Справа № 361/483/25
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11785/2025
10 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 травня 2025 року (суддя Гізатуліна Н.М.) про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
встановив:
у січні 2025 року заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки села Плоське, Болховського району, Орловської області, що померла у місті Маріуполі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивуючи вимоги заяви, заявниця зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати ОСОБА_2 померла у місті Маріуполь у віці 62 року. Відповідно до довідки про причину смерті № 4412 від 17 грудня 2024 року, смерть настала внаслідок набряку головного мозку та легень, а також ішемічної хвороби серця. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла у місті Маріуполі, Донецька область ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 роки. Однак, зазначені документи, видані органами реєстрації та іншими незаконними органами, що знаходяться на території, непідконтрольній державній владі України. Отримати свідоцтво про смерть матері у відділі РАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті, відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Заявниця стверджувала, що встановлення зазначеного факту смерті в судовому порядку необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть українського зразка, що в подальшому має істотне значення для реалізації цілої низки прав, а саме оформлення спадщини та отримання компенсації за пошкоджені, знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2025
року заяву задоволено, встановлено факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Плоське, Болховського району, Орловської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполі.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року виправлено описки в мотивувальній частині рішення суду, а саме постановлено: вважати правильною дату укладення шлюбу «24 жовтня 2003 року» замість помилково зазначеного «24 жовтня 2023 року»; вважати правильною назву вулиці у лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_2 - « ОСОБА_3 », замість помилково зазначеної « ОСОБА_3 ».
7 квітня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила ухвалити додаткове рішення, яким встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки села Плоське, Болховського району, Орловської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполі, Донецька область, Україна.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 травня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким доповнити резолютивну частину рішення суду вказівкою на область та країну смерті особи, а саме Донецька область, Україна.
Заявниця зазначає, що після звернення з рішенням суду до Броварського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), їй в усному порядку роз'яснили, що в рішенні суду неповністю вказано місце смерті особи, а саме не зазначено область та країну, у якій особа померла, що згідно положень наказу Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року унеможливлює проведення державної реєстрації смерті.
Крім цього, заявниця посилається на те, що згідно пункту 3.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зазначення у рішенні суду області та країни, де померла особа, має значення при подальшому зверненні до нотаріуса з метою заведення спадкової справи стосовно майна померлої матері, при цьому неповне зазначення місця смерті особи, тобто місця відкриття спадщини, може слугувати підставою для відмови у заведенні спадкової справи.
Також, заявниця зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, порушивши при цьому її право на ефективний судовий захист.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення до його електронного кабінету у системі «Електронний суд», свого представника у судове засідання не направив, клопотання про перенесення судового засідання не подав, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника заінтересованої особи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , яка доводи апеляційної скарги підтримала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не просила встановити факт смерті ОСОБА_2 із зазначенням інформації про область та країну, де особа померла, тому підстави для
ухвалення додаткового рішення щодо таких вимог відсутні.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з таких підстав.
Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Тобто державна реєстрація факту смерті органами ДРАЦС за нормами законодавства проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть або рішення суду про встановлення факту смерті.
Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
У відповідності до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують
цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина перша-друга статті 318 ЦПК України).
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Частина 2 статті 319 ЦПК України передбачає, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Пунктом 2.2.3 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 р. за № 691/15382, визначено, що запис у Реєстрі про смерть містить, зокрема, відомості про померлу особу: прізвище, власне ім'я, по батькові; стать; громадянство; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); дата смерті (число, місяць, рік); вік; місце смерті (держава, область, район, місто/селище(село)); причина смерті; дата народження; місце народження (держава, область, район, місто/селище(село)); місце проживання (держава, область, район, місто/селище(село), вулиця, будинок, квартира); відомості про документи, що підтверджують факт смерті (назва документа, номер, ким виданий, дата видачі).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті своєї матері ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення даного факту необхідно їй для отримання свідоцтва про смерть українського зразка та у подальшому оформлення спадкових прав і отримання компенсації за пошкодженні та знищенні об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій.
Оскільки встановлення факту смерті пов'язане з подальшою реєстрацією смерті органами РАЦС і видачею відповідного свідоцтва про смерть, у резолютивній частині рішення суду необхідно зазначити всі відомості, необхідні для здійснення реєстрації смерті особи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5.
За таких обставин, не дивлячись на те, що у прохальній частині заяви ОСОБА_1 не зазначила про необхідність зазначити, що місцем смерті ОСОБА_2 є м. Маріуполь, Донецької області, Україна, суд, враховуючи вимоги вищезазначених актів матеріального права, повинен був зазначити у резолютивній частині рішення всю інформацію, необхідну для реєстрації смерті особи за українським законодавством.
Згідно частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Посилання суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не заявляла вимоги про зазначення області та країни, де сталася смерть ОСОБА_2 , що є підставою для відмови у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення, колегія суддів вважає помилковими, так як ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту
смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, тому задовольняючи цю заяву, суд повинен був зазначити назву території України, на якій настала смерть ОСОБА_2 , що включає у себе назву області та держави.
Частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
У резолютивній частині рішення суду від 5 березня 2025 року про встановлення факту смерті ОСОБА_2 наявна не вся інформація, необхідна для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 за законодавством України, тобто при розгляді заяви ОСОБА_1 суд у повній мірі свого зобов'язання не виконав, а відтак повинен усунути у спосіб, визначений ЦПК України, недоліки судового рішення.
При цьому, у заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 інших питань, крім встановлення факту смерті матері для проведення її державної реєстрації, вирішити не просила, а просила усунути недоліки судового рішення для можливості його виконання та проведення державної реєстрації смерті матері.
Вказані обставини та норми матеріального і процесуального права не були враховані судом першої інстанції, у зв'язку із чим суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду про відмову у прийнятті додаткового рішення постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 травня 2025 року скасувати, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення направити до Броварського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 1 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук