П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26682/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року, прийняте у складі суду судді Стефанова С.О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 08.11.2016 року №0024401301 та 08.11.2016 року №0024421301;
- стягнути з Головного управління Державної Податкової Служби в Одеській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму основного боргу -23 153 грн., інфляційні нарахування 33 418,26 грн., 3% річних 6 070,25 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали шляхом надання заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
19 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.
У заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення станом на 2016 рік, з урахуванням листа Державного ощадного банку про анулювання боргу були законними, з ними погодився Позивач і оплатив їх. Більш того, зазначені ППР не тільки не порушували прав Позивача, а навпаки покращували його становище. Відповідно до акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 27.10.2016 р. ОСОБА_1 було прощено 108 456,50 грн, що за курсом нбу станом на 01.01.2015 р. складає 15,76 грн. за 1 дол. США складає 6881,75 дол. США. В матеріалах податкової справи були відсутні будь-які документи, які б свідчили про помилковість листа Державного ощадного банку України.
Остаточну та юридично значиму ясність у цьому питанні було досягнуто після ухвалення Постанови Одеського апеляційного суду від 17.04.2025 р. у справі №520/533/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Як вказує позивач, лише 17.04.2025 р. позивач отримав об'єктивну можливість усвідомити протиправність податкового повідомлення0-рішення і зібрати належні докази для їх оскарження. За доводами позивача, саме податкові повідомлення-рішення, на момент їх прийняття не порушували прав позивача, адже вони покращували становище боржника - ОСОБА_1 , так як були пов'язані з анулюванням боргу банком і лише після з'ясування обставин, що прощення боргу не відбулось, зазначене право було порушено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Тарановський Дмитро Сергійович звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з неповним з'ясуванням обставин справи, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким: поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що пропуск строку зумовлений об'єктивними, незалежними від позивача обставинами і є поважним у розумінні ст.122 КАС України. Зокрема, апелянт вказує, що податкові повідомлення-рішення станом на 2016 рік, з урахуванням листа Державного ощадного банку про анулювання боргу були законними, з ними погодився позивач і оплатив їх. Разом із тим, в подальшому, з постанови Одеського апеляційного суду від 17.04.2025 р. у справі №520/533/13-ц позивачу стало відомо, що фактичного припинення зобов'язання перед банком не відбулося, а отже, податковий орган помилково визнав виникнення «додаткового блага», у зв'язку із чим лише 11.06.2025 р., після отримання копії зазначеної постанови, позивач отримав об'єктивну можливість усвідомити протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зібрати належні докази для їх оскарження.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року (справа № 640/3380/22).
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, з матеріалів справи вбачається та позивачем в заявах по суті справи визнається, що оскаржувані у межах даної справи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 08.11.2016 року №0024401301 та 08.11.2016 року №0024421301 нею було отримано у листопаді 2016 року, не оскаржено в адміністративному або судовому порядку та сплачено відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень штрафні (фінансові) санкції.
Таким чином, позивач була обізнана про проведену перевірку та порушення, виявлені посадовими особами контролюючого органу, негативним наслідком яких для платника податків є винесення податкових повідомлень рішень.
Разом із тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство не ставить початок перебігу процесуального строку у залежність від суб'єктивної оцінки особи про доцільність чи вигідність оскарження акта. Позивач не може посилатися на власне тлумачення вигідності або невигідності податкових повідомлень-рішень як на об'єктивну перешкоду для реалізації права на позов.
Посилання на те, що податкові повідомлення-рішення начебто покращували становище боржника, не свідчить про існування непереборних обставин, які позбавляли позивача можливості реалізувати право на звернення до суду. Натомість обрання очікувальної позиції є проявом суб'єктивної волі особи, а не поважною причиною пропуску строку.
Однією з засад адміністративного судочинства є принцип правової визначеності, що передбачає обмеження у часі можливості оскарження рішень суб'єкта владних повноважень. Безпідставне поновлення пропущеного строку після майже дев'яти років з моменту прийняття податкових повідомлень-рішень призвело б до порушення стабільності правовідносин і суперечило б принципу належного урядування.
Посилання апелянта на те, що про порушення свої прав позивач дізналась тільки після ознайомлення із постановою Одеського апеляційного суду від 17.04.2025 року у справі №520/533/13-ц колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних доказів того, що позивач не мала можливості дізнатись про обставини, з якими вона пов'язує порушення свої прав, до суду не надано. Водночас, про заперечення АТ "Ощадбанк" факту анулювання боргу позивач мала можливість дізнатись ще у січні-лютому 2024 року із поданих представником відповідача письмових заперечень під час розгляду в межах справи №520/533/13-ц її заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Таким чином, розгляд справи №520/533/13-ц жодним чином не створював для позивача юридичних чи фактичних перешкод для звернення до суду з даним позовом про оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень, не зумовлював зупинення перебігу процесуального строку та не обмежував реалізацію позивачем належних їй процесуальних прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 зауважила, що частиною другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналась» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16 серпня 2023 року по справі № 200/9648/21).
Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Колегія суддів зауважує, що об'єктивними перешкодами є лише ті обставини, що унеможливили звернення до суду, натомість неналежна якість такого звернення не охоплюється і не зумовлюється тими обставинами, на які особа посилається на обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано строку звернення до суду без наявності на те поважних причин, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду із позовом, та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко