09 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 562/3536/24
Провадження № 22-ц/4815/844/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання: Хлуд І,.П.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа Головне управління Держгеокадастру у Рівненської області
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Музики-Дубравського В.А. на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року, ухвалене в складі судді Ковалик Ю.А., дата складання повного тексту рішення 09.04.2025, у справі № 562/3536/24
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Рівненської області про скасування запису про реєстрацію земельної ділянки та запису про державну реєстрацію речового права.
Позов мотивований тим, що що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19.07.2021 визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на будинковолодіння АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,25 га для обслуговування вказаного будинковолодіння та земельну ділянку, площею 0,39 га для ведення особистого підсобного господарства.
Згідно рішення Мізоцької селищної ради від 21.12.2021 № 859 було надано дозвіл на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , а саме орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та земельну ділянку орієнтовною площею 0,39 га у с.Нова Мощаниця для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель померлої ОСОБА_5 на підставі рішення Здолбунівського районного суду від 19.07.2021 та рішення Новомащаницької сільської ради № 62 від 10.12.1996.
На виконання даного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_6 для виготовлення документації із землеустрою.
При реєстрації земельної ділянки площею 0,13 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Нова Мощаниця Мізоцької селищної ради державним кадастровим реєстратором відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області було винесено рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до ДЗК із зазначенням: « ОСОБА_7 з ділянкою 5622684800:07:001:0095; площа співпадає на 16.3893». Власником земельної ділянки з кадастровим номером: 5622684800:07:001:0095 є ОСОБА_2 .
При реєстрації земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Нова Мощаниця Мізоцької селищної ради державним кадастровим реєстратором відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області було сформовано висновок щодо перевірки електронного документа в якому зазначалось: «перетин з ділянкою 5622684800:07:001:0107; площа співпадає на 31,3805%; перетин з ділянкою 5622684800:07:001:0108; площа співпадає на 6,9517 %; перетин з ділянкою 5622684800:07:001:0102; площа співпадає на 36,7004 %».
З інформації ДЗК про право власності та речове право на земельну ділянку власником земельної ділянки з кадастровим номером: 5622684800:07:001:0107 є ОСОБА_3 ; 5622684800:07:001:0108 - ОСОБА_3 ; 5622684800:07:001:0102 - ОСОБА_4 .
Зважаючи на наявність перетину земельних ділянок та неможливістю оформлення ним права власності на земельні ділянки, просив суд про задоволення позовних вимог.
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Рівненської області про скасування запису про реєстрацію земельної ділянки та запису про державну реєстрацію речового права - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем протиправності державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5622684800:07:001:0095, 5622684800:07:001:0107, 5622684800:07:001:0108, 5622684800:07:001:0102, тоді як наявні накладення можуть бути усунені у позасудовому порядку шляхом виправлення технічних помилок.
Не погодившись з означеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що відомості про земельні ділянки відповідачів не переносилися з ДРЗ до ДЗК. Формування земельних ділянок відбулося після 2013 року, а земельних ділянок позивача, які він набув на підставі судового рішення здійснювалося на підставі абз.2 п.1 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України. Крім того, суд безпідставно не взяв до уваги висновок експерта в якому підтверджено накладання земельних ділянок. Наголошує, що він намагався вирішити дані спірні питання із відповідачами у поза судовий спосіб, проте такі пропозиції були проігноровані
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує доводи останньої просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає .
Установлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19.07.2021 визнано за позивачем право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на будинковолодіння АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,25 га для обслуговування вказаного будинковолодіння та земельну ділянку, площею 0,39 га для ведення особистого підсобного господарства.
Крім того, позивачу на праві власності належать два житлові будинки з надвірними будівлями, а саме АДРЕСА_1 , який позивач успадкував після смерті ОСОБА_8 , АДРЕСА_1 , який позивач успадкував після смерті ОСОБА_9 .
21.12.2021 рішенням Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області №859 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі: земельну ділянку орієнтовною площею 0,16 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та земельну ділянку орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель спадкодавця ОСОБА_9 ; земельну ділянку орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та земельну ділянку орієнтовною площею 0,32 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель спадкодавця ОСОБА_8 ; земельну ділянку орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та земельну ділянку орієнтовною площею 0,39 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель спадкодавця ОСОБА_5 .
Державним кадастровим реєстратором відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,13 га в межах с. Нова Мощаниця Рівненського району з підстав того, що перетин з ділянкою 5622684800:07:001:0095, площа співпадає 16,3895кв.м, що підтверджується рішенням №РВ-2600084262022 від 12.10.2022. Відповідно до зведеного плану земельних ділянок, що розташовані в с. Нова Мощаниця, власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 5622684800:07:001:0095 є ОСОБА_2 .
Державним кадастровим реєстратором відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га в межах с. Нова Мощаниця Рівненського району з підстав того, що перетин з ділянкою 5622684800:07:001:0107, площа співпадає 31,3805 %, перетин ділянкою 5622684800:07:001:0108, площа співпадає на 6,9517 %, перетин з ділянкою 5622684800:07:001:0102, площа співпадає на 36,7004 %, що підтверджується рішенням №РВ-7300080492022 від 11.10.2022. Відповідно до зведеного плану земельних ділянок, що розташовані в с. Нова Мощаниця, власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 5622684800:07:001:0107 та 5622684800:07:001:0108 є ОСОБА_3 . Власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 5622684800:07:001:0102 є ОСОБА_4 .
Державним кадастровим реєстратором відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1478 га в межах с. Нова Мощаниця Рівненського району з підстав того, що перетин з ділянкою 5622684800:07:001:0008, площа співпадає 2,2363 кв.м, що підтверджується рішенням №РВ-7100136292022 від 11.10.2022. Відповідно до зведеного плану земельних ділянок, що розташовані в с. Нова Мощаниця, власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 5622684800:07:001:0008 є ОСОБА_10 .
Згідно висновку експерта № 240514/1_ЮШ судової земельно-технічної експертизи, складеної 16.05.2024, земельна ділянка кадастровий номер 5622684800:07:001:0095 площею 0,3935 га накладається на земельну ділянку площею 0,13 га, що сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в с. Нова Мощаниця Мізоцької селищної територіальної громади, розробник ФОП ОСОБА_6 , Здолбунів, 2022 рік. Площа накладання становить 0,0213 га;
земельна ділянка кадастровий номер 5622684800:07:001:0107 площею 0,25 га накладається на земельну ділянку площею 0,25 га, що сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в с. Нова Мощаниця Мізоцької селищної територіальної громади, розробник ФОП ОСОБА_6 , Здолбунів, 2022 рік. Площа накладання становить 0,0785 га;
земельна ділянка кадастровий номер 5622684800:07:001:0108 площею 0,0492 га накладається на земельну ділянку площею 0,25 га, що сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в с. Нова Мощаниця Мізоцької селищної територіальної громади, розробник ФОП ОСОБА_6 , Здолбунів, 2022 рік. Площа накладання становить 0,0174 га;
земельна ділянка кадастровий номер 5622684800:07:001:0102 площею 0,3323 га накладається на земельну ділянку площею 0,25 га, що сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 в с. Нова Мощаниця Мізоцької селищної територіальної громади, розробник ФОП ОСОБА_6 , Здолбунів, 2022 рік. Площа накладання становить 0,0918 га.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У статті 126 ЗК України визначено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Зокрема, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 ЗК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Згідно з частинами першою, третьою-п'ятою статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Відповідно до п. 137 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, у разі відновлення меж земельної ділянки за її фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж кадастрові номери відповідних земельних ділянок не скасовуються, а відповідні зміни до відомостей вносяться до поземельних книг відповідно до пунктів 116-118, 120-122 цього Порядку.
Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є:
1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;
2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);
3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об'єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);
4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;
5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;
6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;
7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 р. та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.
Відомості про земельну ділянку та інші об'єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об'єктів Державного земельного кадастру: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, зокрема допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, однак у справі, що переглядається, відсутні докази того, що позивач скористався вказаним порядком.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Убачається, що земельні ділянки, що належать відповідачам на праві власності накладаються на виділену позивачеві земельну ділянку.
Фактично між сторонами існує спір щодо установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а не щодо правомірності виділення відповідачам земельних ділянок рішеннями органу місцевого самоврядування як таких.
Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності колегія суддів звертає увагу, що визначення меж земельних ділянок, що належать відповідачам, присвоєння кадастрових номерів та внесення відповідних даних про право власності були здійснені раніше аніж визначення меж земельній ділянці позивача.
Тобто при розробці позивачу земельної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок мали бути враховані межі суміжних земельних ділянок.
У свою чергу колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів, що саме при розробці земельної документації, відповідачами було порушено норми земельного законодавства.
Також відсутні будь-які дані того, що земельні ділянки відповідачів не відповідають межам визначеним при присвоєнні їм кадастрових номерів та оформленні права власності та, що їм виділено землю за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції дав належну правову оцінку висновку експертизи у сукупності з іншими зібраними доказами у справі та дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушень земельного законодавства при формуванні земельних ділянок відповідачів та їх державної реєстрації не встановлено.
Висновок суду першої інстанції проте, що внесення належної позивачу земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру, не вимагає скасування реєстрації суміжних земельних ділянок відповідачів, оскільки порушення відповідачами права власності ОСОБА_1 на землю не доведено є правильним.
Позивач не позбавлений можливості у позасудовому порядку скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що земельні ділянки площею 0,13 та 0,25 га, належні ОСОБА_1 не є сформованими в розумінні частини четвертої статті 79-1 ЗК України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Музики-Дубравського В.А. залишити без задоволення.
Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 09 жовтня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.