Справа: № 357/7567/23 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/3634/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 121 КК України
08 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні режимі відео конференції з Державною установою "Київський слідчий ізолятор", де перебуває під вартою обвинувачений ОСОБА_6 , та в режимі відеоконференції з використанням комунікаційної платформи "ВКЗ" прокурором ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_8 , клопотання прокурора ОСОБА_7 , у провадженні за апеляційними скаргами заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 120 231 110 300 016 11 від 05 квітня 2023 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , -
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2025 ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 189 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалено строк відбування покарання обраховувати з 28.01.2025, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 06.04.2023 по 27.01.2025 включно з розрахунку день за день.
До набрання вироком законної сили, але не більше як на 60 днів, продовжений раніше обраний стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, надалі ухвалою судді доповідача Київського апеляційного суду від 26.03.2025 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні цей строк продовжено до 25.05.2025, ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду від 20.05.2025 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні цей строк продовжено до 18.07.2025, а потім ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду від 16.07.2025 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні цей строк продовжено до 13.09.2025.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, за якою відкрито апеляційне провадження. Також не погоджуючись із вироком суду захисник ОСОБА_11 , в інтересах ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу.
05.08.2025 до Київського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, без визначення розміру застави.
В обґрунтування вимог прокурор зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 16.07.2025 ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 13.09.2025.
Однак, ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, як вважає прокурор, не зменшились та продовжують існувати.
Так, існує ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, зокрема особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, і усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_6 наслідків спонукатиме його змінювати місце проживання та уникати суд.
При цьому, прокурор, зауважує, що ОСОБА_6 неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо.
Зазначені обставини, які характеризують особу ОСОБА_6 , вказують на відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, а відтак останній, перебуваючи не під вартою, зможе без будь-якої шкоди для себе змінити місце проживання та уникати суду.
Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_6 до втечі.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу, то прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 має спільне місце проживання з потерпілою та свідками, і перебуває з ними у сімейних зв'язках, а тому може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе, з метою ухилення від покарання чи спотворення об'єктивної картини, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які безпосередньо стали очевидцями вчинення даного кримінального правопорушення - умовлянням, підкупом чи погрозами примушуючи їх змінити свідчення та приховати вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 відомо місце проживання свідків та потерпілої, а мотиви вчиненого кримінального правопорушення та його характер свідчить про наявність небезпеки для потерпілих та свідків, а також потенційну загрозу вчинення відносно них кримінальних правопорушень, оскільки саме від них залежить благополуччя обвинуваченого.
У даному випадку, як вважає прокурор, забезпечення безпеки потерпілої та свідків, унеможливлення на них незаконного впливу з боку обвинуваченого є основним завданням на даній стадії процесу.
Враховуючи вищевикладене, а також характер вчинення кримінального правопорушення, що інкриміновано ОСОБА_6 , його суспільну небезпечність, тяжкість покарання, що загрожує за вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, прокурор вважає, що застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під варту, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам..
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала клопотання та зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою без визначення розміру застави, пояснення обвинуваченого, який просив застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, пояснення захисника, який не погодився з клопотанням прокурора та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у виді цілодобового або у певний час доби домашнього арешт, у зв'язку із відсутністю ризиків, вказаних прокурором, дослідивши клопотання, вивчивши матеріали провадження, що стосуються досліджуваного питання, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 401 КПК України, під час підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, крім іншого, вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, як наголошується в ч. 2 цього процесуального закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч. 6 та 8 ст. 176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, або ж застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Перевіривши доводи клопотання прокурора, а також матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та обставин, передбачених ст. 178 КПК України, що в сукупності можуть свідчити про існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків та потерпілу, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 має спільне місце проживання з потерпілою та свідками, і перебуває з ними у сімейних відносинах.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Колегія суддів вважає, що застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, у тому числі у виді домашнього арешту, про що просив обвинувачений в судовому засіданні, не в змозі запобігти існуючим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час апеляційного провадження.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.
Також, зважаючи на те, що ОСОБА_6 обвинувачується, у тому числі у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, колегія судді не знаходить підстав для визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
За викладеним, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 331, 405 КПК України,
Клопотання прокурора у кримінальному провадженніОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні № 120 231 110 300 016 11 від 05 квітня 2023 року до прийняття остаточного рішення за результатами розгляду провадження, без визначення розміру застави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4