Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 жовтня 2025 року Справа№200/5944/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області і до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - 1-й відповідач) і до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 2-й відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.07.2025 року № 056550006486 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вдруге розглянути заяву від 30.06.2025 року про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії по інвалідності та зарахувати до її страхового стажу період роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1989 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що факт роботи в спірний період підтверджується записами в трудовій книжці позивачки, а тому рішення відповідача в частині незарахування такого періоду до стажу позивачки є неправомірним.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі № 200/5944/25. Призначено дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від 1-го відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачка станом на дату звернення з питання призначення пенсії по інвалідності не мала підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку страхового стажу (13 років), а тому відповідач не мав підстав для призначення цього виду пенсії. Також посилався на норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджену постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Від 2-го відповідача надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування викладених зауважив, що 2 - ий відповідач не приймав жодного рішення відносно позивачки, не порушував її права, а тому є неналежним відповідачем по справі.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення учасників справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
30.06.2025 позивачка звернулась до територіального органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно нормам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто 1-им відповідачем та прийнято рішення від 07.07.2025 № 056550006486, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Цим рішенням встановлено, що вік позивачки 53 роки 11 місяців 5 днів. Страховий стаж становить 08 років 11 місяців 21 день.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 05.07.1989:
- з 06.07.1989 по 03.12.1997 виправлення в даті наказу при звільненні;
- з 24.03.1999 по 19.09.1999 виправлення в даті припинення відсутня дата та номер наказу припинення виплати допомоги по безробіттю;
- з 15.10.1999 по 15.11.1999, з 25.02.2002 по 10.04.2002 відсутня дата та номер наказу при зарахуванні та звільненні;
- з 04.09.2001 по 28.09.2001 відсутня сплати внесків згідно даних персоніфікованого обліку;
- з 02.05.2002 по 25.12.2002 дата припинення виплати не відповідає даті наказу;
- з 13.12.1999 по 06.12.2000, оскільки дата в записі про припинення допомоги по безробіттю не відповідає даті видання наказу на припинення.
Позивачка не погодилась з рішенням від 07.07.2025 року № 056550006486 в частині незарахування до її страхового стажу періоду роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року у зв'язку із чим звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього закону (частина 1 статті 30 Закону № 1058-IV).
Відповідно пункту 1 статті 32 Закону № 1058 особам, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю 2 і 3 груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
При цьому, відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Суд зауважує, що в межах цієї справи позивачка оскаржує рішення від 07.07.2025 року № 056550006486 в частині незарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року, а тому суд надає оцінку вказаного рішення в цій частині.
Так, рішенням від 07.07.2025 року № 056550006486 1-ий відповідач не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 06.07.1989 по 03.12.1997 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05.07.1989 через виправлення в даті наказу при звільненні.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із записами у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 у спірний період позивача прийнято в електросталеплавильне відділення Костянтинівського заводу «Втормет» лаборантом хіманалізу 3 розряду (запис 1 від 06.07.1989), переведено в заводську лабораторію лаборантом хіманалізу 3 розряду (запис 2 від 01.10.1996), звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (запис 3 від 03.12.1997).
На звернення позивачки до архівного відділу Костянтинівської міської ради щодо надання архівної довідки про стаж за період роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року на Костянтинівському заводі «Втормет» було повідомлено, що документи з кадрових питань вказаного підприємства на державне зберігання до архівного відділу не надходили.
Суд зауважує, що на момент звільнення позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, за змістом якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4).
Відповідно до пункту 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Наприклад, трудовий договір з працівником припиняється у зв'язку із скороченням штату працівників 10 жовтня 1993 року є останнім днем його роботи. У трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата звільнення (10.10.93), у графі 3 записується: "Звільнений за скороченням штатів, п.1 ст.40 КЗпП України", у графі 4 зазначається дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення.
За приписами пункту 2.6 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Отже, обов'язок щодо заповнення трудової книжки у цьому випадку покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника, як і обов'язок внести виправлення у спосіб, передбачений законодавством.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
1-им відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту роботи позивачки з 06.09.1989 по 03.12.1997.
Така обставина як внесення виправлення в дату наказу, на підставі якого до трудової книжки позивачки внесено запис №3 про звільнення з роботи, в цьому випадку є формальною.
Таким чином, період роботи позивачки з 06.09.1989 по 03.12.1997 неправомірно не був зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивачки.
Суд зауважує, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, якщо поданих позивачкою документів про призначення пенсії було не достатньо, або виникли сумніви щодо їх змісту, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини тощо.
Натомість пенсійний орган всупереч статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не скористався правом самостійно отримати відповідні документи з метою підтвердження страхового стажу позивачки за спірний період, натомість переклав тягар доказування на позивачку.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.07.2025 року № 056550006486 в частині незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1989 року. прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає в цій частині скасуванню на підставі пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.
В іншій частині позивачка рішення від 07.07.2025 року № 056550006486 не оскаржує, а суд, відповідно, не надає йому оцінку.
Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування "відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як до того органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.
За цих обставин у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.
Водночас, суд з метою ефективного поновлення прав позивачки, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2025 року про призначення пенсії по інвалідності із зарахуванням до її страхового стажу періоду роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997.
Таким чином позов підлягає задоволенню частково із урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Доказів понесених інших витрат до суду не надано, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б, код ЄДПРОУ 20490012) і до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.07.2025 року № 056550006486 в частині незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1989 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2025 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 06.07.1989 року по 03.12.1997 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 05.07.1989 року.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 жовтня 2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч