Номер провадження 22-ц/821/893/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/8159/15-ц Категорія: на ухвалу Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
08 жовтня 2025 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіСіренко Ю. В., Гончар Н. І.
секретар Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02.04.2025 (повний текст складено 03.04.2025, суддя в суді першої інстанції Казидуб О. Г.) у справі за заявою ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі, заінтересовані особи АТ КБ «Правекс банк», приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович,
боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, якою просила:
- виправити помилки, допущені при оформлені та видачі виконавчого листа від 27 червня 2024 року Придніпровським районним судом м. Черкаси у справі № 712/8159/15-ц про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Правекс Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6913 доларів США (145173 грн); стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Правекс-Банк» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2638 грн;
- зазначити у виконавчих листах особу стягувача - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, м. Київ, вул. Авіаконструкторна Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, офіс 34);
- виправити помилки у виконавчих листах шляхом: зазначення постанови Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року як судового рішення, резолютивна частина якого залишена без змін, перенесена до виконавчих листів та підлягала виконанню; зазначення дати 23 січня 2019 року як дати набрання судовим рішенням законної сили; зазначення дати 24 січня 2022 року як дати закінчення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання.
В обґрунтування вказує, що при оформленні та видачі Придніпровським районним судом м. Черкаси цих виконавчих листів судом першої інстанції допущені такі помилки.
Зазначає, що станом на 27 червня 2024 року, тобто, на день видачі та оформлення виконавчих листів у даній справі вже брав участь правонаступник ПАТ «Правекс Банк» замінений стягувач ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», а не ПАТ КБ «Правекс-банк». У виконавчих листах в частині викладення інформації про особу стягувача має бути зазначено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а не позивач ПАТ КБ «ПравексБанк».
Також, наголошує, що у виконавчих листах зазначено, що виконавчі листи видані на підставі: Придніпровський районний суд м. Черкаси 13.09.2016 року; Апеляційний суд Черкаської області 23.01.2019; Верховний Суд 27.01.2021.
До виконавчих листів було перенесено зміст відповідного судового рішення, яке і стало підставою для їх видачі.
Цим рішенням є виключно постанова Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року.
Вважає, що до цих виконавчих листів не могло бути перенесено зміст резолютивних частин як рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 так і зміст резолютивної частини Верховного Суду від 27 січня 2021 року, про які вказано у виконавчих листах, що підлягає виправленню.
Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року залишено без змін рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року в незмінній частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року в частині первісних позовних вимог ПАТ КБ «ПравексБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6913 доларів США.
А тому, вважає, що постанова Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року набрала законної сили 23 січня 2019 року, а не 27 січня 2021 року.
За таких обставин вважає, що строк набрання судовим рішенням законної сили є 23 січня 2019 року, а не 27 січня 2021 року, а строк пред'явлення виконавчих листів до виконання має бути зазначений до 24 січня 2022 року, а не до 28 січня 2022 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02.04.2025 заяву у даній справі відхилено з посиланням на відсутність будь-яких об'єктивних підстав вважати, що виконавчі листи, видані Придніпровським районним судом м. Черкаси, є такими, що містять невірно вказані дані, які б не відповідали матеріалам справи, та потребували внесення до них виправлень.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 07.04.2025 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою заяву про внесення виправлень у виконавчі документи задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на неповне та упереджене викладення обставин справи судом першої інстанції.
Так в описовій частині ухвали суду першої інстанції судом не надано оцінки тому, що рішення суду першої інстанції від 13 вересня 2016 року в зміненій редакції набрало законної сили після другого його апеляційного перегляду, який 23 січня 2019 року залишив незмінну частину суду першої інстанції про стягнення суми кредиту в розмірі 6 913 дол. США без змін.
ОСОБА_1 вважає, що з урахуванням наявних судових рішень по суті спору у справі, станом на дату видачі виконавчих листів - на 28.06.2024, перенесенню підлягав зміст резолютивної частини Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року в частині стягнення незмінної частини судового рішення в розмірі 6913 доларів США.
Суд першої інстанції не врахував, що дія рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року з 09 лютого 2017 року не переривалась і строк набрання вказаного рішення суду першої інстанції змінено не було, а тому, як у період у часі з 09 лютого 2017 року та до 23 січня 2019 року, так і після 23 січня 2019 року, та до 10 лютого 2020 року, вказане судове рішення підлягало виконанню.
ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції, що описова частина викладена судом першої інстанції не повно, адже не містить жодної інформації щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що дія рішення суду першої інстанції не була зупинена жодним судовим рішенням та зупинення виконання судового рішення взагалі не здійснювалося, так як не було своєчасно пред'явлено до примусового виконання.
Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки через систему електронний суд повідомив учасників справи про судове засідання вже після його завершення.
У Розділі (Учасники виконавчого провадження) II Інструкції з організації примусового виконання рішень, відсутні такі структурні елементи, як частини, отже суд першої інстанції не мав права до спірних правовідносин застосовувати норму пункту 12 Розділу II Інструкції з організації примусово виконання рішень.
У спірних правовідносинах, позивач та стягувач не співпадають в одній особі, так як первісний стягувач був замінений іншим не у процесі здійснення виконавчого провадження, а до початку відкриття виконавчого провадження. На момент видачі Придніпровським районним судом виконавчих листів, особа стягувача у спірних правовідносинах вже була замінена. За цих обставин у виконавчих листах, суд першої інстанції мав зазначити вже заміненого стягувача, а не першого стягувача, який одночасно мав статус позивача.
Викладена у вісімнадцятому абзаці ухвали інформація є не повною, адже не містить посилання на усі абзаци резолютивної частини постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року та не виключає той факт, що рішення суду першої інстанції з 09 лютого 2017 року до виконання підлягало у строк до 10 лютого 2020 року.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 (справа №712/8159/15-ц) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 540, 35 доларів США, що станом на 04.06.2015 становить 221 410,17 грн та 166 366,17 грн та судовий збір у сумі 3 654,00 грн (а.с.69-70).
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2016 відхилені зустрічні позовні вимоги про визнання договорів недійсними, що вбачається з постанови Черкаського апеляційного суду від 11.02.2025 (справа № 712/8159/15-ц).
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 судове рішення від 13.09.2016 та додаткове рішення від 24.11.2016 залишені без змін (а.с.71-75). Відповідно рішення суду від 13.09.2016 набрало законної сили 09.02.2017.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 ухвалу апеляційного суду від 09.02.2017 в частині вирішення позову ПАТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.76-80).
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 913 доларів США (145 173 грн) за тілом, проценти станом на 31.01.2014 в сумі 3 627,35 доларів США, що становить 76 195,97 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1 169,61 доларів США, що становить 25 626 грн, пеню за несвоєчасне погашення відсотків 764 доларів США, що становить 16 739 грн, загальна сума заборгованості якої становить 263 775,45 грн та судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2 638 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.81-85).
Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення суду від 13.09.2016, додаткового рішення від 24.11.2016 та постанови апеляційного суду від 23.01.2019 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку відмовлено (а.с.86-87).
Постановою Верховного Суду від 27.01.2021 рішення суду першої інстанції від 13.09.2016 в незмінній частині та постанову апеляційного суду від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про відхилення таких вимог. Рішення суду від 13.09.2016 в незмінній частині та постанову апеляційного суду від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 913 доларів США залишено без змін (а.с.88-97).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.04.2021 замінено первісного стягувача ПАТ КБ «Правекс-Банк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за рішенням суду від 13.09.2016.
18.06.2024 представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернувся до суду із заявою про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення суду та відповідно до розписки 28.06.2024 ним було отримано 2 виконавчих листа від 27.06.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПравексБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 913 доларів США та судового збору у розмірі 2 638 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. від 01.07.2024 (ВП №75424152) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №712/8159/15-ц, виданого 27.06.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» (правонаступник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») заборгованості у розмірі 6 913 доларів США (145 173 грн) а.с.18).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. від 01.07.2024 (ВП №75425328) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №712/8159/15-ц, виданого 27.06.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» (правонаступник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») судового збору у розмірі 2638 грн (а.с.19).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 23.08.2024 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні (а.с.20).
Звертаючись до суду із заявою про виправлення помилок, допущених при оформлені та видачі виконавчих листів, боржник ОСОБА_1 посилається на те, що виконавчі листи не відповідають вимогам Закону, зокрема, - дата набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення рішення до виконання, також слід замінити стягувача у виконавчому листі.
Указане питання має таке правове регулювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 4 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа. Так, згідно з ч. 1 Закону виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За матеріалами цієї справи, заявник просить привести у відповідність до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі листи, видані 27.06.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси у цивільній справі № 712/8159/15-ц, про стягнення з неї коштів на користь ПАТ «ПравексБанк» на виконання рішення ВС від 27.01.2021, шляхом внесення у них виправлень, вказуючи при цьому на те, що у виконавчих листах неправильно вказана дата набрання законної сили судовим рішенням, строк пред'явлення до виконання і найменування стягувача.
Так, предметом розгляду у справі були первісні позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 первісні позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Додатковим рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.11.2016 відхилено зустрічні позовні вимоги про визнання договорів недійсними.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 та додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.11.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 в частині вирішення позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Також рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016, додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.11.2016 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними залишено без змін.
Відтак, з 28.11.2018 рішення судів І та ІІ інстанцій у даній справі в частині вирішення первісних позовних вимог про стягнення кредитного боргу були скасовані касаційним судом, що спростовує посилання заявника та суду першої інстанції про початок строків пред'явлення до виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості саме з моменту набрання законної сили рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016.
У подальшому, постановою апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та прийнято в цій частині нове рішення, яким визначено до стягнення загальну суму боргу в розмірі 263 775,45 грн, що стягується з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк», що складалася із сум заборгованості по сплаті тіла кредиту, процентів та пені.
Постановою ВС від 27.01.2021 рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів стягнення боргу скасовано та прийнято нове рішення про відхилення таких позовних вимог. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 в незміненій частині та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 913 доларів США залишено без змін.
Таким чином, в зазначеній частині позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора боргу у відповідній сумі остаточно були вирішені по суті саме згідно судового рішення ВС, яке набрало законної сили 27.01.2021.
У цій частині апеляційні аргументи скаржника стосовно дати набрання судовими рішеннями законної сили є необґрунтованими.
Далі, згідно підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Частиною 1 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відтак у даному випадку підстав для висновків про помилковість та необ'єктивність визначення у спірних виконавчих листах строку їх пред'явлення до виконання, про що вказує заявник, не було.
Отже посилання скаржника на помилковість обрахунку судом першої інстанції строків пред'явлення виконавчих документів до виконання є необґрунтованими.
Слід оцінити критично і посилання скаржника на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки через систему електронний суд повідомив учасників справи про судове засідання вже після його завершення, враховуючи таке.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Однак у даній справі відповідних аргументів, які б були наведені у поданих апеляційних скаргах учасників судового розгляду, не має.
Апеляційну скаргу подала лише заявник, яка була присутня у судовому засіданні, в якому була постановлена оскаржувана ухвала та її право на до ступ до суду порушено не було.
Посилання скаржника про те, що у Розділі (Учасники виконавчого провадження) II Інструкції з організації примусового виконання рішень, відсутні такі структурні елементи, як частини, отже суд першої інстанції не мав права до спірних правовідносин застосовувати норму пункту 12 Розділу II Інструкції з організації примусово виконання рішень, не стосуються встановлення наявності помилкових даних у спірних виконавчих листах та не свідчать про необґрунтованість чи незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо невідповідності найменування стягувача, зазначеного у виконавчому листі слід вказати на те, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Згідно із судовим рішенням заборгованість та судовий збір стягнуті із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк», що, відповідно, відображено у виконавчих листах.
Так згідно ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, зокрема, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
У даній справі на підставі ухвали суду від 09.04.2021 було замінено первісного стягувача на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», що не свідчить про невідповідність виконавчих документів фактичним обставинам, та спростовує аргументи скаржника про протилежне.
Враховуючи той факт, що 27 січня 2021 року постановою Верховного Суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року в незмінній частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року скасовано та у задоволенні первісного позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів відмовлено, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в цій частині.
При цьому, варто наголосити, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .
У справі "Soering vs UK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
Доводи скаржника щодо помилковості висновків суду першої інстанції, неповне та упереджене викладення обставин справи, висновків суду по суті вимог заяви не спростовують, адже оскаржуваною ухвалою проаналізовано всі норми права, які регулюють правовідносини у цій справі, наявні докази та посилання, а тому не потребують переоцінки судом апеляційної інстанції. Доводи ж апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухвалою районного суду, яка, на думку апеляційного суду є законною і обґрунтованою.
Даючи оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 02.04.2025 про відхилення заяви про виправлення помилки у виконавчому документі у даній справі слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 432 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 02.04.2025 у даній справі за заявою про виправлення помилки у виконавчому документі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 08.10. 2025.
Суддя-доповідач
Судді