П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5060/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування бойового розпорядження в частині, -
У травні 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення позивача для проходження щорічного медичного огляду військово-лікарською комісією;
- зобов'язати відповідача негайно направити позивача на медичний огляд військово-лікарською комісією (для визначення ступеню придатності як військовослужбовця до військової служби);
- визнати протиправним і скасувати в частині прав та обов'язків позивача бойове розпорядження, зачитане із використанням засобу відеофіксації 30.04.2025 в селі Кекине Миколаївської сільської громади Сумського району Сумської області, командиром 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшим лейтенантом ОСОБА_2 .
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , а також додані до неї документи повернуто.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасовано, а справу направлено до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
10 липня 2025 року позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду дві заяви:
1) про залишення без розгляду позовних вимог «зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 негайно направити мене на медичний огляд військово-лікарською комісією (для визначення ступеню придатності як військовослужбовця до військової служби)»;
2) про зміну предмета позову, в якій просить змінить предмет позову на визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду поданих ним (Армія ID 607 288 876) через мобільний застосунок Армія+ рапортів від 29.04.2025 (id953661 номер в СЕДО 28/р), від 15.05.2025 (id1049065, номер в СЕДО 31/р), від 23.05.2025 (id1091693, номер в СЕДО 32/р) про направлення його для проходження щорічного медичного огляду військово-лікарською комісією.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року прийнято до розгляду заяву позивача від 10.07.2025 про зміну предмета позову, а також відмовлено у задоволенні заяви позивача від 10.07.0225 про залишення позову без розгляду щодо частини позовних вимог.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року про відмову у залишенні без розгляду частини позовних вимог.
В подальшому, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року закрито провадження в адміністративній справі № 400/5060/25.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з порушення норм процесуального права, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу, залишити без розгляду позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача направити позивача на ВЛК, а в іншій частині вимог справу направити для продовження розгляду іншим складом суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції помилково закрив провадження в частині вимог щодо направлення позивача на медичний огляд, оскільки позивач просив залишити вказану вимогу без розгляду, що є диспозитивним правом позивача. Апелянт вважає, що судом не надано правової оцінки бездіяльності відповідача, котра полягає в порушенні Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців, затвердженого наказом МО України від 06.08.2024 №53, при цьому факт проходження ним ВЛК ніяк не виправляє допущені порушення при розгляді поданих позивачем рапортів. Щодо закриття провадження в частині визнання протиправним бойового розпорядження від 30.04.2025, апелянт вказує, що суд усунувся від надання правової оцінки бойовому розпорядженню, а наказ від 11.05.2025 № 1556, яким встановлено відсутність порушень законодавства з боку позивача щодо невиконання відповідного бойового розпорядження в матеріалах справи відсутній.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з приписів пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Для застосування наведеної підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.
У розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. Вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Указана норма процесуального закону імперативно зобов'язує суд закрити провадження у справі у випадку, якщо, зокрема, рішення суб'єкта владних повноважень, що є предметом спору, було виправлене самим же суб'єктом його прийняття.
Водночас, повинні бути відсутні підстави вважати, що поновити порушене право особи можливо тільки шляхом визнання протиправним такого рішення, незважаючи на виправлення суб'єктом владних повноважень його недоліків.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що однією із підстав позову була бездіяльність відповідача щодо направлення позивача на проходження ВЛК та зобов'язання його направити на проходження відповідного медичного огляду.
В подальшому, у цій частині позивачем було змінено предмет позову на визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду поданих ним рапортів від 29.04.2025, від 15.05.2025, від 23.05.2025 про направлення його для проходження щорічного медичного огляду військово-лікарською комісією.
Однак, згідно з довідки ВЛК від 25.06.2025 № 2025-0625-1531-1634-7 Постійно діючою позаштатною ВЛК «КНП «Клінічна лікарня святого Пантелеймона» Сумської МР» 25.06.2025 позивач пройшов медичний огляд ВЛК, за результатами якого було прийнято постанову про його придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Згідно приписів ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За таких обставин, оскільки відповідач виправив оскаржувані позивачем порушення, а саме: направив його для проходження медичного огляду ВЛК, за результатами якої прийнято постанову ВЛК, оформлену довідкою від 25.06.2025 № 2025-0625-1531-1634-7, колегія суддів вважає, що фактично порушення було виправлене позивачем, порушене право позивача на проходження ВЛК відновлене, при цьому визнання протиправною бездіяльності позивача щодо розгляду рапортів позивача саме по собі не призводить до ефективного захисту порушеного права, яке фактично вже було реалізоване позивачем.
Що стосується визнання протиправним і скасування бойового розпорядження від 30.04.2025, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом шостим пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40, бойове розпорядження - розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установа) і підрозділам. Бойове розпорядження доводиться після вироблення замислу (плану) та визначення завдань військовим частинам і підрозділам. Використовується в усіх ланках управління в ході підготовки та ведення операцій (бойових дій).
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що бойове розпорядження, яке є предметом проведення службового розслідування є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію. Як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавством не встановлено повноважень командира, який видав бойове розпорядження, і дія якого вичерпалась, вносити до нього зміни, вважати його таким, що втратив чинність.
Беззаперечно, бойове розпорядження, як акт індивідуальної дії, може бути предметом оскарження у суді, однак за умови, що воно порушує права, свободи або законні інтереси позивача або на його підставі виникли обставини, що мають певне юридичне зазначення.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до бойового розпорядження командира БТГр від 30.04.2025 № 650/1 командиру механізованої роти наказано, зокрема, призначити 30.04.2025 позивача для виконання певних дій, час готовності до дій - з отримання бойового розпорядження.
У позовній заяві позивач стверджує, що 30.04.2025 йому усно було доведено зміст бойового розпорядження № 650 без календарної дати.
Факт доведення вказаного бойового розпорядження до позивача 30.04.2025 о 13 год 24 хв підтверджується пунктом 3.2 Акта службового розслідування від 07.05.2025.
Відтак оскаржуване бойове розпорядження вичерпало свою дію в момент доведення його змісту до позивача, а саме: 30.04.2025 о 13 год 24 хвилині.
Крім цього, за фактом не виконання позивачем бойового розпорядження, на підставі наказа командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.05.2025 № 1131 призначено відповідне службове розслідування.
Згідно з Актом службового розслідування від 07.05.2025 командиру військової частини НОМЕР_1 запропоновано вважати, що у діях позивача відсутні порушення чинного законодавства. Підстави для притягнення його до відповідальності - відсутні.
Відповідно до пункту 3 наказа командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.05.2025 № 1556 наказано вважати, що у діях позивача відсутні порушення чинного законодавства. Підстави для притягнення його до відповідальності відсутні. Копії Акту та наказу були надані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач виправив протиправні положення оскаржуваного бойового розпорядження шляхом прийняття наказу від 11.05.2025 № 1556, яким встановлено відсутність порушень законодавства з боку позивача щодо невиконання відповідного бойового розпорядження, при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Щодо доводів апелянта в частині його незгоди із ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року про відмову у залишенні без розгляду частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначеним доводам позивача вже була надана правова оцінка ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року.
Зокрема, судом було роз'яснено, що ухвала суду першої інстанції про відмову у залишенні без розгляду частини позовних вимог підлягає оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору, оскільки за правилами частини третьої статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції було закрито провадження по справі, а не розглянуто спір по суті із ухвалення відповідного рішення суду, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надати правову оцінку відмові суду першої інстанції у залишенні без розгляду частини позовних вимог.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування бойового розпорядження в частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко