, Миколаївпром, ДМЗ, але жодного слова, жодної згадки про ОСОБА_6 чи ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ».
Вилучення зразків продукції в рамках НСРД, по яким і проведено експертизу, здійснено із території в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 і продукції виробництва ПП «Ярмілк», ТОВ «ДМЗ», ТОВ «Дніпро МІЛК ГРУП».
Таким чином, встановлено, що продукція виробництва ПП «Ярмілк», ТОВ «ДМЗ», ТОВ «Дніпро МІЛК ГРУП», до яких ОСОБА_6 чи ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» взагалі не мають жодного відношення, має порушення щодо якості.
Постанова про визнання речових доказів від 05.06.2025 року не містить обґрунтування чому саме вилучені грошові кошти є речовим доказом, натомість міститься виключно 1 абзац, що їх вилучено під час обшуку, в рамках якого дозвіл на вилучення грошових коштів слідчим суддею не надано.
Скаржник зазначає, що ухвалою слідчого судді від 23.05.2025 року у справі №757/24011/25-к дозвіл на проведення обшуку надано виключно на ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» з вилученням оригіналів та копій документів, які стосуються діяльності ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5», ТОВ «ГАРНА СТРАВА», ТОВ «АСІКС ГРУП», ПП «ЯРМІЛК», ТОВ «МИКОЛАЇВМОЛПРОМ», ТОВ «ДМСЗ», ТОВ «ДМЗ», ТОВ «СПАРТА 2015», ТОВ «МОЛГАЛ», ТОВ «ГАРН ПРІ ЛТД», ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ».
При цьому, дозвіл на вилучення грошових коштів взагалі не надавався.
Натомість, під час обшуку вилучено грошові кошти на суму 1 647 095,00 грн., які є особистими коштами ОСОБА_6 .
Представник зауважує, що під час обшуку виявлено шафу із металевим сейфом із ключем.
У самому ж сейфі як раз і виявлено грошові кошти у картонній коробці, номіналом 1 грн., 5 грн., 50 грн., 100 грн., а також металевими монетами, що свідчить про те, що вони зберігались окремо від будь-яких інший речей і додатково вказує про окрему належність.
Поряд з цим, а ні слідчий, а ні прокурор і не збирались відшукувати грошові кошти, оскільки не вказували про це у відповідному клопотанні про надання дозволу на обшук, яке подано слідчому судді.
Тому, виявлення коштів відбулось випадково і жодним чином не пересікалось із метою обшуку - відшукання відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення чи встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Крім цього апелянт зауважує на тому, що прокурором порушено строк на подачу клопотання про арешт майна.
Так, 05.06.2025 року здійснено тимчасове вилучення майна грошових коштів всупереч рішення суду.
06.06.2025 року прокурором подано клопотання про накладення арешту на таке майно.
12.06.2025 року прокурором подано заяву про повернення вказаного клопотання на доопрацювання.
При цьому, КПК України не передбачає можливості повернення такого клопотання.
Більше того, КПК України чітко встановлює строк для подачі клопотання про арешт тимчасово вилученого майна - 48 год.
Також, клопотання повинно мати обґрунтування та докази, на підставі яких слідчий суддя може прийняти відповідне рішення про доцільність арешту майна або ж навпаки.
Таким чином, враховуючи положення ч. 5 ст. 171 КПК України, прокурор шляхом подачі заяви на повернення клопотання визнав, що не мав законних підстав і доказів для доведення необхідності арешту майна. КПК України чітко встановлює строк прокурору на зібрання, підготовку і подачу клопотання такої категорії - 48 год. Недотримання цього строку має лише 1 наслідок - повернення майна.
При цьому, клопотання про арешт майна від 06.06.2025 року не має відмінностей від аналогічного клопотання від 13.06.2025 року, тому можна дійти до висновку, що сторона обвинувачення явно переслідує не цілі, встановлені КПК для арешту майна.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001701 від 20.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.
Досудовим розслідуванням, що службові особи низки суб'єктів господарювання, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, заволоділи бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем під час постачання продукції до державних установ, що не відповідає встановленій якості та по завищеній вартості.
Так, проведеними заходами отримано фактичні дані щодо вчинення службовими особами юридичних осіб приватного права дій, спрямованих на заволодіння чужим майном - коштами державних органів, установ та організацій, отриманих на виконання укладених державних контрактів (договорів) щодо постачання виробів молочної продукції для потреб в т.ч. Збройних Сил України, в умовах воєнного стану.
Встановлено, що Державний оператор тилу Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 44830311 (далі - ДОТ МОУ), здійснюючи функції щодо забезпечення тилових потреб Збройних сил України (далі - ЗС України), закуповує у суб'єктів господарювання виріб, схожий на масло/сир з розрахунку 300-400 грн. за кілограм, в той час як ринкова вартість такого продукту, яка надходить до кінцевого споживача, структурного підрозділу ЗС України, становить близько 170 грн. за кілограм.
Внаслідок штучного завищення суб'єктами господарювання через підконтрольні підприємства з ознаками фіктивності вартості молочної продукції, яка поставляється на ДОТ МОУ за період 2024 року державі можливо заподіяно матеріальної шкоди на суму близько 600 млн. грн.
Зокрема встановлено, що ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), ТОВ «Гран Прі ЛТД» (код ЄДРПОУ 43744363), ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» (код ЄДРПОУ 35601826) та ТОВ «ГАРНА СТРАВА» (код ЄДРПОУ 39422516) є одними з основних постачальників харчових продуктів (в т.ч. кисло-молочних виробів, а саме вершкового масла та сиру твердого) на адресу ДОТ МОУ.
Відповідно до офіційних даних тендерних закупівель щодо надання послуг з поставки ДОТ МОУ продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів ЗС України в стаціонарних та польових умовах на 2024 рік, замовником в яких виступав ДОТ МОУ, встановлено, що ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), ТОВ «Гран Прі ЛТД» (код ЄДРПОУ 43744363), ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» (код ЄДРПОУ 35601826) та ТОВ «ГАРНА СТРАВА» (код ЄДРПОУ 39422516) є переможцями закупівельних тендерів.
Так, за результатами проведення тендерних закупівель за 2024 рік ДОТ МОУ уклав державні контракти із наступними юридичними особами:
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРАКТ (ДОГОВІР) ПРО ЗАКУПІВЛЮ № 96/07-24-ХП від 31.07.2024 укладений з ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» (код ЄДРПОУ 35601826), щодо постачання продуктів харчування, в тому числі молочної продукції для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів ЗС України в стаціонарних та польових умовах, на загальну суму 728 595 000,00 грн.;
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРАКТ (ДОГОВІР) ПРО ЗАКУПІВЛЮ № 59/05-24-ХП від 29.05.2024 укладений з ТОВ «Гран Прі ЛТД» (код ЄДРПОУ 43744363), щодо постачання продуктів харчування, в тому числі молочної продукції для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів ЗС України в стаціонарних та польових умовах, на загальну суму 762 300 000,00 грн.
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРАКТ (ДОГОВІР) ПРО ЗАКУПІВЛЮ № 115/12-24-ХП від 09.12.2024 укладений з ТОВ «ГАРНА СТРАВА» (код ЄДРПОУ 39422516), щодо постачання продуктів харчування, в тому числі молочної продукції для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів ЗС України в стаціонарних та польових умовах,, на загальну суму 1 299 600 000,00 грн.
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРАКТ (ДОГОВІР) ПРО ЗАКУПІВЛЮ № 63/05-24-ХП від 29.05.2024 укладений з ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), щодо постачання продуктів харчування, в тому числі молочної продукції для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів ЗС України в стаціонарних та польових умовах, на загальну суму 1 149 120 000,00 грн.
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРАКТ (ДОГОВІР) ПРО ЗАКУПІВЛЮ № 64/05-24-ХП від 29.05.2024 укладений з ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), щодо постачання продуктів харчування, в тому числі молочної продукції для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів ЗС України в стаціонарних та польових умовах, на загальну суму 2 434 050 000,00 грн.
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРАКТ (ДОГОВІР) ПРО ЗАКУПІВЛЮ № 109/12-24-ХП від 05.12.2024 укладений з ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), щодо постачання продуктів харчування, в тому числі молочної продукції для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів ЗС України в стаціонарних та польових умовах, на загальну суму 968 850 000, 00 грн.
Також встановлено, що основними виробниками та посередниками виробників, сирного продукту та спреду, який по ланцюгу постачань надходить до структурних підрозділів ЗС України є ПП «ЯРМІЛК» (код ЄДРПОУ 45064525), ТзОВ «МолГал» (код ЄДРПОУ 41528283), ТОВ «Миколаївмолпром» (код ЄДРПОУ 05409745), ТОВ ТД «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 34807883), ТОВ «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 40427397), ТОВ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 41559065), ТОВ Спарта 2015 (код ЄДРПОУ 39625877), ТОВ «Аспрод» (код ЄДРПОУ 44676441).
Крім цього, в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що при постачанні продукції до ДОТ МОУ завищено ціни на масло та сир в 2-3 рази від ринкової. Встановлено, що ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), ТОВ «Гран Прі ЛТД» (код ЄДРПОУ 43744363), ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» (код ЄДРПОУ 35601826) та ТОВ «ГАРНА СТРАВА» (код ЄДРПОУ 39422516), маючи можливість здійснювати закупівлю продуктів харчування для особового складу військових частин у СГД, що мають відповідні виробничі потужності для виготовлення продукції, залучають до цієї діяльності ряд фіктивних юридичних осіб, за допомогою яких штучно завищують вартість на вказану продукцію. Серед таких контрагентів, що здійснює штучне завищення цін на молочну продукцію є ТОВ «Миколаївмолпром» (код ЄДРПОУ 05409745), ТОВ ТД «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 34807883), ТОВ «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 40427397), ТОВ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 41559065).
Водночас у діях посадових осіб ТОВ «Миколаївмолпром» (код ЄДРПОУ 05409745), ТОВ ТД «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 34807883), ТОВ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 41559065) вбачаються факти внесення до бухгалтерського та податкового обліку завідомо неправдивих відомостей щодо проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей необхідних для подальшого надання послуг ДОТ МОУ.
За результатами аналізу фінансово - господарських операцій вбачається відсутність походження товарів/послуг, що в свою чергу можливо призвело до розтрати коштів, що фінансуються з державного бюджету.
При цьому встановлено, що ТОВ «Миколаївмолпром» (код ЄДРПОУ 05409745), ТОВ ТД «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 34807883), ТОВ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 41559065) не мають достатньої виробничої потужності на виробництво такої кількості молочних продуктів, що постачається на адресу ДОТ МОУ. Так, службовими особами ТОВ «Миколаївмолпром», ТОВ ТД «ДМСЗ» та ТОВ «ДМЗ» в порушення вимог Національних стандартів (ДСТУ) та інших нормативних документів, а також умов договорів, постачається молочна продукція, вироблена з додаванням немолочних жирів.
У зв'язку із відсутністю достатньої виробничої потужності на виробництво такої кількості молочних продуктів, що постачається на адресу ДОТ МОУ, ТОВ «Миколаївмолпром» та ТОВ ТД «ДМСЗ» закуповують у ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00424415) спред, який в подальшому постачається на адресу TOB «МИКОЛАЇВМОЛПРОМ».
Вказана протиправна діяльність із завищення цін на молочну продукцію, а також виробництва та постачання до ДОТ МОУ молочної продукції низької якості вчиняється учасниками організованої групи, до складу якої входять керівники, службові особи, співробітники вищевказаних підприємств та інших наразі невстановлених СГД з ознаками фіктивності.
В рамках проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, отримано зразки молочної продукції, яка поставлена на адреси військових частин ЗС України, за контрактами укладеними ДОТ МОУ з ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), ТОВ «Гран Прі ЛТД» (код ЄДРПОУ 43744363), ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» (код ЄДРПОУ 35601826) та ТОВ «ГАРНА СТРАВА», а виробниками вказаної молочної продукції є ПП «ЯРМІЛК» (код ЄДРПОУ 45064525), ТзОВ «МолГал» (код ЄДРПОУ 41528283), ТОВ «Миколаївмолпром» (код ЄДРПОУ 05409745), ТОВ ТД «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 34807883), ТОВ «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 40427397), ТОВ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 41559065), ТОВ Спарта 2015 (код ЄДРПОУ 39625877), ТОВ «Аспрод» (код ЄДРПОУ 44676441).
В подальшому вказані зразки молочної продукції направлено на судову експертизу харчових продуктів, відповідно до висновку якої надані на дослідження продукти мають вкрай високий вміст немолочних жирів (93-99 % від загального вмісту жиру), склад яких не відповідає вимогам Національних стандартів (ДСТУ) та інших нормативних документів, а також не відповідає маркуванню яке є на упаковці наданих продуктів.
Отже, сукупність обставин дає підстави вважати, що посадові особи та бенефіціарні власники юридичних осіб ТОВ «Асікс Груп» (код ЄДРПОУ 41514045), ТОВ «Гран Прі ЛТД» (код ЄДРПОУ 43744363), ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» (код ЄДРПОУ 35601826) та ТОВ «ГАРНА СТРАВА», ПП «ЯРМІЛК» (код ЄДРПОУ 45064525), ТзОВ «МолГал» (код ЄДРПОУ 41528283), ТОВ «Миколаївмолпром» (код ЄДРПОУ 05409745), ТОВ ТД «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 34807883), ТОВ «ДМСЗ» (код ЄДРПОУ 40427397), ТОВ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 41559065), ТОВ Спарта 2015 (код ЄДРПОУ 39625877), ТОВ «Аспрод» (код ЄДРПОУ 44676441) та інші невстановлені особи, діючи умисно за попередньою змовою між собою вчинили дії щодо заволодіння коштами з державного бюджету, що спричинило тяжкі наслідки.
Крім цього, встановлено, що при постачанні продукції (кисло-молочних виробів: вершкового масла та сиру) на адресу ДОТ МОУ та військових частин ЗС України завищено ціни на масло та сир в 2-3 рази від ринкової, за рахунок поставки підміни номенклатури товару на «спред» та «сирний продукт». Вказані дії є умисними, та попередньо узгоджуються та обговорюються учасниками протиправного механізму.
Внаслідок штучного завищення вартості молочної продукції (сир, масло), яка поставляється на ДОТ МОУ та військових частин ЗС України за період 2024 року державі можливо заподіяно матеріальної шкоди на суму близько 600 млн. грн.
Також, встановлено, що службовими особами ТзОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» створено протиправний фінансовий механізм пов'язаний з обготівкуванням грошових активів компаній реального сектору економіки, надання послуг з зменшення податкового кредиту та перепродажу документів на продукцію отриманих внаслідок імпорту/експорту товарів.
Засновником, директором та однією із ключових осіб ТзОВ «МОЛОКОЗАВОД «САМБІРСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00424415) є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який координує господарську діяльність ТзОВ «МОЛОКОЗАВОД «САМБІРСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00424415).
05.06.2025 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2025 року проведено обшук на території ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00424415) за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 14, Львівської області, та вилучено майно, а саме грошові кошти: 1 647 095 гривень, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо яких відсутня документація, яка б підтверджувала їх законне набуття.
05.06.2025 року винесено постанову про визнання речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до якої 1 647 095 гривень визнано речовими доказами.
16.06.2025 року (клопотання датоване 13.06.2025 року) прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024000000001701 від 20.08.2024 року.
Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, тимчасово вилучені під час проведення обшуку грошові кошти мають значення у кримінальному провадженні як речові докази, оскільки відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а тому підлягають збереженню органом досудового розслідування на час слідства та розгляду судом.
Таким чином, підставою для накладення арешту на майно, є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені кошти є доказами вчинення злочину за наведених у клопотанні обставин.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024000000001701 від 20.08.2024 року.
Накладено арешт на майно, вилучене 05.06.2025 року під час проведення обшуку ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00424415) за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 14, Львівської області, а саме: 1 647 095 гривень, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 12024000000001701 від 20.08.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, вилучене 05.06.2025 року під час проведення обшуку ТОВ «Молокозавод «САМБІРСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00424415) за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 14, Львівської області, а саме: 1 647 095 гривень, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_15 від 05.06.2025 року у даному кримінальному провадженні.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів апеляційної скарги представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що вилучені грошові кошти є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та могли бути здобуті злочинним шляхом, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність в матеріалах провадження будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Твердження апелянта про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що тимчасово вилучене майно (грошові кошти), могли бути здобуті кримінально протиправним шляхом, та єматеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що постанова від 05.06.2025 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та має значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2025 року не було прямо надано дозвіл на вилучення грошових коштів, оскільки ухвалою надано дозвіл на вилучення оригіналів та копій документів щодо діяльності товариств, не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
З урахуванням наведеного, відсутність майна у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2025 року про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про його арешт, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Щодо доводів скарги про порушення строку на подання слідчим клопотання про накладення арешту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначено, відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Вказана норма закону, виходячи з її змісту, не передбачає неможливості розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна в разі порушення строків звернення з таким клопотанням до суду, а лише регулює дії слідчого та прокурора у випадку недотримання ними зазначеної норми закону. За умови доведеності прокурором передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно, факт порушення встановленого законом строку звернення з клопотанням до суду сам по собі не являється достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого чи прокурора про арешт майна.
Твердження апелянта про те, що арештовані грошові кошти на законних підставах належать ОСОБА_6 та набуті ним законним шляхом, внаслідок здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Посилання в апеляційній скарзі на законність походження арештованого майна колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.
Досудове розслідування на даний час ще триває і ці обставини також підлягають перевірці при його проведенні, тому в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Таким чином, до встановлення усіх фактичних обставин даного кримінального провадження, накладення арешту на вилучене при обшуку майно відповідає вимогам закону та прав ОСОБА_6 не порушує.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи скаржника про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Колегією суддів перевірено і доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без повідомлення та участі власника майна та його представника. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Крім того, слід зауважити, що процесуальні права власника майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3