09 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 565/577/25
Провадження № 22-ц/4815/988/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шумри І.В. на рішення Вараського міського суду Рівненської області від 01 травня 2025 року, ухваленого в складі судді Бренчук Г.В., дата складання повного тексту рішення 02 травня 2025 року, у справі № 565/577/25
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позов обґрунтований тим, що відповідач є батьком доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 листопада 2024 року позивачці виповнилося 18 років, вона продовжує навчання на першому курсі денної форми здобуття освіти за спеціальністю менеджмент Луцького національного технічного університету, у зв'язку з чим не має можливості самостійно себе забезпечувати та потребує матеріальної підтримки від батьків.
Термін закінчення навчання - 30 червня 2028 року.
В зв'язку з тим, що вона навчається та не отримує стипендії, не має самостійного заробітку, вона на час навчання потребує матеріальної підтримки батьків. Стверджує, що відповідач працює, а отже, має можливість надати достатню матеріальну допомогу дитині на час навчання.
Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання, оскільки продовжує навчання у вищому навчальному закладі, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення нею навчання, але не пізніше досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішенням позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 14 березня 2025 року до закінчення навчання - 30 червня 2028 року.
Рішення суду у межах суми платежу аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі відповідач вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що після розірвання шлюбу із матір'ю позивачки, створив нову сім'ю. У шлюбі народилось двоє дітей, дружина не працює перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Таким чином, на його утриманні окрім позивачки , перебуває ще двоє малолітніх дітей. Вважає, що визначений судом розмір аліментів є очевидно завищеним, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази щомісячних витрат на дитину та докази наявності потреби у матеріальній допомозі в такому розмірі.
Просить рішення суду змінити в частині розміру стягнутих аліментів з частки до 1/10 частки від його заробітку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на 1 курсі Луцького національного технічного університету факультету бізнесу та права денної форми навчання за контрактом. Термін закінчення університету - 30 червня 2028 року.
Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 120 000,00 грн, з урахуванням індексу інфляції за роки навчання.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Таким чином, однією з обов'язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу.
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Так, при визначенні розміру аліментів, необхідно врахувати матеріальне становище платника аліментів, а також те, що обов'язок утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягнувши повноліття, продовжує навчання, власного доходу не має та перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері.
Встановивши вказані обставини та врахувавши, що відповідач як батько дитини що продовжує навчання має змогу надавати матеріальну допомогу, якої потребує донька, суд прийшов до правильного висновку, що в силу зазначених положень СК України останній зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею двадцяти трьох років.
Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, не в повній мірі врахував обставини, що мають істотне значення, а саме наявність у ОСОБА_2 на утриманні двох малолітніх дітей, дружина не працює.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи, жодних належних доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних з навчанням ОСОБА_1 (вартості підручників, посібників для навчання, вартості іншого приладдя, вартості проживання тощо), позивачкою до суду не надано.
Також в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження доходу матері позивачки.
Позовна заява містить лише вимогу про стягнення аліментів, перелік норм права, але жодним чином не обґрунтовано розмір стягуваних аліментів.
За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, наявності на утриманні платника аліментів двох неповнолітніх дітей, відсутність постійного заробітку та враховуючи обов'язок обох батьків утримувати дітей, апеляційний суд дійшов висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання 30.06.2028 року, є справедливим та достатнім з урахуванням наведеного вище. Такий розмір відповідатиме інтересам дитини, виходячи з умов проходження нею навчання, буде враховано матеріальне та сімейне становище платника аліментів, зокрема його можливість, виходячи з отримуваного ним заробітку, утримувати себе та нову сім'ю.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п.п 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині визначення розміру аліментів необхідно змінити.
Інші докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шумри І.В. задовольнити частково.
Рішення Вараського міського суду Рівненської області від 01 травня 2025 року в частині визначення розміру аліментів змінити, зменшивши розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову 14 березня 2025 року до закінчення навчання - 30 червня 2028 року, але не довше, ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку.
В решті рішення залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 09 жовтня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.