Справа № 127/29082/25
Провадження №3/127/6175/25
"09" жовтня 2025 р. м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ковальчук Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
13.09.2025 року о 00:10 год. по вул. Кармалюка, 2 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував електросамокатом марки «Vevi», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, суду повідомив, що він самокатом керував, однак самокат не є механічним транспортним засобом (має потужність двигуна менше, ніж 3 кВт), тому він не мав проходити огляд на стан сп'яніння. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що провадження у вказаній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши докази, наявні у справі, заслухавши особу, щодо якої складено протокол, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
На відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, який долучено до справи видно, як працівники поліції зупиняють ОСОБА_1 , який рухається на самокаті по проїжджій частині дороги в комендантську годину. При цьому, ОСОБА_1 не заперечує, що керував самокатом, стверджує, що їде додому. При цьому, ОСОБА_1 сперечається з поліцейськими, переконує їх, що вони не мали права його зупиняти, відповідає запитаннями на запитання, відмовляється проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. З відеозапису вбачається, що у працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані сп'яніння.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, тобто джерелом підвищеної небезпеки, що покладає обов'язок діяти відповідно до вимог ПДР України. Як водій - учасник дорожнього руху ОСОБА_1 зобов'язаний був пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, але не зроби в цього.
Отже, винуватість ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 452264 від 13.09.2025 року, рапортом працівника поліції, направленням, а також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Дії ОСОБА_1 утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд не вбачає підстав для закриття справи, оскільки винуватість ОСОБА_1 підтверджується сукупністю доказів, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 283, 284, 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі сімнадцять тисяч гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі шістсот п'ять гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя :