10 вересня 2025 року
справа № 753/9748/24
провадження № 22-ц/824/6582/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» - Крюкової Марини Володимирівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року, постановлене під головуванням судді Лужецької О.Р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», про захист прав споживачів, -
У травні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна», про захист прав споживачів.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28.01.2022 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5456458 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № o19-ОД від 05.01.2022 року та розміщених на сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000 грн. Строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 27.02.2022 року. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору стандартна процентна ставка - 1,99% в день, знижена процентна ставка - 0,665 % в день. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 25 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та оплати нарахованих процентів не виконав.
25.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25-09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 25.09.2023 до Договору факторингу №25-09/23-Ф від 25.09.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5456458 від 28.01.2022 р. у розмірі 73 400 грн. 00 коп., з яких: 25 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 48 400 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 400 грн. 00 коп., та судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25 000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 14 250 грн. 00 коп., судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», про захист прав споживачів - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» - Крюкова Марина Володимирівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження укладання Кредитного Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», позивачем було надано доказ - договір, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту, а також зазначено в кредитному договорі та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів. Суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме ,щодо нарахування відсотків, а також судом першої інстанції не було взято до уваги надані Позивачем докази пролонгації кредитного договору. Враховуючи, що Відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту до 27.02.2022 та не уклав угоди щодо пролонгації, Кредитний договір був автоматично пролонгований відповідно до пункту 4.3 договору, і строк користування кредитом був продовжений на 90 календарних днів. Це підтверджується доказами, зокрема, направленими повідомленнями про автопролонгацію. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо стягнення відсотків. В даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що посилання позивача на умови пункту 4.3 щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, є безпідставним.
Позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків, які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими.
В суде засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (25 000 грн. 00 коп.).
Суд не погодився із заявленою позивачем сумою заборгованості за відсотками у розмірі 48 400 грн. 00 коп., оскільки вони були нараховані поза строком договору.
Посилання позивача на умови пункту 4.3 щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, є безпідставним.
Встановивши погодження між сторонами умов (пункту 4.2.2) про продовження строку користування кредитом через ініціативу позичальника (здійснення платежу на користь товариства), яку має право погодити позикодавець; приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 4.3 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у вказаному пункті 4.2.2; враховуючи заперечення відповідачем таких умов про автопролонгацію строку кредитування та положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», - колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту продовження строку кредитування понад тридцять днів, який було визначено у пункті 1.4 кредитного договору № 5456458 від 28.01.2022 р.
Таким чином, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування у період з 28.01.2022 по 24.09.2023 включно на суму 48 400 грн. 00 коп. відсутні.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 000 грн. 00 коп., та заборгованості за відсотками у розмірі 14 250 грн. 00 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повністю виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 25 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується листом-довідкою №3315 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (а.с.111-113).
25.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25-09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників від 25.09.2023 до Договору факторингу № 25-09/23-Ф від 25.09.2023, ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Україна» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5456458 від 28.01.2022 р. у розмірі 73 400 грн. 00 коп., з яких: 25 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 48 400 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в межах первісного позову, в іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року апеляційним судом не переглядається.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляд із накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Звертаючись з позовом позивач посилався на те, що 28.01.2022 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5456458 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого, відповідно до якого, товариство надало позичальнику кредитні кошти у сумі 25 000,00 грн, зі строком кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, зі стандартною відсотковою ставкою 1,90 % в день.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).
Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
25.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25-09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» за плату права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Станом на час пред'явлення позову заборгованість відповідача складала 73 400,00 грн, з яких: сума кредиту - 25 000,00 грн; сума процентів за користування кредитом - 48 400,00 грн.
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу за ним позивач (фактор) зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить первинному кредитору.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.1.2 договору факторингу перехід від ТОВ «Авентус Україна» до позивача вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Відповідно до п. 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
За положеннями пункту 4.2.2 договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 28.01.2022 по 27.02.2022 року не здійснив оплату суми нарахованих процентів.
Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції (оферти) позичальника про це.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 28.01.2022 по 27.02.2022 року не здійснив оплату суми нарахованих процентів.
Відповідач заперечувала погодження між сторонами умов щодо продовження (пролонгації) строку кредиту понад 30 днів, про що зазначено у доводах відзивів на вимоги позивача.
З огляду на вищевикладене, районний суд дійшов вірного висновку, щодо нечіткості умов пункту 4.3 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахування погоджених умов у пункті 4.2.2. Враховуючи заперечення відповідачем таких умов про автопролонгацію строку кредитування та положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», - колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту продовження строку кредитування понад тридцять днів, який було визначено у пункті 1.4 кредитного договору № 5456458 від 28.01.2022 р.
Таким чином, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування у період з 28.01.2022 по 24.09.2023 включно на суму 48 400 грн. 00 коп. відсутні.
Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 000 грн. 00 коп., та заборгованості за відсотками у розмірі 14 250 грн. 00 коп. є обґрунтованим.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» - Крюкової Марини Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 жовтня
Суддя-доповідач
Судді