Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 жовтня 2025 року Справа №200/1607/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 200/1607/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2024 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) встановити та виплатити з 01.02.2024 року до розміру пенсії ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячну доплату в сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року набрало законної сили 13.06.2024 року.
22.09.2025 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій представник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. у справі № 200/1607/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, зазначено, що вищезазначене рішення суду набрало законної сили та згідно зі ст. 129-1 Конституції України є обов'язковим для виконання, однак з дати набрання рішенням законної сили і по дату звернення до суду із цією заявою, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 30 квітня 2024 р. у справі № 200/1607/24 не виконано в повному обсязі. Згідно з відповіддю Відповідача від 31.07.2025 р. № 0500-0203-8/76056, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 р. у справі № 200/1607/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано суму доплати за період з 01.02.2024 по 30.06.2024 р. в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Проте вказана доплата за період з 01.02.2024 по 30.06.2024 р. не була виплачена.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).
Заяву про зміну порядку виконання судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні 09 жовтня 2025 року о 10 год. 30 хв. в приміщені Донецького окружного адміністративного суду за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, 1, про, що сторони було повідомлено повістками.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, боржник) до суду надійшов відзив на заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якому відповідач у задоволенні заяви про зміну порядку виконання судового рішення просить відмовити.
В обґрунтування заперечень проти заяви відповідач зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною третьою статті 33 Закон № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. За приписами частини третьої статті 378 КАС України підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17. Зазначив, що Головним управлінням у межах наданої чинним законодавством компетенції вжито усіх можливих заходів для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 200/1607/24. А неотримання Позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право Позивача на отримання сум заборгованості з пенсійних виплат, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Тому боржник вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви та зміни порядку виконання рішення суду у цій справі.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. З урахування приписів процесуального законодавства суд визнав за можливе розглянути заяву без участі стягувача та боржника.
Розглянувши заяву про зміну порядку виконання судового рішення та дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до статті 14 КАС України:
судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (частина перша);
судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина друга);
невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина третя).
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (абзац другий частини третьої статті 378 КАС України).
Отже, з наведених положень статті 378 КАС України слідує, що невиконання рішення суду про зобов'язання встановити та виплатити з 01.02.2024 року до розміру пенсії щомісячну доплату в сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло більше одного року.
Листом від 31.07.2025 року № 0500-0203-8/76056 Відповідачем було повідомлено Позивачу, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (підпункти 20, 24 пункту 1 статті 116 Бюджетного кодексу України № 2456 - VI від 8 липня 2010 року). Таким чином, виплата заборгованості за рішеннями Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2859/23 за період з 01.12.2019 по 31.01.2024 у загальній сумі 245538,65 грн та по справі № 200/1607/24 за період з 01.02.2024 по 30.06.2024 у загальній сумі 10000,00 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. На дату підготовки відповіді Пенсійним фондом України виділено коштів на виконання рішень суду, по яким не проведено виплату заборгованості суми пенсії за окремою бюджетною програмою, та які набрали законної сили по 19.11.2020.
Заборгованість у розмірі 10000,00 грн, стягувачу не сплачена.
Таким чином, судом встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №200/1607/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №200/1607/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №200/1607/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) встановити та виплатити з 01.02.2024 року до розміру пенсії ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячну доплату в сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум, на: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) заборгованість з виплати перерахованої пенсії за вислугу років у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Христофоров