Справа № 127/20598/25
Провадження № 3/127/4333/25
07 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
25 червня 2025 року о 03.50 год. у м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 83, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «ECOS», без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки в повному обсязі. Проводилася безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №472967 та №472960. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, повідомив, що, дійсно, того вечора він та його товариш орендували електросамокати, проте, коли їх зупинили працівники поліції, біля сервісного центру «Renault», вони вели їх в руках. Поліцейські почали проводити їх обшук та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою «Драгера». Він не надавав працівникам поліції свої документи. При цьому, вважав, що електросамокат не є транспортним засобом, а тому й відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки. Працівники поліції не пропонували йому їхати в медзаклад для проходження огляду. Він зателефонував до свого батька ОСОБА_2 та повідомив, що його зупинила поліція, попросив під'їхати на місце зупинки. Коли його батько під'їхав на місце зупинки, поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 не хоче надавати документи, почав казати, що може одягнути на нього кайданки, кинути на землю, завести у відділок поліції. Коли батько почував такі слова, попросив його не сперечатися та підписати всі документи. Працівники поліції вели себе упереджено та агресивно по відношенню до нього, принижували людську гідність, що виражалося у залякуванні та погрозах застосування насильства.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Когутницький В. М. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому зазначив, що керування електросамокатом не зафіксоване взагалі та в порушення п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, поліцейським не було складено акт огляду щодо ОСОБА_1 . Протокол не містить відомостей про проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів. Працівник поліції не направляв ОСОБА_1 для проходження огляду в заклад охорони здоров'я взагалі. Направлення, яке міститься в матеріалах справи, згідно якого начебто ОСОБА_1 направлявся для проведення огляду о 04.00 год. є підробленим, в нього вписано недостовірні відомості щодо направлення ОСОБА_1 в КНП «Соціотерапія» о 04.00 год.
В судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_3 , повідомив, що він є товаришем ОСОБА_1 та не розуміє чому їх зупинили працівники поліції, коли вони вели самокати в руках. Він погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», який показав позитивний результат, після чого працівники поліції почали складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння та почав телефонувати до свого батька. Коли прийшов батько ОСОБА_1 на місце їх зупинки, поведінка працівника поліції була зухвалою та агресивною, він повідомив, що ОСОБА_1 не надав свої документи та сказав, що зможе взяти останнього в кайданки. Після цього батько ОСОБА_1 попросив сина підписати усі документи.
Допитаний як свідок ОСОБА_2 повідомив, що вночі 25 червня 2025 року до нього зателефонував син та повідомив, що біля сервісного центру «Renault» його зупинили працівники поліції. Коли він прийшов, то побачив екіпаж патрульної поліції, свого сина та його товариша. Він підійшов до них ближче та почав з'ясовувати, що трапилося. Коли працівник поліції сказав, що одягне на його сина кайданки, він, щоб припинити ці події, вказав сину підписати документи, щоб його забрати додому. Він не чув, щоб працівники поліції пропонували його сину пройти огляд на стан сп'яніння.
Допитаний поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_4 повідомив, що 25 червня 2025 року вночі, під час патрулювання по вул. Кн. Коріатовичів у м. Вінниці було зупинено електросамокати, під керуванням, зокрема ОСОБА_1 , яким останній рухався по проїзній частині. ОСОБА_1 висловлювався до нього нецензурною лайкою, в нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, при цьому останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в повному обсязі. Акт огляду щодо останнього не складався, оскільки ОСОБА_1 від огляду відмовився. Будь-яких скарг щодо його дій чи щодо оформлення матеріалів не надходило.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника та свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №372087 від 25 червня 2025 року, складеного у м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 83 о 04.31 год., 25 червня 2025 року о 03.50 год. у м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 83, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «ECOS», без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки в поновному обсязі. Проводилася безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №472967 та №472960.
До протоколу доданий рапорт поліцейського Безсмертного В.О., яким складений протокол про адміністративне правопорушення, з якого слідує, що під час несення служби в складі екіпажу «Юнкер - 103» спільно з старшим сержантом поліції Гудзовим І. А. о 03.50 год., під час патрулювання по вул. Кн. Коріатовичів, 83, було зупинено електросамокат, під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку в повному обсязі. Велась безперервна відеофіксація на портативні відео реєстратори №472967 та №472960.
З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КП ВОНД «Соціотерапія» від 25 червня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Крім того, до матеріалів справи долучений відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських, яким зафіксована хронологія подій 25 червня 2025 року за участю ОСОБА_1 від моменту зупинки до закінчення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому з даного відеозапису вставлено, що о 03.57- 03.58 год. ОСОБА_1 визнав, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, проте не вважає електросамокат транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. О 04.19 год. працівник поліції повідомив, що ОСОБА_1 та його товариш рухалися на електросамокаті по всій дорозі та ОСОБА_1 виляв по дорозі. В розмові ОСОБА_3 вказував, що їхали правіше, ближче до краю проїзної частини. Натомість ОСОБА_1 вказував: «Дорога була пуста, а де мені їхати?».
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України).
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного (іншого) сп'яніння і оформлення його результатів.
Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п. 6, 7 Розділу І цієї Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Заперечуючи вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 зазначає, що він не рухався на електросамокаті, а докази протилежного відсутні.
Як зазначалося, ст. 251 КУпАП визначено, що є доказами в справі про адміністративне правопорушення, а також на підставі чого встановлюються такі дані, що надають можливість встановити обставини правопорушення, які мають значення для справи та можуть бути використані як доказ.
Суд звертає увагу на те, що відеофіксація моменту зупинки при складанні протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковим доказом його вчинення, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
Так до матеріалів справи поліцейськими долучений оптичний диск, зокрема, із двома відеофайлами із портативних відеореєстраторів поліцейських, які в складі наряду «Юнкер-103» здійснювали патрулювання та якими здійснювалося оформлення адміністративних матеріалів.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейськими за допомогою портативного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Інформація, що міститься на відеозаписі, зокрема повідомлення, що «вони їхали до друга», репліки щодо розташування електросамокатів під час руху на дорозі є достатнім доказом в підтвердження факту керування ОСОБА_1 електросамокатом та його руху на ньому.
При цьому суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 , оскільки вони спростовуються інформацією, яка міститься на відеозаписі. Крім того, суд зважає, що останній також був учасником події 25 червня 2025 року і щодо нього також був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, суд також звертає увагу, що за даними відеозапису, підставами відмови ОСОБА_1 було не заперечення руху на електросамокаті, а його категорична позиція, що електросамокат не є транспортним засобом.
Щодо вказаної позиції, то суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30 червня 2023 року) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст. 2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати); 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п. 1.10 ПДР України, не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Правилами дорожнього руху України розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб».
Згідно із п. 1.10 ПДР України: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
При цьому слід відмітити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом» та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.
При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів») в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР України), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги саме Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Також не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст. 121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1128-1, частинах першій і другій ст.129, ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.
Крім того, суд також бере до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов'язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп'яніння, суд зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов'язок, передбачений п.2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов'язок закріплений в розділі 2 ПДР України, який регулює права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно, з огляду на вищенаведене та враховуючи наявні матеріали справи, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей, а тому позиція ОСОБА_1 в цій частині є безпідставною.
У ході судового розгляду, сторона захисту також наголошувала на порушенні порядку проведення огляду на стан сп'яніння через те, що в протоколі серії ЕПР 1 №372087 не вказано, що огляд проводився з використанням спеціальних технічних засобів, тому суть обвинувачення не відповідає нормам Закону.
Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, якими є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №372087 від 25 червня 2025 року зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
З аналізу положень п. 2 4 розділу І Інструкції № 1452/735 слідує, що саме працівнику поліції надано право піддавати сумніву стан особи, а сама по собі незгода з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння не звільняє водія від обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Працівник поліції, виявивши ці ознаки, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Належить зауважити, що згідно з відеозаписом, а саме: о 03.58 год. ОСОБА_1 зазначив наступне: «Без питань, я в стані алкогольного сп'яніння». О 03.57 год. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в повному обсязі та вкотре зауважив, що електросамокат не є транспортним засобом.
Суд також звертає увагу на те, що, згідно відеозапису події, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не було об'єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Водночас його відмова була категоричною.
Як зазначалось вище диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, при обставинах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами. Саме з підстав відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння складено протокол про адміністративне правопорушення, з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відсутність в протоколі про адміністративні правопорушення даних щодо того, за допомогою якого саме газоаналізатора проводився огляд не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки останній відмовився від проходження такого.
Щодо твердження, що поліцейським не було складено акт огляду на стан сп'яніння, то суд зауважує, що відповідно до положень Інструкції такий акт складається за результатами огляду. Наразі водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в повному обсязі.
Щодо твердження ОСОБА_1 про його не направлення на огляд в медичний заклад та підроблення направлення, то як слідує з відеозапису події, про що також вказано вище, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, водночас відмова ОСОБА_1 була категоричною, а його поведінка не свідчить, що він мав бажання пройти такий огляд та його виражав. Показання свідка ОСОБА_2 не спростовують факт того, що водій ОСОБА_1 відмовився в повному обсязі від проходження огляду.
При цьому слід зазначити, що досліджені судом відеозаписи є інформативним і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції.
Слід також зауважити, що твердження про підробку направлення не ґрунтуються на будь-яких доказах і оцінюються судом як спосіб захисту особи. При цьому відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався із заявою про підроблення матеріали справи не містять. Крім того слід звернути увагу, що чинним законодавством не передбачено видача особі направлення на руки.
З огляду на викладене, суд не вбачає істотних порушень вимог Інструкції з боку працівників поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка старшого інспектора ВАП Гамарник Т., згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року, що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5, та вбачає, що він свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Отже твердження з приводу відсутності в його діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених матеріалів справи, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд дійшов висновку, що його вина цілком доведена. Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння зафіксований відповідними належними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських та жодним чином не спростовані. За наявних фактичних обставин, що мають місце, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн, сплата якого передбачена ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, 268, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень) на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3(три) місяці.
Суддя: