справа №755/3463/25 Головуючий у суді І інстанції: Яровенко Н.О.
провадження №22-ц/824/15751/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама, ну купи» про стягнення коштів за договором інвестування та відшкодування моральної шкоди,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама, ну купи» про стягнення коштів за договором інвестування та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.07.2025 року позов залишено без руху, оскільки позивачем під час звернення до суду не було сплачено судовий збір. Надано позивачеві строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Попереджено, що у випадку невиконання вимог ухвали суду, позовна заява буде залишена без розгляду.
Копія ухвали суду від 08.07.2025 року доставлена до електронного кабінету представника позивача 08.07.2025 року 22:47:58, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Крім цього, копія ухвали суду від 08.07.2025 року доставлена до електронної скринька представника позивача 08.07.2025 року 18:09:58, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку відмовлено. Позов залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Морозов В.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена з істотним порушенням норм процесуального права та обмежує моє право на доступ до правосуддя
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду виходив з того, що представник позивача не усунув недоліки позовної заяви, а саме не надав докази сплати судового збору у встановлений п'ятиденний строк. Цей висновок є хибним та базується на надмірно формальному підході, що суперечить завданням цивільного судочинства
Так, на виконання ухвали від 08 липня 2025 року, судовий збір був сплачений у повному обсязі та у встановлений судом строк, що підтверджується квитанцією банківської транзакції. Таким чином, основний обов'язок, покладений на позивача, був виконаний належним чином. На судовому засіданні представник позивача був готовий продемонструвати квитанцію про сплату судового збору, крім того секретар судового засідання, на вимогу судді, міг перевірити статус оплати через систему Електронний Суд прямо під час засідання. Доступ до системи Електронний Суд у суд був гарантовано, адже судове засідання проходило в режимі ВКЗ, отже з залученням інтернет сервісів.
Вважає, що суд першої інстанції допустив критичне порушення свідомо надавши перевагу дрібній процесуальній формальності над фактичним виконанням обов'язку, покладеного на позивача. Це не лише суперечить завданням цивільного судочинства, а й прямо обмежує право на доступ до правосуддя.
Зазначав, що вимога ухвали від 08 липня 2025 року по суті була одна - сплатити судовий збір. Як було зазначено, цей обов'язок позивач виконав у повному обсязі та у встановлений строк. Єдиною помилкою представника було несвоєчасне повідомлення суду про цей факт.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала Дніпровського районного суду міста Києва є незаконною та необґрунтованою, оскільки ґрунтується на надмірному формалізмі та неправильному застосуванні норм процесуального права. Суд першої інстанції неправомірно поставив незначну технічну помилку представника - несвоєчасне подання квитанції - вище за факт належного виконання позивачем свого обов'язку зі сплати судового збору у встановлений строк.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції керувався положенням п. 8 ч.1 ст. 257 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки представник позивача був належним чином та у передбаченому законом порядку поінформованим про обов'язок усунути недоліки позовної заяви, однак недоліки не усунув, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, а тому його право на звернення до суду за захистом не можна вважати порушеним.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 21 лютого 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама, ну купи» про стягнення коштів за договором інвестування та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, зазначивши, що позовна заява відповідає вимогам встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України (а.с. 47-48).
В подальшому, 29 квітня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, з підстав не сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви (а.с. 99-103).
З огляду на відсутність на момент подання позовної заяви доказів сплати судового збору, а також враховуючи ціну позову (939 787,50 грн) та положення Закону України «Про судовий збір», при поданні позову позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 9397,87 грн.
З цим підстав, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року заяву представника відповідача про залишення позову без руху задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Мама, ну купи» про стягнення коштів за договором інвестування та відшкодування моральної шкоди залишено без руху (а.с. 138).
Під час судового засідання, яке відбулось 12 серпня 2025 року, представник позивача повідомив суд, що вимоги ухвали суду від 08 липня 2025 року щодо сплати судового збору за подання позовної заяви виконано та відповідно такий збір був сплачено, докази направлено через електронний суд сторонам. Однак головуючий суддя зазначив, що суд не отримав на виконання ухвали докази підтвердження сплати судового збору. Вказані обставини підтверджуються протоколом судового засідання від 12 серпня 2025 року (а.с. 147-152).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку відмовлено. Позов залишено без розгляду (а.с. 154-155).
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч.12 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Відповідно до ч.13 статті 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 760/8363/16-ц (провадження № 61-8061св19) зазначено, що: «частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку здійснення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевірити таке зарахування, використовуючи засоби, передбачені законом, зокрема в разі необхідності отримати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування вказаного фонду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/473/17 (провадження № 11-56заі18) зроблено правовий висновок щодо відсутності у заявника обов'язку надавати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен перевіряти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, в тому числі на підставі дубліката платіжного документа.
Отже, обов'язок з перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, а неподання стороною оригіналу платіжного документа не може бути безумовною підставою для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що не відповідає встановленим вимогам.
Перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України здійснюється на підставі поданих заявником доказів на підтвердження доказів сплати суми судового збору (див. пункт 27 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року в справі № 640/18777/21 (адміністративне провадження № К/990/26010/22).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що у справі, яка переглядається, перш ніж постановляти оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зобов'язаний був переконатися в тому, що сплачені позивачем грошові кошти (судовий збір за подання позовної заяви) у розмірі 9397,87 грн не були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема шляхом підтвердження такого факту інформацією з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про невиконання заявником вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху є передчасним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суддя під час розгляду справи міг перевірити статус оплати судового збору позивачем через систему «Електронний суд» прямо під час судового засідання.
На підтвердження тих обставин, що позивач дійсно здійснив оплату судового збору на виконання вимог ухвали суду від 08 липня 2025 року, представник апелянта до апеляційної скарги додав копію квитанції, з якої вбачається, що 11.07.2025 року сплаченого 9398 грн, призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1 № 755/3463/25, одержувач: ГУК у м. Києві/Дніпровський р-н/22030101 (а.с. 166).
Тобто стороною позивача доведено, що на виконання вимог ухвали від 08 липня 2025 року, у визначений судом 5-денний строк, стороною позивача сплачено судовий збір у визначений судом розмірі. Тому залишати позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у суду першої інстанції були відсутні підстави.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду внаслідок неусунення позивачем недоліків у встановлений судом строк.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «08» жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко