Справа № 761/37109/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7232/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 та підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у кримінальному провадженні №22025000000000054 від 21.01.2025,-
Старший слідчий Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах досудового розслідування, тобто до 10.10.2025 без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000054 від 21.01.2025 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
ОСОБА_8 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 27 січня 2025 року та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах познайомилась із користувачем застосунку «Telegram» із ніком « ОСОБА_11 », аккаунт « ОСОБА_12 », який використовує номер стільникового зв?язку НОМЕР_1 , яким користується громадянин рф ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є діючим співробітником федеральної служби безпеки російської федерації та який здійснює збір інформації стосовно дислокацій стратегічно важливих об?єктів, в тому числі військових частин, військових заводів, об?єктів критичної інфраструктури у місті Києві та Київській області.
Додатково встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням
час, але не пізніше 05.04.2025 представник спецслужб російської федерації
ОСОБА_14 змінив номер облікового запису у месенджері для спілкування «Telegram» та почав використовувати аккаунт « ОСОБА_15 » із ніком « ОСОБА_16 та прив?язаним номером стільникового зв?язку НОМЕР_2 . У подальшому, маючи активну «проросійську» позицію, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та на виконання вказівок вказаного вище громадянина рф, з метою надання представникам іноземної держави - російської федерації - допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_8 здійснювала фото та відеофіксацію будівель, які використовуються правоохоронними органами та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки для подальшої передачі такої інформації шляхом використання власного мобільного пристрою на якому встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram» із обліковим записом із Поряд з цим, ОСОБА_8 , розуміючи, що вказана особа є представником спецслужб рф, погодилась надавати останньому інформацію про розташування будівель, які використовуються правоохоронними органами та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та у подальшому здійснювати їх фото, відеофіксацію. Так, 05.02.2025 у період часу з 15 год. 57 хв. по 16 год. 48 хв. перебуваючи по вулиці Володимирська у безпосередній близькості до будівлі Центрального управління СБ України (далі - ЦУ СБ України) ОСОБА_8 , на виконання свого злочинного умислу направленого на надання представникам іноземної держави - російської федерації - допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, здійснила візуальний огляд периметру будівлі ЦУ СБ України, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 33 на предмет кількості військовослужбовців, які здійснюють охорону будівлі ЦУ СБ України та надіслала отриману інформацію у формі голосових повідомлень користувачу номером телефону НОМЕР_1 .
ОСОБА_8 перебуваючи у тому ж місці та у той же час на виконання заздалегідь отриманого завдання від представника спецслужб іноземної держави - російської федерації здійснила відеозйомку із застосуванням прихованих методів конспірації периметру будівлі ЦУ СБ України, розташованого вздовж вулиці Володимирської та у подальшому надіслала шість відеозаписів із отриманою інформацією користувачу застосунку +7(920)-882-00-18.
Так, 13.06.2025 у період часу з 18 год. 03 хв. по 18 год. 30 хв. ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на надання представникам іноземної держави - російської федерації - допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, із використанням мобільного застосунку «Time mark» здійснила відеофіксацію ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та надалі надіслала відеозапис користувачу застосунку НОМЕР_2 . Підставою для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала обгрунтована підозра останньої у вчиненні особливо ст. 111 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати будь-
яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства). обмежувальних заходів.
Наразі виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 , у зв?язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, а зміна підозрюваній запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м?який запобіжний захід, може перешкодити об?єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати. А саме, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв?язку з викладеним, до підозрюваної ОСОБА_8 , слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Беручи до уваги зазначене, а також те, що ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м?яких запобіжних заходів. Так, застава, особисте зобов?язання чи порука із покладенням відповідних обов?язків, не усунуть ризик спілкування із іншими співучасниками злочину, а також тиску на свідків у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_8 і надалі матиме можливість контактувати із іншими співучасниками злочину, й надалі узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв?язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ні гласними, ні негласними засобами.
07.08.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженці м. Луганськ, Луганської області, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_3 , громадянці України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Підозра ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні обґрунтовується зібраними під час здійснення досудового розслідування доказами, зокрема:
- розсекреченими матеріалами результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій;
- інформаціями, отриманими від оперативних підрозділів Служби безпеки України за результатами виконання доручень слідчого;
- протоколами оглядів;
- іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
07.08.2025 ОСОБА_8 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
08.07.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.09.2025.
02.09.2025 постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 10.10.2025 включно.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали визначено до 10.10.2025 включно.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останній за його вчинення, вік та стан її здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію підозрюваної та її майновий стан. Зазначив, що заявлені ризики, які враховувалися при застосуванні міри запобіжного заходу не зникли. Прийшов до висновку, що в силу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, що наявні підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що не передбчає визначення ОСОБА_8 розмір застави. Вважав, що інші більш м'які запобіжні заходу, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, високий ступінь ризиків передбачених ст. 177 КПК України, високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованого злочину проти основ національної безпеки України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , 10.09.2025 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджував, що ризики, відповідно до ст. 177 КПК України, зазначені в ухвалі постановленій судом першої інстанції відсутні.
Зазначив, що повідомлена підозра є необґрунтованою з відсутністю кваліфікуючих обставин вчинення інкримінованого злочину.
Стверджує, що вказані в ухвалі ризики відсутні та не можуть існувати як такі, а свідків в даному кримінальному провадженні немає.
Зазначив, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, працює асистентом вихователя в гімназії та виховує малолітнього сина, має хронічне захворювання у вигляді венозної недостатності та повинна проходити постійне лікування, раніше не судима.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрювана ОСОБА_8 , 12.09.2025 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що ухвала є незаконною, так як вручена їй підозра є необґрунтованою.
Стверджувала, що прокурором недоведено підстав вважати, що зазначені ризики взагалі існують.
Повідомила, що в даному кримінальному провадженні відсутні будь-які свідки.
Зазначила, що відсутня потреба у продовженні стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки достатніх підстав та аргументів щодо застосування саме такого запобіжного заходу немає.
Повідомила, що виховує сина, є матір'ю-одиначкою, має хронічні захворювання, є внутрішньо-переміщеною особою, утримує матір-пенсіонерки, має постійне місце роботи, раніше не судима, має скрутне матеріальне становище.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000054 від 21.01.2025 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
07.08.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженці м. Луганськ, Луганської області, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_3 , громадянці України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
07.08.2025 ОСОБА_8 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
08.07.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.09.2025.
02.09.2025 постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 10.10.2025 включно.
Прийняте слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінально-процесуального закону.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадження щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що всупереч доводам апеляційної скарги рішення про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою прийнято слідчим суддею з дотриманням кримінального процесуального законодавства. При прийнятті вказаного рішення враховано, що матеріали справи містять достатньо даних для висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного, а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до особливо тяжких, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 або довічним позбавлення волі, інкриміновану йому роль у злочинній діяльності, його посаду та пов'язане з нею положення у суспільстві, а також розгалужене коло зв'язків.
При продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею також було враховано вік підозрюваного та стан його здоров'я, його майновий та сімейний стан, репутацію, відомості щодо судимостей, а також інші обставини, що характеризують його особу та спосіб життя.
При цьому, слідчим суддею вірно встановлено, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування до підозрюваної такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_8 , під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи дані про особу підозрюваної, та ту обставину, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_8 .
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає.
Посилання апелянта на недоведеність підозри та продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів перевірялись, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_17 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_17 , підозри.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій ч. 2 ст. 111-2 КК України, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Більш того, у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому посилання апелянта на те, що описанні у клопотанні діяння не містять всіх елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111-2 КК України, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доводи сторони захисту, що тримання під вартою підозрювану беззаперечно призводить до погіршення стану його здоров'я, оскільки в умовах слідчого ізолятору немає можливості забезпечити належний догляд, необхідне лікування, медичні процедури тощо, той факт що вона є матірю-одиначкою не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Доказів того, що ОСОБА_8 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду. При цьому особам, які утримуються під вартою надається медична допомога у встановленому законом порядку.
При цьому колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваної ОСОБА_8 , зауважуючи на наступному.
Згідно ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442Кримінального кодексу України.
А тому, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111-2 КК України, то слідчий суддя мав право не визначити розмір застави.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 та підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3