П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8345/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Бутенка А.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000126/1 від 11.11.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000126/1 від 11.11.2024 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів було виявлено наявність розбіжностей у наданих до митного оформлення первинних документах, а саме: у CMR і документі що підтверджує вартість перевезення, - зазначена інформація про географічний пункт передачі товару місто Szazhalombatta Угорщина, а в копії митної декларації країни відправлення зазначено місце знаходження товару - місто Torokbalint Угорщина; в інвойсі та додатку до контракту зазначено відмінну від вказаної в копії митної декларації країни відправлення модель товару; документи про наявність або відсутність витрат на страхування товару покупцем до кордону України не надано.
На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару, а також карток відмови у митному оформленні товарів, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2024 року між фірмою «KOVAСSDARU DARUZASI es EPITOIPARI Kft» (Угорщина) (Постачальник) та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» (Покупець) укладений Контракт № 30092024HU.
11.11.2024 року декларантом з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № 30092024HU від 11.11.2024 4 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 24UA500080011839U4; «Автокран самохідний на колісному ходу, бувший у використанні, призначений для вантажно-розвантажувальних, монтажно-демонтажних робіт, обладнаний одним крюком, однією лебідкою та поворотною стрілою, не містить в своєму складі передавачі та приймачі, приводиться в рух двигуном, який є частиною підіймального пристрою, - 1 шт. - Марка - TEREX PPM - Модель:-АТТ 400/3 - Ідентифікаційний номер (номер шассі) - VHX2FC1P200241419 - Номер двигуна - немає даних; Загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2; Призначення: - для вантажно-розвантажувальних, монтажно-демонтажних та інших робіт; Тип двигуна - дизельний, об'ємом 6374 см3; Потужність двигуна - 205 кВт; вантажопід'йомність - 40 тон; виліт стріли - 30,4 м; висота гачка - 45,4 м.; колісна формула - 4х4; календарний рік виготовлення 2003; - Модельний рік виготовлення 2003; Власна маса - 23000 кг. - Колір - білий; не підлягає реєстрації в органах МРЕО; Виробник PPM Grues Mobiles; торгівельна марка - PPM, країна виробництва - FR; місць - 1 VN.»
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
Для підтвердження митної вартості товари позивачем митному органу були надані наступні документи: Контракт на поставку №30092024HU від 30.09.2024 р. Додаток до Контракту №1 від 30.09.2024 р., Рахунок-фактура (commercial invoice) KD2024/00251 від 09.10.2024 р., Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 24.06.2019 р., Автотранспортна накладна 453922 від 30.10.2024 р., Платіжна інструкція в іноземній валюті №598 від 09.10.2024 р., Платіжна інструкція в іноземній валюті №602 від 15.10.2024 р., Довідка про транспортні витрати №11/11/1 від 11.11.2024 року, Копія митної декларації країни відправлення 24HU8110102D2E3293 від 30.10.2024 р. Та інші документи на підтвердження відомостей, наведених в митній декларації.
Перелік доданих документів зазначений в графі 44 Митної декларації №24UA500080011839U4.
Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати в тому числі і калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Водночас, у CMR і документі що підтверджує вартість перевезення, - зазначена інформація про географічний пункт передачі товару місто Szazhalombatta Угорщина, а в копії митної декларації країни відправлення зазначено місце знаходження товару - місто Torokbalint Угорщина. Отже, в пакеті документів відсутня інформація про маршрут перевезення на певну відстань по території Угорщини від м.Torokbalint, як зазначено в митній декларації країни відправлення, до м.Szazhalombatta, - яке зазначено в п. 3.2. зовнішньоекономічної угоди як місце передачі права власност;
2) В інвойсі та додатку до контракту зазначено відмінну від вказаної в копії митної декларації країни відправлення модель товару, що викликає сумніви щодо достовірності поданих декларантом документів;
3) У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товару покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості.
На підставі зазначеного, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ було зобов'язано позивача протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: 1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
11.11.2024 року декларантом надіслано лист, яким повідомлено що інших документів надано не буде.
11.11.2024 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення №UA500080/2024/000126/1 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500080/2024/000421 від 11.11.2024 року.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.
Щодо посилань апелянта на те, що у CMR і документі що підтверджує вартість перевезення, - зазначена інформація про географічний пункт передачі товару місто Szazhalombatta Угорщина, а в копії митної декларації країни відправлення зазначено місце знаходження товару - місто Torokbalint Угорщина, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 3.2. Контракту № 30092024HU від 30.09.2024 року, право власності на Товар переходить до Покупця в момент повної оплати на умовах EXW - 2440 Szazhalombatta, Hungary.
Так, згідно з довідкою про транспортні витрати №11/11/1 від 11.11.2024 року, вартість транспортних витрат по перевезенню товару з Szazhalombatta (Угорщина) до митного переходу Чоп (Україна) складає 300,00 EUR. (триста, 00 EUR) без ПДВ.
Також, згідно з автотранспортною накладною СМR № 453922 від 30.10.2024 року, в Графі 4 «місце та дата завантаження товару» зазначений пункт Szazhalombatta (Угорщина).
Крім того, позивачем вищевказані документи надавалася до митного органу на момент декларування з первинною митною декларацією, про що також зазначено у картці відмови, що виключало обов'язок декларанта надавати її повторно.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що в митній декларації країни відправника 24HU8110102D2E3293 населений пункт Torokbalint зазначено в графі 30 як місце розташування митного пункту відправлення, де здійснювалось митне оформлення вивезення товару, що не суперечить вищезазначеним відомостям про місце відправки товару Szazhalombatta.
Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати або рахунок на перевезення з зазначенням вартості перевезення являються допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15 зроблено висновок про те, що довідка про транспортні витрати є належним документом, який підтверджує вартість перевезення відповідно до вимог Митного кодексу України.
Суд зазначає, що митний орган не надав суду доказів які б спростовували обґрунтування позивача з цього приводу та не навів своїх обґрунтувань щодо сумнівів в частині таких умов поставки товар, не надав доказів які б свідчили про інші умови поставки які мають вплив на визначення митної вартості.
Щодо твердження апелянта, що в інвойсі та додатку до контракту зазначено відмінну від вказаної в копії митної декларації країни відправлення модель товару, суд зазначає наступне.
В Додатку №1 до Контракту № 30092024HU від 30.09.2024 року в якості товару зазначено «Крани» зокрема, кран марки - TEREX PPM; Модель - PPM АТТ 400; Ідентифікаційний номер (номер шассі) - НОМЕР_2 , рік виготовлення 2003.
Відповідно до інвойсу № KD2024/00251 від 09.10.2024 року, модель товару зазначено PPM АТТ 400, рік виготовлення 2003 рік, номер шассі - НОМЕР_2 .
Суд звертає увагу, що згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати. Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо. Наданий до митного оформлення інвойс № KD2024/00251 від 09.10.2024 року дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару.
Вказані відомості також зазначені і в графі 31 митної декларації № 24UA500080011839U4 від 11.11.2024 року, які підлягали обов'язковій перевірці посадовими особами митного органу та не викликали будь-яких сумнівів.
Враховуючи вищевикладене, твердження митного органу про наявність розбіжностей щодо моделі товару не відповідає дійсності.
Крім того, щодо доводів апелянта щодо страхування колегія суддів зауважує, що згідно приписів п.8 ч.3 ст.53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування, проте ані умовами контракту, ані інвойсом не передбачено здійснення страхування товару.
Таким чином, відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, при цьому надані позивачем до митного органу документ підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України).
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Водночас, копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів, до суду відповідачем не надано. Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко