09 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 565/439/25
Провадження № 22-ц/4815/843/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Натина А.О. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року, ухвалене в складі судді Незнамової І.М., у справі № 565/439/25 ,
В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що сторони 14.01.2014 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають троє неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю.
Спільне життя з відповідачем не склалося. Сімейно - шлюбних стосунків тривалий час не підтримують, спільного господарства не ведуть та миритися не бажають. Просить суд розірвати шлюб.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 14 січня 2014 року у Лозківській сільській раді Володимирецького району Рівненської області, актовий запис №01- розірвано.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не підтримують сімейно - шлюбних стосунків, окремо проживають, не ведуть спільного господарства, на примирення не згодні, у зв'язку з чим дійшов висновку, що збереження сім'ї буде носити формальний характер.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано те, що у поданій ним заяві відповідач був проти розірвання шлюбу та бажав би зберегти сім'ю. Вказує що станом на сьогодні у сторін є порозуміння щодо розірвання шлюбу та має намір зберегти шлюб.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, оскільки примирення із відповідачем не відбулося. Просить рішення суду залишити без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Установлено, що сторони перебували у шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 січня 2014 року
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: дочку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 СК України.
Відповідно до ч.1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналізуючи норми діючого законодавства, слід дійти висновку, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо.
Виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 569/458/18.
Встановивши, що сім'я фактично розпалася, існує формально і зберегти її неможливо, а відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, що шлюбні відносини між ними відновлено або про вчинення відповідачем будь-яких реальних дій для збереження сім'ї.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції, про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки сім'я існує формально і зберегти її неможливо. Окрім цього, сам відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Натина А.О. залишити без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 09.10.2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.