справа №758/11735/24 Головуючий у І інстанції - Будзан Л.Д.
апеляційне провадження №22-ц/824/11835/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
23 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року
у справі за позовом Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди
установив:
У вересні 2024 року Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 травня 2023 року слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві порушено кримінальне провадження №12023100000000567 за ознаками вчинення відповідачем, який працював у позивача в період з 08 січня 1999 року по 15 вересня 2017 року, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1., будучи заступником начальника ДП «Укрводшлях», та діючи на підставі довіреності №Пр/10-07/47 від 21 липня 2017 року, якою його уповноважено в.о. директором ДП «Укрводшлях» Верещакою М.А. на підписання від імені та в інтересах ДП ВШ «Укрводшлях» договорів про надання послуг/виконання робіт на судноплавних шлюзах за кошти Державного бюджету України, неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, за відсутності затвердженого у встановленому порядку зведеного кошторисного розрахунку вартості проекту будівництва, не здійснивши відповідного моніторингу цін та не отримавши від виробника відомості щодо вартості обладнання, підписав з ПрАТ «Київгідромонтаж» договір №59 від 14 серпня 2017 року та Додаток №1 до Договору №59в від 14 серпня 2017 року, а саме специфікацію на постачання обладнання №1 від 14 серпня 2017 року із штучно завищеною вартістю обладнання - «Ворота подъемно-опускные плоские колесные 18,0-7,4-8,2», в результаті чого ДП «Укрводшлях» здійснив закупівлю обладнання за договором №59в за цінами, які значно перевищують фактичну вартість обладнання без будь-якого належного обґрунтування.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_1 державі в особі ДП «Укрводшлях» було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 6811493,79 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.
Постановою слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 18 травня 2023 року, позивача було залучено в якості потерпілого у зазначеному кримінальному провадженні.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення його від кримінальної відповідальності було задоволено, та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12023100000000567 за ч. 2 ст. 367 КК України було закрито.
Позивач вказує, що з матеріалів кримінального провадження та зі змісту ухвали суду від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23 вбачається, що відповідач вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України та завдав позивачу матеріальну шкоду в сумі 6811493,79 грн, а відтак зазначені збитки підлягають стягненню із відповідача на користь позивача в примусовому порядку, в зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Просив суд, стягнути із відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 6811493,79 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» матеріальну шкоду в сумі 6811493,79 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він обіймав посаду заступника начальника ДП «Укрводшлях», а завдання позивачу шкоди відбулося внаслідок порушення покладених на відповідача трудових обов'язків.
Зазначає, що відшкодування шкоди, нібито завданої ОСОБА_1 позивачу врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
18 травня 2023 року від директора ДП ВШ «Укрводшлях» Юрія Пушенко до Слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві надійшла заява про залучення ДП ВШ «Укрводшлях» в якості потерпілого за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 18 травня 2023 року було залучено Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях» в особі представника Копила Я.В. у якості потерпілого у кримінальному провадженні №12023100000000567 від 17 травня 2023 року.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, кримінальне провадження №12023100000000567, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12023100000000567 за ч. 2 ст. 367 КК України закрите.
Звертає увагу на те, що нібито заподіяна ОСОБА_1 шкода була виявлена ДП «Укрводшлях» щонайменше 18 травня 2023 року, коли ДП «Укрводшлях» подало заяву про залучення в якості потерпілого.
Судом першої інстанції строк звернення ДП «Укрводшлях» поновлений не був, жодного посилання саме на поновлення позивачу строку звернення до суду рішення першої інстанції не містить.
Звертає також увагу на те, що позивачем до матеріалів справи були надані лише такі докази як: Постанова про залучення особи потерпілою у кримінальному провадженні від 18 травня 2023 року, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23 про звільнення від відповідальності, довіреність на ОСОБА_1 від 21 липня 2017 року №Пр/10-07/21, посадова інструкція заступника начальника 4.4-31-1.2012 від 22 березня 2012 року.
Будь-яких інших доказів на доведення завдання позивачу збитків ОСОБА_1 та на обґрунтування розміру таких збитків позивач не надав.
Позивач в обґрунтування свого позову посилається виключно на матеріали кримінального провадження №12023100000000567 від 17 травня 2023 року та на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23 про звільнення від відповідальності.
При цьому, ціна позову 6811493,79 грн. повністю співпадає із зазначеною в постанові про залучення особи потерпілою у кримінальному провадженні від 18 травня 2023 року сумою збитків.
Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач дізнався про завдану шкоду 18 травня 2023 року.
Якщо рахувати річний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, від дня, наступного за днем завершення карантину (30 червня 2023 року), то строк звернення до суду спливає 30 червня 2024 року.
При цьому, цивільний позов у кримінальному провадженні позивачем не пред'являвся, а позовна заява по справі подана до суду лише 18 вересня 2024 року, тобто із значним пропуском передбаченого ст. 233 КЗпП України річного строку.
Зазначає, що порушення вказаного у ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду без поважних причин є самостійною підставою для відмови у позові.
Просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На вказану апеляційну скаргу ДП ВШ «Укрводшлях» подало відзив, обґрунтовуючи його тим, що попереднім слідством та судом встановлено, що 14 серпня 2017 року Відповідач, працюючи на посаді заступника начальника ДП «Укрводшлях», та діючи на підставі довіреності №Пр/10-07/47 від 21 липня 2017 року, неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, за відсутності затвердженого у встановленому порядку зведеного кошторисного розрахунку вартості проекту будівництва, не здійснивши відповідного моніторингу цін та не отримавши від виробника відомості щодо вартості обладнання, підписав з ПрАТ «Київгідромонтаж» договір №59 та Додаток №1 до нього від 14 серпня 2017 року, а саме специфікацію на постачання обладнання №1 від 14 серпня 2017 року із штучно завищеною вартістю обладнання - «Ворота подъемно-опускные плоские колесные 18,0-7,4-8,2», в результаті чого Позивач здійснив закупівлю обладнання за договором №59в за цінами, які значно перевищують фактичну вартість обладнання.
В результаті неправомірних дій Відповідача державі в особі Позивача було спричинено матеріальну шкоду в сумі 6811493,79 грн.
Дії Відповідача слідством і Судом кваліфіковані як службова недбалість, тобто, неналежне виконання ним своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України.
Сам Відповідач не заперечував проти обвинувального акту та подав Суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23 дане клопотання обвинуваченого Відповідача було задоволене, Відповідач був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12023100000000567 за ч. 2 ст. 367 КК України було закрите.
Обставини вчинення Відповідачем кримінального правопорушення, його наслідки у вигляді спричинення державі в особі Позивача матеріальної шкоди викладені в ухвалі Суду, дана ухвала Суду на час розгляду даного спору не була оскаржена та набрала законної сили.
Верховний Суд у своїй постанові від 17 серпня 2022 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №346/4425/18) зробив висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є закриттям провадження з нереабілітуючих обставин, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.
Аналогічні висновки містяться рішеннях Верховного Суду, зокрема, постановах від 19 листопада 2019 року (справа №345/2618/16), від 17 листопада 2020 року (справа №333/6733/16-к), в ухвалах від 02 грудня 2020 року (справа №509/4247/17), від 27 січня 2021 року (справа №140/1547/15-к), від 19 березня 2021 року (справа №451/1380/17).
Усі докази вини Відповідача у скоєнні ним кримінального правопорушення та заподіянні ним Позивачу матеріальної шкоди, спричиненої таким кримінальним правопорушенням, знаходяться в матеріалах справи №758/11735/24.
Таким чином, рішення суду повністю відповідає чинному законодавству України, тому намагання Представника відповідача поставити його під сумнів є необґрунтованими.
Щодо твердження Представника Відповідача про те, що оскаржуване ним рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права, зазначив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст.233 КЗпП України, для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Як визнає сам Представник, відлік цього річного строку розпочався з дня винесення слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві 18 травня 2023 року за зверненням Позивача постанови про залучення його до кримінального провадження у якості потерпілого.
При цьому статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.
Суд обґрунтовано визнав поважними причини пропуску Позивачем річного терміну звернення з позовом до суду.
Суд вказав у рішенні, що відповідно до п.1 розд. XIX «Прикінцеві положення» КзПП під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У березні 2020 року КМУ своєю постановою встановив карантин та запровадив обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Дія карантину неодноразово продовжувалася відповідними постановами Кабінету Міністрів України, востаннє строк дії карантину був продовжений на всій території України до 30 червня 2023 року.
Суд обґрунтовано зазначив у своєму рішенні про поважність причин пропуску Позивачем строку звернення до суду.
Суд вірно взяв до уваги ту обставину, що оскільки Позивача було залучено до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого 18 травня 2023 року, менше ніж через місяць ухвалою суду від 30 травня 2023 року.
Відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності та закрито провадження у кримінальній справі з нереабілітуючих підстав, тому з огляду на дію в той період часу карантину строк звернення до суду був пропущений Позивачем з причин, які є поважними, а відтак не повинні застосовуватись строки давності, передбачені ст.233 КЗпП України, на чому наголошує Представник Відповідача.
Позивач підтримує цю позицію Суду і вважає її такою, що повністю відповідає законодавству України.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення його від кримінальної відповідальності задоволено, звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12023100000000567 за ч. 2 ст. 367 КК України закрито.
Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що судом встановлено, що ДП «Укрводшлях» - державне унітарне підприємство, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Відповідно до «Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 ДП «Укрводшлях» віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у транспортній галузі.
Метою діяльності ДП «Укрводшлях» є утримання в належному стані внутрішніх водних шляхів загального користування, судноплавних гідротехнічних споруд (шлюзів), створення безпечних судноплавних умов для плаваючих засобів та безперервного суднопропуску через шлюзи Дніпровського каскаду.
Відповідно до статуту ДП «Укрводшлях», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 червня 2008 року №710, та зареєстрованого Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 18 липня 2011 року (реєстраційний №10711050022001008) управління Підприємством здійснює начальник Підприємства.
Наказом від 08 січня 1990 року №10/л ОСОБА_1 було призначено заступником начальника ДП «Укрводшлях».
Відповідно до Посадової інструкції заступника начальника 4.4-31-1.2012 затвердженої 22 березня 2012 року начальником ДП «Укрводшлях» Верещакою М.А. до функціональних обов'язків ОСОБА_1 входило:
- забезпечення технічної надійності та екологічної безпечності судноплавних шлюзів та Запорізького району гідротехнічних споруд (ЗРГС);
- прийняття необхідних заходів по безперебійному та безпечному суднопропуску через судноплавні шлюзи та ЗРГС протягом навігаційного періоду;
- визначення стратегічних напрямків діяльності по забезпеченню належного технічного стану, підвищенню ефективності, зниженню експлуатаційних витрат судноплавних шлюзів та ЗРГС;
- здійснення службової переписки з іншими організаціями по належному колу питань і вирішення всіх питань в межах наданих прав;
- керівництво діяльністю служби гідротехнічних споруд, судноплавних шлюзів та ЗРГС;
- здійснення контролю за ефективним використанням ресурсів, експлуатацією, ремонтом гідротехнічної і будівельної частини шлюзів. Прийняття заходів щодо усунення виявлених недоліків;
- керівництво комісіями по перевірці знань персоналу шлюзів та ЗРГС, участь у роботі комісій по перевірці знань керівного складу ДП «Укрводшлях»;
- забезпечення постійного підвищення рівня технічної експлуатації судноплавних шлюзів, їх ефективності згідно з державними стандартами, технічними умовами і вимогами конструювання;
- забезпечення суворого дотримання державних інтересів, зміцнення трудової і виробничої дисципліни, сприяння розвитку творчої ініціативи і трудової активності робітників і службовців ДП «Укрводшлях»;
- керівництво проведенням інспекторських оглядів шлюзів, розглядом проектної документації по реконструкції і модернізації шлюзів з урахуванням вимог нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки, направлених на підвищення безпеки і поліпшення умов праці;
- здійснення контролю за дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці;
- призупинення роботи устаткування та інших засобів виробництва у разі виникнення ситуації, що створює загрозу життю та здоров'ю працюючих або у о же спричинити аварію;
- участь у проведенні військово-мобілізаційної роботи на підприємстві;
- знання Законів України, указів, Постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність підприємства, спеціалізацію та особливості структури підприємства, перспектив його розвитку, методів управління підприємством, технічних характеристик, інструктивних особливостей судноплавних шлюзів, правила їх експлуатації;
- виконання вимог Законодавства про працю, охорону праці та пожежної безпеки, які відносяться до його діяльності;
- виконання вимог діючого Законодавства, наказів та доручень, трудової та виробничої дисципліни.
Так, ОСОБА_1., обіймаючи посаду заступника начальника ДП Укрводшлях» та будучи на підставі довіреності №Пр/10-07/47 від 21 липня 2017 року, виданою в.о. директором ДП «Укрводшлях» Верещакою М.А., наділеним повноваженням на укладання від імені та в інтересах ДП ВШ «Укрводшлях» договорів про надання послуг/виконання робіт на судноплавних шлюзах за кошти Державного бюджету України, вчинив службову недбалість, а саме неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.
03 липня 2017 року Тендерним комітетом ДП «Укрводшлях», до складу кого також входив ОСОБА_2 , було прийнято рішення про необхідність проведення торгів на закупівлю робіт та цього ж дня затверджено тендерну документацію на тему (в кінцевій редакції): «Капітальний ремонт робочих підйомно-опускних воріт верхньої голови Канівського шлюзу. Заміна воріт (Том 1. Ремонт обладнання)» (зі змінами відповідно до протоколів засідань Тендерного комітету ДП «Уквродшлях» №26/02 від 11 липня 2017 року, №27/02 від 12 липня 2017 року). Відповідно до оголошених торгів очікувана вартість предмету закупівлі становила 24979588 гривень.
Вимоги до предмета закупівлі та очікувана вартість сформовані на підставі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва №48/48-10-2016-ССР Том 1 по об'єкту «Капітальний ремонт робочих підйомна-опускних воріт верхньої голови Канівського шлюзу. Заміна воріт» (Том 1. Ремонт обладнання)», розробленого AT «СПКТБ «Запорожгідросталь» у 2016 році. Згідно зведеного кошторису вартість проекту складає 25688,842 тис. грн., у тому числі витрати на обладнання - 15823,428 тис. грн., витрати на виконання робіт - 9 865,414 тис. грн.
Водночас, відповідно до абз. 1 п. 5 «Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи», затвердженому Постановою КМУ від 11 травня 2011 року №560, перед схваленням та затвердженням проектів будівництва у випадках, визначених ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проводиться експертиза проектів будівництва, а у випадках, визначених Законом України «Про інвестиційну дальність», - державна експертиза інвестиційного проекту, складовою якого є проект будівництва.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», підлягають обов'язковій експертизи об'єкти, що «споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їх кошторисна вартість перевищує 300 тисяч гривень, - щодо кошторисної частини проектної документації».
Тобто, на порушення абз. 1 п. 5 «Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи», затвердженому Постановою КМУ від 11 травня 2011 року №560 та абз. 4 ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» ДП «Укрводшлях» було затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва № 48/48-10-2016-ССР Том 1 то об'єкту «Капітальний ремонт робочих підйомна-опускних воріт верхньої голови Канівського шлюзу. Заміна воріт» (Том 1. Ремонт обладнання)» без проведення обов'язкової експертизи.
Внаслідок цього процедура закупівлі була проведена ДП «Укрводшлях» без наявності позитивного експертного звіту щодо розгляду проектної документації на виконання робіт по об'єкту «Капітальний ремонт робочих підйомно-опускних воріт верхньої голови Канівського шлюзу. Заміна воріт» (Том 1. Ремонт обладнання).
За результатами проведених відкритих торгів, 02 серпня 2017 року, відповідно до протоколу засідання Тендерного комітету ДП «Укрводшлях» №31/04, переможцем було визнано ПрАТ «Київгідромонтаж» з кінцевою ціновою позицією 24949359,54 гривень.
Після цього, 14 серпня 2017 року між ДП «Укрводшлях» від імені якого на підставі довіреності №Пр/10-07/47 від 21 липня 2017 року діяв заступник начальника ДП «Укрводшлях» ОСОБА_1. та ПрАТ «Київгідромонтаж» в особі генерального директора Гелюти К.П., укладено договір № 59в на тему: «Капітальний ремонт робочих підйомна-опускних воріт верхньої голови Канівського шлюзу. Заміна воріт» (Том 1. Ремонт обладнання)» відповідно до якого ПрАт «Київгідромонтаж» зобов'язалось виконати роботу, а саме «Капітальний ремонт робочих підйомна-опускних воріт верхньої голови Канівського шлюзу. Заміна воріт» (Том 1. Ремонт обладнання), код ДК 021:2015- 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація» загальною вартістю 24949359,54 грн.
При цьому, ОСОБА_1., в той же день, тобто 14 серпня 2017 року, будучи заступником начальника ДП «Укрводшлях» та діючи на підставі довіреності №Пр/10-07/47 від 21 липня 2017 року, якою його уповноважено в.о. директором ДП «Укрводшлях» Верещакою М.А. на підписання від імені та в інтересах ДП ВШ «Укрводшлях» договорів про надання послуг/виконання робіт на судноплавних шлюзах за кошти Державного бюджету України, всупереч покладених на нього обов'язків щодо ефективного використання ресурсів підприємства, неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, за відсутності затвердженого у встановленому порядку зведеного кошторисного розрахунку вартості проекту будівництва, який було затверджено без проведення обов'язкової експертизи, всупереч п. 6.3.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», прийнятого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року №293 відповідно до якого «При погоджені договірної ціни Замовник, розглядаючи її складові, перевіряє ціни на матеріально-технічні ресурси, які повинні прийматися за відповідними обґрунтованими (як правило, найменшими при всіх рівних характеристиках) цінами на відповідні ресурси.» та відповідно якого ДП «Укрводшлях», був зобов'язаний з урахуванням п. 5.4.6.1 ДСТУ та на виконання п. 6.3.3 ДСТУ здійснити відповідний моніторинг ринку та отримати інформацію щодо вартості обладнання у безпосереднього виробника, не здійснивши відповідного моніторингу цін та не отримавши від виробника відомості щодо вартості обладнання, підписав від імені ДП «Укрводшлях» Додаток №1 до Договору №59в від 14 серпня 2017 року, а саме специфікацію на постачання обладнання №1 від 14 серпня 2017 року із штучно завищеною вартістю обладнання - «Ворота подъемно-опускные плоские колесные 18,0-7,4-8,2», яка відповідно специфікації становила 19385027,30 гривень, тим самим прийнявши на себе відповідальність за вартість всіх матеріальних ресурсів (у тому числі устаткування), вказаних у локальних кошторисах.
Після цього, на виконання умов договору №59в від 14 серпня 2017 року, ПрАТ «Київгідромонтаж», 03 жовтня 2017 року уклало з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальскому» договір №430-7 на виготовлення обладнання, а саме «Ворота подъемно-опускные постає колесные 18,0-7,4-8,2», яке в свою чергу в цей же день, тобто 03 жовтня 2017 року уклало з ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» (у 2018 році за рішенням засновників перейменоване в акціонерне товариство «Гідросталь») договір №431-17 на виготовлення вищезазначеного обладнання за ціною у розмірі 14042206,63 гривень.
На виконання умов договору №431-17 від 03 жовтня 2017 року, ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» (у 2018 році за рішенням засновників перейменоване в акціонерне товариство «Гідросталь») виготовило та в подальшому поставило на адресу ДП «Укрводшлях» вищезазначене обладнання а саме «Ворота подъемно-опускные плоские колесные 18,0-7,4-8,2», а ПрАТ «Завод Кузня на Рибальському» в свою чергу перерахувало на рахунок ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» (у 2018 році за рішенням засновників перейменоване в акціонерне товариство «Гідросталь») грошові кошти у розмірі 14042206,63 гривень за виготовлене обладнання.
При цьому, ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» не поніс будь-які витрати, пов'язані з придбанням обладнання (відпускні, транспортні, заготівельно-складські або інші) або по його додатковій обробці. Транспортування обладнання здійснювалося безпосередньо зі складу виробника на будівельний майданчик.
Відповідно до висновку комплексної товарознавчої експертизи №31416/21- 54/31417/21-56 від 14 травня 2022 року, складеному експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вищезазначене обладнання, а саме ворота підйомі-опускні плоскі колісні 18,0-7,4-8,2, виготовлені на території України ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех», а їх фактична вартість становить 9378518,86 грн. без ПДВ. Фактична вартість всього комплекту обладнання з урахуванням монтажних пристосувань становить 11701838,86 грн. без ПДВ, тобто всього 14042206,63 грн. з ПДВ.
Після чого, ПрАТ «Київгідромонтаж» за договором від 14 серпня 2017 року №59 здійснив постачання виготовленого ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» (у 2018 році за рішенням засновників перейменоване в акціонерне товариство «Гідросталь») обладнання - воріт підйомно-опускних плоских колісних 18,0-7,4-8,2, згідно специфікації на постачання обладнання та часткове постачання монтажних пристосувань, відповідно до Додатку 1 Договору загальною вартістю 20853700,43 грн, з яких вартість безпосередньо воріт склала 19385027,3 грн., що підтверджується видатковими накладними №262 від 30 листопада 2017 року, №282 від 14 грудня 2017 року, №284 від 19 грудня 2017 року, №289 від 26 грудня 2017 року, №292 від 26 грудня 2017 року, а ДП «Укрводшлях» здійснив розрахунки за поставлене обладнання та монтажні пристосування у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №22 від 04 грудня 2017 року, №28 від15 грудня 2017 року, №29 від 20 грудня 2017 року, №42 від 26 грудня 2017 року, №43 від 26 грудня 2017 року.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи заступником начальника ДП «Укрводшлях», та діючи на підставі довіреності №Пр/10-07/47 від 21 липня 2017 року, якою його уповноважено в.о. директором ДП «Укрводшлях» Верещакою М.А. на підписання від імені та в інтересах ДП ВШ «Укрводшлях» договорів про надання послуг/виконання робіт на судноплавних шлюзах за кошти Державного бюджету України, неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, за відсутності затвердженого у встановленому порядку зведеного кошторисного розрахунку вартості проекту будівництва, не здійснивши відповідного моніторингу цін та не отримавши від виробника відомості щодо вартості обладнання, підписав з ПрАТ «Київгідромонтаж» договір №59 від 14 серпня 2017 року та Додаток №1 до Договору №59в від 14 серпня 2017 року, а саме специфікацію на постачання обладнання №1 від 14 серпня 2017 року із штучно завищеною вартістю обладнання - «Ворота подъемно-опускные плоские колесные 18,0-7,4-8,2» та ДП «Укрводшлях», в результаті чого ДП «Укрводшлях» здійснив закупівлю обладнання за договором №59в за цінами, які значно перевищують фактичну вартість обладнання без будь-якого належного обґрунтування.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_1 державі, в особі Державного підприємства «Укрводшлях», - було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 6811493,79 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.
В ході розгляду зазначеного кримінального провадження в суді, обвинуваченим заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, в зв'язку із закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України, яке задоволено судом.
Крім того, в ході розгляду зазначеної справи судом роз'яснено ОСОБА_3 , що звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі, на підставі ст. 49 КК України, - є звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всі умови, які необхідні для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданої позивачу шкоди знайшли своє підтвердження в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23, якою відповідача хоча і звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 367 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрито, у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності, однак, звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вказаною вище нереабілітуючою обставиною не означає, що суд визнав його невинуватим у вчиненні кримінального проступку.
Із даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», обов'язковими підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності - це лише відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України.
Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
У п. 2 вказаної постанови наведений вичерпний перелік випадків звільнення особи на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності та зазначено, що однією із основних умов звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.
Підставою такого звільнення має бути певні обставини, у тому числі, настання такої події, як закінчення строків давності.
Крім того, у п. 2 вказаної постанови зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК.
Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Судам слід звернути увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутні підстави стверджувати, що звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не залежить від таких умов як доведеність вини особи та встановлення факту вчинення злочину.
Як вбачається із ухвали Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року у справі №758/5535/23, обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Суд, за наявності згоди ОСОБА_1 на закриття кримінальної справи, у зв'язку з закінченням строків давності, задовольнив вказане клопотання, звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12023100000000567 за ч. 2 ст. 367 КК України закрив.
Обставини вчинення ОСОБА_1 злочину та його наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди позивачу на загальну суму 6811493,79 грн викладені в описовій та мотивувальній частинах вказаної ухвали суду, та, остання, на час розгляду даного спору набрала законної сили.
Разом із тим, суд зауважив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України, у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в такому разі потерпілі не позбавлені можливості звернутись до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року (справа №398/571/15-ц) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину.
У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року (справа №346/4425/18) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.
Аналогічні висновки містяться й в інших рішеннях Верховного Суду, зокрема постановах від 19 листопада 2019 року (справа №345/2618/16), від 17 листопада 2020 року (справа №333/6733/16-к), та ухвалах від 02 грудня 2020 року (справа №509/4247/17), від 27 січня 2021 року (справа №140/1547/15-к), від 19 березня 2021 року (справа №451/1380/17).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заперечення сторони відповідача не спростовують факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди, внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у неналежному виконанні обов'язків через несумлінне ставлення до них, не здійсненні відповідного моніторингу цін та не отриманні необхідних документів, в результаті чого відповідачем були підписані документи та позивачем була здійснена закупівля обладнання за цінами, які значно перевищують фактичну вартість обладнання без будь-якого належного обґрунтування, чим було спричинено позивачу матеріальну шкоду на загальну суму 6811493,79 грн.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом пропущено строк позовної давності, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Встановлені ст.ст. 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові №6-409цс16 від 06 квітня 2016 року.
Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах по відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.
Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
Прийняття ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, здатних підтвердити початок перебігу встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду.
З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що за змістом ч. 3 ст. 233 КЗпП України, день прийняття ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника обов'язків, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації.
Строки, що встановлені ст. 233 КЗпП України, можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин.
Оцінку причин, як поважних, робить суд.
Поважність причин означає, що позивач не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які надають всі підстави виявити повагу та поблажливість до позивача.
Відповідно до п.1 розд. XIX «Прикінцеві положення» КзПП під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Дія карантину неодноразово продовжувалася відповідними постановами Кабінету Міністрів України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (зі змінами) про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30 червня 2023 року.
Визнаючи поважним пропуск позивачем строку на звернення до суду із даним позовом та відмовляючи відповідачу у клопотанні про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції керувався залученням позивача до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого 18 травня 2023 року, та менше ніж через місяць ухвалою суду від 30 травня 2023 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності та закрито провадження у кримінальній справі, у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, а також дією на усій території України карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусу.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду, повторюють доводи відзиву на позовну заяву. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ДП ВШ «Укрводшлях», ухвалено обґрунтоване рішення про їх часткове задоволення.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідачів цього не спростовують, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 08 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба