10 вересня 2025 року
справа № 761/8288/24
провадження № 22-ц/824/1460/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року, постановлено під головуванням судді Притули Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про відшкодування шкоди, -
У березні 2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просив:
- зобов'язати відповідача визнати, що позивач не має заборгованості станом на 01.02.2024 року та повернути позивачу 1000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1,00 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 та споживає електроенергію для побутових потреб за Договором б/н від 15.05.2019 року.
Як зазначає позивач, він щомісячно сплачує за спожиту електроенергію. За показниками лічильника та не має заборгованості. 17.02.2024 року помилково перерахував 1 000,00 грн. на рахунок відповідача та попросив їх повернути вказану суму. Однак відповідач відмовив в поверненні коштів, мотивуючи наявністю боргів.
Привласненням коштів, як зазначає позивач, йому була спричинена матеріальна шкода в розмірі 1 000,00 грн.
Також позивач зазначає, що внаслідок таких дій відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 1 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав інформацію щодо предмета доказування - відсутності в нього заборгованості, на підтвердження цього долучив показники лічильника і дати безготівкових платежів. При ухваленні рішення судом першої інстанції визнано належним доказом довідку про стан платежів надану відповідачем, проте не взято до уваги ідентичну довідку надану позивачем.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивач не надав до суду доказів помилково здійсненого платежу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Частина 4 статті 63 Закону, передбачає, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Судом встановлено, що на підставі договору від 15.06.1995 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач є споживачем послуг з постачання електричної енергії, які надаються відповідачем, чого сторони не заперечували.
При вирішенні спору судом вірно взято до уваги довідку про спожиту та оплачену послугу електропостачання за період січень 2019-квітень 2024 року з якого вбачається наявність заборгованості за отримані послуги постачання електроенергії (а.с. 65-66).
Розрахунок сплаченої та використаної електроенергії, наданий позивачем, суд обґрунтовано не вважав належним доказом, оскільки до суду не надано акту звірки із відповідачем ТОВ «Київські енергетичні послуги» щодо розрахунків в частині обсягу спожитої та сплаченої електроенергії.
Судом також встановлено, що платіжною інструкцією №0.0.3478854039.1 від 17.02.2024 року позивач сплатив на рахунок відповідача 1 000,00 грн.
Мотивуючи вимоги, позивач заначив, що вказана сума ним перерахована помилково, так як заборгованість за надані послуги була відсутня.
Після здійснення платежу звертався до відповідача із проханням повернути грошові кошти.
Листом від 27.02.2024 року відповідач відмовив в поверненні грошових коштів в зв'язку з наявністю заборгованості.
Пункт 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» дає визначення: помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; надавач платіжних послуг з ініціювання платіжної операції - юридична особа, яка в установленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку отримала право на надання послуг з ініціювання платіжної операції (пункт 37).
Частина 3 статті 32 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що надавач платіжних послуг зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.
Частини 9, 10 статті 47 Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що надавач платіжних послуг не несе відповідальності перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжної операції, якщо ініціатором допущено помилку в унікальному ідентифікаторі.
У разі виконання платіжної операції відповідно до унікального ідентифікатора, в якому допущено помилку, надавач платіжних послуг платника і надавач платіжних послуг отримувача зобов'язані співпрацювати з платником та вжити заходів до повернення платнику відповідної суми платіжної операції.
Частини 2-4 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначають, що надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Судом вірно встановлено, що через помилковість платежу, він звертався до банківської установи про його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді