Номер провадження 22-ц/821/1492/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/1745/24 Категорія: 301030000 Сивухін Г. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
07 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Васяновича В. В. та представника ОСОБА_2 - адвоката Хорошун О. В. на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2025(повний текст складено 16.06.2025, суддя в суді першої інстанції Сивухін Г. С.) у цивільній справі за позовом адвоката Хорошун Оксани Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,
у серпні 2024 року адвокат Хорошун О.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що позивач перебувала з 2001 року у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу. Від даних відносин у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони проживали однією сім'єю в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яку в подальшому купили та оформили право власності на ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилася спадщина на майно: квартиру АДРЕСА_2 , гараж в кооперативі «Маяк», земельну ділянку кадастровий номер 7122082700:0:001:1321 на території Бобрицької сільської ради та автомобіль OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_1 .
У придбаній квартирі позивач разом з ОСОБА_5 здійснили ремонт, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та придбавали майно. У період спільного проживання ними також за спільні кошти було придбано автомобіль OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_2 та гараж в гаражному кооперативі «Маяк» в м. Каневі Черкаської області для власного користування сім'єю. Після смерті ОСОБА_5 саме ОСОБА_2 здійснила його поховання, відбула поминальні обіди.
За наведених підстав позивач просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з січня 2001 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя: квартиру АДРЕСА_2 , гараж в кооперативі «Маяк», земельну ділянку кадастровий номер 7122082700:0:001:1321на території Бобрицької сільської ради та автомобіль OPEL ASTRA д.н.3. НОМЕР_2 . Визнати за позивачем право власності на 1 / 2 частину вище вказаного майна.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2025позов у справі задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , спільно однією сім'єю як чоловіка та жінки з 01.01.2004 по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку кадастровий номер 7122082700:0:001:1321, розташованої на території Бобрицької сільської ради Черкаської області; автомобіль OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7122082700:0:001:1321, розташованої на території Бобрицької сільської ради Черкаської області та 1 / 2 частини автомобіля OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_2 .
У решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Васянович В. В. подав 30.05.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення в частині часткового задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вказано на те, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01.01.2004 (після набрання чинності СК України), оскільки КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.
Зазначає, що сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Також вказує на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні визнав об'єктом спільної сумісної власності подружжя зокрема земельну ділянку, однак відповідно до рішення сесії Бобрицької громади дана ділянка була виділена та передана в приватну власність ОСОБА_5 , тобто він набув земельну ділянку в порядку приватизації, що не є придбанням та не може бути поділена в судовому спорі.
Скаржник зазначає, що позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилається у своїй позовній заяві.
У свою чергу представник позивача адвокат Хорошун О. В. також подала апеляційну скаргу в якій, вказуючи на невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення шляхом ухвалення нового в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки позивача та ОСОБА_5 з січня 2001 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2 .
Посилається на те, що зібрані і досліджені докази під час судового розгляду підтверджують факт спільного проживання однією сім'єю позивача і ОСОБА_5 з січня 2001 року, ведення ними спільного господарства, виховання спільного сина, купівлю квартири і автомобіля за спільні кошти, тому вважає, що є всі підстави встановити в судовому порядку факт проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та жінка саме з січня 2001 року.
Також зазначає, що квартира, право власності на 1 / 2 частину якої просить визнати за нею позивач, була придбана за кошти, отримані від батьків позивача. Вказана квартира була придбана для проживання позивача, померлого ОСОБА_5 та їх спільного сина ОСОБА_6 . Позивач та ОСОБА_5 спільно облаштовували вказану квартиру для комфортного сімейного проживання, за спільні кошти придбавали необхідні будівельні матеріали, меблі, побутову техніку, предмети домашнього вжитку та проживали в цій квартирі однією сім'єю по день смерті ОСОБА_5 .
Вказує, що оскаржуване рішення суду не є належним чином вмотивованим.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою КНП «Канівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Канівської міської Черкаської області про причину смерті №51 від 01.03.2024, а також довідкою КНП «ОЦЕМД та МК Черкаської обласної ради» №261 від 26.06.2024 про встановлення діагнозу ОСОБА_5 (а.с.21,28, 152 т.1).
Крім того, факт смерті ОСОБА_5 , 1949 р.н. підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04.03.2024 (а.с.159 т.1).
Відповідно до Акту КП «ЖЕК» про місце проживання №165 від 14.03.2024, мешканці будинку АДРЕСА_3 засвідчили факт проживання ОСОБА_2 , 1976 р.н. разом з сином ОСОБА_4 , 2001 р.н. та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку АДРЕСА_1 з 2002 року (а.с.20 т.1).
Згідно архівної довідки директора Канівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 Канівської міської ради Черкаської області №33 від 12.03.2024, ОСОБА_4 , 2001 р.н дійсно навчався в даному навчальному закладі з 01.09.2008 по 27.06.20198 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать записи у Алфавітній книзі та книзі обліку і видачі атестатів та бланків додатків про повну загальну середню освіту (а.с.21 т.1).
Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 01.03.2012, останній звертався в спортивний клуб «Івазар» для зарахування його сина ОСОБА_4 на відділення дзюдо на 2012/2013 навчальний рік. Згідно анкетних даних дитини, Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , домашня адреса : АДРЕСА_1 (а.с.231 т.1).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 20.12.2001, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.232 т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.02.2002, посвідченого державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №1-2804 (дублікат), ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_2 (а.с.33,34 т.1, 56 т.2).
Відповідно до накладної №3 від 01.03.2024, ОСОБА_2 оплатила ФОП ОСОБА_7 9250,00 грн. за комплексний обід у кількості 50 шт. (а.с.46 т.1).
Згідно довідки виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області №1617-01-13 від 04.03.2024, ОСОБА_1 , 1988 р.н. здійснив поховання ОСОБА_5 , 1949 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 04.03.2024) за власний рахунок (а.с.151 т.1).
Згідно довідки КП «Місто» №75 від 16.07.2024, підтверджено факт проведення поховання ОСОБА_5 , 1949 р.н. Похоронні послуги у розмірі 340,00 грн. були оплачені ОСОБА_3 16.07.2024 (а.с.155-158 т.1).
З наданої нотаріусом копії спадкової справи №11/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 вбачається, що після його смерті з заявами до нотаріуса звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.1-37 т.2).
Згідно інформації голови правління ГК «Маяк» №77/11/24 від 04.11.2024 вбачається, що відповідно до книги обліку членів та власників гаражів на території гаражного кооперативу «Маяк» м. Канів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ніколи не був членом гаражного кооперативу та ніколи не володів гаражем на території гаражного кооперативу «Маяк» м. Канів (а.с.39 т.2).
Згідно наданої на ухвалу суду копії реєстраційної картки транспортного засобу марки OPEL ASTRA STATION WAGON, 2008 року д.н.3. НОМЕР_1 вбачається, що даний транспортний засіб належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі договору купівлі-продажу укладеного у СГ №2740 від 12.11.2019 (а.с.70,71 т.2).
Згідно витягу з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 24.04.2025 №00050827458, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано 14.02.1980, актовий запис №11 (а.с.130-132 т.2).
Інших відомостей про перебування ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбу матеріали справи не містять.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, ознаками фактичної сім'ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов'язки.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зробила висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим суд під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Матеріалами справи та поясненнями свідків, наданими в суді першої інстанції, підтверджується той факт, що починаючи з 2001-2002 років позивач та померлий ОСОБА_5 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні витрати, спільне харчування, купували майно для спільного використання, надавали взаємну допомогу один одному, від спільного проживання у них народилася дитина - ОСОБА_4 .
Таким чином, суд першої інстанції на підставі зібраних доказів та пояснень свідків, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами належними та допустимими доказами не доведено, що померлий ОСОБА_5 не проживав однією сім'єю з позивачкою.
Також, при розгляді справи судом першої інстанції було враховано, що п. 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004.
Таким чином, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України - з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання позивача та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_5 у період з 01.01.2004 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивачапро наявність підстав для встановлення в судовому порядку факт проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та жінка з січня 2001 року.
Далі, ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, встановивши факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як жінки та чоловіка без шлюбу та придбання у цей період автомобіля OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дане майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірна квартира була придбана померлим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до встановленого судом факту спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, правові підстави для визнання цього спірного майна спільним майном подружжя відсутні.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Васяновича В. В. в частині того, що суд першої інстанції порушив вимоги матеріального права, визнавши земельну ділянку спільним майном сторін, виходячи з наступного.
Так, відповідно до рішення Бобрицької сільської ради Черкаської області від 24.12.2021 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення на 01.03. для ведення особистого селянського господарства) площею 1,4936 га, кадастровий номер 7122082700:0:001:1321 у приватну власність.
Згідно з ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадянам України надається право на одноразове безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що є особистим правом громадянина, яке не виникає в результаті спільної діяльності або вкладення коштів іншої сторони. Право на безоплатну приватизацію не є спільним і не набувається особами, які проживали однією сім'єю без шлюбу.
Така правова позиція підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду, зокрема: За приписами Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №?635/3770/17 визначено наступне: «Земельна ділянка, надана громадянину України в порядку безоплатної приватизації, є об'єктом його особистої приватної власності та не підлягає поділу навіть у разі спільного проживання у незареєстрованому шлюбі». Аналогічні приписи містить п. 5 ч. 1 статті 57 Сімейного кодексу України, у відповідності з якою особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про наявність підстав для визнання цього майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2025 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки кадастровий номер 7122082700:0:001:1321, та визнання за позивачем права власності на її частину, ухваливши постанову про їх відхилення.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до відхиленої частки позовних вимог щодо визнання права власності на 1 / 2 частину земельної ділянки, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 805,76 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Хорошун О. В.- залишити без задоволення.
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васяновича В. В. - задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2025у даній справі в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки кадастровий номер 7122082700:0:001:1321, розташованої на території Бобрицької сільської ради Черкаської області та в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1 / 2 частину вказаної земельної ділянки - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку кадастровий номер 7122082700:0:001:1321, розташованої на території Бобрицької сільської ради Черкаської області та визнання права власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки - відхилити.
У решті рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2025у даній справі - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 805,76 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 08.10.2025.
Суддя-доповідач
Судді